Рішення № 72251509, 16.02.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.02.2018Справа № 910/23353/17Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О., розглянувши в спрощеному провадженні справу

За позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю "НіК" Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-СЕРВІС ЛТД"про стягнення 8 167, 14 грн. Суддя Підченко Ю.О.Без повідомлення (виклику) учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НіК" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-СЕРВІС ЛТД" (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості за поставлений товар 63 000, 00 грн.,3% річних у розмірі 2 628, 26 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 12 986, 29 грн. та пені у розмірі 9 314, 41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч умовам договору поставки № 110416/Т9 від 16.03.2016 не виконав оплату за отриманий товар.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2017 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив.

19.01.2018 позивачем через канцелярію суду надано заяву про зменшення розміру позовних вимог у якій він, у зв'язку зі сплатою відповідачем заборгованості за поставлений товар у розмірі 63 000, 00 грн., зменшує позовні вимоги на зазначену суму, а також просить суд стягнути з відповідача 24 928,96 грн., пені, інфляційних за весь час прострочення зобов'язання та також три проценти річних від простроченої суми згідно норм чинного законодавства України, надавши деталізований розрахунок зазначених сум.

25.01.2018 від відповідача до суду надійшов відзив, в якому він просив суд відмовити позивачеві у задоволені позовних вимог стосовно стягнення із відповідача пені у сумі 8 167, 14 грн., застосувавши при розгляді зазначених вимог позовну давність, а також просив суд закрити провадження в частині стягнення із відповідача 2 628, 26 грн. трьох процентів річних та 12 986, 29 грн. інфляційних втрат та 1 147,27 грн. пені, за відсутністю предмета спору у зв'язку із сплатою відповідачем заборгованості.

31.01.2018 року через загальний відділ діловодства суду від позивача по справі надійшла ще одна заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 8 167, 14 грн. пені.

Стаття 46 Господарського процесуального кодексу України визначає права та обов'язки сторін. Так, зокрема, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяви позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у його письмовому клопотанні, прийняте господарським судом, тоді новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 8 167, 14 грн.

Суд також враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

16 березня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "НіК" (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "СТС-СЕРВІС ЛТД" (Покупець) було укладено договір поставки № 110416/Т9 (надалі - Договір), згідно умов якого Постачальник зобов'язується передати у встановлений строк (строки) у власність Покупця на умовах визначених договором, Специфікаціями та Технічними характеристиками до нього електротехнічний товар (далі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти вказаний Товар (Товари) і оплатити його на умовах визначених цим Договором (п. 2.1. Договору).

Пунктом 2.2. сторони обумовили, що загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, визначаються Специфікацією. У Специфікації можуть зазначатися і інші умови необхідні для поставки Товару.

Згідно п. 4.1. Договору, поставка та передача Товару здійснюється за вибором Покупця на умовах вказаних у кожній конкретній Специфікації до цього Договору поставки. Постачальник зобов'язаний засобами факсимільного зв'язку повідомити Покупця про готовність Товару до передачі Покупцю не пізніше, ніж за один робочий день. Для отримання Товару представник Покупця надає Постачальнику довіреність на отримання Товару.

Відповідно до п. п. 5.1., 5.3. Договору, ціна та порядок оплати Товару (партії Товару) вказується у відповідних Специфікаціях (Додатках) до цього Договору. Факт отримання Покупцем Товару (партії Товару) оформлюється видатковою (товарною) накладною, яка підписується уповноваженими представниками Сторін.

Пунктом 6.2. Договору обумовлено, що передача Товару здійснюється Постачальником уповноваженій особі Покупця. Повноваження такої особи на отримання товару підтверджуються належним чином оформленою довіреністю. У разі неналежного оформлення такої довіреності або її відсутності Постачальник має право відмовити в постачанні Товару Покупцю. Під час здійснення прийому-передачі товару Сторонами оформлюється видаткова (товарна) накладна, яка є підтвердженням передачі Постачальником та прийому Покупцем.

За своєю правовою природою між позивачем та відповідачем укладено договір поставки. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. ст. 180, 181, 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), він вважається укладеним згідно частини 8 статті 181 ГК України, оскільки подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Так, з наявної в матеріалах справи специфікації №1 від 16.03.2017, що була укладена сторонами на виконання умов Договору, вбачаються наступні умови:

1. Загальна вартість товару за цією специфікацією № 1 від 16.03.2017 становить 52 500,00 грн., ПДВ 10 500,00 грн., разом з ПДВ 63 000,00 грн. Покупець сплачує Продавцю вартість товару в наступному порядку:

1.1. Покупець сплачує 30% від загальної вартості Товару впродовж 3-ох банківських днів після підписання сторонами цього Договору (Специфікації) або впродовж 3-ох банківських днів після отримання Покупцем авансового платежу у розмірі 30% від загальної вартості за обладнання від Замовника.

1.2. Решту суми - 70% від вартості поставленого Товару, покупець сплачує впродовж 90 (дев'яноста) календарних днів з дати здійснення постачання Товару або впродовж 3-ох банківських днів після отримання Покупцем коштів у розмірі 70% від загальної вартості за обладнання від Замовника.

Наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної №ЦБНК000192 від 29.04.2016 підтверджується факт передачі позивачем відповідачеві Товару згідно вищезазначеної Специфікації.

Твердження позивача, з посиланням на акт приймання-передачі товару від 25.03.2016 на те, що товар за Договором фактично було отримано відповідачем 25.03.2016 є необґрунтованими, оскільки у зазначеному акті відсутнє посилання на Договір, Специфікацію, або рахунок, на підставі якого переданий товар, а окрім того,Ю умовами Договору чітко визначено те, що перехід права власності на Товар за Договором відбувається шляхом підписання видаткової накладної, а отже Товар за Договором було передано 28.04.2016.

Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами

Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином позивач, на виконання умов договору поставки № 110416/Т9 від 16.03.2016, передав відповідачеві Товар на суму 63 000, 00 грн., який відповідач, у свою чергу не оплатив у терміни, що були погоджені сторонами у Специфікації.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати товару за договором поставки № 110416/Т9 від 16.03.2016, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 12 986, 29 грн., а також 2 628, 26 грн. 3% річних за період з 29.07.2016 по 18.12.2017.

Між тим, як вбачається копій платіжного доручення від 17.01.2018 №51 на суму 63 000,00 грн., про сплату відповідачем основного боргу, платіжного доручення від 23.01.2018 №73 на суму 16 761,82 грн. про сплату відповідачем 2 628,26 грн. трьох процентів річних, 12 986,29 грн. інфляційних втрат та 1 147,27 грн. пені., а також копії виписки по рахункам позивача, що містяться в матеріалах справи, відповідач після відкриття провадження у справі сплатив суму основного боргу, трьох процентів річних та інфляційних втрат. З огляду на це, позивачем було зменшено розмір позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 7.2.1. Договору, Покупець на вимогу Постачальника сплачує останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ чинної на час порушення від несплаченої суми за кожен календарний день прострочення платежу.

На підставі вищезазначених умов Договору та вимог Закону, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 8 167, 14 грн. пені за загальний період з 29.07.2016 по 29.01.2017, у зв'язку із неналежним виконанням останнім оплати Товару згідно умов договору поставки № 110416/Т9 від 16.03.2016, та укладеної відповідно до його умов специфікації №1 від 16.03.2016.

Водночас, як випливає з розрахунку позивача, ним не враховано припис ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно якого, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Окрім того, суд приймає до уваги положення ст. 256 та ч. 1., п. 1. ч. 2. ст. 258 ЦК України, якими унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як випливає з викладених вище умов специфікації №1 від 16.03.2016, строк сплати 30% вартості товару - авансового платежу у розмірі 18 900,00 грн., складає 3 банківські дні після підписання договору, тобто у період з 17.03.2016 по 21.03.2016 та оскільки оплата авансового платежу не була здійснена відповідачем, з 22.03.2016 почався перебіг строку для нарахування пені у зв'язку із несплатою авансового платежу, який завершився 22.03.2017.

Остаточний платіж у сумі 44 100, 00 грн. повинен був бути здійснений відповідачем впродовж 90 календарних днів з дати здійснення постачання Товару. Товар був поставлений 29.04.2016, а отже строк сплати остаточного платежу відповідачем становив з 29.04.2016 по 28.07.2016, а починаючи з 29.07.2016 почався строк прострочення оплати остаточного платежу, за що умовами договору передбачено нарахування пені.

Так, з урахуванням ч. 6 ст.232 ГК України, строк нарахування пені за невиконання зобов'язання зі сплати суми остаточного платежу у розмірі 44 100,00 грн. тривав з 29.07.2016 по 28.01.2017 та оскільки позовна заява подана 26.12.2017, то строк позовної давності щодо вимоги про нарахування пені за неналежне виконання зобов'язання зі сплати остаточного платежу у розмірі 44 100,00 грн. спливає 26.12.2016, тобто - за 1 (один) рік до моменту подання позову.

Таким чином, обґрунтованим слід вважати розрахунок пені, нарахованої за неналежне виконання зобов'язання зі сплати остаточного платежу у розмірі 44 100,00 грн. за період з 26.12.2016 по 28.01.2017 на суму 1 150, 22 грн.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву визнав наявність заборгованості з пені зі сплати остаточного платежу у розмірі 44 100, 00 грн. за період з 26.12.2016 по 28.01.2017 в сумі 1 147,27 грн. та сплатив зазначені кошти платіжним дорученням від 23.01.2018 №73 на загальну суму 16 761, 82 грн., про яке зазначено вище та яке міститься в матеріалах справи. А позивач, у свою чергу, зменшив ціну позову в цій частині пені.

Між тим, підсумовуючи вищевказане, позовні вимоги в частині стягнення пені, у зв'язку із неналежним виконанням останнім оплати Товару згідно умов договору поставки № 110416/Т9 від 16.03.2016 підлягають частковому задоволенню - в розмірі 2,95 грн. (за період з 26.12.2016 по 28.01.2017, зі сплати остаточного платежу у розмірі 44 100, 00 грн. та з урахуванням часткової сплати відповідачем пені в сумі 1 147, 27 грн.).

Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 46, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 237, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НіК" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-СЕРВІС ЛТД" (02090, м. Київ, вул. Сосюри, 5; код ЄДРПОУ 35645596) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НіК" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 34, кім. 202; код ЄДРПОУ: 31305795) 02 грн. 95 коп. пені та 1 451 грн. 44 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 8 164, 19 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 16.02.2018 року.

Суддя Ю.О. Підченко