Постанова № 72252737, 09.02.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2018 р. Справа№ 910/15263/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Власова Ю.Л.

Зеленіна В.О.

при секретарі Позюбан А.С.

за участю представників

від позивача: не з»явились

від відповідача: Сирота Д.Є. - за дов. № б/н 23.03.2017р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Хирів-

Рент- Інвест"

на рішення Господарського суду м. Києва від 26.10.2017 р.

у справі № 910/15263/17 (суддя - Пінчук В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хирів-Рент- Інвест"

до Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції

про визнання недійсним п.6.2.1 та п. 6.2.2 договору про закупівлю за державні кошти від 20.05.2016 р. № 23Р

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хирів- Рент - Інвест" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою про визнання недійсними п. 6.2.1 та п. 6.2.2 договору про закупівлю за державні кошти від 20.05.2016 р. № 23Р, який був укладений між товариством з обмеженою відповідальністю " Хирів - Рент - Інвест " та Державною службою України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції

Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.10.2017 р. у справі № 910/15263/17 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хирів - Рент - Інвест" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2017 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хирів - Рент - Інвест" передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. (головуючий суддя), Власов Ю.Л., Зеленін В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2017р. у справі № 910/15263/17 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Хирів - Рент - Інвест" на рішення Господарського суду м. Києва від 26.10.2017р. у справі № 910/15263/17, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 7 днів з дня отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

10.01.2017р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Хирів - Рент - Інвест" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій останній зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 26.10.2017 р. у справі № 910/15263/17 без змін.

10.01.2017р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Хирів - Рент - Інвест" надійшло клопотання в якому просить суд розгляд справи відкласти у зв'язку із хворобою представника.

Розглянувши вказане клопотання у судовому засіданні судова колегія дійшла висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи. За висновками суду неявка представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

20.05.2016р. між позивачем ( виконавцем ) та відповідачем ( замовником ) був укладений договір № 23Р про закупівлю за державні кошти послуг щодо здійснення заходів з психологічної реабілітації постраждалих учасників антитерористичної операції.

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору позивач зобов'язався у 2016 р. надати послуги, щодо здійснення за ДКПП 016:2010 код 74.90.2 послуги професійні, технічні та комерційні, інші, н.в.і.у.85312500-4, послуги з психологічної реабілітації постраждалих учасників антитерористичної операції, згідно із специфікацією, що зазначена у додатку № 1 до цього договору у порядку, встановленому цим договором, а відповідач зобов'язався оплатити вказані послуги, у порядку, за цінами та у строки, встановлені цим договором.

Згідно п. 6.2.1 договору від 20.05.2016 р. № 23Р за прострочення виконавцем повернення суми коштів відповідно до п. 4.5 та п. 4.8 цього договору з останнього стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

За скасування надання послуг, вчинених виконавцем незалежно від наявності його вини з останнього стягується штраф в розмірі 30% від загальної вартості ненаданих послуг. ( п.6.2.2договору ).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що вказані пункти договору 20.05.2016 р. № 23Р створюють несправедливі умови договору, оскільки надання послуг безпосередньо залежить від налагодженої співпраці з структурними підрозділами з питань соціального захисту населення в частині організації направлення учасників антитерористичної операції, а управління структурними підрозділами відповідно до Закону України від 17.03.2011 р. "Про центральні органи виконавчої влади" покладено на центральні органи виконавчої влади, а тому процес налагодженої співпраці залежить не лише від виконавця, який до п. 5.35 договору зобов'язаний забезпечити налагоджену співпрацю.

Крім того, позивач посилається на те, що замовник відповідно до п. 6.5 спірного договору не несе відповідальність за несвоєчасну оплату послуг, у разі затримки бюджетного фінансування та затримки перерахування коштів відповідним органом Державної казначейської служби України, що створює жорстокі обов'язки для виконавця та є обмеженням його прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст. 20 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

За приписом ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин ).

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що при укладанні спірного договору сторонами було дотримано норми чинного законодавства, а саме: зміст правочину не суперечить законодавству, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішній волі; спірний договір укладений у письмовій формі, підписаний уповноваженими особами та завірений печатками, у відповідності до законодавства; правочин спрямований на реальне настання правових наслідків.

Позивачем не надано суду доказів того, що п. 6.2.1 та п. 6.2.2 договору про закупівлю за державні кошти від 20.05.2016 р. № 23Р суперечать Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.

Також не надано суду доказів того, що оспорюванні пункти договору від 20.05.2016 р. № 23Р не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Хирів-Рент-Інвест» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 76, 77 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 26.10.2017р. у справі № 910/15263/17 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Хирів-Рент-Інвест» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 26.10.2017р. у справі № 910/15263/17 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/15263/17 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Ю.Л. Власов

В.О. Зеленін