Рішення № 72251242, 15.02.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.02.2018

Справа № 910/22459/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Рижонкова С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістиктранс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілк Ворд»

про стягнення 485934,95 грн.,

за участі представників:

від позивача – не з’явився;

від відповідача – не з’явився.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Логістиктранс» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілк Ворд» про стягнення 485934,95 грн., заборгованості з оплати послуг перевезення відповідно до Договору №2002-1 від 09.03.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов укладеного між сторонами договору в частині своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг, у зв’язку з чим у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 434234 грн.

Крім того, позивач просить стягнути нараховані на вказану заборгованість 4475,40 грн. інфляційних втрат, 4942,61 грн. 3% річних та 42282,94 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.12.2017 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, розгляд справи по суті призначено на 18.01.2018, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 29.12.2017, для подання відзиву на позов – протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 09.01.2018 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) – протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 17.01.2018. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 15.01.2018.

29.12.2017 через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілк Ворд» надійшла заява із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.01.2018 призначено розгляд справи №910/22459/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістиктранс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілк Ворд» про стягнення 485934,95 грн. за правилами загального позовного провадження. Замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Призначено підготовче засідання на 18.01.2018 та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов до 15.01.2018.

11.01.2018 від відповідача через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив на позов, в якому останні заперечень проти заявлених позовних вимог не надав. В той же час відповідач заперечив проти розміру заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, вказавши, що враховуючи складність даної справи та роботу проведену адвокатом позивача при складанні та поданні розглядуваного позову, заявлена позивачем сума у 12000 грн. є значно завищеною.

Представник позивача в судовому засіданні 18.01.2018 подав відповідь на відзив у якій заперечив проти доводів позивача щодо захищеності заявленої до стягнення суми на правничу допомогу.

Разом з тим, в судовому засіданні 18.01.2018 позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача заборгованість розмірі 494616,89 грн., з яких 429234 грн. основного боргу, 54652,25 грн. пені, 4508,33 грн. інфляційних втрат та 6222,31 грн. трьох відсотків річних.

В обґрунтування поданої заяви позивач посилався на те, що після звернення позивача до суду із розглядуваним позовом, відповідачем було частково сплачено суму основного боргу в розмірі 5000 грн., на підтвердження чого позивачем додано до матеріалів справи банківську виписку по рахунку. Крім того, позивачем було здійснено перерахунок заявлених до стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних по 18.01.2018, у зв’язку з чим суми вказаних нарахувань збільшились.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Судом вищевказана заява позивача прийнята до розгляду, та отже, у відповідності до ст.ст.42, 163 Господарського процесуального кодексу України, має місце нова ціна позову, з якої підлягає вирішенню спір по даній справі.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча про час та місце його проведення був повідомлений у встановленому законом порядку.

Водночас, 13.02.2018 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, з огляду на перебування єдиного представника відповідача за межами Київської області та на перебуванні директора товариства на лікарняному.

Однак, неможливість заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 73-74, 76 ГПК України).

З огляду на вищезазначене, оскільки відповідачем не подано до клопотання про відкладення жодного доказу на підтвердження викладених у ньому обставин, що унеможливлює віднесення наведених відповідачем підстав для відкладення розгляду справи до поважних, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні клопотання відповідача, з огляду на його необґрунтованість.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка його уповноваженого представника не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Логістиктранс» (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілк Ворд» (замовник) укладено Договір №2002-1, відповідно до умов якого, експедитор надає замовнику послуги з організації перевезень вантажів власним, орендованим або приналежному експедиторі на іншій законній підставі залізничним рухомим складом на умовах, зазначених у цьому договорі та додаткових угодах до нього (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.1.2 Договору, експедитор за дорученням замовника і за його рахунок зобов’язується організувати транспортно-експедиторське обслуговування експортно-імпортних, внутрішніх та транзитних вантажів замовника залізничним транспортом по території України, Країн СНД та інших держав. Вид та найменування вантажу, заявленого до перевезення згідно з даним договором, пункти відправлення та призначення вантажу, вартість транспортно-експедиторського обслуговування узгоджується сторонами в додаткових угодах до цього договору, які є невід’ємною частиною цього договору або у виняткових випадках узгоджується усно.

Згідно з п.2.3 Договору, після отримання заявки експедитор направляє замовнику рахунок-фактуру із зазначенням сум, необхідних для виконання відповідної заявки.

Пунктом 2.10 Договору визначено, що сторони здійснюють прийом-передачу послуг, наданих відповідно до умов цього договору, шляхом складання Актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), в яких фіксуються всі послуги, отримані замовником від експедитора.

Послуги експедитора, надані відповідно до умов цього договору, вважаються наданими експедитором та прийнятими замовником з моменту підписання відповідного акту здачі-приймання виконаних орбіт (наданих послуг) (п.2.11 Договору).

Відповідно до п.3.2.1 Договору, замовник зобов’язаний своєчасно перераховувати експедитору кошти, необхідні для проведення розрахунків з відповідними залізницями та іншими підприємствами, послуги яких необхідні для транспортування вантажів замовника, а також виплачувати винагороду експедитору в порядку, погодженому в цьому договорі.

За умовами п.4.1 Договору, замовник перераховує експедитору необхідні кошти для виконання його доручень з перевезення відповідних партій вантажів в узгодженій сторонами сумі, зазначеній у рахунку експедитора не пізніше 10 (десяти) календарних днів від дати прийняття вантажу до перевезення залізницею відправлення.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов’язань, взятих на себе за цим договором, вина сторона відшкодовує іншій стороні весь збиток, нанесений даним невиконанням або неналежним виконанням зобов’язань.

Згідно з п.8.1 Договору, цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2017, а в частині взаєморозрахунків – до їх повного завершення, з подальшою його пролонгацією на кожен наступний рік, якщо жодна із сторін до закінчення зазначеного строку не заявила про його розірвання.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем надано відповідачеві обумовлені договором послуги на загальну суму 1582034 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами здачі-прийняття робіт №11 від 28.04.2017, №17 від 31.05.2017, №23 від 30.06.2017, №30 від 31.07.2017, які підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені відповідними печатками підприємств. Доказів щодо наявності заперечень щодо якості або кількості наданих позивачем послуг матеріали справи не містять.

Крім того, факт надання позивачем послуг з перевезення підтверджується залізничними накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідач, в свою чергу, взяті на себе зобов’язання за договором в частині своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг з перевезення не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 429234 грн.

Статтею 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст.929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст.929 Цивільного кодексу України договір транспортного експедирування є оплатним.

Відповідно до ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Судом встановлено, що позивач відповідно до умов Договору №2002-1 від 09.03.2017 здійснив перевезення вантажу, що підтверджується відповідними накладними та актами здачі-прийняття виконаних робіт, проте відповідач оплату наданих послуг в повному обсязі не здійснив.

Враховуючи викладене, оскільки є доведеним факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 429234 грн.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до положень статті 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 6222,31 грн. та інфляційні втрати в розмірі 4508,33 грн.

Перевіривши наданий розрахунок на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, суд дійшов висновку, що вказане нарахування проведено позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 54652,25 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов’язань, взятих на себе за цим договором, вина сторона відшкодовує іншій стороні весь збиток, нанесений даним невиконанням або неналежним виконанням зобов’язань.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що вказане нарахування проведено позивачем у відповідності до вимог законодавства, а відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин.

Разом з тим, стосовно вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на оплату послуг адвоката в сумі 12000 грн., слід зазначити таке.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем, на підтвердження факту надання правничої допомоги до матеріалів справи додано Договір №875 від 11.12.2017 про надання юридичних послуг, укладений із ТОВ «Адвокатська компанія «Лекс» та Акт прийому-передачі наданих послуг від 11.12.2017.

Факт оплати позивачем послуг адвоката на суму 12000 грн. підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №370 від 12.12.2017.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В той же час, відповідно до ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 вказаної статті Кодексу визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач у поданому до суду відзиві на позов заперечив проти задоволення вимог позивача про покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілк Ворд» витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 12000 грн., що враховуючи категорію та складність даного спору, підготування та подання даного позову, а також участь в судових засіданнях при розгляді даної справи не вимагало від адвоката використання значного часту, або перебування у тривалих відрядженнях для збирання доказів. На підставі викладеного відповідач просив залишити витрати на професійну правничу допомогу адвоката за позивачем.

Так, дослідивши матеріали справи та враховуючи категорію складності справи, в межах якої позивачем отримано адвокатські послуги, об’єм роботи проведеної адвокатом при підготуванні позовної заяви та під час розгляду справи, та з метою дотримання співмірності між заявленими позовними вимогами і витратами, здійсненими позивачем на оплату адвокатських послуг, суд вважає за доцільне обмежити розмір покладених на відповідача витрат на оплату на професійну правничу допомогу адвоката сумою у 6000 грн.

Разом з тим, з урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються сторони відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 126, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілк Ворд» (01133, м. Київ, вул. Є. Коновальця, 31, оф. 107/2; ідентифікаційний код 38346157) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістиктранс» (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, 9, літ. “А”, оф. 369; ідентифікаційний код 39054776) 429234 (чотириста двадцять дев’ять тисяч двісті тридцять чотири) грн. 00 коп. заборгованості, 54652 (п’ятдесят чотири тисячі шістсот п’ятдесят дві) грн. 25 коп. пені, 6222 (шість тисяч двісті двадцять дві) грн. 31 коп. трьох процентів річних, 4508 (чотири тисячі п’ятсот вісім) грн. 33 коп. інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 7419 (сім тисяч чотириста дев’ятнадцять) грн. 25 коп. та 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 19.02.2018

Суддя Я.В. Маринченко