Рішення № 72252341, 13.02.2018, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2018 Справа № 917/2104/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", в особі Полтавської філії ПАТ "Укртелеком", 36000, м. Полтава, вул. Соборності, буд. 33

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес-2000", 36039, м. Полтава, вул. Шевченка, 100

про стягнення 8156,37 грн.

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тимофієнко О.П.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 2524 від 12.12.2017

від відповідача не з'явився

До господарського суду звернулося Публічне акціонерне товариство "Укртелеком", в особі Полтавської філії ПАТ "Укртелеком" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес-2000" про стягнення 8156,37 грн заборгованості по договору оренди нерухомого майна №570-23 від 27.10.2014, з яких: 6288,28 грн - сума основного боргу, 1025,14 грн - інфляційні , 207,51 грн - 3% річних, 635,44 грн - пеня.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 14 грудня 2017 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.01.2018.

15.12.2017, після порушення провадження у справі, набрала чинності нова редакція ГПК України (ЗУ № 2147-VIII від 03.10.2017).

Відповідно до п.п. 9 п. 1 Перехідних положень ГПК (в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017 року) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно ч.ч. 1-5 ст. 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку:

1) наказного провадження;

2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Враховуючи те, що по справі № 917/2104/17 було порушено позовне провадження, суд вважає за необхідне продовжувати розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 02.01.2018 розгляд справи відкладений на 16.01.2018.

11.01.2018 від позивача через канцелярію суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог та надання додаткових пояснень (вх. №295), в якій просить суд сягнути 4698,26 грн основного боргу, 876,11 грн інфляційних, 173,66 грн 3% річних, 23,18 грн пені,

Заява прийнята судом до розгляду.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 16.01.2018 розгляд справи відкладений на 30.01.2018.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 30.01.2018 закрито підготовче провадження у справі № 917/2104/17, призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 13.02.2018.

Позивач в обґрунтування позову вказує, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового засідання, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив. Неявка представника не перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні за наявними матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив.

27.10.2014 між ПАТ «Укртелеком» в особі Полтавської філії ПАТ «Укртелеком» та ТОВ «Антарес-2000» укладений договір оренди технологічного приміщення №570-23 строком дії до 31.12.2014.

Згідно з п. 1.1 договору, позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування частину приміщення, яке розташоване в м. Полтава, на 2 поверсі 3-х поверхового будинку №33 по вул. Жовтневій, загальною площею 2м2 технологічних приміщень для розміщення обладнання зв'язку.

Відповідно до п. 6.1.3 договору, Орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.

Згідно з п. 3.4 договору, Орендар відшкодовує витрати на електроенергію у порядку, визначеному Правилами користування електричною енергією, та на підставі окремого розрахунку Орендодавцю у термін, зазначений у п. 3.6 договору.

Відповідно до п. 3.6 договору, Орендна плата перераховується Орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок Орендодавця не пізніше 27 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються Орендодавцем не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим та надаються Орендарю разом з актом про надані послуги та податковою накладною.

Згідно з п. 12.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2014 року. Сторони домовилися, що умови цього договору поширюються на відносини між ними, які виникли до його укладення, а саме: з 01 жовтня 2014 року. Сторони зобов'язані протягом 20 днів після закінчення строку дії цього договору здійснити остаточні розрахунки за ним.

Відповідно до п. 12.3 договору, зміни та доповнення, що вносяться до договору, розглядається сторонами протягом 20 днів. Одностороння відмова від виконання умов договору та внесення змін до нього не допускаються, за винятком обставин передбачених п. 12.4. Всі зміни та доповнення до цього договору оформлюються у вигляді додаткових угод, які дійсні лише тоді, якщо складені в письмовій формі та підписані повноважними представниками сторін.

31.12.2014 сторони уклали Додаткову угоду №402 про продовження терміну дії договору №570-23 від 27.10.2014 до 31.12.2015.

31.12.2015 сторони уклали Додаткову угоду №625-09.04 про продовження терміну дії договору №570-23 від 27.10.2014 до 31.12.2016, а в частині невиконаних на дату закінчення строку дії договору зобов'язань - до закінчення їх виконання.

Відповідач, порушуючи умови договору оренди № 570-23 від 27.10.2014 не своєчасно та не в повному обсязі вносив плату за послуги, надані позивачем в період з 01.06.2016 по 31.12.2016, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 4698,26 грн.

Так, 07.12.2016 відповідач здійснив оплату в сумі 3159,60 грн. Відповідно до призначення платежу, відповідач оплатив послуги, надані у вересні 2016 року на суму 1569,58 грн, відповідно до рахунку від 30.09.2016 № 801. Оскільки, сума оплати перевищувала суму, зазначену у вказаному рахунку, позивачем залишок сплачених коштів у сумі 1590,02 грн було зараховано як оплату послуг, наданих у червні 2016 року на суму 1556,16 грн, та частково в сумі 33, 86 грн за послуги, надані в липні 2016 року.

21.12.2016 відповідач здійснив оплату в сумі 1590,02 грн за послуги, надані у листопаді 2016 року, відповідно до рахунку від 30.11.2016 № 1020.

15.02.2017 відповідач, відповідно до призначення платежу, здійснив оплату в сумі 1590,02 грн за послуги, надані у грудні 2016 року, відповідно до рахунку від 31.12.2016 № 1126.

Отже, як зазначає позивач, сума в розмірі 4698,26 грн - це борг ТОВ «Антарес-2000» перед ПАТ «Укртелеком» за користування орендованим майном за жовтень, серпень та частково липень 2016 року, що відображено в уточненому розрахунку суми боргу, доданого до заяви.

Позивач, вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача 4698,26 грн основного боргу, 3% річних у сумі 173,66 грн за період з 01.06.2016 по 31.12.2016, 876,11 грн інфляційних втрат, 23,18 грн пені за період з 28.01.2017 по 15.02.2017.

При вирішенні спору, суд виходив з наступного.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні норми містяться у ст. 283 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Приписами ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Крім того, ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Положеннями ч. 4 ст. 286 Господарського кодексу України передбачено, що строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Згідно з п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Зважаючи на те, що в обумовлені договором строки відповідач не сплатив оренду плату у повному обсязі, він порушив свої зобов'язання за договором.

На момент розгляду справи, відповідач свої зобов'язання щодо сплати орендних платежів не виконав, заборгованість по орендній платі в сумі 4698,26 грн не сплатив.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 4698,26 грн заборгованості по орендній платі є обґрунтованими, документально підтвердженими, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, позивач просить суд стягнути 23,18 грн пені за період з 28.01.2017 по 15.02.2017, 876,11 грн інфляційних, 173,66 грн 3% річних за період з 28.07.2016 по 31.10.2017

Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань, відповідно ст. 546 ЦК України та ст. 199 ГК України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Пункт 3 статті 549 ЦК України визначає, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Пунктом 8.2 договору встановлено, що у разі наявності заборгованості по орендній платі, Орендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.

Крім того, згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 23,18 грн пені за період з 28.01.2017 по 15.02.2017, 876,11 грн інфляційних, 173,66 грн 3% річних за період з 28.07.2016 по 31.10.2017.

Судом перевірено правильність нарахування пені, 3% річних та інфляційних за допомогою калькулятора ІПС "Ліга".

Суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню вимоги про стягнення пені інфляційних та 3% річних, оскільки період їх нарахування та розмір є обґрунтованим.

Згідно з ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судові витрати, згідно з ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес-2000", 36039, м. Полтава, вул. Шевченка, 100 (Ідентифікаційний код юридичної особи 30285066) на користь ПАТ «Укртелеком» в особі Полтавської філії ПАТ «Укртелеком» м. Полтава (вул. Соборності, буд.33, р/р НОМЕР_1 ПАТ «ПУМБ», МФО 334851, код ЄДРПОУ 01186975, ІПН 215607626656, Отримувач: Полтавська філія ПАТ «Укртелеком») 4698,26 грн основного боргу, 876,11 грн - інфляційних, 173,66 грн - 3% річних, 23,18 грн пені, 1600,00 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України). Згідно з ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 19.02.2018

Суддя Киричук О.А.