Рішення № 72252431, 15.02.2018, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 лютого 2018 року м. ТернопільСправа № 921/683/17-г/6

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

при секретарі судового засідання Ярославська З.І.

розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", в особі Тернопільської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (вул. В.Чорновола, 4, м. Тернопіль, 46001)

до відповідача ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації (просп. Незалежності, 19, смт. Гусятин, Гусятинський район, Тернопільська область, 48201)

про cтягнення коштів в сумі 174 759,78 грн. за надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах.

За участю від:

позивача – ОСОБА_2

відповідача – не з’явився

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком", в особі Тернопільської філії ПАТ "Укртелеком" звернулось до Господарського суду Тернопільської області із позовом до ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації про cтягнення коштів в сумі 174 759,78 грн. за надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах.

Вимоги позивача, мотивовані неналежним виконанням відповідачем обов'язку по оплаті за надані позивачем телекомунікаційні послуги на пільгових умовах, за січень - червень 2017 року.

Ухвалою суду від 28.11.2017 порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 21.12.2017.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким, зокрема, ГПК України викладено в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ, чинній з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою від 21.12.2017 судом здійснено перехід до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, зі стадії підготовчого засідання, розгляд якого відкладався, востаннє на 01.02.2018.

В ході розгляду справи, позивачем подано до матеріалів справи відповідь на відзив від 15.01.2018 №10-09/08 (вх. 3818 від 16.01.2018).

В свою чергу, відповідачем до матеріалів справи подано відзив №05-32/3319 від 18.12.2017 (вх. №22645 від 20.12.2017) з додатком; клопотання №05-32/3320 від 16.12.2017 (вх. №22643 від 20.12.2017) про розгляд справи без участі представника відповідача; супровідний лист від 05.01.2018 №05-32/40 (вх. №3456 від 09.01.2018), яким долучено докази надіслання відзиву на позовну заяву на адресу позивача; інформацію від 25.01.2018 №05-32/218 (вх. 4718 від 30.01.2018).

У відзиві від 18.12.2017 №05-32/3319 відповідач просить в позові відмовити. В обґрунтування цьому зазначає, що:

- Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" не передбачено субвенції з надання пільг окремим категоріям громадян з оплати послуг зв’язку;

- посилається на рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 №3-рп/2012, в якому йдеться про те, що в аспекті контитуційного подання положення ч.2 ст. 95, ч.2 ст. 124, ч.1 ст. 129 Конституції України, п.5 ч.1 ст.4 Бюджетного кодексу України та п.2 ч.1 ст.9 КАС України в системному зв'язку з положеннями ст.6, ч.2 ст. 19, ч.1 ст. 117 Конституції України треба розхуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Контитуцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Мінстрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України;

- робить посилання на ч.ч.1,4 ст. 48 Бюджетного кодексу України та п.5 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (затв. Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002);

- стверджує, що між ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Гусятинської райдержадміністрації (надалі - ОСОБА_1) та ПАТ "Укртелеком" не укладався договір та не підписувались акти виконаних робіт за надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за січень – червень 2017 року;

- ОСОБА_1 надавались списки осіб, яким законодавством передбачено право на отримання послуг зв’язку на пільгових умовах, відповідно до абз. 2 п.10 Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім’ї (затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №389), які структурний підрозділ з питань соціального захисту населення подає щомісяця до 25 числа житлово-експлуатаційним організаціям, житлово-будівельним (житловим) кооперативам, об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку, організаціям, що надають житлово-комунальні послуги, операторам (провайдерам) телекомунікацій, газо- та електропостачальникам, постачальникам твердого палива;

- на реалізацію районної цільової програми щодо надання пільг з послуг зв'язку, інших передбачених законодавством пільг окремим категоріям громадян та здійснення компенсації за перевезення пасажирським автомобільним транспортом на приміських автобусних маршрутах загального користування, а також залізницею Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" (затвердженої рішенням Гусятинської районної ради від 26.01.2017 №162) в місцевому бюджеті відповідних коштів по даній програмі також не закладено;

- на 2017 рік з районного бюджету ОСОБА_1 не виділено коштів для надання пільг з послуг зв’язку;

- наслідком цього є відсутність кошторисних призначень;

- ОСОБА_1 не може виплатити суми за надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах ПАТ "Укртелеком", у зв’язку з відсутністю коштів та кошторисних призначень.

Також, у даному відзиві та клопотанні від 18.12.2017 №05-32/3320, відповідач просив суд справу розглядати без участі представника ОСОБА_1.

У відповіді на відзив від 15.01.2018 №10-09/08, позивач звертає увагу суду на те, що відповідачем не заперечується факт надання позивачем телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян міста Гусятин та Гусятинського району у січні-червні 2017, а також не оспорюється заявлена до стягнення сума; ОСОБА_1 посилається лише на відсутність фінансової можливості сплатити дані кошти; відповідно до висновку, викладеного у Постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі №905/2358/16 "сама по собі відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов’язання"; відповідно до практики Європейського суду з прав людини, а саме рішення у справі "ОСОБА_2 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004, відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання; законодавство не передбачає: залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету та випадки повного або часткового звільнення від обов’язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах; посилання відповідача на рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 №3-рп-2012 не заслуговує на увагу, оскільки вказане рішення не стосується предмета спору у даній справі, оскільки у ньому Конституційний Суд України надав офіційне тлумачення положень законодавства про соціальний захист громадян під час вирішення судами загальної юрисдикції України справ щодо соціального захисту прав громадян; позивач підкреслює, що по відношенню до ч.ч. 1,4 ст. 48 Бюджетного кодексу України є викладена у ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України норма, відповідно до якої бюджетні зобов’язання щодо виплати субсидій, допомоги , пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв’язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень; не заслуговує на увагу посилання відповідача щодо відсутності між сторонами договірних відносин, оскільки дані зобов’язання виникають на підставі Законів України і не залежать від їх бажання та волевиявлення; як Положенням про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117), так і Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету (затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, не передбачено необхідності підписання актів виконаних робіт); п.11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги передбачено, що відповідач повинен щомісяця після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складаються акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга"; з огляду на вищенаведене позивач акцентує увагу, що складання саме актів звіряння розрахунків, а не актів виконаних робіт, є обов’язком відповідача; при цьому, невиконання відповідачем обов’язку щодо складання актів звіряння розрахунків не звільняє відповідача від виконання обов’язку щодо оплати витрат понесених позивачем.

У Інформації від 25.01.2018 № 05-32/218 відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись, на вже згадувані у відзиві, норми ст. 102 Бюджетного кодексу України та Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету. Разом з цим зазначає, що між ОСОБА_1 та ПАТ "Укртелеком" не підписувались акти звіряння розрахунків за надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах за січень-червень 2017 року, так як ОСОБА_1 не визнає суми боргу за надання послуг зв’язку.

Ухвалою суду від 01.02.2018 у даній справі закрито підготовче провадження та призначено її до розгляду по суті на 15.02.2018.

Представник позивача в судовому засіданні 15.02.2018 заявлені вимоги підтримала з підстав, викладених у позові та на підставі доказів, які до нього додані.

Відповідач явку повноважного представника в жодне судове засідання не забезпечив, при цьому, як вже зазначалось, просив справу розглядати без участі його представника.

Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Враховуючи перелічені положення, а також клопотання відповідача про можливість слухання справи без його участі, спір розглядається за відсутності представника ОСОБА_1 соціального захисту населення Гусятинської РДА.

Учаснику судового процесу роз'яснено його процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 42, 46, 222, 224 Господарського процесуального кодексу України.

В порядку ст.ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Документообіг господарського суду".

Для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер LH 3117 VC 07115973 D 5.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Позивач у справі - Публічне акціонерне товариство "Укртелеком", в особі Тернопільської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги на пільгових умовах споживачам, які мають право на пільги та на яких поширювалась дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про охорону дитинства".

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295 визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Відповідно до ст. 87 Бюджетного кодексу України, видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).

Згідно п.п. "б" п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, якою затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок № 256), встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з Державного бюджету України.

Зокрема, пунктом 2 вищевказаної Постанови встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

При цьому, згідно п. 3 Порядку № 256, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг міста Гусятин та Гусятинського району Тернопільської області є ОСОБА_1 соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації (відповідач у справі), а отже, на підставі вищезазначених норм законодавства та положень Постанови та Порядку №256, відшкодування витрат понесених Позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Відповідно до абз. 1 п. 8 Порядку №256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. При цьому, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів у п’ятиденний строк здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг (абз. 2 п.8 Порядку №256).

Як вбачається з матеріалів справи, у січні – червні 2017 року Тернопільською філією Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" були надані послуги електрозв'язку на пільгових умовах населенню м. Гусятин та Гусятинського району Тернопільської області на суму 174759, 78 грн.

Свідченням факту надання послуг електрозв’язку Тернопільською філією ПАТ "Укртелеком" та фактичне споживання їх переліченими категоріями населення, у січні – червні 2017 року, слугують Розрахунки видатків, понесені ПАТ "Укртелеком" (форми №2 – пільга, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 535 від 04.10.2007) на відшкодування витрат, пов’язаних з наданням пільг у січні – червні 2017 року, всього на суму 174759, 78 грн.

Згідно п.10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

На виконання вищезазначених вимог позивач направляв відповідачу, для здійснення розрахунку за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям споживачів, відповідні розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за формою "№2-пільга" за січень - червень 2017 року, що підтверджується супровідними листами від 06.02.2017 за №06/2-11-37 (надісланого на адресу відповідача 09.02.2017 рекомендованим повідомленням №4600111013162), від 06.03.2017 №06/2-11-90 (надісланого на адресу відповідача 07.03.2017 рекомендованим повідомленням №4600110858223), від 06.04.2017 № 06/2-11-122 (надісланого на адресу відповідача 07.04.2017 рекомендованим повідомленням №4600111013901), від 08.05.2017 № 06/2-11-149 (надісланого на адресу відповідача 11.05.2017 рекомендованим повідомленням №4600111015068), від 07.06.2017 №06/2-11-179 (надісланого на адресу відповідача 09.06.2017 рекомендованим повідомленням №4600111015343), від 20.07.2017 №06/2-11-207 (надісланого на адресу відповідача 24.07.2017 рекомендованим повідомленням №4600108119006), копії яких містяться в матеріалах справи.

Отримання відповідних розрахунків відповідачем, стверджується і відповідями останнього на них. У цих відповідях Укравління не заперечувало проти надання позивачем послуг зв'язку та на вказану ним суму.

При цьому суд зазначає, що за наведеним вище законодавством та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117, ОСОБА_1 соціального захисту населення є не лише розпорядником бюджетних коштів, а й органом, що контролює відомості, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги.

Зокрема, п. 11 вищевказаного Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, визначено, що Уповноважений орган (відповідач у справі) щомісяця: 1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; 2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга"; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга"; 3) до 15 числа подає: фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою "3-пільга"; Міністерству соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій звіти згідно з формами "4-пільга" та "6-пільга".

В ході розгляду справи, представником позивача в усному порядку зазначено, що в передбаченому п.11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги порядку відповідачем не надавалась ПАТ "Укртелеком" інформація щодо зміни кількості осіб, які у встановленому Законом порядку користуються телекомунікаційними послугами на пільгових умовах. При цьому, не змогла пояснити, чи це пов’язано з відсутністю змін у такому переліку, чи з небажанням ОСОБА_1 надавати ПАТ "Укртелеком" таку інформацію.

З врахуванням цих пояснень представника позивача, ухвалою від 18.01.2018, судом запропоновано відповідачу подати письмову інформацію щодо правильності нарахування понесених позивачем (у спірний період) витрат на надання телекомунікаційних послуг та відповідність наданих розрахунків приписам законодавства.

У відповідь на вказану пропозицію суду, ОСОБА_1 скеровано на адресу суду лише письмову Інформацію від 25.01.2018 № 05-32/218, без зазначення відповіді за запитувану судом інформацію.

Статтями 165, 167 ГПК України передбачено, що якщо відзив, заперечення відповідача не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Таким чином, у спірних правовідносинах орган державної влади не заперечив факту надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, не оспорює їхнього обсягу, підставності надання, правильності обчислення, тощо.

Всупереч положенням чинного законодавства, вартість даних послуг в сумі 174759,78 грн., понесених позивачем у січні – червні 2017 року, внаслідок надання телекомунікаційних послуг, відповідачем відшкодовані не були, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Норма ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України передбачає, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ст. 193 ГК України).

Норма ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України вказує, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вже зазначалось, відповідачем у відзиві не заперечено проти розміру суми, заявленої до відшкодування, але звернено увагу на відсутність механізму її відшкодування та відсутність для цього коштів.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Він відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення правопорушення (ч.2 ст. 218 ГК України).

ОСОБА_1 соціального захисту населення Гусятинської РДА, яке є розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг населення м. Гусятин та Гусятинського району Тернопільської області, зобов'язане було здійснювати відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення, які проживають на вищезазначеній території, за рахунок державних субвенцій.

При цьому, неналежне фінансування та відсутність механізму проведення такого розрахунку не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування вказаних вище витрат, понесених позивачем, та не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення такого зобов'язання шляхом примусового стягнення.

Зі змісту статті 617 Цивільного кодексу України вбачається, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного суду України від 15.05.2012 року по справі № 11/446. А також в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_2 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року, яке згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ч. 4 ст. 11 ГПК України є джерелом права.

За таких обставин, ОСОБА_1 соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.

У листі від 30.06.2011 р. № 31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз'яснило, що “...деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів)".

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

За таких обставин справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити та стягнути з відповідача на користь позивача 174759,78 грн. заборгованості за надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи, не суперечать чинному законодавству та не спростовані відповідачем.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до змісту п. 3 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У відповідності до ст.ст. 123,129 ГПК України сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідача.

Таку ж позицію висловлено щодо подібних правовідносин у рішенні Господарського суду Тернопільської області від 28.04.2017 у справі №921/223/17-г/13, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 01.11.2017 у даній справі.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 13, 20, 73-86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

1. Стягнути з ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації (просп. Незалежності, 19, смт. Гусятин, Гусятинський район, Тернопільська область, код 03195607) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", в особі Тернопільської філії ПАТ "Укртелеком" (вул. В.Чорновола, 1, м. Тернопіль, код 01188052) - 174 759 (сто сімдесят чотири тисячі сімсот п’ятдесят дев’ять) грн. 78 коп. заборгованості за надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах, 2621 (дві тисячі шістсот двадцять одна) грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

Видати наказ.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов’язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 19 лютого 2018 року.

Суддя Шумський І.П.