Постанова № 72252096, 12.02.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2018 р. Справа№ 915/103/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

секретар судового засідання Шмиговська А.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Первомайський МКК»

на рішення господарського суду міста Києва від 13.04.2016 р.

у справі №915/103/16 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Первомайський МКК»

до Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» (Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія»)

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство «Первомайський МКК» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» про стягнення збитків у розмірі 1597730,00 грн.

Позовна заява мотивована тим, що порушення відповідачем договірних зобов'язань з банківського обслуговування призвело до втрати вигоди позивачем на суму 1597730,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.04.2016 р. в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що запровадження у ПАТ «Український інноваційний банк» тимчасової адміністрації унеможливлює задоволення вимог кредиторів поза процедурою виведення банку з ринку, встановленою Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПАТ «Первомайський МКК» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, на підставі неповно з'ясованих та недоведених обставин, що мають значення для справи.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 р. апеляційну скаргу ПАТ «Первомайський МКК» залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва - без змін.

Не погодившись з рішенням господарського суду міста Києва від 13.04.2016 р. та постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 р., позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 р. замінено відповідача ПАТ «Український інноваційний банк» на ПАТ «Українська інноваційна компанія».

Постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2017 р. касаційну скаргу задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 р. скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Вказана постанова обґрунтована тим, що суд здійснював процесуальні дії у відповідності до ст. 79 ГПК України пов'язані із розглядом Вищим адміністративним судом України справи №826/1162/16 на підставі того, що справи №925/103/16 та №826/1162/16 є пов'язаними між собою, адже оскаржуване рішення суду першої інстанції ґрунтується на рішенні виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.12.2015 р. №239, яке є предметом розгляду у справі №826/1162/16. Проте, зважаючи на такі висновки суду апеляційної інстанції, судом не відображено, як результати розгляду справи №826/1162/16 впливають на розгляд справи №925/103/16 (а.с. 290).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 р. справу було призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення залишити без змін. Також відповідачем було долучено до матеріалів справи додаткові пояснення на апеляційну скаргу.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 273 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представника позивача, оскільки відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів зазначає, що ухвалами Київського апеляційного господарського суду по даній справі явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», вводяться в дію зміни до відповідних процесуальних законів. Зокрема, відповідно до п. 9 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, який набрав чинності з 15.12.2017 р., справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

З урахуванням викладеного, розгляд апеляційної скарги ПАТ «Первомайський МКК» здійснено за приписами ГПК України в новій редакції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

07.05.2010 р. між ПАТ «Первомайський МКК» та ПАТ «Український інноваційний банк» було укладено договір банківського рахунку, за умовами якого відповідач зобов'язався відкрити позивачу поточний рахунок та здійснювати його обслуговування відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до п.п. 2.3. договору, відповідач зобов'язаний своєчасно здійснювати розрахункові операції відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України та чинного законодавства.

22.09.2015 р. позивач направив на адресу ПАТ «Український інноваційний банк» платіжне доручення № 3678 на суму 200000,00 грн. для перерахування коштів контрагенту.

Позивач стверджує, що невиконання відповідачем свого обв'язку щодо перерахування коштів спричинило збитків позивачу на суму 1597730,00 грн.

Відповідно до ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно ст. 1067 ЦК України, договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Статтею 1068 ЦК України, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

У відповідності до ст. 1071 ЦК України, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, а також відповідальність суб'єктів переказу та загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами визначається Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Відповідно до ст. 24.3. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», прийняття документа на переказ готівки до виконання засвідчується підписом уповноваженої особи банку або іншої установи - учасника платіжної системи чи відповідним чином оформленою квитанцією.

Пунктами 8.2., 8.3. ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку. Банки та їх клієнти мають право обумовлювати в договорах інші, ніж встановлені в цьому пункті, строки переказу готівки.

Пунктом 1.17. Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 р. № 174 встановлено, що за операціями з видачі готівки або приймання її для зарахування на відповідний рахунок із застосуванням платіжних пристроїв формується та роздруковується відповідний касовий документ (квитанція/чек банкомата, сліп) на паперовому носії, який видається клієнту.

У відповідності до п. 1.13 Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, у разі здійснення касових операцій протягом операційного часу банк (філія, відділення) на касових документах проставляє поточну дату здійснення касової операції, а в післяопераційний час - поточну дату і час приймання документів або напис чи штамп «вечірня» або «післяопераційний час». Виконані протягом операційного часу касові операції відображаються в бухгалтерському обліку в цей самий операційний день, а в післяопераційний час - не пізніше наступного операційного дня.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень ЦК України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 ЦК України, цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, фактично платіжне доручення № 3678 від 22.09.2015 р. подано до ПАТ «Український інноваційний банк» 22.09.2015 р. та відповідно до умов договору від 07.05.2010 р. та вимог чинного законодавства України мало бути виконано не пізніше, ніж на наступний день після їх отримання.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як встановлено судом та підтверджується сторонами, ПАТ «Український інноваційний банк» не виконало платіжне доручення № 3678 від 22.09.2015 р.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.12.2015 р. № 239 запроваджено тимчасову адміністрацію в ПАТ «Український інноваційний банк» на строк з 25.12.2015 р. до 24.03.2016 р. включно.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначаються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом відносно інших законодавчих актів України у вказаних правовідносинах.

Відповідно до ч. 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Частиною 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Пунктом 1 ч. 6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 ст. 36 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом; виконання операцій з виплати переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Згідно ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», кредитором є юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань.

Тож, приймаючи до уваги вищенаведене, у спірних правовідносинах позивач виступає кредитором банку, а відповідач, в свою чергу, боржником та їх зобов'язання щодо виконання платіжних доручень є майновими у розумінні ст.ст. 177, 190, 509 ЦК України, у зв'язку з чим такі правовідносини є предметом регулювання Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відтак, після запровадження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб тимчасової адміністрації стосовно неплатоспроможного банку з метою виведення його з ринку, задоволення вимог кредиторів банку здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Тож, приймаючи до уваги вищевикладені обставини та виходячи із наведених законодавчих норм, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неможливість наразі виконання банківських операції щодо перерахування грошових коштів позивача у відповідності до умов договору від 07.05.2010 р., що відповідно до ст. 1047 ЦК України є обмеженням прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку.

Запровадження у ПАТ «Український інноваційний банк» тимчасової адміністрації у будь-якому випадку унеможливлює задоволення вимог кредиторів поза процедурою виведення банку з ринку, встановленою Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1597730,00 грн. збитків є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Також колегією суддів при винесенні даної постанови було враховано вказівки Вищого господарського суду України про те, що суд здійснював процесуальні дії у відповідності до ст. 79 ГПК України пов'язані із розглядом Вищим адміністративним судом України справи №826/1162/16 на підставі того, що справи №925/103/16 та №826/1162/16 є пов'язаними між собою, адже оскаржуване рішення суду першої інстанції ґрунтується на рішенні виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.12.2015 р. №239, яке є предметом розгляду у справі №826/1162/16. Проте, зважаючи на такі висновки суду апеляційної інстанції, судом не відображено, як результати розгляду справи №826/1162/16 впливають на розгляд справи №925/103/16.

У зв'язку з вказаним, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Постановою Національного банку України №934 від 24.12.2015 р. ПАТ «Укрінбанк» було віднесено до категорії неплатоспроможних. А згідно рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.12.2015 р. №239 запроваджено тимчасову адміністрацію й призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації.

На підставі рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національним банком України 22.03.2016 р. було винесено постанову №180 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Укрінбанк». Того ж дня Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №385 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Укрінбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно зазначеного рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №385 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Укрінбанк», призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Укрінбанк».

Водночас, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 р. у справі №826/1162/16, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 р. та Вищого адміністративного суду України від 31.08.2016 р., визнано незаконною та скасовано постанову Правління НБУ №934 від 24.12.2015 р. «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» до категорії неплатоспроможних», визнано незаконним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №239 від 24.12.2015 р. «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Укрінбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Таким чином, рішеннями вищезазначених адміністративних судів дії Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в частині ліквідації ПАТ «Укрінбанк» визнано незаконними.

Згодом, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, постановою Верховного Суду України від 24.10.2017 р. по справі №21-3926а16 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2016 р. та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 р. й Вищого адміністративного суду України від 31.08.2016 р. скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними, скасування рішень та зобов'язання вчинити дії відмовлено.

Колегія апеляційного господарського суду, відповідно до приписів ст. 269 ГПК України, приймає до уваги та враховує при розгляді цієї справи постанову Верховного Суду України від 24.10.2017 р. у справі №21-3926а16, що була додана до додаткових пояснень на апеляційну скаргу, оскільки як пояснив представник відповідача, станом на дату розгляду касаційної скарги ПАТ «Первомайський МКК» у відповідача був відсутній повний текст судового рішення Верховного Суду України, що унеможливило його правовий аналіз при розгляді справи в касаційній інстанції та призвело до скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 р.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують правильність рішення місцевого господарського суду та не можуть бути підставами для його скасування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, на підставі неповно з'ясованих та недоведених обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 13.04.2016 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Первомайський МКК» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 13.04.2016 р. у справі №915/103/16 залишити без змін.

Справу №915/103/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, що передбачені ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк