Рішення № 72252377, 15.02.2018, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2018 року м. Черкаси справа № 925/1565/17

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Кадусі Н.В., без участі представників сторін, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси розглянувши справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Євро Логістик" про стягнення 62574 грн. 90 коп.,

ВСТАНОВИВ:

06.12.2017 року позивач - фізична особа - підприємець Іваненко Олександр Олександрович, звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Євро Логістик" (далі - відповідач), в якому просив суд стягнути з відповідача 55000 грн. основної заборгованості, 192 грн. 33 коп. 3% річних, 758 грн. 58 коп. інфляційних втрат, 1623 грн. 99 коп. пені, що разом становить 57574 грн. 90 коп., відшкодувати судові витрати, що складаються із сплаченого судового збору та витрат на правову допомогу.

Позов мотивовано порушенням відповідачем зобов'язань з оплати отриманих послуг перевезення вантажів наданих позивачем згідно договору № 122 про перевезення вантажу від 15.08.2017 року та заявок на перевезення вантажу № 15/08/2017/21 від 15.08.2017, № 23/08/2017/21 від 23.08.2017.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 11.12.2017 року позовна заява прийнята до розгляду, по ній порушено провадження у справі № 925/1565/17, справа призначена до судового розгляду.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 року N2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року N 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017 року, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 р. N 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017 р., загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Згідно з нормами ГПК України у відповідній редакції розгляд справи проводиться за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження.

16.01.2018 року через канцелярію суду відповідач в особі свого представника подав відзив на позовну заяву (вх. № 1179/18, а. с. 42) у якому зазначив, що основна заборгованість за отримані від позивача послуги перевезення погашена в повному обсязі в сумі 55000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 416 від 15.01.2018 року (а. с. 43), тому просить суд припинити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.

16.01.2018 року через канцелярію суду позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів та клопотання про розгляд справи без участі його представника.

В засіданні суду 16.01.2018 року суд своєю ухвалою подані сторонами документи долучив до матеріалів справи, відмовив у задоволені клопотання представника відповідача про припинення провадження у справі, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 15.02.2018 року.

13.02.2018 року позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог за вх. № 4027/18, у якій підтвердив сплату позивачем суми основної заборгованості та остаточно просив суд стягнути з позивача 192,33 грн. 3% річних, 758,58 інфляційних втрат, 1623, 99 грн. пені, відшкодувати судові витрати, що складаються із 1600 грн. судового збору та 5000 грн. витрат на правову допомогу, що разом становить 9174 грн. 90 коп.

В засіданні суду сторони явку своїх представників не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, позивач подав клопотання про розгляд справи без участі його представника, відповідач про причини неявки суд не повідомив.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з частиною 3 ст. 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання, у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, судом прийнято рішення у справі без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з наступних підстав.

15.08.2017 року відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Євро Логістик», іменований як експедитор, з однієї сторони, та позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1, іменований як перевізник, з іншої сторони, надалі при одночасному згадувані - сторони, уклали договір № 122 про перевезення вантажу (далі - Договір, а. с. 15 - 19), за умовами п.п. 1.1. якого перевізник взяв на себе зобов'язання доставити довірений йому експедитором вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а експедитор зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п. п. 1.3. Договору, сторони погоджують в Заявці на перевезення, що є невід'ємною частиною цього договору: пункт завантаження, дату і час прибуття в пункт завантаження, пункт розвантаження, контактні особи та їх телефони, назву та характеристику вантажу, об'єм та вагу вантажу, вартість перевезення, строк доставки та за необхідності додаткові вимоги.

Строк доставки вантажу не повинен перевищувати термін, погоджений сторонами в заявці (п. п. 1.4.).

Підтвердженням факту надання послуг є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразка (CMR, ТТН) з відмітками вантажовідправника, перевізника, експедитора, одержувача вантажу, митних органів (при міжнародних перевезеннях), а також акт надання послуг, який підписується двома сторонами договору. CMR та ТТН передається Експедитору разом з актом наданих послуг (п. п. 1.5.).

Підставою для проведення розрахунків по даному договору є акт здачі-прийняття виконаних послуг з пакетом оригіналів наступних документів: заявка, договір, рахунок, два примірники акту здачі-прийняття виконаних послуг, CMR або ТТН (п. п. 3.3.).

Після підписання акту здачі-прийняття виконаних послуг експедитор оплачує вартість наданих послуг протягом п'яти банківських днів з моменту отримання пакету належно оформлених документів, передбаченого п. 3.3. договору, якщо інший строк не узгоджений сторонами у заявці. Днем здійснення платежу вважається день списання грошових коштів з рахунку експедитора (п. п. 3.5., 3.6.).

Перевізник і експедитор у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань, що виникають із цього договору, несуть відповідальність в межах, передбачених даним договором та/або чинним законодавством України (п. п. 4.1.).

За несвоєчасну оплату послуг Експедитор на письмову вимогу перевізника сплачує йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, що нараховується на суму боргу за кожен день прострочення платежу, але не більше десяти відсотків від загальної вартості послуг, узгоджених у заявці (п. п. 4.5.).

Сторони погодили усі істотні умови договору, а саме: права, обов'язки та відповідальність сторін (у п.п. 2, 4), ціна, загальна вартість перевезення і порядок розрахунків (у п. 3), форс-мажор (у п.5), порядок вирішення спорів (у п. 6), інші умови (у п.7).

Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений їх печатками.

Договір набрав чинності з моменту його підписання сторонами і діяв до 31.12.2017 року. Проте, договором передбачено, що у випадку, якщо у сторін на момент закінчення дії договору залишаються невиконаними договірні зобов'язання та не задоволені законні вимоги, дія цього договору продовжується до повного виконання таких зобов'язань сторонами (п. п. 7.2., 7.3.).

На виконання умов Договору сторонами були укладені наступні заявки:

Заявка № 15/08/2017/21 від 15.08.2017 року на перевезення вантажу (поліфоска 8) об'ємом 22,0 т., за встановленим маршрутом: Польща, м. Кунув - м/п «Городок» Львівська обл. - м. Яворів, Львівська обл., дата і час навантаження - 08:00 - 09:00 17.08.2017 року, розвантаження - до 18.08.2017 року м. Яворів, вартістю перевезення 10 000 грн. безготівковим розрахунком протягом 7 - 10 днів з дня отримання оригіналів документів (а.с. 20, далі - Заявка-1);

Заявка № 15/08/2017/21 від 15.08.2017 року на перевезення вантажу (полі фоска 8) об'ємом 22,0 т., із встановленим маршрутом: м. Яворів, Львівська обл. - с. Велика Мотовилівка, Київська обл., дата і час навантаження - 08:00 - 09:00 18.08.2017 року, розвантаження - до 19.08.2017 року с. Велика Мотовилівка, вартістю перевезення 19 000 грн. безготівковим розрахунком протягом 7 - 10 днів з дня отримання оригіналів документів (а.с. 21, далі - Заявка-2);

Заявка №23/08/2017/21 від 23.08.2017 року на перевезення вантажу (сульфат кальцію в біг бегах) об'ємом 22,0 т., із встановленим маршрутом: Польща, м. Варшава - п/п «Яготин» Волинська обл. - м. Рівне, дата і час завантаження - 08:00 25-28.08.2017 року, розвантаження - до 29-30.08.2017 року м. Рівне, вартістю перевезення 10 000 грн. безготівковим розрахунком протягом 7 - 10 днів з дня отримання оригіналів документів (а.с. 22, далі - Заявка-3);

Заявка №23/08/2017/21 від 23.08.2017 року на перевезення вантажу (сульфат кальцію в біг бегах) об'ємом 22,0 т., із встановленим маршрутом: м. Рівне - с. Черкас, Київська обл., дата і час завантаження - 08:00 25-28.08.2017 року, розвантаження - до 30.08.2017 року с. Черкас, вартістю перевезення 16 000 грн. безготівковим розрахунком протягом 7 - 10 днів з дня отримання оригіналів документів (а.с. 22, далі - Заявка-3).

Заявки сторонами погоджені, що підтверджується підписами їх представників та печатками.

Із CMR № 0056030 року (а.с. 24), № 0009640 (а. с. 25), актів виконаних робіт по перевезенню вантажів автотранспортом № ОС-0000069 від 22.08.2017 (а. с. 33), № ОС - 70 від 22.08.2017 (а. с. 34), № ОС - 0000047 від 30.08.2017 (а. с. 35), № ОС - 65 від 30.08.2017 (а. с. 36), товарно - транспортних накладних № А-000341 від 21.08.2017 року (а. с. 26), № А-00000001 від 28.08.2017 року (а. с. 27) вбачається, що позивачем було здійснено перевезення ввіреного йому позивачем вантажу за визначеним у заявках маршрутом ,у кількості та строки визначені у заявках, а позивачем такі послуги прийняті, що підтверджується відповідними підписами та печатками на актах виконаних робіт.

На виконання вимог договору та відповідних заявок позивач направив на адресу відповідача необхідний пакет документів із рахунками - фактурами № ОС-000069 від 22.08.2017 (а. с. 29), № ОС-0000070 від 22.08.2017 (а. с. 30), № ОС-000047 від 30.08.2017 (а. с. 31), № ОС-0000065 від 30.08.2017 (а. с. 32) на оплату по кожному перевезенню (докази направлення а. с. 77 - 80).

Із Акту звірки взаємних розрахунків позивача і відповідача за період з 01.01.2017 по 10.12.2017 року за договором № 122 від 01.03.2017 року (а. с. 75) вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 55000 грн. Акт підписаний представниками обох сторін та скріплений їхніми печатками.

Після відкриття провадження у справі, відповідачем було сплачено на рахунок позивача суму основної заборгованості у розмірі 55000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 416 від 15.01.2018 року (а.с. 43), у зв'язку з чим, 13.02.2018 року позивачем була подана заява про зменшення розміру позовних вимог (а. с. 87) із підтвердженням сплати відповідачем заборгованості.

Отже, станом на дату прийняття рішення основна заборгованість відповідача перед позивачем за послуги перевезення, визначені договором, відсутня, позивач наполягає на стягненні 3% річних, інфляційних втрат та пені за прострочення виконання основного зобов'язання.

З урахуванням викладеного суд вбачає, що спірні зобов'язальні відносини виникли між сторонами із договору № 122 про перевезення вантажу від 15.08.2017 року та заявок на перевезення вантажу № 15/08/2017/21 від 15.08.2017, № 23/08/2017/21 від 23.08.2017 до даного договору. Договір є укладеним, виконувався сторонами, вимоги позивача ґрунтуються на правах і зобов'язаннях сторін цього договору.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань перевезення і послуг, загальні положення про послуги, перевезення і транспортне експедирування визначені главами 63-65 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), главою 32 Господарського кодексу України (далі - ГК України), загальні положення про договір - розділом ІІ книги 5 ЦК України, главою 20 ГК України, загальні положення про правочини - розділом IV книги 1 ЦК України. Враховуючи, що обставини даного спору виникли з договору, згідно якого здійснювалось міжнародне перевезення вантажу автомобільним транспортом, то на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів зі змінами і доповненнями, Митною конвенцією про міжнародні перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року, та іншими нормативними актами, які регулюють цю сферу діяльності, до яких приєдналася Україна.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з ст. 11 ч.ч. 1, 2 п. 1, ст. 16 ч. 2 п.п. 5, 8 Цивільного кодексу (далі -ЦК) України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 ст. 908 ЦК України визначено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст.217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язань, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Вимоги позивача про стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних передбачені п. 4.1., 4.5. Договору, відповідають приписам ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст.ст. 230 ч. 1, 231 ч. 4, 6 ГК України, ст. 625 ч. 2 ЦК України, їх розрахунок у розмірі, відповідно 1623 грн. 99 коп., 758 грн. 58 коп. та 192 грн. 33 коп., судом перевірений, визнаний вірним і в такому розмірі підлягають задоволенню.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням викладеного, відповідно до умов договору, обставин справи та вимог законодавства суд вважає, що відповідач не виконав договірні зобов'язання щодо порядку розрахунків за поставлений товар, прострочив їх оплату, тому позовні вимоги про стягнення 192, 33 грн. 3% річних, 758, 58 інфляційних втрат, 1623, 99 грн. пені судом визнаються обґрунтованими, доведеними і задовольняються повністю.

Щодо стягнення судових витрат з оплати послуг адвоката у розмірі 5000,00 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи; до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України (у редакції прийняття зазначеної постанови).

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження понесених ним судових витрат з оплати послуг адвоката надано належним чином завірену копію договору про надання правової допомоги від 10.11.2017 року, укладеного із адвокатом Кноль П.М., який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 654 від 28.10.2011 року (а. с. 88), копію додатку до договору (а. с. 89), копію квитанції до прибуткового касового ордера № 2 від 10.11.2017 року про сплату 5000,00 грн.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку про покладення на відповідача судових витрат з оплати послуг адвоката у розмірі 5000,00 грн. повністю.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 1600 грн. та витрати на витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн., а разом 6600 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Євро Логістик", код ЄДРПОУ 41054581, місцезнаходження: 18001, м. Черкаси, вул. Гоголя, 221 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1 МФО 338783 - 192,33 грн. 3% річних, 758,58 інфляційних втрат, 1623,99 грн. пені, 6600 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19.02.2018 року.

Суддя В.М. Грачов