Постанова № 72252132, 12.02.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2018 р. Справа№ 910/1613/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Пашкіної С.А.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Рибчич А. В.

За участю представників:

від позивача: Болінський С.С. - адвокат

від відповідача: Крикуненко С.В. - генеральний директор

Гішко В.С. - адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Преміум»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 в частині відмови в забезпеченні позову

у справі № 910/1613/17 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Преміум»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проскан»

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі № 910/1613/17, серед іншого, заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову залишено без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні вказаної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що:

- у відомостях, які подані позивачем, відсутні достатні підстави вважати, що невжиття заходів до забезпечення позову у даній справі може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі з урахуванням заявлених позовних вимог, а отже, підстави для його застосування у суду відсутні;

- за висновком суду, саме лише посилання позивача в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для її задоволення, а тому заява позивача про забезпечення позову є необґрунтованою та базується лише на його власних міркуваннях та припущеннях;

- в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, зокрема позивачем не надано доказів в підтвердження того, що відповідачем вчиняються чи готуються дії, спрямовані на зменшення належних йому грошових коштів, погіршення стану належного йому майна (активів) чи зниження їх вартості, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів також не наведені.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Преміум» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі № 910/1613/17 про відмову в забезпеченні позову та винести ухвалу про забезпечення позову.

В апеляційній скарзі апелянт послався на те, що в забезпеченні позову відмовлено безпідставно, в результаті неповної оцінки доказів, а тому ухвала підлягає скасуванню.

В обґрунтування вказаної позиції апелянт послався на ті саме обставини, що й при зверненні до суду з відповідною заявою, фактично скопіювавши в апеляційній скарзі текст поданої до суду першої інстанції заяви про забезпечення позову, додатково зазначивши про те, що при розгляду заяви про забезпечення позову не було враховано:

- значну ціну позову, ухиленні відповідача від виконання обов'язків по кредитному договору, наявність додаткового майна, за рахунок якого заявник зможе задовольнити свої вимоги та частково реально виконати рішення суду, адже іншого майна у боржника немає;

- наявність коштів на рахунках в банківських або в інших кредитно-фінансових установах, які отримані в результаті господарської діяльності відповідача;

- збитки, які заявник може зазначити внаслідок неможливості виконання рішення суду.

Ухвалою від 11.01.2018 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Преміум» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі № 910/1613/17, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 25.01.2018.

25.01.2017 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, станом на 29.01.2018 до Київського апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та жодних клопотань від учасників справи не надходило, з огляду на що ухвалою від 29.01.2018 - справу призначено до розгляду на 12.02.2018.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив про те, що:

- апеляційна скарга ним отримана не була, адже позивач надсилає на адресу відповідача процесуальні документи з кур'єрською доставкою, завідомо знаючи про те, що за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, 22 відповідач не знаходиться у зв'язку з тим, що 30.07.2017 приміщення та територія відповідача, які знаходяться за вказаною адресою, у силовий спосіб та з використанням підробленої ухвали Апеляційного суду м. Києва від 12.07.2017 у справі № 759/11666/16-ц були захоплені позивачем і на даний час знаходяться під охороною ТОВ «Спарта», співробітники якого повідомляють кур'єрів про відсутність офісу відповідача за вказаною адресою;

- враховуючи судові рішення у справі № 826/2607/16 (постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2016, ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016, ухвала Вищого адміністративного суду України від 14.11.2016 та постанова Верховного суду України від 01.08.2017), станом на дату звернення до суду з цим позовом зазначені дії могли вчинятися або безпосередньо Фондом гарантування вкладів фізичних осіб або особою, уповноваженою Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію позивача, проте з відповідним позовом звернувся сам позивач;

- на даний час вимоги позивача за спірним кредитним договором є погашеними, з огляду на що відповідач звернувся до суду з відповідним зустрічним позовом у цій справі № 910/1613/17, яку судом першої інстанції прийнято до розгляду;

- позивачем приховано інформацію щодо продажу та передачу в управління Товариству з обмеженою відповідальністю «Актівітіс ЛТД» нерухомого майна відповідача, яким забезпечувались вимоги за спірним кредитним договором;

- уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію позивача не вчинено дій, спрямованих на повернення нерухомого майна, яким забезпечувались зобов'язання відповідача за спірним кредитним договором;

- на даний час відповідач не може здійснювати господарську діяльність через захоплення позивачем всього рухомого та нерухомого майна відповідача.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представники відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечили та просили залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

Предметом позову у цій справі, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 26/КЛ/13 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 04.07.2013 в розмірі 4 427 304,01 доларів США, в тому числі:

- простроченої заборгованості по основному боргу кредиту в сумі 2 073 000 доларів США;

- простроченої заборгованості по процентам в сумі 865 895,57 доларів США;

- пені за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, процентам в сумі 1 485 765,02 доларів США;

- штрафу за невиконання п.п. 3.3.3, 3.3.4 спірного договору в сумі 2 643,42 доларів США.

20.11.2017 позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив суд винести ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на визначене в заяві рухоме та нерухоме майно, яке належить відповідачу, а також на грошові кошти, які обліковуються на рахунках у банківських установах, в межах розміру суми позовних вимог 99 617 329,45 грн.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивач вказує на:

- багаторазове та систематичне порушення відповідачем умов кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, чим, на думку позивача, підтверджується відсутність наміру відповідача щодо неупередженого та своєчасного виконання договірних умов та повернення кредитних коштів;

- значний розмір суми заборгованості за кредитним договором, яка складає 99 617 329,45 грн.;

- відсутність надання позивачем згоди іпотекодавця/заставодавця на звернення стягнення на майно та інші кошти, що належать відповідачу на праві власності, у випадку невиконання ним прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором, що підтверджує факт усвідомлення відповідачем майнової відповідальності за рахунок особистого майна;

- відсутність наміру у відповідача вирішити виниклий спір за кредитним договором у досудовому порядку.

Також позивач зазначив про те, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним джерелом доходів відповідача є технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, надання послуг з ремонту та фарбування легкових та вантажних автомобілів, торгівля іншими автотранспортними засобами, торгівля запчастинами до автомобілів та обладнанням, що відповідач в результаті своєї діяльності отримує прибуток від цих послуг та не погашає заборгованість за кредитним договором, яка є дуже великою сумою.

Вказані обставини, на думку позивача, ставлять під сумнів можливість виконання рішення суду по даній справі в разі задоволення позову, оскільки існує загроза про неможливість або утруднення виконання рішення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі № 910/1613/17, серед іншого, заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову залишено без задоволення, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності редакцією цього Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Водночас, враховуючи те, що в оспорюваній ухвалі судом першої інстанції надано правову оцінку обставинам, заявленим як підстави для вжиття заходів забезпечення позову, з точки зору норм процесуального законодавства, яке діяло на дату її прийняття - 12.12.2017, а також з огляду на положення ст. 58 Конституції України, згідно з якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, при вирішенні питання щодо законності оспорюваної ухвали суд застосує положення ГПК України в редакції, яка діяла станом на дату винесення такої ухвали.

Статтею 66 ГПК України встановлено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГПК України позов, серед іншого, забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до п. 3 вказаної Постанови:

- умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК);

- достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, виходячи з приписів чинного законодавства, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, та як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантії реального виконання рішення, а адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Проте жодних доказів того, що невжиття заявлених заходів до забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, до заяви позивачем не додано, а подана заява фактично містить лише посилання на ухилення відповідача від сплати коштів за спірним договором та від врегулювання спору в позасудовому порядку, що не може вважатися належними доказами того, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду у цій справі або зробити його неможливим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не доведено обґрунтованість його побоювань, що невжиття заявлених ним у заяві заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у цій справі.

Доказів того, що у відповідачів відсутні грошові кошти в достатній кількості для задоволення вимог позивача у випадку прийняття рішення на його користь, останнім до матеріалів справи не додано.

Згідно ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

З оглядну на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Преміум» про вжиття заходів до забезпечення позову.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі № 910/1613/17 в частині залишення без задоволення заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Преміум» про вжиття заходів до забезпечення позову та для задоволення його апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по справі за звернення з апеляційною скаргою покладаються на Публічне акціонерне товариства «Комерційний банк «Преміум».

Керуючись ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Преміум» на ухвалу Господарського суду м. Києва від 12.12.2017 у справі № 910/1613/17 в частині відмови в забезпеченні позову залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі № 910/1613/17 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали оскарження ухвали Господарського суду м. Києва від 12.12.2017 у справі № 910/1613/17.

Повний текст постанови складено: 19.02.2017

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді С.А. Пашкіна

Л.Г. Сітайло