Постанова № 72253444, 13.02.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 року Справа № 916/2203/17м.Одеса

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.

суддів Будішевської Л.О., Поліщук Л.В.

(склад судової колегії змінений відповідно до розпорядження в.о.керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи №180 від 12.02.2018р. та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2018р.)

при секретарі судового засідання Станковій І.М.

за участю представників сторін:

від Одеського обласного відділення ОСОБА_1 соціального захисту інвалідів - ОСОБА_2 – за довіреністю;

від ОСОБА_3 об’єднання громадян «Одеське учбово-виробниче підприємство» Українського товариства сліпих - ОСОБА_4 – генеральний директор

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеського обласного відділення ОСОБА_1 соціального захисту інвалідів

на рішення господарського суду Одеської області від 21 листопада 2017 року

у справі №916/2203/17

за позовом Одеського обласного відділення ОСОБА_1 соціального захисту інвалідів

до ОСОБА_3 об’єднання громадян «Одеське учбово-виробниче підприємство» Українського товариства сліпих

про стягнення 1022274,83грн.

суддя суду першої інстанції: ОСОБА_5

час і місце ухвалення рішення: 21.11.2017р. о 16.55год, м.Одеса, господарський суд Одеської області, зала судових засідань №13,

повний текст рішення складений 27.11.2017р.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

У судовому засіданні 25.01.2018р. оголошувалась перерва згідно ст.216 ГПК України.

В судовому засіданні 13.02.2018р. згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

08.09.2017р. Одеське обласне відділення ОСОБА_1 соціального захисту інвалідів (надалі – позивач, ООВФСЗІ, Відділення ОСОБА_1) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_3 об’єднання громадян «Одеське учбово-виробниче підприємство» Українського товариства сліпих (надалі – відповідач, ПОГ «Одеське УВП» УТОС, ОСОБА_3), в якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь суму 1022274,83 грн. у зв’язку з недотриманням графіку працевлаштування інвалідів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27.11.2015р. між ним (Відділення ОСОБА_1) та відповідачем (Отримувач) був укладений договір №2 про надання фінансової допомоги на безповоротній основі, згідно умов якого Відділення ОСОБА_1 зобов’язалось надати в порядку та на умовах, визначених цим договором, фінансову допомогу у розмірі 4380000грн. на безповоротній основі, а отримувач зобов’язався використати її за цільовим призначенням на умовах, визначених цим договором, метою надання фінансової допомоги є створення відповідачем 13 (тринадцяти) додаткових робочих місць для працевлаштування інвалідів. Кошти у сумі 4380000грн. були перераховані ОСОБА_3, проте в порушення графіку працевлаштування інвалідів на 2016-2017р.р. відповідач не працевлаштував 1 слюсаря-складальника, а працевлаштував його лише 10.02.2017р.; у лютому та березні посади працевлаштованих інвалідів не відповідають посадам, зазначеним у графіку працевлаштування. За результатами ревізії ОСОБА_1 соціального захисту інвалідів Державною аудиторською службою України встановлено нецільове використання бюджетних коштів відповідачем на створення робочих місць для інвалідів через недотримання графіку працевлаштування інвалідів на суму 1022274,83 грн., що є порушенням п. 2.2., п. 4.2.4., п. 5.1. укладеного між сторонами договору №2. За таких обставин, кошти у сумі 1022274,83 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у судовому порядку.

25.09.2017р. відповідач подав суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у позові та у підпункті 5 пункту 5 договору про надання фінансової допомоги на безповоротній основі №2 від 27.11.2015р. укладеного між позивачем та відповідачем «чи недотримання графіку працевлаштування інвалідів» визнати таким, що не відповідають діючому законодавству.

Ухвалою місцевого господарського суду 28.09.2017р. на задоволення клопотання відповідача від 28.09.2017р. витребувано від ОСОБА_1 соціального захисту інвалідів акт перевірки ревізії державної аудиторської служби щодо ПОГ «Одеським УВП» УТОС; рішення фонду про повернення нецільового використання коштів у розмір 102274,83грн.; розрахунок даної суми та документи перевірки виконання договору від 27.11.2015р., з вказівкою на порушення конкретних пунктів законодавства ПОГ «Одеським УВП» УТОС, в строк до 25.10.2017р.

03.11.2017р. позивач подав суду першої інстанції пояснення, в яких обґрунтував причину неподання суду витребуваних ухвалою від 28.09.2017р. документів.

08.11.2017р. відповідач подав господарському суду Одеської області клопотання про припинення провадження у справі на підставі п.1.1 ст.80 ГПК України у зв’язку із відсутністю предмету спору.

15.11.2017р. ОСОБА_3 подало місцевому господарському суду письмові пояснення.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.11.2017р. (суддя Петренко Н.Д.) у позові відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано посиланнями на норми ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 8,20 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України», та вмотивовано наступним. В матеріалах справи наявні перевірки, проведені позивачем на виконання положень п. 4.1.1. договору № 2 від 27.11.2015р. Згідно даних таких перевірок від 10.03.2017р. та 20.06.2017р. відповідно вбачається, що відповідач добросовісно виконав умови п. 1.1., 2.1.-2.3. договору № 2 від 27.11.2017р., як то: придбав технічне обладнання, обумовлене умовами договору, яке використовуються за цільовим призначенням, кількість робочих місць відповідає вимогам договору, жодного зауваження при перевірці Відділенням ОСОБА_1 з приводу порушення діючого законодавства та укладеного договору не було. Навпаки, в довідці перевірки використання фінансової допомоги на безповоротній основі від 20.06.2017 значиться, що на момент здійснення перевірки на підприємством було створено 13 робочих місць, інваліди на яких працевлаштовані, підтверджуючі документи надані під час перевірки. За таких обставин можна дійти висновку що положення п. 7.1. договору №2 про надання фінансової допомоги на безповоротній основі від 27.11.2015 виконані, Відділенням ОСОБА_1 вивчено і позитивно оцінено результати виконання договору отримувачем, створені робочі місця для інвалідів, з якими в установленому порядку укладені трудові договори. Витребуваний від ОСОБА_1 соціального захисту інвалідів акт ревізії Державної аудиторської служби України від 11.07.2017 № 15-21/29 суду не наданий. Також у матеріалах справи відсутнє рішення ОСОБА_1 щодо повернення проіндексованої з урахуванням рівня інфляції заявленої до стягнення суми коштів у розмірі 1022274,73грн. Надісланий ОСОБА_1 соціального захисту інвалідів лист від 24.10.2017 №1/5-1026/06-02 про повернення коштів фінансової допомоги ПОГ “Одеське УВП” УТОС, проіндексованої з урахуванням рівня інфляції відповідно до чинного законодавства у розмірі 1022274,83грн., не являється належним та допустимим доказом по справі. В ч.2 ст. 17 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підкреслюється, що підприємства, установи і організації за рахунок коштів ОСОБА_1 соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда”. Системний аналіз положень діючого законодавства України не передбачає порушення графіку працевлаштування як нецільове використання коштів, якщо кількість створених додаткових робочих місць відповідає вимогам договору. При цьому сторони вільні відступати від положень примірного договору в силу положень ч.4 ст. 179 Господарського кодексу України. Викладене дає суду правові підстави для відмови у задоволені заявлених позовних вимог.

В частині клопотання відповідача про застосування п.1 ч.1 ст.80 ГПК України суд зазначив, що воно задоволенню не підлягає з підстав, викладених у рішенні суду.

Не погодившись з рішенням суду від 21.11.2017р., Одеське обласне відділення ОСОБА_1 соціального захисту інвалідів звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права та процесуального права. Крім доводів, зазначених у позовній заяві, позивач в апеляційній скарзі вказує, що у першому кварталі 2017 року кількість створених робочих місць мала дорівнювати 4 робочих місця, а фактично було створено 3 робочих місця, два з яких не відповідають посадам, які визначені у графіку. Відповідно до листа ОСОБА_1 соціального захисту інвалідів від 24.10.2017р. №1/5-1026/06-02 ОСОБА_1 було прийнято рішення за результатами позапланової виїзної ревізії окремих питань фінансово- господарської діяльності ОСОБА_1 соціального захисту інвалідів за період з 01.01.2016р. по 31.03.2017р., здійсненої Державною аудиторською службою України, якою встановлено часткове недотримання відповідачем графіку працевлаштування інвалідів на 2016-2017р.р., що є порушенням пункту 4.2.4 укладеного Договору. Пунктом 12 Порядку використання суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, що надійшли до державного бюджету, затвердженим Постановою КМУ від 31.01.2007р. №70, передбачено, що фінансова допомога та цільова позика мають цільове спрямування і використовуються на умовах, визначених відповідним договором. Враховуючи вищезазначене, на підставі п.12 Порядку, ОСОБА_1 вважає за необхідне Отримувачу повернути кошти фінансової допомоги, проіндексованої з урахуванням рівня інфляції відповідно до чинного законодавства.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 14.12.2017р. (головуючий суддя Мишкіна М.А., судді Будішевська Л.О., Таран С.В.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” від 03.10.2017р. N2147-VIII (який набрав чинності 15.12.2017р.) Господарський процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.

Пунктом 9 частини 1 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147- VIII від 03.10.2017р. установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 16.01.2018р. розпочато апеляційний розгляд справи №916/2203/17 по суті за правилами спрощеного позовного провадження з відкриття першого судового засідання 25.01.2018р.

22.01.2018р. відповідач подав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення, зазначивши, зокрема, що надісланий Відділенням ОСОБА_1 лист від 24.10.2017р. №1/5-1026/06-02 про повернення коштів фінансової допомоги ПОГ «Одеське УВП» УТОС, проіндексованої з урахуванням рівня інфляції відповідно до чинного законодавства у розмірі 1022274,83грн., не є належним та допустимим доказом по справі, а також відсутнє рішення ОСОБА_1 про повернення допомоги та розрахунок суми, заявленої до стягнення; 09.02.2018р. відповідач подав суду додаткові пояснення.

У зв’язку із перебуванням судді Таран С.В. у відпустці з 06.02.2018р., розпорядженням в.о.керівника апарату суду №180 від 12.02.2018р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/2203/17.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.02.2018р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Мишкіна М.А., судді: Будішевська Л.О., Поліщук Л.В.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 12.02.2018р. прийнято справу №916/2203/17 до провадження та розпочато розгляд справи по суті повторно у зміненому складі суду: головуючий суддя Мишкіна М.А., судді: Будішевська Л.О., Поліщук Л.В. за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, встановлених главою 1 розділу ІV ГПК України.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарни з підстав законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст.269 ГПК України (в редакції Закону України №2147- VIII від 03.10.2017р.) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази стосовно фактів, наведених скаржником, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено та не оспорюється сторонами, що відповідно до розпорядження голови Одеської обласної державної адміністрації від 29.09.2015р. №615/А-2015 «Про доцільність надання фінансової допомоги на безповоротній основі підприємствам громадських організацій інвалідів» та наказу Міністерства соціальної політики України №1074 від 03.11.2015р. «Про надання безповоротної фінансової допомоги за рахунок сум адміністративно-господарських санкцій та пені, що надходять до державного бюджету за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів» вирішено надати ОСОБА_3 об’єднання громадян «Одеське учбово-виробниче підприємство» Українського товариства сліпих 4380000грн. безповоротної фінансової допомоги для технічного переоснащення виробництва з метою створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

27.11.2015р. між Одеським обласним відділенням ОСОБА_1 соціального захисту інвалідів (далі – Відділення ОСОБА_1) та ОСОБА_3 об’єднання громадян «Одеське учбово-виробниче підприємство» (отримувач) був укладений договір №2 (надалі –Договір №2) про надання фінансової допомоги на безповоротній основі, відповідно до п.1.1 якого Відділення ОСОБА_1 в порядку та на умовах, визначених цим Договором, надає Отримувачу фінансову допомогу (надалі іменується «фінансова допомога») у розмірі 4380000,00 грн. на безповоротній основі, а Отримувач зобов’язується використати її за цільовим призначенням на умовах, визначених цим договором.

Фінансова допомога надається Отримувачу з метою створення 13 додаткових робочих місць для працевлаштування інвалідів, збільшивши середньооблікову чисельність працюючих інвалідів до 102 осіб з інвалідністю на період дії договору на умовах технічного переоснащення виробництва відповідно до техніко-економічних обґрунтувань Отримувача кошторису витрат, що є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток №1) (п.2.1 Договору №2).

Строки, протягом яких Отримувач зобов’язаний працевлаштувати інвалідів на робочі місця, призначені для їх працевлаштування, та створені Отримувачем згідно умов цього Договору, визначаються у графіку працевлаштування інвалідів (Додаток №2), що є невід`ємною частиною цього Договору (п.2.2 Договору №2).

Відповідно по підпунктів 4.2.1, 4.2.4 Договору №2 Отримувач зобов’язаний виконувати належним чином умови цього Договору; створити визначену згідно п.2.1 кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів, які відповідають вимогам охорони праці, працевлаштувати на них інвалідів в строки згідно з графіком працевлаштування інвалідів (Додаток 2).

Згідно із п.5.1 Договору №2 у разі нецільового використання Отримувачем фінансової допомоги або її частини, чи створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у меншій кількості, ніж передбачено умовами договору чи недотримання графіку працевлаштування інвалідів, відповідна сума цих коштів, проіндексована з урахуванням рівня інфляції, підлягає поверненню до державного бюджету на підставі рішення ОСОБА_1 соціального захисту інвалідів.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання Отримувачем своїх зобов’язань за цим Договором. Договір вважається виконаним у разі коли Відділенням ОСОБА_1 вивчено і позитивно оцінено результати виконання договору, Отримувачем створені робочі місця для інвалідів у кількості, передбаченій п.2.1 цього Договору та на них працевлаштовані інваліди, з якими у встановленому порядку укладені трудові договори. Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (пункт 7.1 Договору №2).

Додатковими угодами №1 від 01.02.2016р., №2 від 02.08.2016р., №3 від 20.07.2017р. вносились зміни до графіку працевлаштування інвалідів за Договором №2 (а.с17-19).

Матеріалами справи підтверджується та не оспорюється сторонами надання відповідачу фінансової допомоги на безповоротній основі в сумі 4380000грн. за умовами договору №2 (а.с.20-21).

ОСОБА_3 були надані ОСОБА_1 звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 1 квартал 2017 року та звіт щодо використання фінансової допомоги на технічне переоснащення (додатки №№5, 6 до Договору №2) (а.с.20-21).

Працівниками Одеського обласного відділення ОСОБА_1 соціального захисту інвалідів у 2017 році були складені дві довідки перевірки використання фінансової допомоги на безповоротній основі (одержувач допомоги – ОСОБА_3 об`єднання громадян «Одеське учбово-виробниче підприємство» Українського товариства сліпих) (а.с.32-41), якими не зафіксовано порушень, що є підставою для повернення коштів фінансової допомоги.

24.10.2017р. ОСОБА_1 соціального захисту інвалідів надіслав Одеському обласному відділенню ОСОБА_1 соціального захисту інвалідів лист №1/5-1026/06-02, в якому, зокрема, зазначив, що згідно із звітами щодо використання фінансової допомоги на технічне переоснащення та про зайнятість громадян ОСОБА_3 на виконання умов Договору у січні 2017 року не працевлаштовано 1 слюсара-складальника, а у лютому та березні 2017 року посади працевлаштованих двох інвалідів не відповідають посадам, зазначеним у графіку працевлаштування. Зазначене свідчить про часткове недотримання Отримувачем графіку працевлаштування інвалідів на 2016-2017 роки, що є порушенням пункту 4.2.4 Договору. Пунктом 12 Порядку використання суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, що надійшли до державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 передбачено, що фінансова допомога та цільова позика мають цільове спрямування і використовуються на умовах, визначених відповідним договором. Враховуючи вищезазначене, на підставі п.12 Порядку №70 ОСОБА_1 вважає за необхідне Отримувачу повернути кошти фінансової допомоги, проіндексованої з урахуванням рівня інфляції відповідно до чинного законодавства.

Вказаний лист був оформлений ОСОБА_1 та поданий Відділенням вже в процесі судового розгляду.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначив, що за результатами ревізії ОСОБА_1 соціального захисту інвалідів Державною аудиторською службою України встановлено нецільове використання бюджетних коштів відповідачем на створення робочих місць для інвалідів через недотримання графіку працевлаштування інвалідів на суму 1022274,83 грн., що є порушенням п. 2.2., п. 4.2.4., п. 5.1. укладеного між сторонами Договору №2 та ці кошти підлягають стягненню з відповідача в судовому порядку.

Відповідно до ст.8 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (в редакції, чинній станом на день звернення позивача до суду з позовом та ухвалення оскаржуваного рішення) державне управління з питань забезпечення прав інвалідів та їх соціальної захищеності здійснюється в межах повноважень центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Згідно із ч.2 ст.17 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи і організації за рахунок коштів ОСОБА_1 соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Згідно із ч.1 ст.20 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням ОСОБА_1 соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Механізм використання ОСОБА_1 соціального захисту інвалідів та його відділеннями суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, що надійшли до державного бюджету (далі - сума санкцій та пеня) визначений Порядком використання суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, що надійшли до державного бюджету, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007р. (надалі – Порядок №70).

Відповідно до п.3 Порядку №70 фінансова допомога на безповоротній основі надається роботодавцям, які виконали норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів та у році звернення за допомогою не отримували у відділенні ОСОБА_1 допомогу на безповоротній основі за аналогічним напрямом використання коштів, а також інвалідам - відповідно до абзаців другого, четвертого - шостого підпункту 5 пункту 2 цього Порядку. Підприємствам, організаціям громадських організацій інвалідів фінансова допомога на поворотній і безповоротній основі (крім фінансової допомоги на здійснення заходів, спрямованих на фізкультурно-спортивну реабілітацію, яка надається за поданням Національного комітету спорту інвалідів) та цільова позика надаються за наявності рішення Мінсоцполітики.

Згідно із п.3 Порядку №70 фінансова допомога та цільова позика мають цільове спрямування і використовуються на умовах, визначених відповідним договором. Роботодавцям забороняється нецільове використання фінансової допомоги та цільової позики. Нецільовим використанням фінансової допомоги та цільової позики є спрямування коштів на придбання товарів, робіт і послуг, що не передбачені умовами договору про надання фінансової допомоги та цільової позики. У разі нецільового використання роботодавцями фінансової допомоги та цільової позики або їх частини чи створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у меншій кількості, ніж передбачено умовами договору про надання фінансової допомоги та цільової позики, відповідна сума, проіндексована з урахуванням рівня інфляції, підлягає поверненню до державного бюджету на підставі рішення ОСОБА_1 соціального захисту інвалідів.

Відповідно до п.9 Порядку №70 інструкція з надання фінансової допомоги на поворотній і безповоротній основі та цільової позики за рахунок сум адміністративно-господарських санкцій та пені, що надходять до державного бюджету за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затверджується Мінсоцполітики.

Наказом Мінсоцполітики України №270 від 06.09.2010р. затверджено Інструкції з надання фінансової допомоги на поворотній і безповоротній основі та цільової позики за рахунок сум адміністративно-господарських санкцій та пені, що надходять до державного бюджету за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (надалі – Інструкція №270).

Відповідно до п.5.1,5.2 Інструкції №270 ОСОБА_1 та відділення ОСОБА_1 здійснюють контроль за виконанням договорів про надання фінансової допомоги та цільової позики та за цільовим використанням коштів ОСОБА_1. Строк подання звіту про використання коштів ОСОБА_1 становить не менш як три роки з дати завершення виконання договору про надання фінансової допомоги та цільової позики (форма звіту наведена у додатку 7). Договір про надання фінансової допомоги та цільової позики вважається виконаним після вивчення результатів його виконання та їх позитивного оцінювання відділенням ОСОБА_1.

Згідно із п.5.3 Інструкції №270 у разі нецільового використання роботодавцями фінансової допомоги та цільової позики або їх частини чи створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у меншій кількості, ніж передбачено умовами договору про надання фінансової допомоги та цільової позики, відповідна сума, проіндексована з урахуванням рівня інфляції, підлягає поверненню до державного бюджету на підставі рішення ОСОБА_1.

Отже необхідність прийняття ОСОБА_1 рішення про повернення коштів до державного бюджету передбачена як Порядком №70 (п.12) і Інструкцією (п.5.3), так і умовами Договору №2 (п.5.1), при цьому за змістом наведених норм таке рішення може бути прийняте після надання отримувачем коштів звіту про використання коштів, вивчення результатів та їх оцінювання.

Позивачем не надано ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції вищезазначеного рішення ОСОБА_1, що свідчить про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог Відділення ОСОБА_1.

Згідно із ч.1 ст.32, ч.1 ст.33 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017р.) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному у законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017р.) господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.73, ч.1 ст.74 ГПК України в чинній редакції доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст.ст.76, 77, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У відповідності до норм ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ОСОБА_1 соціального захисту інвалідів від 24.10.2017р. №1/5-1026/06-02, наданий позивачем, не є допустимим доказом на підтвердження позовних вимог, оскільки, по-перше – він не є рішенням ОСОБА_1 про повернення відповідачем коштів, а по-друге – наданий позивачем під час розгляду справи судом першої інстанції, тобто після подання позову до суду.

Посилаючись у позові на проведення Державною аудиторською службою України ревізії ОСОБА_1 соціального захисту інвалідів та встановлення за її наслідками нецільового використання бюджетних коштів відповідачем на створення робочих місць для інвалідів через недотримання графіку працевлаштування інвалідів на суму 1022274,83 грн., Відділення ОСОБА_1 не надало документу, складеного під час проведення вищезазначеної ревізії – Акту ревізії Державної аудиторської служби України №15-21/29 від 11.07.2017р.

На вимогу ухвали суду від 28.09.2017р. ОСОБА_1 соціального захисту інвалідів надіслав лист від 25.10.2017р. №1/6-308/04, де вказує, що ОСОБА_1 окремо перевірку виконання договору №2 від 27.11.2015р. та розрахунку суми, що стягується Відділенням не здійснювалось; ОСОБА_1 в порядку ст.222 КК України звернувся до Генеральної прокуратури України з листом щодо надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування в рамках кримінального провадження №42017000000000392 від 14.02.2017р., а саме Акту ревізії Державної аудиторської служби України №15-21/29 від 11.07.2017р., яка проводилась на підставі Ухвали Печерського районного суду міста Києва за зверненням Генеральної прокуратури України. Проте станом на 24.10.2017р. ОСОБА_1 відповідь не отримав.

Також повідомлено, що лист ОСОБА_1 від 24.10.2017р. №1/5-1026/06-02 про необхідність повернення коштів ПОГ «Одеське УВП» УТОС за договором №2 від 27.11.2015р. визначає суму 1022274,83грн. відповідно до Акту ревізії Держаудитслужби від 11.07.2017р.

Отже заявлена до стягнення в цій справі сума нецільового використання фінансової допомоги не підтверджена допустимими та достовірними доказами, ґрунтується на побічних доказах, з яких неможливо встановити дійсні обставини справи (ст.ст.77, 78 ГПК України) та які у своїй сукупності не є достатніми у розумінні положень ст.79 ГПК України.

Відповідно до абз.1 п.35, пунктів 38,39 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №550 від 20.04.2006р. результати ревізії оформляються актом, який складається на паперовому носії державною мовою і повинен мати наскрізну нумерацію сторінок. На першому аркуші акта ревізії, який оформляється на бланку органу державного фінансового контролю, зазначається назва документа (акт), дата і номер, місце складення (назва міста, села чи селища). Акт ревізії складається у трьох примірниках: перший - для органу державного фінансового контролю, другий - для об'єкта контролю, третій - для передачі правоохоронним органам у випадках, передбачених цим Порядком та законодавством. Перший і третій примірники акта ревізії надаються для ознайомлення і підписання об'єкту контролю у строк не пізніше ніж 5 робочих днів після закінчення ревізії одним із таких способів: а) особисто під розписку керівнику або головному бухгалтеру об'єкта контролю; б) через канцелярію (підрозділ з питань діловодства) з відміткою на примірнику акта органу державного фінансового контролю про дату реєстрації в журналі вхідної кореспонденції об'єкта контролю та підписом працівника канцелярії (загального відділу), який здійснив реєстрацію; в) рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням. При цьому на примірнику акта, що залишається в органі державного фінансового контролю, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів ревізії.

Отже примірник Акту ревізії Державної аудиторської служби України №15-21/29 від 11.07.2017р. (у разі, якщо він складався відносно Одеського обласного відділення ОСОБА_1 соціального захисту інвалідів) згідно із законодавством повинен був бути вручений (надісланий) позивачу.

Доводи апеляційної скарги переважно зводяться до мотивів, зазначених позивачем в позовній заяві та письмових поясненнях у даній справі, були досліджені судом першої інстанції та додатково перевірені на предмет їх обґрунтованості апеляційним господарським судом в процесі апеляційного розгляду справи.

Підстав для виходу судом апеляційної інстанції за межі доводів апелянта не убачається, оскільки при апеляційному розгляді справи не встановлено порушення норм процесуального права, які є безумовною підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідно до п.«в» ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги), покладаються на скаржника, оскільки вимоги апеляційної скарги відхилені у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.129, 232,233, 236, 269, 270, 275,276, 281-283 ГПК України, колегія суддів –

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 21.11.2017р. у справі №916/2203/17 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ООВФЗІ (Одеське обласне відділення ОСОБА_1 соціального захисту інвалідів).

Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст.286, 287 ГПК України.

Повна постанова складена 19 лютого 2018 року.

Головуючий суддя Мишкіна М.А.

Суддя Будішевська Л.О.

Суддя Поліщук Л.В.