Постанова № 72253560, 12.02.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2018 р. Справа № 922/3790/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Фоміна В. О.

за участю секретаря судового засідання Кладько А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача вх. №74 Х/2 на рішення господарського суду Харківської області від 11.12.2017 у справі № 922/3790/17 (рішення ухвалено суддею Сальніковою Г.І. у приміщенні господарського суду Харківської області, повний текст рішення складено 14.12.2017).

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна", смт. Велика Димерка Київської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЕУ", м.Харків,

про стягнення 10766,86 грн.

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Рабен Україна» звернулося до господарського суду Харківської області з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, яку було прийнято судом) про стягнення з відповідача - ТОВ «ІТЕУ» 7548,08 грн. - основного боргу, 1100,57 грн. - пені, 129,66 грн. - 3% річних, 1509,62 грн. - штрафу, 478,93 грн. - інфляційних втрат, які нараховані у зв’язку з простроченням терміну оплати послуг відповідачем за договором №К 957/2017-110 від 07.04.2017 щодо надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.12.2017 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 7548,08 грн. основного боргу, 129,66 грн. 3% річних, 478,93 грн. інфляційних втрат, 1077,82 грн. пені, 1509,61 грн. штрафу, 1596,61 грн. судового збору. Суд першої інстанції зазначив, що відповідач прострочив проведення оплати послуг за договором № К 957/2017-110 від 07.04.2017 щодо надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні, тому враховуючи встановлену в договорі відповідальність за неналежне виконання умов договору у вигляді стягнення одночасно пені, штрафу, інфляційних та три відсотки річних, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу, пені, інфляційних та три відсотки річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню як правомірні. Водночас перевіривши розрахунок нарахованої позивачем суми пені та штрафу, суд першої інстанції визнав його таким, що здійснений невірно, та зазначив, що задоволенню підлягає сума пені у розмірі 1077,82 грн. та 1509,61 грн. штрафу, в решті позову в цій частині суд відмовив у зв'язку з невірним нарахуванням.

Відповідач із рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області 11.12.2017 у справі №922/3790/17 про стягнення 10479,35 грн. та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги позивача залишити без задоволення.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, а саме – в частині фактичного виконання позивачем своїх обов’язків за договором № К 957/2017-110 від 07.04.2017 та не взято до уваги документи, які наявні в матеріалах справи, що підтверджують здійснення експедиційних послуг іншому контрагенту, а саме компанії ACS Group s.r.o. Відповідач стверджує, що у зв’язку з відмовою позивача здійснити перевезення без передоплати та з метою скорочення часу на оформлення відправки вантажу, між відповідачем та компанією ACS Group s.r.o. було прийнято рішення здійснити оплату за рахунок компанії ACS Group s.r.o., яка фактично замовила і сплатила за транспортно-експедиційні послуги за напрямком Варшава (Польща) до терміналу Рабен у м. Сенец (Словакія) згідно з заявкою №110/704/29010 від 07.04.2017. Отже, транспортно-експедиційні послуги позивачем, як зазначає апелянт, фактично здійснено компанії ACS Group s.r.o. та за її рахунок, що підтверджується інвойсом №КІ-002539 від 20.04.2017, банківською випискою та листом компанії ACS Group s.r.o про фактичну оплату транспортних послуг. Крім того, апелянт зазначає, що судом було зроблено висновок про стягнення з відповідача суми штрафних санкцій за несплаченим рахунком на підставі заявки №110/704/29010, тоді як рахунок-фактуру №КІ– 0003045 складено на підставі заявки №110-705-29010, яка позивачем до матеріалів справи не долучалась та яка могла бути підставою для складання зазначеного рахунку-фактури для оплати.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.01.2018 відкрито апеляційне провадження за вказаною скаргою, встановлено строк позивачеві для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 5 днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі.

11.01.2018 до суду надійшло заперечення позивача проти відкриття провадження у справі, в яких ТОВ «Рабен Україна» посилається на те, що апелянтом пропущено строк подання скарги та не надано суду клопотання про поновлення вказаного строку. Проте зазначене твердження спростовується матеріалами справи. А саме, як вбачається з вхідного штампу Харківського апеляційного господарського суду, скаргу на рішення від 11.12.2017, повний текст якого складено господарським судом 14.12.2017, подано відповідачем 26.12.2017, тобто з дотриманням десятиденного строку, встановленого ст.93 ГПК України в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення (з урахуванням того, що дні 24.12.2017 та 25.12.2017 були вихідними).

25.01.2018 (тобто в межах встановленого судом строку) позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що перевезення вантажу з Польщі до України повинно бути оплачене відповідачем і що така оплата здійснена не була. Оплата компанії ACS Group s.r.o, про яку зазначає відповідач у апеляційній скарзі, стосувалася іншого перевезення в іншому напрямку, а саме Польща – Чехія. Позивач також стверджує, що рахунок і акт на суму 7548,08 грн. сформовані саме за перевезення за напрямом Польща – Україна і оплату цього перевезення не здійснював ані відповідач, ані будь-яка інша особа, як стверджує про це апелянт. Позивач просить залишити рішення господарського суду Харківської області по справі №922/3790/17 від 11.12.2017 без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 справу було призначено до розгляду на 12.02.2018.

09.02.2018 позивач звернувся з заявою (вх.№1418), в якій, посилаючись на віддалене місцезнаходження ТОВ «Рабен Україна» та неможливість направлення представника в судове засідання 12.02.2018, зазначає, що не заперечує проти розгляду справи за наявними у ній матеріалами без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце судового засідання 12.02.2018, не направив представника для участі у вказаному засіданні.

В ході апеляційного розгляду даної справи Харківським апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

За таких обставин колегія суддів, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

У відповідності до вимог ст.282 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

07.04.2017 між позивачем - ТОВ "Рабен Україна" (експедитор) та відповідачем - ТОВ "ІТЕУ" (замовник) було укладено договір № К 957/2017-110 (далі - договір) (а.с. 14-20), відповідно до умов п. 1.1. якого експедитор зобов'язався за плату і за рахунок замовника забезпечити надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні, а також інші послуги, пов'язані з перевезенням (далі-послуги), а замовник зобов'язався оплачувати надавані експедитором послуги.

Згідно з умовами п. 1.2. договору, замовник оплачує виконання доручення в сумі, узгодженій сторонами в заявці-договорі (зразок заявки - додаток №1), в суму доручення включено витрати експедитора на виконання доручення Замовника і винагорода експедитора.

Відповідно до п. 1.3. договору, заявки, узгоджені сторонами, регулюють взаємини сторін щодо кожного окремого доручення на транспортно- експедиційне обслуговування і є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно з п. 1.4. договору, взаємовідносини замовника та експедитора регулюються положеннями чинного законодавства України та Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (надалі "Конвенція КДПВ”), Європейської угоди про перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ) та іншими Конвенціями та Угодами, які відносяться до міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Сторони визначають вартість послуг у заявці (п. 4.1. договору). Згідно з умовами п. 4.2. договору, рахунок на оплату виписуються експедитором і надається замовнику після надання послуг. Підтвердженням факту надання послуг є відмітка вантажоодержувача на СМR в отриманні вантажу. Сторони підписують акт виконаних робіт, який є невід'ємною частиною даного договору по факту надання транспортно-експедиційних послуг. В рахунку на оплату експедитор виставляє суму за послугу - адміністрування замовлення.

Згідно з п. 4.3. договору, оплата наданих послуг здійснюється замовником по безготівковому розрахунку на розрахунковий рахунок експедитора, який вказано у рахунку. Оплата здійснюється протягом 7 банківських днів з дня отримання рахунку. Моментом оплати вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок експедитора.

Відповідно до п. 4.4. договору, акт виконаних послуг повинен бути підписаний замовником та повернутий експедитору протягом 3 днів з дати його отримання або 7 днів з дня направлення акту рекомендованим листом. У випадку відсутності у вказаний строк письмових зауважень замовника, послуги вважаються виконаними належним чином, а акт затвердженим і таким, відносно якого у замовника немає зауважень.

На виконання умов договору (п. 2.1) сторонами була погоджена заявка №110/704/29010 від 07.04.2017 (а.с.111), відповідно до умов якої сторонами погоджено перевезення товару, узгоджена вартість перевезення в сумі 260 євро. Із змісту вищевказаної заявки вбачається, що до перевезення було прийнято 3 палети, вагою 1035 кг. На підтвердження здійснення перевезення позивачем подано до матеріалів справи міжнародну автомобільну накладну (СМR) №616054010255199, згідно з якою було здійснено перевезення вантажу за напрямом Польща (Варшава) - Україна (склад Рабен, ОСОБА_1) на замовлення відповідача у міжнародному сполученні (а.с. 21).

У відповідності до умов договору, послуги приймалися за актом, а оплачуються на підставі виставлених позивачем рахунків. На підставі міжнародної автомобільної накладної (СМR) №616054010255199 позивачем 03.05.2017 були сформовані та направлені відповідачу: акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № КІ-0003045 від 03.05.2017 на суму 7548,08 грн.; рахунок-фактура № КІ-0003045 від 03.05.2017 на суму 7548,08 грн. (а.с.22, 23). В подальшому позивач повторно направляв відповідачеві вказані документи разом із претензією щодо оплати послуг, однак відповідачем не було підписано акт здачі-прийняття робіт та не було здійснено оплати.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку. У зв’язку з цим ТОВ "Рабен Україна" звернулося до суду з позовом у даній справі, який було частково задоволено місцевим господарським судом.

Надаючи оцінку аргументам місцевого господарського суду у відповідності до підпункту б) пункту 2 частини 1 статті 282 ГПК України, з урахуванням меж апеляційного перегляду у відповідності до вищенаведених приписів ст.269 ГПК України, колегія суддів зазначає, що з висновками суду першої інстанції слід погодитися з наступних підстав.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст.929 ЦК України договір транспортного експедирування є оплатним.

Відповідно до ст.931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Як уже зазначалося, сторонами в договорі встановлено розмір та порядок оплати, а також визначено, що акт виконаних послуг повинен бути підписаний замовником та повернутий експедитору протягом 3 днів з дати його отримання або 7 днів з дня направлення акту рекомендованим листом. У випадку відсутності у вказаний строк письмових зауважень замовника, послуги вважаються виконаними належним чином, а акт затвердженим і таким, відносно якого у замовника немає зауважень (п.4.4 договору).

Отже, враховуючи, що матеріалами справи підтверджено і відповідачем не спростовано відсутність відповідних письмових зауважень ТОВ "ІТЕУ", місцевий господарський суд правомірно, із посиланням на вищенаведені норми ЦК України та умови договору, дійшов висновку про те, що послуги вважаються виконаними належним чином, а відтак, підлягають оплаті замовником.

В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що наявні в матеріалах документи підтверджують здійснення експедиційних послуг іншому контрагенту, а саме компанії ACS Group s.r.o. Відповідач стверджує, що у зв’язку з відмовою позивача здійснити перевезення без передоплати та з метою скорочення часу на оформлення відправки вантажу, між відповідачем та компанією ACS Group s.r.o. було прийнято рішення здійснити оплату за рахунок компанії ACS Group s.r.o., яка фактично замовила і сплатила за транспортно-експедиційні послуги за напрямком Варшава (Польща) до терміналу Рабен у м. Сенец (Словакія) згідно з заявкою №110/704/29010 від 07.04.2017. Отже, транспортно-експедиційні послуги позивачем, як зазначає апелянт, фактично здійснено компанії ACS Group s.r.o. та за її рахунок, що підтверджується інвойсом №КІ-002539 від 20.04.2017, банківською випискою та листом компанії ACS Group s.r.o про фактичну оплату транспортних послуг. Крім того, апелянт зазначає, що судом було зроблено висновок про стягнення з відповідача суми штрафних санкцій за несплаченим рахунком на підставі заявки №110/704/29010, тоді як рахунок-фактуру №КІ– 0003045 складено на підставі заявки №110-705-29010, яка позивачем до матеріалів справи не долучалась та яка могла бути підставою для складання зазначеного рахунку-фактури для оплати.

Стосовно вказаних аргументів колегія суддів зазначає, що у заявці №110/704/29010 від 07.04.2017 дійсно міститься відмітка про те, що експортну накладну має бути оформлено на відправника - ACS Group s.r.o. Також рахунок-фактура №КІ–0003045 від 03.05.2017 містить посилання на заявку №110-705-29010.

Проте із вказаних обставин жодним чином не вбачається відсутність у відповідача обов’язку оплатити позивачеві послуги згідно з укладеним між сторонами договором - враховуючи, що відповідач не заперечує факту здійснення перевезення зазначеного у заявці товару за напрямком Польща (Варшава) - Україна (склад Рабен, ОСОБА_1) та не надав суду першої і апеляційної інстанції жодних доказів стосовно заміни сторони у відповідному зобов’язанні. Також відповідач не надав доказів оплати отриманих від позивача транспортно-експедиційних послуг за укладеним між сторонами договором і не надав доказів на підтвердження наявності у ТОВ "ІТЕУ" зауважень щодо акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) в порядку п.4.4 договору.

Отже, доводи апелянта не спростовують висновку місцевого господарського суду про те, що сума 7548,08 грн., вказана у рахунку-фактурі №КІ– 0003045 від 03.05.2017, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Стосовно нарахувань на вказану суму, заявлених позивачем до стягнення за період з 13.05.2017 по 07.12.2017, колегія суддів, перевіривши розрахунок, доданий ТОВ "Рабен Україна" до заяви про збільшення розміру позовних вимог (а.с.106, 107) зазначає, що в частині визначення інфляційних втрат у розмірі 478,93 грн. та 3 % річних у розмірі 129,66 грн., вказаний розрахунок є арифметично та методологічно правильним, узгоджується з матеріалами справи та вимогами чинного законодавства (ст.625 ЦК України).

Нарахування пені та штрафу здійснено позивачем на підставі п. 5.3.7. договору, яким встановлено, що за порушення замовником (відповідачем) термінів оплати послуг, він сплачує експедитору пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, а в разі прострочення більше 30 календарних днів замовник додатково сплачує штраф у розмірі 20% від вартості замовлених послуг за користування цими коштами. Відповідне узгоджується з приписами чинного законодавства, зокрема, ст.549 ЦК України, 231 ГК України.

Разом з тим, перевіривши розрахунок нарахованої позивачем суми пені та штрафу, місцевий господарський суд обґрунтовано визнав його таким, що здійснений невірно, та зазначив, що стягненню з відповідача підлягає сума пені у розмірі 1077,82 грн. та 1509,61 грн. штрафу, а в решті позову в цій частині слід відмовити у зв'язку з невірним розрахунком заявлених до стягнення сум.

Колегія суддів погоджується із вищевказаними висновками суду першої інстанції та зазначає, що в ході апеляційного провадження відповідачем не було надано жодних заперечень стосовно порядку та розміру нарахування інфляційних, річних, пені та штрафу і не здійснено будь-яких контррозрахунків.

Інших обставин, що могли б бути підставою для скасування оскаржуваного рішення апелянтом не наведено.

Згідно з вимогами ГПК України (ст.33 в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, ст.13, 74 в редакції, чинній на момент апеляційного розгляду справи), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проте всупереч приписам вищевказаних процесуальних норм, відповідачем в суді першої та апеляційної інстанції не доведено обґрунтованості заперечень проти задоволення позову в даній справі.

За результатами апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду колегією суддів також не було встановлено наявності неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права в розумінні ч.2 ст.277 ГПК України або порушення норм процесуального права, які згідно з ч.3 цієї ж норми є обов’язковою підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 13, 269, п.1 ч.1 ст.275, ст.276, ст.282 ГПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.12.2017 у справі №922/3790/17 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 19.02.18

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Фоміна В. О.