Рішення № 72250962, 19.02.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.02.2018Справа № 910/23422/17

Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення учасників справи у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Аха Страхування", м. Київ

про стягнення 25 684,79 грн., -

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Аха Страхування" (відповідач) суми страхового відшкодування в розмірі 25 684,79 грн., посилаючись на те, що в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, у межах фактичних витрат у позивача виникло право вимоги до відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2017р. позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк та спосіб для усунення її недоліків.

09.01.2018р. у відповідь на ухвалу суду від 29.12.2017р. щодо усунення недоліків позовної заяви надійшло клопотання про витребування доказів.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Оскільки позивачем усунуто недоліки позовної заяви у строк та спосіб, встановлені судом, ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Крім того на підставі ч. ч. 1, 2 ст. 81 ГПК України судом задоволено клопотання позивача та витребувано у Моторного (транспортного) страхового бюро України інформацію з централізованої бази щодо страхового полісу №АІ/6757957.

26.01.2018р до суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України у відповідь на ухвалу суду від 15.01.2018р. надійшов лист з інформацією з єдиної централізованої бази даних щодо полісу №АІ/6757957.

31.01.2018р. до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якого позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 5 358,88 грн.

Судом, з огляду на дотримання позивачем вимог ст. 46 ГПК України, прийнято до розгляду зменшені позовні вимоги.

05.02.2018р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач заперечує проти задоволення вимог позивача, посилаючись на те, що оскільки позивачем суму страхового відшкодування було перераховано на рахунок свого страхувальника, а не на рахунок організації, яка здійснює ремонт, відповідачем проведено власний розрахунок та визначено суму страхового відшкодування в розмірі 20 325,91 грн., яка відповідно до платіжного доручення (доданого до відзиву) №412 652 від 18.01.2018р. була виплачена позивачеві, решта вимог позивача, на думку відповідача, є безпідставною.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив у визначений в ухвалі суду від 15.01.2018р. не скористався, відповідь на відзив не подав.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.10.2014р. між позивачем (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша лізингова компанія" (страхувальник) було укладено Договір страхування № 250500472.14 (надалі - Договір страхування), відповідно до якого позивач прийняв на себе обов'язок по страхуванню автомобіля "Хюндай", реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі також - застрахований автомобіль), зі строком дії з 00.00 годин 04.11.2014р. до 24 год. 03.11.2015р.

15.05.2015р. о 08:55 год. по вул. Кутузова - вул. Старонаводницька в м. Києві ОСОБА_1, керуючи автомобілем "Ніссан", реєстраційний номер НОМЕР_2, під час зміни напрямку руху, а саме перестроюванні, не надала дорогу автомобілю, який рухався у тій смузі, у яку він мав намір перестроїтися та допустив зіткнення з автомобілем "Хюндай", реєстраційний номер НОМЕР_1, що призвело до пошкодження вказаних транспортних засобів.

18.05.2015р. страхувальник звернувся до позивача з повідомленням про автоаварію, а 05.06.2015р. - з заявою на виплату страхового відшкодування.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 23.06.2015р. у справі №757/18121/15-п ОСОБА_1 за здійснення вказаного ДТП було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Згідно рахунку СТО (ТОВ «Світ-Авто») № СА-000008010 від 15.05.2015р. вартість ремонту транспортного засобу "Хюндай", реєстраційний номер НОМЕР_1 з ПДВ становить 33 929,96 грн.

Відповідно до наданого позивачем Звіту № 245 про оцінку автомобіля "Хюндай", реєстраційний номер НОМЕР_1 від 25.05.2015р. вартість відновлювального ремонту застрахованого позивачем автомобіля після його пошкодження при ДТП (Ез = 0,5149) становить 33 988,54 грн., матеріальний збиток, завданий власникові вказаного автомобіля становить 22 180,08 грн.

Відповідно до складеного позивачем Страхового акту №130319 від 02.07.2015р. розмір страхового відшкодування, який підлягає до виплати страхувальнику, становить 25 684,79 грн.

З урахуванням рахунку СТО та Звіту № 245 від 25.05.2015р., позивач на виконання умов Договору страхування виплатив своєму страхувальнику страхове відшкодування в сумі 25 684,79 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 5863 від 10.07.2015р. на вказану суму.

У зв'язку з тим, що цивільно-правова відповідальність особи, яка керувала транспортним засобом "Ніссан", реєстраційний номер НОМЕР_2, станом на дату ДТП була застрахована у відповідача, позивач звернувся до суду з позовом про виплату страхового відшкодування в розмірі 25 684,79 грн. та протягом перебування справи у провадженні суду у зв'язку з оплатою відповідачем частини боргу на суму 20 325,91 грн., зменшив розмір позовних вимог до суми 5 358,88 грн.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення вимог позивача вказує на те, що ним проведено власний розрахунок та визначено суму страхового відшкодування в розмірі 20 325,91 грн., яка відповідно до платіжного доручення (доданого до відзиву) №412 652 від 18.01.2018р. була виплачена позивачеві, решта вимог, за висновками відповідача, є необґрунтованою.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" за договором страхування страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 (далі - Методика) відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Як встановлено судом, позивачем з урахуванням рахунку СТО № СА-000008010 від 15.05.2015р. та Звіту № 245 від 25.05.2015р., на підставі складеного ним Страхового акту №130319 від 02.07.2015р. було виплачено своєму страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 25 684,79 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, до позивача перейшло право вимоги, згідно зі ст. ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" та п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в межах суми виплаченого страхового відшкодування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13 та від 23.09.2015 у справі № 3-303гс15.

Так, частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина фізичної особи ОСОБА_1 встановлена у судовому порядку, а відповідно до наявного в матеріалах справи витягу Моторного (транспортного) страхового бюро України з централізованої бази даних цивільно-правова відповідальність винної в ДТП особи, яка керувала автомобілем "Ніссан", реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована у відповідача на підставі страхового полісу №АІ/6757957, отже останній є особою, відповідальною за спричинену у ДТП шкоду.

Разом з тим, щодо заявленої позивачем суми страхового відшкодування у даній справі, суд відзначає наступне.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Норма ч. 1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Однак, проведення оцінки завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395).

З огляду на те, що правовідносини між позивачем та відповідачем щодо виплати страхового відшкодування за Полісом №АІ/6757957 регулюються положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та сума страхового відшкодування за вказаним Полісом обмежується вартістю відновлювального ремонту застрахованого позивачем автомобіля та розміром виплаченого страхового відшкодування, беручи до уваги встановлення судом наявність підстав для визначення коефіцієнту фізичного зносу автомобіля "Ніссан", реєстраційний номер НОМЕР_2, при визначенні вартості його відновлювального ремонту, суд дійшов висновку, що єдиним належним та допустимим доказом вартості відновлювального ремонту вказаного автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу у даному випадку є звіт суб'єкта оціночної діяльності, складений відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Згідно з п. п. 4.3. та 4.4. Методики за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. У разі проведення судової автотоварознавчої експертизи за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта. У разі виконання судовим експертом відповідно до частини шостої статті 13 Закону України "Про судову експертизу"оцінки на договірних засадах з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, він складає висновок експертного дослідження з урахуванням особливостей його оформлення згідно із законодавством.

Як було зазначено вище, відповідно до Звіту № 245 від 25.05.2015р. матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля "Хюндай", реєстраційний номер НОМЕР_1 (вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (Ез = 0,5149) складає 22 180,08 грн.

Відповідно до ст. 12.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до Полісу №АІ/6757957 ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну становить 50 000,00 грн., а розмір франшизи - 0,00 грн., отже, відповідач є відповідальною особою за відшкодування завданої позивачеві шкоди на суму 22 180,08 грн.

При цьому, суд зазначає, що у спорах, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, покладений Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на страховика (винної особи), у межах встановлених даним Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відтак, враховуючи положення Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та статті 1194 ЦК України, обов'язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, лежить на страховикові цієї особи у межах встановлених лімітів, з урахуванням франшизи та у межах шкоди, яка покривається страховиком згідно із законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а у решті на особі, яка завдала цю шкоду, і яка не покрита її страховиком.

Враховуючи вищевказане, різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, який відшкодовує страховик згідно з Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Отже, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи, на підставі спеціальної норми ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, та франшизи за Полісом обов'язкового страхування, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, як вказано вище, на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією, що викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15.

Судом встановлено, що відповідачем свій обов'язок зі сплати суми страхового відшкодування, як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, виконано частково на суму 20 325,91 грн.

З урахуванням викладеного, до стягнення з відповідача підлягає сума страхового відшкодування в розмірі 1 854,17 грн. = 22 180,08 грн. (вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (Ез = 0,5149) визначена у звіті № 245 від 25.05.2015р.) - 20 325,91 грн. (часткова сплата відповідачем суми страхового відшкодування).

При цьому, судом відхилено як необґрунтовані посилання відповідача (щодо зменшення страхового відшкодування на суму ПДВ), наведені у відзиві на позовну заяву щодо того, що оскільки позивачем було перераховано суму страхового відшкодування на рахунок свого страхувальника, а не на рахунок організації, яка здійснює ремонт, ним проведено власний розрахунок та визначено суму страхового відшкодування в розмірі 20 325,91 грн., яка і була виплачена позивачеві, з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи, сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного податку на додану вартість.

Вказана норма регулює відносини виключно між страховиком за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та потерпілою особою, а не між страховими компаніями.

Наведена норма визначає утримання ПДВ за умови виплати страхового відшкодування безпосередньо потерпілій особі і не містить підстав утримання ПДВ при виплаті страхового відшкодування Страховику який виплатив страхове відшкодування згідно з договором майнового страхування, (постанова Верховного суду від 15.04.2015 року по справі 3-49гс15).

Оскільки позивач не є по вказаній справі безпосередньо потерпілою особою, а є особою, яка набула права зворотної вимоги сплативши страхове відшкодування за договором майнового страхування, правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача коштів розмірі 1 854,17 грн. відсутні.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог щодо стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 1 854,17 грн., в свою чергу позивачем не доведено суду наявності підстав для стягнення з відповідача страхового відшкодування понад названу суму.

Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/23422/17 позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума страхового відшкодування в розмірі 1 854,17 грн.

Оскільки сплата суми страхового відшкодування в розмірі 20 325,91 грн. була здійснена відповідачем після відкриття провадження у справі та часткове задоволення вимог позивача на суму 1 854,17 грн., сплачений позивачем судовій збір в розмірі 1 381,68 грн., відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Аха Страхування" (ідентифікаційний код 20474912, адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (ідентифікаційний код 16285602, адреса: 01054, м. Київ, вул. Бульварно- Кудрявська, буд. 33) 1 854,17 грн. (одну тисячу вісімсот п'ятдесят чотири гривні 17 коп.) суми страхового відшкодування та 1 381,68 грн. (одну тисячу триста вісімдесят одну гривню 68 коп.) судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Морозов