Рішення № 72251573, 13.02.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2018р. Справа №914/71/17

Суддя О.Запотічняк при секретарі В.Думин розглянула справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Укрзалізниця” в особі регіональної філії “Львівська залізниця” ПАТ “Укрзалізниця”, м. Львів,

до відповідача: Комунального підприємства “Адміністративно-технічне управління”,

м. Львів,

Третя особа №1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Приватна фірма науково-виробниче підприємство “Комтех-плюс”, м.Львів,

Третя особа №2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 економічного розвитку Львівської міської ради, м.Львів,

про відшкодування збитків (упущеної вигоди), завданої демонтажем, в розмірі 1 224,72 грн.

За участю представників:

Від позивача: не з’явився;

Від відповідача: не з’явився;

Від третьої особи-1: не з’явився;

Від третьої особи-2: не з’явився;

Обставини справи: ухвалою від 13.01.2017 року суд порушив провадження у справі та призначив розгляд справи на 31.01.2017року. Також даною ухвалою суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Приватну фірму науково-виробниче підприємство “Комтех-плюс”, та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 економічного розвитку Львівської міської ради.

В судове засідання 31.01.2017р. з’явилися представник позивача, відповідача та третьої особи №1, надали пояснення по суті спору.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задоволити.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що згідно умов укладеного із Приватною фірмою науково-виробниче підприємство “Комтех-плюс” договору про надання рекламних послуг № Л/ДН-1-14138п/НЮ, та відповідно до вимог Закону України “Про рекламу” (в частині розміщення реклами на транспорті), позивач, як розповсюджувач зобов’язався розмістити рекламні конструкції, які є власністю ПФ НВП «Котех-плюс» на об'єктах залізничного транспорту, а ПФ НВП «Котех-плюс» зобов'язався здійснити оплату згідно виставлених рахунків за розміщення реклами на Залізниці.

Згідно додатку №1 до договору було погоджено розміщення рекламних конструкцій зокрема за адресою: м.Львів, вул. Персенківка/вул. Луганська.

Листом від 16.08.2016р. на адресу Залізниці від начальника відділу оперативного реагування Комунального підприємства “Адміністративно-технічне управління” ОСОБА_1 містобудування Львівської міської ради надійшло попередження № 2410-06-6650 про те, що згідно наказу № 59-Д від 10.08.2016 ОСОБА_1 економічної політики Львівської міської ради “Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами” та невиконання вимоги № 23/Р-7-2829 від 12.07.2016 за адресою вул. Луганській (непар. стор. місце №5) 6,00 х 3,00 місце (1), підлягає демонтажу у зв'язку з незаконним встановленням. Запропоновано Залізниці добровільно демонтувати згадану конструкцію, про що повідомити КП “АТУ”, або такий демонтаж буде здійснений КП “АТУ” з 24.08.2016 у будь-який робочий день із покладенням обов'язку компенсації витрат по демонтажу, перевезенню та зберіганню конструкції на Залізницю.

20.10.2016 було проведено демонтаж зазначеної вище конструкції, про що представниками КП “АТУ”, а також товариства з обмеженою відповідальністю “Благоустрій-захід” складено Акт проведення демонтажу спеціальних конструкцій, відповідно до якого КП “АТУ” силами товариства з обмеженою відповідальністю “Благоустрій-захід” здійснили демонтаж спеціальної конструкції за адресою: вул. Луганська (непарна сторона, місце №5) на підставі наказу ОСОБА_1 економічної політики Львівської міської ради № 59Д від 10.08.2016.

Позивач вважає дії КП “АТУ” незаконними та такими, що завдали йому збитків на суму 1224,72грн, оскільки земельна ділянка, на якій було розміщено демонтовану конструкцію, в комунальній власності не перебуває а власником демонтованої конструкції є не РФ Львівська залізниця ПАТ Укрзалізниця, а Приватна фірма науково-виробниче підприємство “Комтех-плюс”.

Представник відповідача позовні вимоги заперечив. Пояснив, що між ПАТ “Укрзалізниця” та ПФ НВП “Комтех-Плюс” було укладено договір про надання рекламних послуг №Л/ДН-1-14138п/НЮ, відповідно до якого ПАТ “Укрзалізниця” розміщує рекламні конструкції та отримує за це плату.

Звернув увагу на те, що розміщення споруд та інших об'єктів транспорту на землях, наданих в користування підприємствам транспорту, здійснюється за погодженням з місцевими органами влади і самоврядування з урахуванням особливостей, передбачених спеціальними законами. Однак ПАТ “Укрзалізниця” використовує земельні ділянки та надає на платній основі ці ділянки в користування третім особам для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами без дозволу власника землі- територіальної громади м.Львова. Представник вважає, що такі дії ПАТ “Укрзалізниця” свідчать про нехтування чинним законодавством та порушують права законного власника землі - територіальної громади м. Львова.

Оскільки демонтажу підлягають самовільно встановлені рекламні засоби власник яких відомий, а позивачем було проігноровано вимоги про усунення порушень, конструкцію було демонтовано у визначеному Правилами порядку та з дотриманням процедури.

Представник третьої особи №1 підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні 31.01.2017р. розгляд справи було відкладено на 09.02.2017р.

В судове засідання 09.02.2017р. з’явилися представники позивача та відповідача.

Треті особи не забезпечили явки уповноважених представників в судове засідання, причин неявки не повідомили. ПФ НВП “Комтех-плюс” подало через канцелярію суду письмові пояснення в яких вважає, що позов слід задоволити.

Представник позивача подав суду документи в підтвердження позовних вимог, а саме копії витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та копії документів, що підтверджують нарахування та сплату земельного податку.

Також в судовому засіданні було оглянуто наданий представником позивача оригінал Технічного звіту.

Враховуючи неявку представників третіх осіб в судове засідання, зважаючи на те, що пояснення третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_1 економічного розвитку Львівської міської ради, є необхідними для повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи, суд відклав розгляд справи на 28.02.2017р.

13.02.2017 р. представник третьої особи № 2 через канцелярію суду подав письмові пояснення в якому звернув увагу на те, що в провадженні господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/3213/16 за позовом Приватної фірми науково-виробничого підприємства “Комтех-плюс” до ОСОБА_1 економічного розвитку Львівської міської ради, Комунального підприємства “Адміністративно-технічне управління”, третя особа Публічне акціонерне товариство “Укрзалізниця” про визнання недійсним наказу від 08.08.2016 року № 59-Д та зобов’язання здійснити монтаж рекламних конструкцій. Оскільки Комунальне підприємство “Адміністративно-технічне управління” проводило демонтаж рекламних конструкцій на підстав наказу департаменту економічної політики Львівської міської ради від 08.08.2016 року № 59-Д, який є предметом розгляду у даній справі, представник вважає, що вирішення даної судової справи № 914/71/17 можливе лише після завершення розгляду справи № 914/3213/16, та просить суд зупинити провадження у справі № 914/71/17, до набрання законної сили рішенням господарського суду Львівської області у справі № 914/3213/16.

В судовому засіданні 28.02.2017р. розгляд справи було відкладено на 09.03.2017р.

Ухвалою від 09.03.2017р. суд продовжив строк розгляду справи у відповідності до ст. 69 ГПК України на 15 днів та відклав розгляд справи на 22.03.2017р.

В судове засідання 22.03.2017р. з’явилися представник позивача та представник відповідача.

Третя особа №1 та №2 не забезпечили явки уповноваженого представника в судове засідання, причин неявки не повідомила, хоча належним чином повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи.

Позивач подав через канцелярію суду клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення (набрання законної сили) справи за позовом ПП “Комтех-Плюс” до ОСОБА_1 економічного розвитку, КП “Адміністративно-технічне управління”, третя особа ПАТ “Укрзалізниця” про визнання недійсними наказів про демонтаж конструкцій, монтаж конструкцій у справі № 914/3213/16.

Представник відповідача не заперечив проти зупинення провадження у справі.

Ухвалою від 22.03.2017р. суд зупинив провадження у справі №914/71/17 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи №914/3213/16 в апеляційному порядку.

30.11.2017р. на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про поновлення провадження у справі №914/71/17 оскільки ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.06.2017р. прийнято відмову Приватної фірми науково-виробничого підприємства “Комтех-плюс” від апеляційної скарги № 26-03/17 від 16.03.2017р. на рішення Господарського суду Львівської області від 02.03.2017року у справі № 914/3213/16, а апеляційне провадження припинено.

Також представником звернено увагу на те, що постановою Галицького районного суду м. Львова від 11.07.2017р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 у справі № 461/2873/17 задоволено позов Приватної фірми науково-виробничого підприємства “Комех-плюс” до ОСОБА_1 економічної політики Львівської міської ради, треті особи: Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця”, Комунальне підприємство “Адміністративно-технічне управління” - визнано протиправним і скасовано наказ ОСОБА_1 економічного розвитку Львівської міської ради № 59-Д від 08.08.2016р. “Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами” в частині демонтажу рекламних конструкцій, які належать на праві приватної власності Приватній фірмі науково-виробниче підприємство “Комтех-плюс” (підпункти 11, 15, 16, 17, 18, 19 пункту 1.1);

Ухвалою від 04.12.2017р. суд поновив провадження у справі та призначив розгляд справи на 12.12.2017р.

В судовому засіданні 12.12.2017р. розгляд справи було відкладено на 16.01.2018р. у зв'язку із неявкою представників третіх осіб.

В судове засідання 16.01.2018р. з'явилися представники позивача, відповідача та третьої особи №1.

Оскільки 15.12.2017р. набрали чинності зміни до ГПК України, в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII і відповідно до п. 9 Перехідних положень ГПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, суд вирішив, що розгляд даної справи слід проводити за правилами нової редакції ГПК України.

З метою повного та всестороннього з’ясування обставин справи та для надання можливості сторонам подати всі докази, якими вони обґрунтовують свою правову позицію, суд відклав розгляд справи на 30.01.2018р.

В судове засідання 30.01.2018р. з’явився представник відповідача, подав письмові заперечення на позов. Позивач та треті особи не забезпечили явки уповноважених представників в судове засідання.

В судовому засіданні 30.01.2018р. розгляд справи було відкладено на 13.02.2018р.

В судове засідання 13.02.2018р. представники сторін не з’явилися. Відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із тимчасовою непрацездатністю уповноваженого представника та неможливістю його явки в судове засідання.

В той же час відповідачем не було долучено доказів тимчасової непрацездатності представника. Позивач та треті особи, причин неявки представників в судове засідання не повідомили.

Враховуючи, що строки розгляду справи закінчуються, а сторони подали всі докази, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними доказами у відсутності представників сторін.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

01.01.2014 між Державним територіально-галузевим об’єднанням “Львівська залізниця” (Розповсюджувач) та Приватна фірма науково-виробниче підприємство “Комтех-плюс” (Рекламодавець) укладено Договір про надання рекламних послуг №Л/ДН-1-14138п/НЮ, згідно п.2.1 котрого та відповідно до вимог Закону України “Про рекламу” (в частині розміщення реклами на транспорті), розповсюджувач розміщує рекламні конструкції, які є власністю рекламодавця на об’єктах залізничного транспорту, а рекламодавець здійснює оплату згідно виставлених рахунків за розміщення реклами на Залізниці у сумі, визначеній у додатках до Договору.

Відповідно до п.2.2 Договору, умови розміщення рекламних конструкцій, а саме: тип рекламоносія, адресна програма, термін розміщення, вартість послуг з розміщення реклами та інші особливості договору визначаються в додатку до договору, який є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до Додатку №01 до Договору №Л/ДН-1-14138п/НЮ розповсюджувач розміщує рекламні конструкції у м.Львові на вул.Персенківка / вул.Луганська, ст.Клепарів/вул.Шевченка та в м. Стрию на вул. Вокзальна, 7. Загальна кількість площин: 12 площин, їх загальна площа 216кв.м. Період проведення рекламної кампанії (розміщення реклами) – з 01.01.2014р. до 31.12.2014р.

Згідно із п.5.1 Договору, Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами та діє до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків до їх повного виконання.

В подальшому між сторонами було укладено ряд додаткових угод якими вносилися зміни до Договору №Л/ДН-1-14138п/НЮ, а саме продовжувався період проведення рекламної кампанії (розміщення реклами) та змінювалася загальна вартість послуг.

Зокрема, згідно Додаткової угоди №07 до Договору №Л/ДН-1-14138п/НЮ сторони погодили, що Договір набирає чинності з моменту його підписання та відповідно до ч.3 ст.631 ЦК України поширює свою дію на відносини, що виникли між сторонами з 01.01.2014р. та діє до 31.12.2016р., а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення. Загальна вартість послуг в місяць становить 7302,96 грн. в т.ч. ПДВ.

Відповідно до Додаткової угоди №02 від 25.12.2015р. у Договір №Л/ДН-1-14138п/НЮ було внесено зміни, а саме замінено розповсюджувача із ДТГО “Львівська залізниця” на правонаступника - ПАТ “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Львівська залізниця”, а також зазначено, що виконання зобов’язань за Договором від імені розповсюджувача здійснюватиме Виробничий підрозділ “Львівська дистанція колії” регіональної філії “Львівська залізниця” ПАТ “Українська залізниця”.

Матеріалами справи підтверджується та жодною із сторін не заперечується той факт, що рекламні конструкції, які виступають предметом Договору №Л/ДН-1-14138п/НЮ позивачем було розміщено на землях залізничного транспорту, зокрема, в смузі відведення залізниці.

08.08.2016р. ОСОБА_1 економічної політики видав Наказ №59-Д “Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами” відповідно до котрого наказав КП “Адміністративно-технічне управління” до 31.12.2016р. демонтувати самовільно встановлені конструкції зовнішньої реклами за адресами, зокрема, м. Львів, вул. Луганська (непарна сторона, місце №5,).

Наказ ОСОБА_1 економічної політики ЛМР №59-Д від 08.08.2016р. передбачає конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, а відтак являється ненормативним актом (актом індивідуальної дії), застосовується одноразово і після реалізації вичерпує свою дію.

Жодною із сторін не заперечується той факт, що рекламна конструкція у м. Львові на вул. Луганська (непарна сторона, місце №5) це та рекламна конструкція, яку позивач розміщував на виконання умов Договору №Л/ДН-1-14138п/НЮ.

16.08.2016р. відповідачем - КП “Адміністративно-технічне управління”, на адресу позивача було направлено попередження №2410-06-6 650, про добровільний демонтаж встановленої конструкції у м. Львові на вул. Луганська (непарна сторона, місце №5) 6,00*3,00 місце (1) до 24.08.2016р. Звернено увагу на те, що в протилежному випадку демонтаж буде здійснено відповідачем примусово з 24.08.2016р. у будь-який робочий день.

Судом встановлено, що у вказаному попередженні відповідачем було допущено механічну помилку, а саме зазначено Наказ ОСОБА_1 економічної політики №59-Д від 10.08.2016р. замість №59-Д від 08.08.2016р. Представник відповідача в наданих поясненнях зазначив, що 10.08.2016р. – це дата візи керівника, яка стояла на наказі. І саме це стало причиною помилки у попередженнях.

Як вбачається із матеріалів справи, у зв’язку із відмовою позивача добровільно демонтувати встановлені конструкції, 20.10.2016р. спірна рекламна конструкція була демонтована на замовлення відповідача силами ТОВ “Благоустрій-Захід”, про що складено відповідний акт проведення демонтажу, який знаходяться в матеріалах справи.

Згідно позовної заяви, предметом спору є вимога позивача про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди, яку б він міг отримати у зв’язку з виконанням Договору №Л/ДН-1-14138п/НЮ. Позивач просить стягнути з відповідача упущену вигоду у розмірі двомісячної оплати за рекламні конструкції згідно Договору №Л/П-15550п/НЮ.

За змістом ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст.22 ЦК України, збитками є зокрема доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Також, частиною 2 ст.224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

З огляду на викладене, суд зазначає, що для застосування таких засобів відповідальності, як стягнення збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди), необхідними є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та завданими збитками, вини.

Відсутність хоча б одного із зазначених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення. При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість, вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону чи іншого нормативного акту, або виявляється у невиконанні чи неналежному виконанні договірного зобов'язання, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає про відсутність своєї протиправної поведінки, оскільки позивач розміщував зовнішню рекламу без одержання дозволів, передбачених статтею 16 ЗУ “Про рекламу” та Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою КМУ №2067 від 29.12.2003р. (далі - Типові правила), а тому відповідач у відповідності до рішення виконкому ЛМР №596 від 21.05.2010р. “Про затвердження Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові” та Наказу ОСОБА_1 економічної політики Львівської міської ради “Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами” №59-Д від 08.08.2016р. здійснив демонтаж рекламних конструкцій.

Основні засади рекламної діяльності в Україні визначає Закон України “Про рекламу” №270/96-ВР від 03.07.1996р., котрий також регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

Відповідно до ст.1 даного Закону реклама буває наступних видів:

- внутрішня реклама – реклама, що розміщується всередині будинків, споруд, у тому числі в кінотеатрах і театрах під час, до і після демонстрації кінофільмів та вистав, концертів, а також під час спортивних змагань, що проходять у закритих приміщеннях, крім місць торгівлі (у тому числі буфетів, кіосків, яток), де може розміщуватись інформація про товари, що безпосередньо в цих місцях продаються;

- зовнішня реклама – реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг;

- реклама на транспорті – реклама, що розміщується на території підприємств транспорту загального користування, метрополітену, зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд підприємств транспорту загального користування і метрополітену.

З системного аналізу положень Закону України “Про рекламу” випливає, що останній не конкретизує чіткої диференційованої класифікації реклами, однак, поруч із зовнішньою рекламою виділяє і внутрішню, що дає зробити висновок, що у даному випадку відбувається розрізнення саме за формою висвітлення (подачі) інформації.

З наведеного вбачається, що реклама на транспорті є окремим рекламним засобом, що має багато спільних рис із зовнішньою та внутрішньою рекламою, проте в той же час, має і певні особливості, а також окремий порядок регулювання її розповсюдження.

Для розміщення реклами на транспорті не потрібно отримувати дозволи органів місцевого самоврядування, як це потрібно при розміщенні зовнішньої реклами. Розміщення реклами на транспорті погоджується лише з власниками об’єктів транспорту або уповноваженими ними органами (особами).

Слід зазначити, що у сторін існує неоднакове тлумачення та розуміння стосовно виду та статусу розповсюдженої реклами у даній справі. Зокрема, позивач відносить таку рекламу до реклами на транспорті, тоді як відповідач – до зовнішньої реклами.

Заперечуючи позовні вимоги, відповідач зазначає, що земельна ділянка (смуга відведення залізниці) на котрій розміщувалася реклама позивача не належить до об’єктів транспорту, а тому вказана реклама не являється рекламою на транспорті, а є зовнішньою рекламою. На думку відповідача, рекламою на транспорті являється реклама розміщена на зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд підприємств транспорту загального користування і метрополітену.

Таким чином, у предмет доказування у даній справі входить встановлення всіх елементів правопорушення як підстави для стягнення збитків.

Законом не покладається на позивача обов’язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт завдання такої шкоди відповідачем та її розмір (Постанова Верховного суду України від 03.12.2014 року у справі №6-183цс14).

Отже, насамперед слід з’ясувати протиправність/правомірність поведінки відповідача при демонтажі спірних рекламних конструкцій – бігбордів.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 11.07.2017р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 у справі № 461/2873/17 задоволено позов Приватної фірми науково-виробничого підприємства “Комех-плюс” до ОСОБА_1 економічної політики Львівської міської ради, треті особи: Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця”, Комунальне підприємство “Адміністративно-технічне управління” - визнано протиправним і скасовано наказ ОСОБА_1 економічного розвитку Львівської міської ради № 59-Д від 08.08.2016 р. “Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами” в частині демонтажу рекламних конструкцій, які належать на праві приватної власності Приватній фірмі науково-виробниче підприємство “Комтех-плюс” (підпункти 11, 15, 16, 17, 18, 19 пункту 1.1);

В той же час, слід звернути увагу на те, що на момент проведення демонтажу спірної рекламної конструкції (20.10.2016р) наказ ОСОБА_1 економічного розвитку Львівської міської ради № 59-Д від 08.08.2016 р. був чинний.

Окрім того, суд вважає, що у даному випадку слід встановити і правовий статус рекламних засобів, і, як наслідок, необхідність отримання дозвільної документації на їх розміщення, оскільки саме правовий статус будь-якого об’єкта визначає права та обов’язки суб’єкта щодо останнього.

Згідно Закону України “Про залізничний транспорт” залізничний транспорт - виробничо-технологічний комплекс підприємств залізничного транспорту, призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та видів діяльності тощо.

До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту (стаття 6 закону України “Про залізничний транспорт”)..

За змістом положень ст. 6 Закону України від 4 липня 1996 р. N 273/96-ВР “Про залізничний транспорт”, статей 11, 23 Закону України від 10 листопада 1994 р. N 232/94-ВР “Про транспорт”, ст. 68 ЗК України земля, на якій розташовано нерухоме майно, передане підприємству залізничного транспорту, належить до категорії земель державної власності. З тих обставин, що зазначене майно не зареєстровано за залізницею на праві власності, категорія землі не змінюється. Отже, розпоряджатися цією земельною ділянкою мають органи державної влади, визначені ч. 2 ст. 84 ЗК України. Відповідно, органи міської ради такими повноваженнями не наділені (постанова Верховного Суду України від 14 жовтня 2014 р. у справі N 3-150гс14).

Згідно ст.ст. 67, 68 Земельного кодексу України до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту. До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Стаття 11 Закону України “Про транспорт” передбачає, що землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об'єктів транспорту.

Розміщення споруд та інших об'єктів транспорту на землях, наданих в користування підприємствам транспорту, здійснюється за погодженням з місцевими органами влади і самоврядування з урахуванням особливостей, передбачених спеціальними законами.

З вищезазначеного вбачається відсутність ототожнення землі транспорту з об’єктами транспорту.

Згідно ст. 5 Земельного кодексу України земля (земельна ділянка) виконує, зокрема, функцію територіального базису, що має місце і в даному випадку.

У даному випадку, розміщення спірної рекламної конструкції на землях транспорту не змінює виду реклами за суттю і формою, а земельна ділянка відіграє роль територіального базису.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що реклама, розповсюджена на спірній конструкції, є зовнішньою рекламою.

Аналогічні висновки викладені у Постанові Вищого адміністративного суду України від 10 квітня 2013 року у справі № К/800/13138/13, при новому розгляді справи, де зокрема, Вищий адміністративний суд України прийшов до висновку про те, що суд першої інстанції дійшов до невірного висновку, що розміщення рекламних об'єктів на контактній тролейбусній мережі на автомобільній дорозі в населених пунктах Масандрівської селищної ради відноситься до реклами на транспорті, а не до зовнішньої реклами в розумінні визначення поняття зовнішньої реклами, яке дано в статті 1 статті 1 Закону України “Про рекламу”.

З наведеного випливає, що до регулювання спірних правовідносин застосовується ст. 16 Закону України “Про рекламу”, а також можуть бути застосовані Типові правила розміщення зовнішньої реклами, затверджені Постановою Кабінету міністрів України № 2067 від 29.12.2003 року, та Правила розміщення зовнішньої реклами у м.Львові, затвердженими Рішенням Львівської міської ради № 569 від 21.05.2010 року, яке є чинним.

Згідно ст.16 Закону України “Про рекламу” розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Типових Правил передбачено, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Підпунктом 13 пункту “б” статті 30 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать повноваження щодо надання дозволів у порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами.

Зазначені положення вказаного Закону кореспондуються зі статтею 16 Закону України “Про рекламу”.

Згідно з пунктом 45 Типових Правил контроль за їх додержанням здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад та інші органи відповідно до законодавства, уповноважені особи яких відповідно до пункту 46 цих Правил у разі порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами звертаються до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою усунення порушень у визначений строк.

Також, відповідно до п. 4.2.10 Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 569 від 21.05.2010 року, підставою для розміщення конструкцій зовнішньої реклами є у встановленому порядку виданий дозвіл.

Згідно п. 3.4.1. Правил розміщення реклами у м. Львові оператор у межах своєї компетенції здійснює нагляд за дотриманням підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності, та фізичними особами встановленого Законом України “Про рекламу“, Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, цими Правилами порядку розміщення, утримання та експлуатації рекламних засобів. Інформує робочий орган про виявлені порушення, готує проекти вимог та надсилає рекламорозповсюджувачам вимоги робочого органу про усунення виявлених порушень законодавства у сфері реклами у встановлений у вимогах термін. (оператор зі справляння плати та нагляду за станом зовнішньої реклами (надалі – оператор) – КП “Адміністративно-технічне управління“, що уповноважене виконувати покладені на нього функції, передбачені цими Правилами та статутом підприємства).

Пунктом 2.1 Правил розміщення зовнішньої реклами у м.Львові передбачено, що самовільно встановлений рекламний засіб - рекламний засіб, розміщений без виданого у встановленому порядку дозволу або не демонтований власником після прийняття робочим органом рішення про відмову у продовженні дозволу або виконавчим комітетом рішення про його скасування у встановлений термін.

Відповідно до п.1.1 Статуту КП “Адміністративно-технічне управління”, підприємство створене шляхом реорганізації КП “Інспекція благоустрою та екології м. Львова” та підпорядковане департаменту містобудування, яке є представником власника – територіальної громади м. Львова і органом, до сфери управління якого входить комунальне підприємство.

Основними напрямками діяльності Підприємства є, зокрема, виконання функцій визначених окремими ухвалами міської ради, рішеннями виконавчого комітету, розпорядженнями міського голови, наказами та дорученнями департаменту містобудування (пп.2.2.4 Статуту).

Відповідно до п.3.4 Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові оператор (відповідач):

- у межах своєї компетенції здійснює нагляд за дотриманням підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності, та фізичними особами встановленого Законом України “Про рекламу”, Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, цими Правилами порядку розміщення, утримання та експлуатації рекламних засобів. Інформує робочий орган про виявлені порушення, готує проекти вимог та надсилає рекламорозповсюджувачам вимоги робочого органу про усунення виявлених порушень законодавства у сфері реклами у встановлений у вимогах термін (пп.3.4.1);

- за результатами нагляду за станом зовнішньої реклами інформує відповідним поданням робочий орган про рекламні засоби, що підлягають примусовому демонтажу, готує проект наказу про примусовий демонтаж та здійснює демонтаж рекламних засобів у відповідності до вимог п.8 цих Правил (пп.3.4.3);

- організовує або проводить власними силами демонтаж самовільно розміщених рекламних засобів у порядку, визначеному у розділі 8 цих Правил (пп.3.4.7).

Таким чином, з наведеного вбачається, що відповідач згідно статутних документів та Правил розміщення зовнішньої реклами у м.Львові уповноважений здійснювати нагляд за дотриманням розміщення зовнішньої реклами, а також уповноважений на здійснення демонтажу рекламних конструкцій із зовнішньої реклами.

Згідно п. 8.6. Типових Правил для повернення демонтованого рекламного засобу власнику рекламного засобу необхідно звернутись до оператора з такими документами:

1) заявою на ім’я керівника про повернення демонтованого рекламного засобу;

2) документом, що підтверджує право власності (інше майнове право) на конкретний демонтований рекламний засіб;

3) документом, що підтверджує оплату витрат оператора, пов’язаних з демонтажем рекламного засобу, транспортуванням та зберіганням.

Демонтований рекламний засіб зберігається у спеціально відведених для цього місцях (сховищах, складах тощо).

Отже, у даному випадку демонтаж відбувся, оскільки позивач перевищив свої повноваження і безпідставно, всупереч нормам чинного законодавства дозволив 3-й особі встановити рекламні конструкції, а відтак демонтаж рекламних конструкцій був правомірним, а неправомірні дії відповідача у даному випадку відсутні, що виключає застосування наслідків правопорушення у виді стягнення збитків.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи наведене, проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

3. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повне рішення складено 19.02.2018р.

Суддя Запотічняк О.Д.