Постанова № 72251856, 15.02.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1206/18 Справа № 200/18101/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Каратаєва Л.О.

Категорія 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2018 року м. Дніпро колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Каратаєвої Л.О.,

суддів - Ткаченко І.Ю., Пищиди М.М.,

за участю секретаря - Хоменко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Громадської організації "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація" в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 жовтня 2017 року про повернення позовної заяви Громадської організації "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація" в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 жовтня 2017 року позовну заяву ГО "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація" в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - повернуто позивачу.

В апеляційній скарзі ГО "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація" в інтересах ОСОБА_1 просить вказану ухвалу скасувати та направити справу для розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В порядку пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п.6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали судді в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Згідно з п.4 ч. 1 ст.379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Як убачається з матеріалів справи, у жовтні 2017 року ГО "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація" в інтересах ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Повертаючи позовну заяву на підставі п. 3 ч.3 ст.121 ЦПК України (в редакції чинній на момент постановлення ухвали), суддя першої інстанції виходив з того, що позивачем у справі є ОСОБА_1, а позов подано та підписано особою, яка не має повноважень на ведення справи, оскільки .

Проте колегія суддів з таким висновком судді погодитися не може, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України "Про громадські об'єднання" (далі - Закон) громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

Громадське об'єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу (ч.5 ст. 1 Закону).

Конституційний Суд України у своєму рішенні № 12-рп/2013 від 28 листопада 2013 року вказав, що громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.

Відповідно до загальновживаної термінології, статутний документ - це основний локальний нормативний акт, що визначає порядок діяльності юридичної особи. В ньому зазначаються повноваження органів управління та порядок прийняття ними рішень, а також міститься інша інформація, встановлена законом.

Конкретний вид статутного документу залежить від організаційно-правової форми юридичної особи, ним може бути: статут, модельний статут, положення, наказ тощо.

Нормами Закону України "Про громадські об'єднання" не встановлено обов'язку громадського об'єднання без статусу юридичної особи мати саме статут, натомість для таких об'єднань передбачено Протокол установчих зборів, в якому, зокрема, має бути зазначена мета (ціль) діяльності громадського об'єднання (ч.2 ст. 9 Закону).

Як убачається з матеріалів справи, позивачем до позовної заяви було надано витяг з протоколу № 1 Установчих зборів засновників Громадської організації "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація" від 15 вересня 2014 року, в якому зазначено, що громадська організація буде здійснювати свою діяльність з основною метою захисту інтересів членів організації, які не суперечать законодавству України. З указаного витягу з протоколу також вбачається, що ОСОБА_2 є керівником ГО "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація" (а.с.26).

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув.

Згідно норм чинного законодавства України кожна особа наділена правом на звернення до суду за захистом своїх прав та свобод, а на суд в свою чергу покладено обов'язок повного та всебічного розгляду спорів, які виникли, що можливо лише під час розгляду справи по суті, висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви є безпідставним.

Крім того, судова колегія наголошує, що повернення позивачу його позовної заяви є порушенням його конституційних прав в доступі до правосуддя та порушенням ст.. 6 Європейської Конвенції "Про захист прав та основоположних свобод людини".

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду питання про відкриття провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст..259, 268, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Громадської організації "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація" в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 жовтня 2017 року про повернення позовної заяви - скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду питання про відкриття провадження у справі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня проголошення може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді: