Рішення № 72251892, 15.02.2018, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 лютого 2018 року м. Харків Справа №913/997/17

Провадження №14/913/997/17

Господарський суд Луганської області у складі судді Лісовицького Є.А.

секретар судового засідання Медуниця Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Донбаська насосна компанія», м.Павлоград

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит», м.Сєвєродонецьк

про стягнення 106586 грн. 46 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: представник не прибув

Суть спору: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Донбаська насосна компанія» (далі – позивач) звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» (далі – відповідач) заборгованість за договором поставки №134/15-1РА від 31.08.2015 в загальному розмірі 106586 грн. 46 коп., з яких:

- 93700 грн. 00 коп. – частина суми основної заборгованості;

- 3406 грн. 54 коп. – частина пені;

- 5297 грн. 78 коп. – частина інфляційних витрат;

- 4182 грн. 14 коп. – 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №134/15-1РА від 31.08.2015. Як зазначив позивач, 19.12.2016 за видатковою накладною №12191 позивач поставив відповідачу продукцію на суму 185028 грн. 00 коп., як це обумовлено п. 4.2. ОСОБА_2 та Специфікацією №3/1 від 23.09.2015 в редакції Додаткової угоди №4 від 29.09.2016 до ОСОБА_2 поставки №134/15-1РА від 31.08.2015. Відповідач прийняв продукцію, що підтверджується довіреністю на отримання ТМЦ №1218 від 19.12.2016.

Згідно з п. 4 Специфікації оплата поставленої продукції здійснюється відповідачем протягом 90 днів від дня поставки. У зв’язку з тим, що відповідач не здійснив своєчасно оплату за поставлену продукцію сума простроченого та несплаченого основного боргу перед позивачем складає 185028 грн. 00 коп. З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу розмір нарахованих 3% річних, інфляційних втрат та пені, за розрахунком позивача, складає 4182 грн. 14 коп., 5297 грн. 78 коп. та 3406 грн. 54 коп. відповідно.

Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення 106586 грн. 46 коп., що відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначається, як малозначна справа.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України малозначні справи розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав. Справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд

В С Т А Н О В И В:

Між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» (далі – Покупець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Донбаська насосна компанія» (далі – Постачальник) 31.08.2015 укладено договір поставки №134/15-1РА від 31.08.2015.

Згідно з п. 1.1. ОСОБА_2 Постачальник зобов’язується поставити у власність покупця продукцію і/або обладнання виробничо-технічного призначення (в подальшому – ОСОБА_3), в асортименті, кількості, в строки, за ціною та з якісними характеристиками, погодженими Сторонами в цьому ОСОБА_2 та Специфікаціях, які є невід’ємними частинами ОСОБА_2.

Відповідно до п. 1.2. ОСОБА_2 Покупець зобов’язується прийняти та оплатити поставлену в його власність ОСОБА_3 відповідно до умов ОСОБА_2.

Згідно з п. 4.6 ОСОБА_2 зобов’язання Постачальника вважаються виконаними з моменту передачі ОСОБА_3 у розпорядження Покупця в погодженому місці призначення поставки в асортименті, кількості, в строки, з якісними характеристиками, погодженими Сторонами в ОСОБА_2 та Специфікаціях до нього. Зобов’язання Покупця вважаються виконаними з моменту прийняття та оплати поставленої ОСОБА_3.

19.12.2016 позивач за видатковою накладною №12191 поставив на умовах DDP склад відповідача (ІНКОТЕРМС-2010), як це обумовлено п. 4.2 ОСОБА_2 та Специфікацією від 23.09.15 і передав у власність відповідача ОСОБА_3 на суму 185028 грн.

Прийняття відповідачем ОСОБА_3, окрім підписання зазначеної вище накладної, підтверджується також видачею відповідної довіреності на отримання ТМЦ №1218 від 19.12.2016.

Згідно з п. 4 Специфікації оплата поставленої ОСОБА_3 здійснюється відповідачем протягом 90 днів від дня поставки. Отже, зобов'язання з оплати ОСОБА_3 мало бути повністю виконане відповідачем у строк по 20.03.2017 включно.

Станом на 20.12.2017 відповідач не оплатив поставлену ОСОБА_3, прострочена заборгованість відповідача за даною поставкою складає 185028 грн. 00 коп.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача: 106586 грн. 46 коп., з яких:

- 93700 грн. 00 коп. – частина суми основної заборгованості;

- 3406 грн. 54 коп. – частина пені;

- 5297 грн. 78 коп. – частина інфляційних витрат;

- 4182 грн. 14 коп. – 3% річних.

Оцінивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не виконав зобов’язання щодо оплати за отриману продукцію. Строк на оплату минув. Тому позовні вимоги про стягнення 93700 грн. 00 коп. основного боргу обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Пунктом 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 6.8 ОСОБА_2 визначено, що у разі невиконання відповідачем ОСОБА_2, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу однак не більше 5% від вартості своєчасно не оплаченої продукції.

З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за ОСОБА_2, розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов ОСОБА_2 складає 3406 грн. 54 коп.

Оскільки борг своєчасно не сплачений, позовні вимоги про стягнення пені також підлягають задоволенню.

Частина 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачем не виконувались умови ОСОБА_2 щодо оплати отриманої продукції, тому він зобов‘язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Загальний розмір нарахованих 3% річних від основного боргу складає 4182 грн. 14 коп. Сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів складає 5297 грн. 78 коп.

Позовні вимоги про стягнення цих сум також підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Донбаська насосна компанія» до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» про стягнення 106586 грн. 46 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» (ідентифікаційний код: 37713861, адреса: 93400, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, буд. 30/1) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Донбаська насосна компанія» (ідентифікаційний код: 36104221, адреса: 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Крилова, буд. 25) основний борг в сумі 93700 грн. 00 коп., пеню в сумі 3406 грн. 54 коп., інфляційні витрати в сумі 5297 грн. 78 коп., 3% річних в сумі 4182 грн. 14 коп., витрати на сплачений судовий збір 1600 грн. 00 коп. Наказ видати позивачу після набранням рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У судовому засіданні 15.02.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19 лютого 2018 року.

Суддя Є.А.Лісовицький