Постанова № 72252653, 15.02.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2018 року Справа № 904/8308/17

м.Дніпро

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) - Кузнецової І.Л.,

суддів - Орєшкіної Е.В., Широбокової Л.П.,

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ 2000" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2017р. у справі №904/8308/17 (суддя Новікова Р.Г., повне рішення складено 13.11.2017р.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ 2000", м. Дніпро

до приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання", м.Кривий Ріг

про стягнення 110482грн.41коп.

ВСТАНОВИВ:

- 06.09.2017р. товариство з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) "РИМ 2000" звернулося з позовом до господарського суду Дніпропетровської області про стягнення з приватного акціонерного товариства (далі-ПрАТ)"Криворізький завод гірничого обладнання" заборгованості по оплаті вартості поставленого відповідачу товару в сумі 94921грн.92коп., трьох процентів річних в сумі 2285грн.92коп., інфляційних втрат в сумі 13274грн.57коп., витрат по сплаті судового збору в сумі 2285грн.92коп. та витрат, пов"язаних з наданням правової допомоги адвоката в сумі 24671грн.44коп.;

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2017р.у справі №904/8308/17 в задоволенні позовних вимог ТОВ"РИМ 2000" відмовлено;

- приймаючи рішення, господарський суд виходив з обставин щодо укладення між сторонами договору поставки №14/06 від 14.06.2016р., щодо відповідності найменування кількості та ціни товарів, зазначених у видатковій накладній №8238 від 11.10.2016р., на яку посилався позивач, товарам, узгодженим сторонами у специфікації №2 від 21.09.2016р. до договору, щодо отримання представником відповідача товарів за довіреністю №1847 від 10.10.2016р., яка видана для отримання цінностей за договором поставки, а також з того, що як підстави позову позивачем визначені рахунок на оплату товарів №1527386 від 18.08.2016р. та вказану вище видаткову накладну, що є підставою для відмови в позові;

- не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ"РИМ 2000" подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на підстави для скасування рішення господарського суду, встановлені ч.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України в редакції до 15.12.2017р. просить це рішення скасувати, постановити нове рішення, задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивача 11000грн. судових витрат, пов"язаних з наданням правової допомоги адвоката в господарському процесі на стадії підготовки до суду апеляційної інстанції;

- у поданій скарзі йдеться про неповернення відповідачем направлених на його адресу підписаних позивачем проектів договору №14/06 від 14.06.2016 р. та специфікації №2 до договору, у зв"язку з чим, такі договір та специфікація є втраченими, про здійснення господарської операції з поставки товарів на підставі рахунку на оплату, про що свідчить видаткова накладна, про помилкові висновки господарського суду стосовно досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов та укладення ними договору поставки, про те, що в договорі поставки та специфікації асортимент та вартість товару не відповідають асортименту та вартості товару фактично поставленому на підставі рахунку та видаткової накладної, чим спростовуються доводи відповідача щодо отримання товару згідно з умовами договору, а також про обставини щодо надання позивачу правової допомоги на підставі договору від 17.07.2017р. на стадії апеляційної інстанції та сплати замовником за цим договором виконавцю вартості такої допомоги в сумі 11000грн.;

- відповідач вважає рішення суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на підписання сторонами договору №14/06 від 14.06.2016р. та досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов, на підписання сторонами специфікації до договору, позовні вимоги щодо визнання договору недійсним не заявлялися, на відсутність в матеріалах справи доказів того, що саме позивач передав відповідачу проект договору та специфікації, скріплені печатками позивача, а не навпаки, невідповідність дійсності доводів позивача щодо невідповідності найменування та кількості товару, зазначених у видатковій накладній, специфікації, оскільки непоставка деякої кількості товару, вказаної у специфікації свідчить лише про неналежне виконання ним зобов"язань за договором, а також на те, що представлена позивачем копія договору про надання правової допомоги, акту та платіжного доручення не містять доказів того, що відповідні витрати були неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, у тому числі і в попередньому судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню в силу наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем сформовано рахунок №1527386 від 18.08.2016р. на оплату відповідачем товару загальною вартістю 94921грн.92коп..

Зазначений товар поставлено позивачем відповідачу відповідно до видаткової накладної №8238 від 11.10.2016р. та отримано останнім на підставі довіреності №1847 від 10.10.2016р..

Вказана довіреність видана представнику товариства відповідача на отримання цінностей за договором №14/06 від 14.06.2016р..

Згідно з платіжним дорученням №2781 від 18.09.2017р., копія якого міститься в матеріалах справи, відповідач оплатив вартість товару в сумі 94921грн.92коп., тобто після порушення провадження у даній справі.

Одержувачем у вказаному платіжному дорученні зазначено: ТОВ"РИМ 2000", призначення платежу: "оплата за комп. оборуд. согл. дог.№14/06 від 14.06.16".

З огляду на наведені обставини господарський суд правильно послався на те, що поставка товару за видатковою накладною №8238 від 11.10.2016р. на суму 94921грн.92коп. була здійснена відповідно до договору поставки №14/06 від 14.06.2016р. та специфікації №2 від 21.09.2016р..

Як вбачається з видаткової накладної №8238 від 11.10.2016р. та специфікації №2 від 21.09.2016р., найменування, кількість та ціна товарів, які були поставлені за вказаною видатковою накладною відповідають переліку товару, узгодженого сторонами в специфікації №2 від 21.09.2016р..

При цьому, оскільки у довіреності №1847 від 10.10.2016р. містяться посилання на вказаний вище договір, а обставини щодо поставки товару були обґрунтовані посиланням позивача, у тому числі, на вказану довіреність, суд зробив помилковий висновок про визначення як підстав позову здійснення такої поставки лише згідно з рахунком на оплату №1527386 від 18.08.2016р. та видатковою накладною №8238 від 11.10.2016р..

Отже, відповідно до п.1.1 договору №14/06 від 14.06.2016р. позивач (постачальник) зобов"язався поставити відповідачу (покупцю) товар згідно з специфікаціями до договору, а відповідач – прийняти поставлений товар та оплатити його вартість.

П.1.2 договору передбачено, що найменування товару, його ціна, кількість, асортимент, характеристики, інші вимоги до товару узгоджуються сторонами у специфікаціях на поставку товару.

Сторонами підписана специфікація №2 від 21.09.2016р. до договору, в якій визначені найменування, якісні характеристики, кількість товару та його загальна вартість в сумі 132920грн.94коп..

П.4 специфікації встановлені умови оплати товару – протягом 30 днів з дати поставки.

Ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання не допускається. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.530 названого Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ч.2 ст.625 Кодексу встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Одночасно слід зазначити, що відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України в редакції до 15.12.2017р. господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У даному випадку, провадження у справі в частині вимог позивача про стягнення 94921грн.92коп. основного боргу підлягає припиненню з огляду на відсутність предмета спору внаслідок сплати відповідачем вказаної вартості товару після порушення провадження у справі.

Враховуючи те, що обставини з прострочення оплати товару відповідачем документально не спростовані, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми трьох процентів річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, внаслідок невірного визначення позивачем періоду їх нарахування.

Так, ст.253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

У даному випадку, скаржником здійснено розрахунок вказаних сум з урахуванням видаткової накладної №8238 від 11.10.2016р., при цьому, як вбачається з матеріалів справи, вказані суми повинні розраховуватися відповідно до умов специфікації №2 від 21.09.2016р. до договору, згідно з якою покупець повинен сплатити 100 процентів вартості товару протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару згідно з видатковими накладними.

Тому період прострочення, протягом якого мають бути нараховані інфляційні втрати слід розраховувати з листопада 2016 по червень 2017р.р., а три процента річних з 12.11.2016 по 30.06.2017р.р. .

Стосовно клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат за надання правової допомоги колегія суддів зазначає наступне.

Ст.44 Господарського процесуального кодексу України, в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України (у вказаній вище редакції).

В п.6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України "(зі змінами і доповненнями) зазначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов"язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об"єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частною п"ятою статті 49 ГПК України.

П.6.5 вищезазначеної постанови роз"яснено, що вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов"язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв"язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У даному випадку, позивачем підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату та додані докази фактичного перерахування йому коштів.

При цьому, акт від 07.11.2017р., підписаний замовником - ТОВ "РИМ 2000" та виконавцем - адвокатом ОСОБА_1 про виконання робіт, зазначених в п.4.2.1 договору про надання правової допомоги в господарському процесі та платіжне доручення №2424 від 15.08.2017р. про оплату позивачем рахунка №3/17 за надання правової допомоги на суму 24671грн.44коп., а також фіксований розмір адвокатських послуг у вигляді прогресивної процентної ставки в розмірі 22,5%, від загальної суми позовних вимог передбачений вказаним договором та на який посилається останній, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката в зазначеному розмірі, оскільки розмір таких витрат має бути доведений та документально обґрунтований, виходячи з розумної необхідності судових витрат для даної справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що сплачені позивачем витрати на правову допомогу при розгляді господарської справи в суді першої інстанції порівняно з ціною позову та незначною складністю справи, є неспіврозмірними та достатньо завищеними, тому розумним розміром витрат на послуги адвоката є 11048грн.24коп.. Пов"язані з наданням правової допомоги адвоката на стадії розгляду справи в апеляційній інстанції витрати також мають завищений розмір і колегією суддів визнані необґрунтованими, тому ці витрати підлягають стягненню з відповідача в сумі 6000грн..

Керуючись ст.ст.269, 275, 277, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2017р. у справі №904/8308/17 скасувати;

- прийняти нове рішення;

- позов задовольнити частково;

- провадження у справі в частині стягнення з приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" 94921грн.92коп. основного боргу припинити;

- стягнути з приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ 2000" 1801грн.15коп. трьох процентів річних, 10327грн.59коп. інфляційних втрат, 11048грн.24коп. витрат на оплату послуг адвоката та 1605грн.76коп. судового збору, видати наказ;

- в решті в позові відмовити;

- стягнути з приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ 2000" 200грн.58коп. судового збору за подання апеляційної скарги та 6000грн. витрат за надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції, видати наказ;

- видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області;

- постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повної постанови з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України;

- повна постанова складена 19.02.2018р.

Головуючий суддя І.Л. Кузнецова

Суддя Е.В.Орєшкіна

Суддя Л.П.Широбокова