Рішення № 72252342, 14.02.2018, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2018 року м. Черкаси

справа № 925/1609/17

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Кенкеч О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Черкаської міської ради, м. Черкаси, вул. Б.Вишневецького, 36

до відкритого акціонерного товариства «Родовід банк», м. Київ

про стягнення 15936,04 грн. заборгованості та санкцій,

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

Черкаська міська рада звернулася в господарський суд Черкаської області з позовом до відкритого акціонерного товариства «Родовід банк» про стягнення заборгованості за оплатне використання частини прибудинкової території в м. Черкаси, вул. Ільїна, 330 на підставі договору від 29.12.2007р. №448 в розмірі 15936,04 грн., в тому числі 14943,55 грн. боргу, 992,49 грн. пені, та відшкодування судових витрат.

Представник позивача в засідання не з’явився. Подано витяг з ЄДР на відповідача. У витягу на відповідача від 18.01.2018р. вказано, що банк перебуває в стадії припинення. Правильна назва відповідача – публічне акціонерне товариство «Родовід банк», або АТ «Родовід банк».

Відповідачем подано письмовий відзив на позов з додатковими документами. Відповідач заперечив вимоги, оскільки у банку введена тимчасова адміністрація і згідно вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не здійснюється примусове стягнення коштів з банку та не нараховуються штрафні санкції. А з грудня 2017р. за рішенням Правління НБУ відкликано банківську ліцензію АТ «Родовід банку» та вирішено ліквідувати АТ «Родовід банк». На процедуру ліквідації банку не впливають приписи Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Подано також докази направлення відзиву позивачу.

Спростувань доводів відзиву позивач не надав.

Інших доказів та документів суду не надано.

Судом з’ясовано такі взаємовідносини сторін та обставини:

між Черкаською міською радою (далі - Позивач) та ВАТ (ПАТ) «Родовід банк» (далі - Відповідач) 29.12.2007р. укладено угоду про справляння плати за користування частиною прибудинкової території. Угода зареєстрована в управлінні земельних ресурсів та землеустрою виконавчого комітету Черкаської міської ради 29.12.2007р. за №448 (далі – Угода, а.с. 9-10).

Предметом цієї угоди є використання за плату частини прибудинкової території за адресою: м. Черкаси, вул. Ільїна, 330, яку використовує Відповідач для обслуговування та користування власним нежитловим приміщенням.

Пунктом 3.2 угоди Відповідач зобов'язався протягом 1 місяця відшкодувати Позивачу збитки за фактичне використання ним земельної ділянки без правовстановлюючих документів в розмірі 56,25 грн. до 10 числа місяця наступного за звітним.

Пунктом 3.4 угоди передбачено, що з 01.10.2008р. щомісячна плата за користування частиною прибудинкової території складає 158,52 грн. та вноситься Землекористувачем до 10-го числа місяця, наступного за звітним.

01.09.2011р. внесено зміни до угоди про справляння плати за користування частиною прибудинкової території від 29.12.2007р. №448, що зареєстровані в управлінні земельних ресурсів та землеустрою департаменту архітектури, будівництва та землеустрою 01.09.2011р. за №870.

ІІункт 3.4 викладено в такій редакції: «З 01.01.2008р. щомісячна плата за користування частиною прибудинкової території складає 158,52 грн.».

З 17.05.2011р. щомісячна плата за користування частиною прибудинкової території складає 330,30 грн. та вноситься Землекористувачем до 10-го числа місяця, наступного за звітним.

Таким чином, щомісячна плата за користування частиною прибудинкової території за угодою №448 (з послідуючими змінами) становить:

- з 01.01.2008р. до 16.05.2011р. – 158,52 грн. (без урахування індексу інфляції);

- з 17.05.2011р. до 31.12.2011р. -300,30 грн. (з урахуванням індексу інфляції);

- з 01.01.2012р. до 31.12.2014р. – 428,80 грн. (з урахуванням індексу інфляції).

Пунктом 3.5. угоди встановлено, що в разі будь - яких змін Черкаською міською радою розмірів плати за користування частиною прибудинкової території розмір щомісячної плати змінюється без внесення змін до даної угоди.

Щорічно плата за користування земельною ділянкою у зв'язку зі щорічною індексацією грошової оцінки землі уточнювалася на коефіцієнт індексу інфляції (за 2008 рік 1.028; 2009 рік - 1.152; за 2010 рік - 1.059; за 2015 рік - 1.249; за 2016 рік -1,433; за 2017 рік-1,06).

- з 01.01.2008р. розмір щомісячного платежу становить 162,96 грн.

(коефіцієнт індексації - 1.028);

- з 01.01.2009р. розмір щомісячного платежу становить 187,73 грн.

(коефіцієнт індексації - 1.152);

- з 01.01.2010р. розмір щомісячного платежу становить 198,80 грн.

(коефіцієнт індексації 1.059);

- з 17.05.2011р. розмір щомісячного платежу становить 300,30 грн.

(відповідно до змін до угоди);

- з 01.01.2012р. розмір щомісячного платежу становить 428,80 грн.

(відповідно до розрахунку);

- з 01.01.2015р. розмір щомісячного платежу становить 535,57 грн.

(коефіцієнт індексації 1.249);

- з 01.01.2016р. розмір щомісячного платежу становить 767,47 грн.

(коефіцієнт індексації 1.433);

- з 01.01.2017р. розмір щомісячного платежу становить 813,52 грн.

(коефіцієнт індексації 1.06). Всього за період з 01.01.2008р. по 30.11.2017р. Відповідачу нараховано 49761,11 грн. плати за користування частиною прибудинкової території по вул. Ільїна, 330.

За весь вказаний період використання Відповідачем земельної ділянки, який він зобов'язався оплатити згідно пунктів 3.2 і 3.4 угоди №448, йому нараховано 49817,36 грн. (49761,11 грн. + 56,25 грн.). Розрахунок боргу наведений в додатку до позову (а.с. 14-15).

В порушення взятих па себе договірних зобов'язань Відповідач частково виконав умови угоди. На виконання умов угоди він сплатив до міського бюджету лише 34873,81 грн., внаслідок чого зa ним утворилася заборгованість у розмірі 14 943,55 грн. (49817,36 грн.- 34873,81 грн.).

Пунктом 2.1.встановлено строк дії угоди до 01.01.2011р.

Враховуючи фактичне використання Землекористувачем частини прибудинкової території протягом місяця після закінчення строк дії угоди та відсутність заперечень сторін щодо використання ділянки, ця угода вважається продовженою на той самий термін на тих самих умовах, які були передбачені угодою (п.2.3 угоди).

Відповідно до листа департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради від 28.09.2017р., угода про справляння плати за користування частиною прибудинкової території, яка зареєстрована в управлінні земельних ресурсів та землеустрою виконавчого комітету Черкаської міської ради 29.12.2007р. за №448 (зі змінами) - є чинною.

Пунктом 3.6 угоди передбачено стягнення пені за несвоєчасне внесення платежів, передбачених угодою, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на день виникнення боргу - за кожний день прострочення.

За допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА.ЗАКОН Підприємство 9.5.2.» позивачем виконано розрахунок та заявлено до стягнення 992,49 грн. пені за період з 11.12.2016р. по 10.12.2017р. Розрахунок пені наведено в додатку до позовної заяви (а.с. 16-18).

Внаслідок неналежного виконання Відповідачем своїх договірних зобов'язань Позивач недоотримав за угодою плату за утримання прибудинкової території на суму 14 943,55 грн., та 992,49 грн. пені, що є предметом спору. Ухилення відповідача від погашення заборгованості стало причиною звернення позивача до суду за захистом порушеного права та примусового стягнення боргу.

Відповідач письмово заперечив вимоги та у відзиві (а.с. 102) вказав, що на момент звернення позивача з позовом до суду в банку діяла Тимчасова адміністрація Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Під час тимчасової адміністрації, відповідно до приписів п. 5 ст. 36 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не здійснюється задоволення вимог кредиторів та примусове стягнення коштів та майна боржника.

Кошторис фонду витрат тимчасової адміністрації «Родовід Банку» не передбачає погашення такої заборгованості перед міською радою.

На підставі постанови НБУ від 19.12.2017р. №811-рш «Про відкликання ліцензії санаційного банку та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №5455 від 20.12.2017р. «Про початок процедури ліквідації АТ «Родовід Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Банк перебуває у важкому фінансовому становищі.

Представник посилається на обставину, що міська рада не заявила кредиторських вимог до АТ «Родовід Банку» в 30-денний термін з моменту опублікування відомостей відповідачем про ліквідацію. З цих підстав банк вважає вимоги до нього погашеними. Просить в позові відмовити.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з’ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Сторони за договором є суб’єктами господарювання та самостійними юридичними особами, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб’єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов’язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Між сторонами виникли та існують договірні відносини оплатного користування земельною ділянкою комунальної власності – частиною прибудинкової території по вул. Ільїна, 330 в м. Черкаси - на підставі письмового строкового оплатного двостороннього консенсуального договору.

Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ – положення ст. 93 ЦК України.

За правовою природою договір 29.12.2007р. №448 відповідає вимогам статті 759 Цивільного кодексу України, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст. 173 ГК України зобов’язання, що виникає між суб’єктами господарювання, в силу якого один суб’єкт зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, є господарським зобов’язанням.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Суд дійшов висновку, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Договір 29.12.2007р. №448 не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (положення ст. 204 ЦК України).

Позивач нараховує плату за весь період використання відповідачем прибудинкової території – з 01.01.2008р. по 30.11.2017р. Відповідач визнавав вимоги позивача та наявність свого зобов’язання по внесенню плати, оскільки він сплатив до міського бюджету 34873,81 грн. плати за утримання при будинкової території. Спору в цій частині немає. Відповідач не заявляв суду клопотань про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж Кодексу також передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, відповідно до ст.ст. 96, 206 Земельного кодексу України користування землею в Україні є платним і всі землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати податок та вносити плату за землю.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець – міська рада передала наймачеві (банку) майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, у своєму письмовому відзиві зазначає суду про те, що постановою Правління Національного банку України від 25.02.2016 р. №107 відповідача було віднесено до категорії неплатоспроможних, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №261 від 25.02.2016р., яким у відповідача було запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.

Так, положеннями статті 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який встановлює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначає повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Суд враховує використання банком прибудинкової території до 30.11.2017р., навіть після введення тимчасової адміністрації в банку. Банк не вчинив ніяких юридично значимих дій для припинення своїх зобов’язань перед територіальною громадою міста Черкаси, яка не є вкладником банку.

У спорах, пов'язаних з виконанням банком (у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації) своїх зобов'язань перед кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Питання запровадження та здійснення тимчасової адміністрації регулюються розділом VII Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Даний Закон не дає визначення поняття «кредитор банку». Визначення терміну «кредитор банку» міститься у статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», та під яким розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Правління НБУ лише 19.12.2017р. прийняло рішення про початок ліквідації АТ «Родовід банку», тобто вже після звернення позивача до суду.

З огляду на викладене та враховуючи, що позивач є кредитором відповідача за Договором щодо виконання відповідачем зобов'язань за зазначеним договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості є саме вимогами кредитора.

Порядок ліквідації банку регулюється розділом VIII Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Так, частиною п'ятою ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.

З дня призначення уповноваженої особи Фонду: припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється; банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку; відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю; укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому

статтею 51 цього Закону та втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури (частини 2 та 3 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів»).

Положеннями статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено повноваження уповноваженої особи Фонду, зокрема, відповідно до пункту 4 частини 1 вказаної статті, уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження: складає реєстр акцептованих вимог кредиторів та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Відповідач не надав доказів публікації відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду.

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів та складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду (частини 1 та 2 статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

При цьому, п. 4.27 глави 4 розділу V Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012р. №2 «Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку» встановлено, що уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за винятком погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують здійснення процедури ліквідації.

Статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено порядок та черговість задоволення вимог кредиторів до банку.

Враховуючи вищенаведене, задоволення вимог кредиторів до банку може відбуватись лише в порядку статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та лише за умови виконання кредиторами статті 45 вказаного закону. Дана стаття не передбачає позачергового задоволення вимог кредиторів по заборгованості банку, пов'язаної з його господарською діяльністю, що виникла під час тимчасової адміністрації, в розумінні частини четвертої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Отже, така заборгованість погашається у загальному порядку черговості, передбаченому частиною першою статті 52 вказаного Закону.

Одночасно суд враховує приписи п. 6 ст. 232 ГПК України про шестимісячний період нарахування пені за невиконання господарського зобов’язання. Позивачем не подано доказів збільшення за договором періоду стягнення пені за невиконання грошового зобов’язання. Тому стягненню підлягає лише 534,71 грн. пені за період з 14.07.2017р. по 10.12.2017р. – з урахуванням періодів стягнення та змін подвійної ставки НБУ. В решті вимог належить відмовити за необґрунтованістю.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по платі за використання прибудинкової території 14943,55 грн. за період з 01.01.2008р. по 30.11.2017р., та 534,71 грн. пені за період з 14.07.2017р. по 10.12.2017р. - підлягають до задоволення – для звернення з грошовими вимогами до ліквідаційної комісії банку.

Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов’язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб’єктивного права.

Суд зазначає, що проведення оплати боргу відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу про оплату боргу - має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для вирішення спору в позасудовому порядку.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на Відповідача та стягнути на користь Позивача 1600 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з акціонерного товариства «Родовід Банк» м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, буд. 17 (юридична адреса: м. Київ, вул. Північно-Сирецька,1-3), код ЄДРПОУ 14349 442, номер рахунку в банку невідомий

на користь міського бюджету – рахунок №33213812700002 ГУДКСУ у Черкаській області, МФО 854018, отримувач УК у м. Черкаси, код ЄДРПОУ 38031150, код платежу 18010600 «орендна плата за землю з юридичних осіб»

через Черкаську міську раду, м. Черкаси, вул. Б.Вишневецького, 36, код ЄДРПОУ 25212542, номер рахунку в банку невідомий

14943,55 грн. основного боргу, 534,71 грн. пені та 1600 грн. судового збору.

В решті вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 16.02.2018р.

Суддя Г.М. Скиба