Рішення № 72255117, 14.02.2018, Талалаївський районний суд Чернігівської області

Справа № 747/791/17

Провадження № 2/747/15/18

РІШЕННЯ

іменем України

14.02.2018 року смт. Талалаївка

Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Тіщенко Л.В.

за участю секретаря Зірки В.П.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Талалаївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Поповичківської сільської ради, Талалаївської РДА, відділу у Талалаївському районі ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області, про визнання права на земельну частку (пай) –

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом та просить суд визнати за ним право на земельну частку (пай) із земель сільськогосподарського призначення державної власності розміром 4,2 умовних кадастрових гектарів на території Талалаївського району як члену бувшого КСП «Жовтень».

В обґрунтування позову зазначає, що з лютого 1993 року працював в колгоспі «Жовтень» та КСП «Жовтень» с. Поповичка Талалаївського району на різних посадах, з членів колгоспу його не виключали. 12.12.1995 року КСП «Жовтень» отримало ОСОБА_4 акт на право колективної власності на землю. До Державного акту додавався список осіб - членів КСП, співвласників землі. Розпаювання земель та видача сертифікатів на право на земельну частку (пай) КСП «Жовтень» на території Поповичківської сільської ради відбулось в 1997 році. Позивача ОСОБА_1 помилково не включили в список осіб, які мають право на земельну частку (пай), сертифіката, який посвідчує це право не виготовили і позивачу не надали, відповідно він не отримав земельну частку (пай). ОСОБА_4 актів на право власності на земельні ділянки взамін сертифікатів здійснювалась в 2006 році. На даний час КСП «Жовтень» не існує, правонаступників немає. Позивач ОСОБА_1 вважає, що він має законі підстави на отримання земельної частки (паю) із земель колективної власності КСП «Жовтень», так як на час розпаювання був членом КСП, але йому не виготовили та не видали сертифікат, який посвідчує це право. Розмір земельної частки (паю) згідно сертифіката становить 4,2 умовних кадастрових гектарів, вартість земельної частки (паю) на момент розпаювання становила 17 189, 28 грн., на даний час – 82 442, 54 грн.

Тому позивач ОСОБА_1 просить суд визнати за ним право на земельну частку (пай) з земель сільськогосподарського призначення державної власності розміром 4,2 умовних кадастрових гектарів на території Талалаївського району як члену бувшого колгоспу та КСП «Жовтень».

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позов підтримали і просили задовольнити, поскільки позивач був членом колгоспу «Жовтень» з 1993 року. Трудової книжки на руках у позивача немає, так як вона залишилась в колгоспі, а потім після ліквідації колгоспу та КСП де вона знаходиться, позивачу невідомо. Підтвердженням роботи в колгоспі та в КСП є довідка про заробітну плату за 1996 рік, більше ніяких документів немає. Позивач працював у колгоспі, працювали там також і його батьки та два брати, але вони також не отримали право на земельну частку (пай), так як на той час їм сказали, що вони не мають права на це. До суду за захистом свого права не звертались до цього часу.

Представник відповідача – Поповичківської сільської ради ОСОБА_3 - в судовому засіданні у вирішенні справи покладався на розсуд суду, так як у тому випадку, коли буде встановлено, що позивач дійсно працював на час розпаюванням в колгоспі, тому він має право на земельну частку (пай), хоча будь-яких документів на підтвердження цього позивач не надав. Представнику відповідача невідомо, чи дійсно працював позивач у колгоспі на час розпаювання. Зараз ні колгоспу ні КСП не існує, правонаступників у них немає. Вільної землі у сільській раді на даний час нема, залишилось тільки 4 га, які будуть виділені учасникам АТО.

Представники відповідачів – Талалаївської РДА та відділу у Талалаївському районі ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області - в судове засідання не з’явились, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, у вирішенні позову покладаються на розсуд суду, будь-яких заперечень відповідачі у встановлений судом строк не надали.

Суд, розглянувши заяви учасників справи, приходить до наступного висновку.

Згідно ч.3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Тому у відповідності до даного положення процесуального законодавства розгляд справи проведено без участі представників відповідачів – Талалаївської РДА та відділу у Талалаївському районі ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши сторони, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що 12.12.1995 року КСП «Жовтень» с. Поповичка Талалаївського району було видано ОСОБА_4 акт на право колективної власності на землю серії ЧН, згідно якого вказаному власнику землі передається у колективну власність 1936,6 га землі в межах згідно з планом. Землю передано у колективну власність для сільськогосподарського використання відповідно до рішення Талалаївської районної ради від 12 грудня 1995 року № 101 (а.с.5, 22). Згідно історичної довідки архівного сектору Талалаївської РДА від 13.02.2018 року про утворення та реорганізацію КСП «Жовтень» с. Поповичка, КСП утворилось в 1996 році шляхом реорганізації однойменного колгоспу «Жовтень». Згідно рішення загальних звітних зборів колгоспників КСП «Жовтень» від 21.12.1999 року КСП реорганізується у ТОВ. на базі КСП «Жовтень» у 2000 році утворилося 3 сільськогосподарські підприємства : ТОВ «Надія», ТОВ «Жовтень» ПСП «Аграрій». ТОВ «Надія» було правонаступником КСП «Жовтень». У 2004 році ТОВ «Надія» визнано банкрутом та 21.05.2005 року згідно ухвали Чернігівського господарського суду ТОВ «Надія» закрито (а.с.46).

Згідно повідомленням відділу у Талалаївському районі ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області від 20.10.2017 року ОСОБА_1 не включений в списки членів КСП «Жовтень», відповідно сертифікат на право на земельну частку (пай) йому не видавався. Розпаювання земель та вдача сертифікатів на право на земельну частку (пай) колишнього ЕСП «Жовтень» на території Поповичківської сільської ради відбулося в 1997 році. ОСОБА_4 актів на право власності на земельні ділянки взамін сертифікатів проходила в 2006 році (а.с.5а). Згідно архівної виписки від 06.10.2016 року з протоколу № 1 засідання загальних зборів членів колгоспу «Жовтень» с. Поповичка від 16 лютого 1993 року, на якому, зокрема, розглядалась заява ОСОБА_1 про вступ в члени колгоспу і було вирішено прийняти ОСОБА_1 в члени колгоспу (а.с.6). Згідно архівної довідки від 07.02.2017 року у фонді № 29 у книгах обліку розрахунків по оплаті праці працівникам колгоспу «Жовтень» є такі дані про заробітну плату ОСОБА_1 за період з листопада по грудень 1996 року, зокрема, за листопад 1996 року йому нараховано 7, 00 грн, у грудні – 17, 56 грн. Відпрацьовано за листопад 18 людино-днів, за грудень – 31 людино-день (а.с.8). Згідно архівної довідки від 27.09.2017 року в архівному фонді № 8 колгоспу «Жовтень» с. Поповичка у протоколах загальних зборів колгоспників КСП «Жовтень» за 1993-1996 роки не розглядалося питання про звільнення ОСОБА_1 з членів КСП «Жовтень» (а.с.9).

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно гуртуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, встановлений законом, як це передбачено ч.1 ст. 5 ЦПК України. За змістом 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Як правило, особа, право якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні правовідносини. Способи захисту цивільних прав визначені в ст. 16 ЦК України, відповідно до якої особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Одним із таких способів відповідно до ст. 16 ЦК України є визнання права.

Відповідно до Указу Президента України № 720/95 від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена КСП без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). Вартість та розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства є рівними. Розміри земельної частки (паю) обчислюються комісіями, утвореними у підприємствах з числа їх працівників. Рішення щодо затвердження обчислених цими комісіями розмірів земельної частки (паю) по кожному підприємству, окремо приймається районними державними адміністраціями. Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Виходячи зі змісту даного Указу та статей 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП, у тому числі і пенсіонери, які раніше працювали в КСП і залишилися його членами; включення до списків осіб, долучених до Державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта. Тобто, право на земельну частку (пай) виникає з часу отримання сільгосппідприємством державного акту на право колективної власності на землю разом з доданими до нього списками осіб, що мають право на земельну частку (пай).

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз’яснено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта. Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. Отже, необхідною умовою для отримання земельної частки (паю) є членство в колективному підприємстві саме на момент проведення розпаювання земель.

Зі змісту наведеного вбачається, що особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Відповідно до статей 1-3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) право на земельну частку (пай) мають, зокрема, особи, які отримали сертифікат на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку. Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай). Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду. Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації, прийняте за їх заявою про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи ОСОБА_4 акт на право колективної власності на землю колективне сільськогосподарське підприємство «Жовтень» с. Поповичка отримало 12 грудня 1995 року, у списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства позивач ОСОБА_1 не значиться, сертифікат позивачу на право на земельну частку (пай) не видавався.

В обґрунтування своїх позовних вимог, зокрема, на підтвердження того факту, що позивач на момент розпаювання КСП був його членом, позивачем надано архівну довідку про прийняття його в члени колгоспу, та довідку про заробітну плату за 1996 рік, з якої вбачається, що він працював у цьому році всього 2 місяці, але поскільки основним документом, який підтверджує трудові відносини та стаж роботи в підприємстві, є трудова книжка, тому суд на підставі положень ст. 77 ЦПК України не приймає зазначені докази як належні, так як вони не містять інформацію щодо предмета доказування, а саме – перебування в позивача в трудових відносинах з КСП «Жовтень» з 1995 по 1997 рік, які б дали йому можливість набути право на земельну частку (пай). Будь-яких доказів того, що позивачем чи його представником вживались заходи щодо розшуку трудової книжки в архівних установах, ними не до позовної заяви не додано, клопотання перед судом про витребування доказів не ставились.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 80 ЦПК України встановлено достатність доказів, тобто які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Постановою Кабінету Міністрів СССР «Про трудові книжки колгоспників» від 21.04.1975 року № 310 передбачено, що трудова книжка колгоспника є документом, який, зокрема, підтверджує членство особи в колгоспі. Дане положення кореспондується і із ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно якого трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Дослідивши та проаналізувавши надані позивачем докази на підтвердження позовних вимог, суд приходить до переконання, що надані позивачем докази не є такими, які б дали суду змогу зробити висновок, що позивач ОСОБА_1 на час розпаювання земель КСП «Жовтень» перебував з ними в трудових відносинах, і тому має право на земельну частку (пай) під час розпаювання земель.

Тому, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилався позивач як на підставу позовних вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що для набуття права на земельний пай необхідна наявність таких умов: перебування у членах КСП на момент паювання землі, включення до списку осіб, долучених до державного акту на право колективної власності на землю, одержання КСП цього акту. При цьому суд, з урахуванням положень ст.ст. 22, 23 ЗК України в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, та Указу Президента України від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям», приходить до висновку, що позивачем ОСОБА_1 не доведено наявність у нього необхідних умов для набуття права на земельний пай у їх сукупності, а саме: перебування у членах КСП на час отримання Державного акту на право колективної власності на землю та включення його до списку осіб, який доданий до цього акту, а тому пред’явлені позовні вимоги ОСОБА_1 є недоведеними і задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст.4, 5, 76-81, 211, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до Поповичківської сільської ради, Талалаївської РДА, відділу у Талалаївському районі ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області, про визнання права на земельну частку (пай) - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області протягом 30 днів з дня проголошення.

Повний текст рішення суду виготовлено 23 лютого 2018 року.

Суддя Л.В.Тіщенко