Рішення № 72251375, 19.02.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.02.2018Справа № 910/23413/17

Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення учасників справи у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна", м. Київ

про стягнення 14 256,57 грн., -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" (відповідач) про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 14 256,57 грн., посилаючись на те, що в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, у межах фактичних витрат у позивача виникло право вимоги до відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2017р. позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк та спосіб для усунення її недоліків.

11.01.2018р. до суду надійшло пояснення позивача на ухвалу суду від 29.12.2017р. щодо усунення недоліків позовної заяви.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Оскільки позивачем усунуто недоліки позовної заяви у строк та спосіб, встановлені судом, ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

При цьому, вказаною ухвалою суду, зокрема, відповідачу було запропоновано у строк до п'ятнадцяти днів з дня її вручення подати відзив на позовну заяву, надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази чого надати суду.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, 16.01.2018р. ухвала суду про відкриття провадження у справі від 15.01.2018р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02140, м. Київ, вул. Ревуцького, буд. 42-Г.

19.01.2018р. до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачеві разом з ухвалою суду від 15.01.2018р., яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв'язку від 18.01.2018р. не вручене під час доставки останньому у зв'язку з тим, що за вказаною адресою відповідач не значиться (вибули).

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв'язку повідомлення від 18.01.2018р. про повернення поштового відправлення вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву не подав до суду, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.05.2014р. між позивачем (страховик) та ТОВ «Порше Лізинг Україна» (страхувальник) було укладено Договір добровільного комплексного страхування на транспорті №245001/4098/0001879 (надалі - Договір страхування) зі строком дії, зокрема, з 00 год. 00 хв. 01.06.2015р. до 24 год. 00 хв. 31.05.2016р., відповідно до якого позивач прийняв на себе обов'язок по страхуванню автомобіля "Фольксваген", реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі також - застрахований автомобіль).

27.01.2015р. о 12 год. 30 хв. по вул. Просьолочній, 10-А в м. Одесі, ОСОБА_1 керуючи автомобілем "ГАЗ", реєстраційний номер НОМЕР_2 не врахував дорожню обстановку, під час відкривання задньої правої двері не переконався, що це буде безпечним та допустив зіткнення з припаркованим автомобілем "Фольксваген", реєстраційний номер НОМЕР_1, що призвело до пошкодження вказаних транспортних засобів.

Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 27.02.2015р. у справі №523/1465/15-п ОСОБА_1 за здійснення вказаного ДТП було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

27.01.2015р. страхувальник звернувся до позивача з заявою № 00161737 про подію, що має ознаки страхового випадку.

Згідно наданого позивачем рахунку СТО (ТОВ «Автомобільний дім») №АдСЧТ00707 від 02.03.2017р. вартість ремонту пошкодженого автомобіля "Фольксваген", реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 18 370,50 грн.

Відповідно до наданого позивачем висновку № 2657 експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 02.03.2015р., вартість матеріального збитку (Ез = 0,00), завданого власнику транспортного засобу "Фольксваген", реєстраційний номер НОМЕР_1, пошкодженого в результаті ДТП, станом на 27.01.2015р. становить 18 028,46 грн.

Відповідно до складеного позивачем Страхового акту № 00161737 від 11.03.2015р., розмір страхового відшкодування, який підлягає до виплати страхувальнику, становить 15 256,57 грн.

З урахуванням проведеного звіту та рахунку СТО, позивач на виконання умов Договору страхування виплатив страхове відшкодування в сумі 15 256,57 грн., яке на підставі листа страхувальника від 12.03.2015р. було перераховано на рахунок СТО (ТОВ «Автомобільний дім»), що підтверджується доданою до матеріалів справи копією платіжного доручення №008822 від 13.03.2015р. на вказану суму.

У зв'язку з тим, що відповідач не здійснив виплату позивачу суми страхового відшкодування, останній звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" за договором страхування страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 (далі - Методика) відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Як встановлено судом, позивачем з урахуванням рахунку СТО (ТОВ «Автомобільний дім») та висновку № 2657 від 02.03.2015р. на підставі складеного ним Страхового акту № 00161737 від 11.03.2015р. було виплачено своєму страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 15 256,57 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, до позивача перейшло право вимоги, згідно зі ст. ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" та п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в межах суми виплаченого страхового відшкодування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13 та від 23.09.2015 у справі № 3-303гс15.

Так, частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина фізичної особи ОСОБА_1 встановлена у судовому порядку, а відповідно до наявного в матеріалах справи витягу Моторного (транспортного) страхового бюро України з централізованої бази даних цивільно-правова відповідальність винної в ДТП особи, яка керувала автомобілем "ГАЗ", реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована у відповідача на підставі страхового полісу №АІ/0681185, отже останній є особою, відповідальною за спричинену у ДТП шкоду.

Згідно ст. 12.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до Полісу №АІ/0681185 ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну становить 50 000,00 грн., а розмір франшизи - 1 000,00 грн., а отже, з відповідача має бути стягнуто 14 256,57 грн. (виплачена позивачем своєму страхувальнику сума страхового відшкодування в межах вартості ремонту пошкодженого автомобіля (коефіцієнт фізичного зносу Ез = 0) за мінусом передбаченої полісом №АІ/0681185 франшизи у розмірі 1 000,00 грн.

Розмір шкоди, завданої власнику застрахованого позивачем автомобілю доведений суду належними засобами доказування.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля внаслідок його пошкодження в ДТП, і також відповідач не спростував розраховану позивачем суму страхового відшкодування.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності у нього обов'язку здійснити виплату позивачу суми страхового відшкодування в розмірі 14 256,57 грн.

Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/23413/17 позовні вимоги підлягають задоволенню та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума страхового відшкодування в розмірі 14 256,57 грн.

Судовій збір в розмірі 1 600,00 грн., відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" (ідентифікаційний код 30636550, адреса: 02140, м. Київ, вул. Ревуцького, буд. 42-Г) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (ідентифікаційний код 20033533, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 70-А) 14 256,57 грн. (чотирнадцять тисяч двісті п'ятдесят шість гривень 57 коп.) суми страхового відшкодування та 1 600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Морозов