Рішення № 72250878, 06.02.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.02.2018 Справа №905/1968/17

Господарський суд Донецької області у складі: головуючого судді Кротінової О.В., суддів: Попова О.В., Чорненької І.К.,

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,

за позовом Публічного акціонерного товариства “УКРТРАНСГАЗ”, м.Київ, ЄДРПОУ 30019801, в особі “Краматорське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів” філії “Управління магістральних газопроводів “ХАРКІВТРАНСГАЗ” Публічного акціонерного товариства “УКРТРАНСГАЗ”, м.Краматорськ Донецької області, ЄДРПОУ 25698645,

до відповідача, Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго”, м.Краматорськ Донецької області, ЄДРПОУ 03337119,

про стягнення 27739973,68 грн., -

за участю уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_1 – за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2 – за довіреністю, -

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час вчинення таких процесуальних дій) у судовому засіданні оголошувалась перерва з 19.09.2017р. по 10.10.2017р., з 07.12.2017р. по 16.01.2018р.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «УКРТРАНСГАЗ», м. Київ, в особі «Краматорське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів» філії Управління магістральних газопроводів «ХАРКІВТРАНСГАЗ» Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ», м.Краматорськ Донецької області, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №1961/05 від 15.08.2017р. до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м.Краматорськ Донецької області, про стягнення 27739973,68грн. у тому числі: суми основного боргу у розмірі 23436347,92 грн., суми пені у розмірі 2803337,56 грн., 3% річних за несвоєчасні розрахунки в сумі 328053,42 грн., суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 1172234,78 грн.

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України (у редакції чинній на час визначення складу суду), відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1968/17 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 23.08.2017р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/1968/17.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1604000982 від 31.03.2016р. із відповідачем, неналежне виконання останнім за ним своїх зобов'язань з оплати вартості послуг транспортування природного газу, внаслідок чого утворилась заборгованість за зобов’язаннями грудня 2016р. - червня 2017р. та виникли підстави для нарахування пені, 3% річних, інфляційних витрат.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано розрахунок пені, 3% річних, інфляційних витрат станом на 11.08.2017р., а також у копіях: договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1604000982 від 31.03.2016р. із додатковими угодами №1 від 20.10.2016р., №2 від 30.11.2016р. до нього, акти наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами №12-16-1604000982 від 31.12.2016р., №01-17-1604000982 від 31.01.2017р., №02-17-1604000982 від 28.02.2017р., №03-17-1604000982 від 31.03.2017р., №04-17-1604000982 від 30.04.2017р., №05-17-1604000982 від 31.05.2017р., №06-17-1604000982 від 30.06.2017р., рахунки №12-16-1604000982 від 31.12.2016р., №01-17-1604000982 від 31.01.2017р., №02-17-1604000982 від 28.02.2017р., №03-17-1604000982 від 31.03.2017р., №04-17-1604000982 від 30.04.2017р., №05-17-1604000982 від 31.05.2017р., №06-17-1604000982 від 30.06.2017р., акти звірки розрахунків за період з 01.12.2016р. по 20.06.2017р., з 01.01.2017р. по 11.08.2017р., правоустановчі документи позивача, довіреність на представника позивача.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.174, 175, 193, 217, 229-230 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 13, 525-526, 530, 625, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 2, 12, 15, 54, 56, 57, 61 Господарського процесуального кодексу України, Закон України “Про засади функціонування ринку природного газу”.

19.09.2017р. позивачем через канцелярію господарського суду Донецької області надано клопотання б/н від 19.09.2017р., яким до матеріалів справи приєднано довідку відділення "Харківське" Публічного акціонерного товариства “Альфа-Банк” №65809 від 18.09.2017р. із додатком №1 до неї.

19.09.2017р. відповідачем представлено суду відзив №юр/2120 від 18.09.2017р., за змістом якого зазначено про проведення антитерористичної операції на території здійснення господарської діяльності підприємства відповідача; вказано на підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, якими змінено строки виконання відповідачем свого обов’язку перед позивачем з оплати послуг транспортування за основним договором; підкреслено, що згідно акту звірки розрахунків станом на 04.09.2017р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 1862963,41 грн., вимоги у цій частині визнає; зауважено про засвідчення настання форс-мажорних обставин компетентним органом, що свідчить про неможливість відповідача своєчасно сплачувати за своїми зобов’язаннями; звернуто увагу на тяжкий фінансово-економічний стан підприємства, що продовжує погіршуватись; просить відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат.

До відзиву додано документи, наведені у переліку.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.10.2017р. продовжено строк розгляду спору по справі №905/1968/17 на 15 днів по 07.11.2017р. в порядку ст.69 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час вчинення такої процесуальної дії), за наявності відповідного клопотання позивача.

З метою об’єктивного, всебічного розгляду обставин справи призначено судову колегію для її розгляду у складі: головуючий суддя Кротінова О.В., судді Паляниця Ю.О. та Попов О.В. (розпорядження керівника апарату господарського суду Донецької області №01-02/1220 від 01.11.2017р., протокол автоматичного визначення складу колегії суддів від 01.11.2017р.).

02.11.2017р. позивачем подано пояснення №17-163 від 01.11.2017р., у яких вказано, що відповідач не є гарантованим постачальником природного газу, а відтак, розрахунки за надані послуги з транспортування природного газу повинен здійснювати відповідно до п.5.5 договору; звернуто увагу, що спільні протокольні рішення не змінювали та не змінюють строки та порядок здійснення відповідачем розрахунків за надані позивачем послуги з транспортування природного газу, а є лише одним із способів виконання відповідачем вказаного зобов’язання, за умови фактичного перерахування останнім грошових коштів за такими протокольними рішеннями, які взагалі є чинними лише у разі проведення відповідного фінансування; зазначено, що після звернення позивача до суду відповідачем частково сплачено суму основного боргу за спірним договором, станом на 31.10.2017р. сума основного боргу складає 223845,74 грн.

02.11.2017р. відповідачем представлено суду відзив №юр/2583 від 01.11.2017р., за змістом якого зазначено, що згідно акту звірки розрахунків за період з 01.12.2016р. по 26.10.2017р. заборгованість у відповідача перед позивачем складає 316746,42 грн.; зауважено, що відповідач не є гарантованим постачальником природного газу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №705 від 25.07.2017р. «Про визначення гарантованих постачальників природного газу»; свідчить, що 26.10.2017р., 27.10.2017р., 30.10.2017р., 31.10.2017р., 01.11.2017р. відповідачем сплачено на користь позивача 28504,70 грн., з огляду на таке, вказує про визнання позовних вимог в частині заборгованості у сумі 270582,23 грн. станом на 01.11.2017р.

До відзиву додано документи, наведені у переліку, а також копію актів звіряння для погашення заборгованості з пільг, субсидій та компенсації відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 (зі змінами) за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України.

06.12.2017р., у зв'язку з відпусткою судді Паляниці Ю.О., змінено склад суду та для розгляду справи призначено колегію у складі: головуючий суддя Кротінова О.В, суддя Попов О.В., суддя Чорненька І.К. (розпорядження керівника апарату господарського суду Донецької області №01-02/1355 від 06.12.2017р. та протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.12.2017р.).

07.12.2017р. відповідачем подано відзив №юр/298 від 07.12.2017р., у якому вказано, що останній станом на 06.12.2017р. сплатив суму основного боргу у повному обсязі за спірним договором; просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

До відзиву додано документи, наведені у переліку.

15.12.2017р. набрала чинність редакція Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147 VIII від 03.10.2017р.

10.01.2018р. представником відповідача через канцелярію господарського суду Донецької області подано відзив №юр29 від 10.01.2018р. на позовну заяву (доповнення), за змістом якого вказано на поширення приписів ч.2 ст.2 Закону України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси” на спірні правовідносини, з огляду на що позовні вимоги у частині стягнення пені підлягають залишенню без задоволення; просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

До відзиву додано документи, наведені у переліку, а також копії рахунків №07 – 16 – НОМЕР_1 від 31.07.2016р., №08 – 16 – НОМЕР_1 від 31.08.2016р., №11 – 16 – НОМЕР_1 від 30.11.2016р.

Ухвалою суду від 16.01.2018р. визначено розгляд справи №905/1968/17 за правилами загального позовного провадження; стадія: підготовче провадження; закрито підготовче провадження по справі №905/1968/17; призначено справу №905/1968/17 до судового розгляду по суті на 06.02.2018р.

06.02.2018р. позивачем подано відповідь №2110ВИХ-18-194 від 05.02.2018р. на відзив, у якій зауважено, що позивач не є енергопостачальною організацією, а отже, дія Закону України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси” не розповсюджується на спірні правовідносини; просить задовольнити позовні вимоги.

До відповіді на відзив додано документи, наведені у переліку.

Представник позивача у судовому засіданні 06.02.2018р. підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.02.2018р. заперечив проти задоволення позовних вимог.

Беручи до уваги викладену позицію сторін, суд не вбачає наявним визнання позову відповідачем, а відтак, приписи ст.191 Господарського процесуального кодексу України не застосовано.

Дослідив матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку щодо такого.

За приписами статті 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

31.03.2016р. між Публічним акціонерним товариством “УКРТРАНСГАЗ”, в особі “Краматорське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів” філії “Управління магістральних газопроводів “ХАРКІВТРАНСГАЗ” Публічного акціонерного товариства “УКРТРАНСГАЗ” (Газотранспортне підприємство) та Обласним комунальним підприємством “Донецьктеплокомуненерго” (Замовник) укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1604000982, за яким газотранспортне підприємство зобов’язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника, отриманого від постачальника природного газу від пунктів приймання – передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення – газорозподільних станцій (ГРС), а замовник зобов’язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору (п.1.1 договору у редакції додаткової угоди №1 від 20.10.2016р. до нього).

Цей договір набирає чинності з моменту підписання та розповсюджує свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01.04.2016р., договір укладається на строк до 31.12.2017р. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. (п.11.1 договору у редакції додаткової угоди №2 від 30.11.2016р. до нього).

У період, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах, що ними не заперечується.

Річний плановий обсяг транспортування природного газу Замовника складає 69736 тис. куб. м., у тому числі по місяцях, тис.куб.м.: січень – 0, лютий – 0, березень – 0, квітень – 6421, травень – 45, червень – 45, липень – 43, серпень - 41, вересень – 45, жовтень – 8366, листопад – 23503, грудень – 31227 (п.1.2 договору).

Додатковою угодою №2 від 30.11.2016р. до договору пункт 1.2 договору викладено на наступній редакції: «Річний плановий обсяг транспортування природного газу Замовника на 2017р. складає 158873 тис. куб. м., у тому числі по місяцях, тис.куб.м.: січень – 34890, лютий – 30451, березень – 26071, квітень – 3825, травень – 43, червень – 42, липень – 42, серпень - 42, вересень – 43, жовтень – 8332, листопад – 23641, грудень – 31451.».

За змістом п.2.1 договору підставою для транспортування газу магістральними трубопроводами є підтвердження в установленому порядку Оператором Єдиної газотранспортної системи України (Оператор) відповідно до щомісячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу газу, наявності в Замовника місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення його споживачів або на власні потреби (підтверджені обсяги).

Згідно з п.3.1 договору послуги з транспортування газу оформляються Газотранспортним підприємством і Замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральним трубопроводами (далі - акти наданих послуг).

Газотранспортне підприємство до 15-го числа місяця, наступного за звітнім. направляє Замовнику два примірники акта наданих послуг за звітній місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газотранспортного підприємства (п.3.2 договору).

Пунктом 3.3 договору встановлено, що замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом відповідні розрахунки за вартість послуг з транспортування газу трубопроводами газотранспортного підприємства здійснюються відповідно до даних газотранспортного підприємства.

За умов п.3.4 договору акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків Замовника з Газотранспортним підприємством.

Позивачем представлено суду копії актів наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за період грудень 2016р. - червень 2017р., згідно яких визначено обсяг протранспортованого газу відповідачу відповідно до договору №1604000982 від 31.03.2016р., а саме:

- акт №12-16-1604000982 від 31.12.2016р. – 31560,170 тис.куб.м., вартість послуг 12759145,52 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),

- акт №01-17-1604000982 від 31.01.2017р. – 31498,220 тис.куб.м., вартість послуг 7941331,22 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),

- акт №02-17-1604000982 від 28.02.2017р. – 27326,825 тис.куб.м., вартість послуг 6889639,12 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),

- акт №03-17-1604000982 від 31.03.2017р. – 17383,540 тис.куб.м., вартість послуг 4382738,10 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),

- акт №04-17-1604000982 від 30.04.2017р. – 2691,390 тис.куб.м., вартість послуг 678553,25 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),

- акт №05-17-1604000982 від 31.05.2017р. – 36,465 тис.куб.м., вартість послуг 9193,56грн. (з урахуванням податку на додану вартість),

- акт №06-17-1604000982 від 30.06.2017р. – 28,061 тис.куб.м., вартість послуг 7074,74грн. (з урахуванням податку на додану вартість).

Обсяг транспортування означений у перелічених документах не оспорюється, підтверджено підписом з обох сторін, що скріплений печатками підприємств.

Таким чином, беручи до уваги підстави заявлених позовних вимог, позивачем на виконання умов договору №1604000982 від 31.03.2016р. протранспортовано, а відповідачем отримано послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за період грудень 2016р. - червень 2017р. у загальному обсязі 110524,671 тис.куб.м. на суму 32667675,51 грн.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобов’язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Згідно з п.5.1 договору розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Газотранспортне підприємство зобов’язується розміщувати інформацію про чинні тарифи на своєму офіційному веб-сайті та в засобах масової інформації.

У відповідності з п.5.2 договору, тарифи, визначені в пункті 5.1 договору, є обов’язковими для сторін з дати набрання ними чинності. Визначена на їх основі вартість послуги буде застосовуватись сторонами при складанні актів наданих послуг та розрахунках за ці послуги згідно з умовами договору.

Відповідно до п.5.4 договору вартість фактично наданих Газотранспортним підприємством Замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг.

За змістом п.5.5 договору оплата вартості послуг за транспортування природного газу здійснюється Замовником (крім Гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за 10 (десять) днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.

Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

У платіжних дорученнях Замовник повинен обов’язково вказувати номер договору, дату його підписання та звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата. У випадку, якщо в платіжних дорученнях Замовника не зазначено номер договору, дата його підписання, звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата, Газотранспортне підприємство зараховує кошти, що надійшли від Замовника, у першу чергу як погашення заборгованості за надані послуги з транспортування газу, що виникла перша за часом у попередніх періодах.

Пункт 5.6 договору на спірні правовідносини не розповсюджується, адже у їх межах відповідач не є гарантованим постачальником.

За визначеннями п.5.7 договору у разі надходження коштів від Замовника в сумі, що перевищує вартість фактично наданих послуг з транспортування газу у звітному місяці, переплата зараховується Газотранспортним підприємством: у разі наявності заборгованості за надані послуги – як погашення заборгованості в попередніх місяцях; у разі відсутності заборгованості за надані послуги – як оплата послуг у місяці, наступному за звітним.

Так остаточний розрахунок за зобов’язаннями грудня 2016р. - червня 2017р. повинен бути здійснений не пізніше:

за грудень 2016 року - 19.01.2017р.;

за січень 2017 року - 19.02.2017р.;

за лютий 2017 року - 19.03.2017р.;

за березень 2017 року - 19.04.2017р.;

за квітень 2017 року - 19.05.2017р.;

за травень 2017 року - 19.06.2017р.;

за червень 2017 року - 19.07.2017р.

При цьому, першочергово у абз.1 п.5.5 договору визначено 100% попередня оплата за 10 (десять) днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.

Як вбачається з відзиву відповідача №юр/2120 від 18.09.2017р. на позовну заяву, останній вказує, що сторони проводили розрахунки за договором №1604000982 від 31.03.2016р., відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій” №20 від 11.01.2005р.

Так, з матеріалів справи вбачається, що частину вартості наданих послуг з транспортування магістральними трубопроводами природного газу за договором, зокрема, протягом грудня 2016р.-травня 2017р. підприємство оплатило з коштів, отриманих відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005р., наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України “Про затвердження Порядку розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію” №493/688 від 03.08.2015р. на загальну суму у розмірі 37063822,18 грн., що підтверджується: спільним протокольним рішенням №635/У від 24.01.2017р. на суму 14000000,00 грн. (виділено з бюджету з призначенням платежу за грудень 2016р.), платіжним дорученням №116 від 06.02.2017р.; спільним протокольним рішенням №172/УТГ від 20.03.2017р. на суму 2669208,03 грн. (виділено з бюджету з призначенням платежу за лютий 2017р.), платіжним дорученням №161 від 22.08.2017р.; спільним протокольним рішенням №173/УТГ від 20.03.2017р. на суму 7330791,97 грн. (виділено з бюджету з призначенням платежу за лютий 2017р.), платіжним дорученням №162 від 22.08.2017р.; спільним протокольним рішенням №174/УТГ від 20.03.2017р. на суму 5000000,00 грн. (виділено з бюджету з призначенням платежу за лютий 2017р.), платіжним дорученням №163 від 22.08.2017р.; спільним протокольним рішенням №2209/У від 18.04.2017р. на суму 2281911,09 грн. (виділено з бюджету з призначенням платежу за березень 2017р.), платіжним дорученням №165 від 22.08.2017р.; спільним протокольним рішенням №2210/У від 18.04.2017р. на суму 4281911,09 грн. (виділено з бюджету з призначенням платежу за березень 2017р.), платіжним дорученням №166 від 22.08.2017р.; спільним протокольним рішенням №267/УТГ від 19.06.2017р. на суму 1500000,00 грн. (виділено з бюджету з призначенням платежу за травень 2017р.), платіжним дорученням №190 від 06.10.2017р.

У розділі 3 спільних протокольних рішень передбачено, зокрема, що з метою їх реалізації попередня сторона зобов'язуються перерахувати кошти наступній стороні, а остання сторона - до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок.

Відповідно до п.5.2 спільних протокольних рішень, останні набирають чинності з моменту їх підписання всіма сторонами і діють до повного виконання сторонами зобов’язань за ними.

За визначеннями термінів, що містить Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004р., платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Відповідно до п.1.15 цієї Інструкції, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, встановлений законодавством України.

Пунктом 8.1 статті 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” та п.2.19 зазначеної вище Інструкції встановлено, що розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Банк і клієнт мають право, ураховуючи встановлені законодавством строки проведення переказу, передбачити в договорі банківського рахунку інші, ніж встановлені в абзаці першому цього пункту, строки виконання розрахункових документів клієнта. Порядок виконання таких документів визначається договором між банком і клієнтом та внутрішніми правилами банку.

Одночасно відповідно до п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004р. реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Згідно п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відтак, отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу (правова позиція Вищого господарського суду України у постановах від 15.09.2011 №5015/1494/11, від 15.02.2007 №12/615).

Як свідчать умови договору №1604000982 від 31.03.2016р., право самостійної зміни позивачем призначення платежу передбачено лише у випадках, якщо у платіжних дорученнях замовника не зазначено номер договору, дата його підписання, звітній період (місяць, рік), за який здійснюється оплата (ч.3 п.5.5 договору); у разі надходження коштів від Замовника в сумі, що перевищує вартість фактично наданих послуг з транспортування газу у звітному місяці, переплата зараховується Газотранспортним підприємством: у разі наявності заборгованості за надані послуги – як погашення заборгованості в попередніх місяцях; у разі відсутності заборгованості за надані послуги – як оплата послуг у місяці, наступному за звітним (п.5.7 договору).

Так, беручи до уваги пояснення сторін, за висновками суду, зважаючи на зміст п.5.7 договору, з відрахуванням поточних оплат кожного місяця, проведених за зобов’язаннями грудня 2016р., лютого 2017р.-квітня 2017р. у загальній сумі 2047645,48 грн., та наявність боргу у розмірі 12805747,35 грн. за станом на 01.12.2016р. (акт звірки розрахунків за період з 01.12.2016р. по 26.10.2017р.), фактично на виконання спільних протокольних рішень відбулось погашення:

- №635/У від 24.01.2017р. на суму 14000000,00 грн. - першочергово за зобов’язанням грудня 2016р. у сумі 11960410,52 грн., залишок віднесено: за попередні періоди у сумі 2039589,48 грн. (сальдо на 01.12.2016р. за відомостями акта звірки розрахунків за період з 01.12.2016р. по 26.10.2017р.);

- №173/УТГ від 20.03.2017р. на суму 7330791,97 грн. - першочергово за зобов’язанням лютого 2017р. у сумі 6550266,02 грн., залишок віднесено: за зобов’язанням січня 2017р. у сумі 780525,95 грн.;

- №172/УТГ від 20.03.2017р. на суму 2669208,03 грн. - за попередні періоди у сумі 2669208,03 грн. (сальдо на 01.12.2016р. за відомостями акта звірки розрахунків за період з 01.12.2016р. по 26.10.2017р.);

- №174/УТГ від 20.03.2017р. на суму 5000000,00 грн. - за попередні періоди у сумі 5000000,00 грн. (сальдо на 01.12.2016р. за відомостями акта звірки розрахунків за період з 01.12.2016р. по 26.10.2017р.);

- №2209/У від 18.04.2017р. на суму 2281911,09 грн. - за зобов’язанням березня 2017р. у сумі 2281911,09 грн.;

- №2210/У від 18.04.2017р. на суму 4281911,09 грн. - першочергово за зобов’язанням березня 2017р. у сумі 1510878,86 грн., залишок віднесено: за зобов’язанням січня 2017р. у сумі 2771032,23 грн.;

- №267/УТГ від 19.06.2017р. на суму 1500000,00 грн. - першочергово за зобов’язанням квітня 2017р. у сумі 358964,02 грн., залишок віднесено: за зобов’язанням січня 2017р. у сумі 1141035,98 грн.

Як свідчить відмітка банку на платіжних дорученнях №162 від 22.08.2017р., №163 від 22.08.2017р. списання коштів на виконання спільних протокольних рішень №173/УТГ від 20.03.2017р., №174/УТГ від 20.03.2017р. здійснено 23.08.2017р.

Згідно даних, що містить додаток №1 до довідки відділення "Харківське" Публічного акціонерного товариства “Альфа-Банк” №65809 від 18.09.2017р., відомості якого відображені у акті звірки розрахунків за період з 01.12.2016р. по 26.10.2017р., відповідачем за надані позивачем послуги з транспортування природного газу, без урахування оплат, проведених на виконання спільних протокольних рішень, перераховано: з призначенням платежу на грудень 2016р. (постанова НКРЕКП №2066 від 01.12.2016р.) - 798735,00грн., з призначенням платежу на січень 2017р. (постанова НКРЕКП №2404 від 29.12.2016р.) – 266321,99 грн., з призначенням платежу на лютий 2017р. (постанова НКРЕКП №142 від 31.01.2017р.) – 339373,10 грн., з призначенням платежу на березень 2017р. (постанова НКРЕКП №243 від 28.02.2017р.) – 589948,15 грн., з призначенням платежу на квітень 2017р. (постанова НКРЕКП №440 від 30.03.2017р.) – 170589,23 грн. та з призначенням платежу «оплата за транспортування газу за договором №1604000982 від 31.03.2016р. за 2017р.(квітень)» - 149000,00 грн., з призначенням платежу на травень 2017р. (постанова НКРЕКП №599 від 27.04.2017р.)– 113399,97 грн. (залишок у сумі 104206,41 грн. віднесено на попередні періоди за 2016 рік), з призначенням платежу на червень 2017р. (постанова НКРЕКП №709 від 31.05.2017р.) – 14859,77 грн. (залишок у сумі 7785,03 грн. віднесено на попередні періоди за 2016 рік).

Оплата згідно платіжного доручення №2950 від 28.09.2017р. у сумі 7074,74 грн. з призначенням платежу: «за транспортування природного газу магістральними трубопроводами зг. рах. №06-17-1604000982 від 30.06.2017р. в т.ч. ПДВ 1179,12 грн.» відноситься на попередні періоди у повному обсязі (сальдо на 01.12.2016р. за відомостями акта звірки розрахунків за період з 01.12.2016р. по 26.10.2017р.), оскільки фактично погашення зобов'язання червня 2017р. відбулось 09.06.2017р.

Оплати, проведені відповідачем з призначенням платежу: «оплата за транспортування газу за договором №1604000982 від 31.03.2016р. за 2017р.», шо відображені у акті звірки розрахунків за період з 01.12.2016р. по 26.10.2017р., на загальну суму 2652000,00 грн. віднесено як оплату за зобов’язанням січня 2017р.

Таким чином, сумою, щодо якої не проведено оплату у межах порядку та строку, визначеному цими рішеннями є 330415,07 грн. за зобов’язанням січня 2017р.

Як свідчать фактичні обставини справи 798735,00грн. сплачено за зобов’язанням грудня 2016р. по 04.01.2017р., 293321,99 грн. сплачено за зобов’язанням січня 2017р. по 17.02.2017р., 339373,10 грн. сплачено за зобов’язанням лютого 2017р. по 28.02.2017р., 589948,15 грн. сплачено за зобов’язанням березня 2017р. по 03.04.2017р., 170589,23 грн. сплачено за зобов’язанням квітня 2017р. по 28.04.2017р., 9193,56 грн. сплачено за зобов’язанням травня 2017р. 03.05.2017р., 7074,74 грн. сплачено за зобов’язанням червня 2017р. по 09.06.2017р., тобто у межах строку, встановленого для належного виконання оплати, згідно абз.2 п.5.5 договору.

Сума у розмірі 11960410,52 грн., сплачена відповідачем за зобов’язанням грудня 2016р. – 08.02.2017р., 2615000,00 грн., сплачена відповідачем за зобов’язанням січня 2017р. з 23.02.2017р. по 18.05.2017р., 2281911,09 грн., сплачена відповідачем за зобов’язанням березня 2017р. – 22.08.2017р., 4281911,09 грн., сплачена відповідачем за зобов’язанням січня 2017р., березня 2017р. – 22.08.2017р., 149000,00 грн., сплачена відповідачем за зобов’язанням квітня 2017р. з 22.05.2017р. по 09.06.2017р., тобто до порушення провадження по справі (ухвала господарського суду Донецької області від 23.08.2017р. про порушення провадження у справі №905/1968/17).

Виходячи з розрахунку позовних вимог, до складу суми основного боргу, який заявлено до стягнення, включено суму 14393942,88 грн., платежі проведено загалом за період з 02.12.2016р. по 22.08.2017р.

Беручи до уваги вищевикладені висновки, позовні вимоги в цій частині стягнення (14393942,88 грн.) задоволенню не підлягають, оскільки борг у цьому розмірі був відсутній до порушення провадження у справі.

Так, судові витрати в частині позовних вимог (7830120,70 грн.), оплачених до подачі позову (17.08.2017р. дата відправлення означена на відбитку штампу на поштовому конверті, у якому надійшов позов до господарського суду), згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають віднесенню на позивача.

Одночасно судові витрати в частині позовних вимог, оплачених з моменту подачі позову (17.08.2017р.) до порушення провадження по справі (23.08.2017р.) у сумі 6563822,18грн., підлягають віднесенню на відповідача, оскільки їх включенню до суми позову передував несвоєчасний розрахунок у цьому обсязі, і на дату звернення до суду мало місце фактичне прострочення, у тому числі, і цієї суми.

Після порушення провадження по даній справі погашено суму боргу за зобов’язанням січня 2017р., лютого 2017р. у розмірі 7330791,97 грн. (платіжне доручення №162 від 22.08.2017р., проведене банком 23.08.2017р., на виконання спільного протокольного рішення №173/УТГ від 20.03.2017р.); за зобов’язанням січня 2017р., квітня 2017р. у розмірі 1500000,00 грн. (платіжне доручення №190 від 06.10.2017р., проведене банком 09.10.2017р., на виконання спільного протокольного рішення №267/УТГ від 19.06.2017р.); за зобов’язанням січня 2017р. у розмірі 10000,00 грн. (платіжне доручення №3034 від 02.10.2017р.), припинивши у такий спосіб існування предмета спору у частині стягнення заборгованості за надані послуги.

Відтак, оскільки погашення заборгованості у розмірі 8840791,97 грн. відбулося після порушення провадження по справі №905/1968/17, таке усунення існування предмету спору у зв’язку із його врегулюванням сторонами зумовлює закриття провадження у справі відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення суми основного боргу.

Враховуючи, що на момент порушення провадження по справі оплата вищенаведеного боргу не була здійснена, беручи до уваги підстави закриття провадження по справі, в порядку, передбаченому ст.231 Господарського процесуального кодексу України, наявність винних дій на день подання позову та порушення права і охоронюваного законом інтересу позивача, судові витрати у цій частині, згідно ст.ст.129, 130 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

З огляду на таке, з фактичних обставин справи вбачається, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, грошове зобов’язання відповідача за січень 2017р. перед позивачем не виконано у загальній сумі 330415,07 грн.

Розрахунок позивача судом не прийнято, оскільки за встановлених вище обставин, здійснено без дотримання призначення платежу та ч.3 п.5.5, п.5.7 договору.

Свідчення відповідача про сплату суми основного боргу у повному обсязі не відповідають дійсності, адже, у підґрунтя цих доводів представлено суду платіжні доручення з призначенням платежу: "Розп.кош на вик.п.КМУ від 18.06.14р. №217, НКРЕКП №1314 від 31.10.17р. Реєстр на листопад 2017р. в т.ч. ПДВ 2110 Опл. транспорт.газу за дог.1604000982 від 31.03.16 (2,51%)" та "Розп.кош на вик.п.КМУ від 18.06.14р. №217, НКРЕКП №1314 від 31.10.17р. Реєстр на жовтень 2017р. в т.ч. ПДВ 2110 Опл. транспорт.газу за дог.1604000982 від 31.03.16 (2,51%)".

Разом з тим постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сфері енергетики та комунальних послуг №1314 від 31.10.2017р. затверджує реєстр нормативів перерахування коштів на певний чітко визначений місяць, що є платою за послуги з призначенням платежу.

Дане також враховано судом при визначенні обсягу оплат, які надходили протягом кожного відповідного місяця спірного періоду та здійсненні на виконання таких актів спеціалізованого органу у сфері енергетики та комунальних послуг.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України прострочення відповідачем грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов’язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.3 договору сторони обумовили, що у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із Замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За розрахунком позивача загальна сума пені за прострочення основного зобов’язання грудня 2016р.-червня 2017р. становить 2803337,56 грн. (першим днем прострочення визначено 20-е число місяця, нарахування здійснено щодо кожної із сум, а саме: за зобов’язанням грудня 2016р. з 20.01.2017р. по 19.07.2017р., за зобов’язанням січня 2017р. з 20.02.2017р. по 11.08.2017р., за зобов’язанням лютого 2017р. з 20.03.2017р. по 11.08.2017р., за зобов’язанням березня 2017р. з 20.04.2017р. по 11.08.2017р., за зобов’язанням квітня 2017р. з 20.05.2017р. по 11.08.2017р., за зобов’язанням травня 2017р. з 20.06.2017р. по 11.08.2017р., за зобов’язанням червня 2017р. з 20.07.2017р. по 11.08.2017р., з урахуванням здійснених часткових оплат, з дотриманням приписів п.6 ст.232 Господарського кодексу України);

3% річних – 328053,42 грн. (першим днем прострочення визначено 20-е число місяця, нарахування здійснено щодо кожної із сум, а саме: за зобов’язанням грудня 2016р. з 20.01.2017р. по 11.08.2017р., за зобов’язанням січня 2017р. з 20.02.2017р. по 11.08.2017р., за зобов’язанням лютого 2017р. з 20.03.2017р. по 11.08.2017р., за зобов’язанням березня 2017р. з 20.04.2017р. по 11.08.2017р., за зобов’язанням квітня 2017р. з 20.05.2017р. по 11.08.2017р., за зобов’язанням травня 2017р. з 20.06.2017р. по 11.08.2017р., за зобов’язанням червня 2017р. з 20.07.2017р. по 11.08.2017р., з урахуванням здійснених часткових оплат);

інфляційних витрат - становить 1172234,78 грн. (нарахування здійснено за зобов’язанням грудня 2016р. з 01.02.2017р. по 31.07.2017р., за зобов’язанням січня 2017р. з 01.03.2017р. по 31.07.2017р., за зобов’язанням лютого 2017р. з 01.04.2017р. по 31.07.2017р., за зобов’язанням березня 2017р. з 01.05.2017р. по 31.07.2017р., за зобов’язанням квітня 2017р. з 01.06.2017р. по 31.07.2017р., за зобов’язанням травня 2017р. з 01.07.2017р. по 31.07.2017р.).

Разом з цим, слід зазначити про таке.

Відповідно до ст.7 Господарського кодексу України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Згідно ст.12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного та соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Зокрема, засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

З огляду на це, запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (далі - ПЕК), визначений Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій (Постанова КМУ №20 від 11.01.2005р.), держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Фактично, визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами ПЕК, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює цим самим характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині зазнають імперативного регулюючого впливу держави, шляхом прийняття, зокрема, Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, Закону про державний бюджет на відповідний рік, нормами яких передбачено виділення субвенцій на фінансування пільг та субсидій, та інших законодавчих актів, на виконання яких, у свою чергу, було прийнято підзаконні нормативні акти і, зокрема, згадану вище постанову КМУ №20 від 11.01.2005р.

Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного) застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови, чи навпаки.

Тому, при визначенні обсягу грошових зобов'язань, до яких слід застосовувати норми того чи іншого законодавства, суд повинен виходити з величини компенсації, яку буде перераховано за рахунок державного бюджету.

З огляду на таке, оформлення та підписання документів, зокрема, таких як протоколи взаєморозрахунків, а в даному випадку - спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, слід вважати елементами оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету, процедурою реалізації права, дотримання якої є передумовою безпосереднього виділення коштів та фактичних розрахунків за рахунок бюджетних коштів. Дані документи є вторинними та похідними від факту надання відповідних пільг та субсидій певним категоріям юридичних та фізичних осіб, оскільки правовідносини, що регулюються нормами відповідного законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), виникають саме з моменту надання відповідних пільг та субсидій і з цього ж моменту виникає формальне право на отримання бюджетного відшкодування.

Такі висновки викладені у постанові Вищого господарського суду України від 26.07.2016р. у справі №924/13/16.

Згідно із ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Згідно Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань” №14 від 17.12.2013р. визначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування.

Враховуючи ту обставину, що уклавши вищеперелічені спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за послуги з транспортування природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, сторони договору у такий спосіб змінили порядок і строки проведення розрахунків за надані послуги на підставі договору №1604000982 від 31.03.2016р., тому для застосування наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України та відповідно п.7.3 договору, необхідно, щоб оплату було проведено поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями.

При цьому, доводи позивача про те, що спільні протокольні рішення не змінювали та не змінюють строки та порядок здійснення відповідачем розрахунків за надані позивачем послуги з транспортування природного газу, а є лише одним із способів виконання відповідачем вказаного зобов’язання, не заслуговують на увагу суду, оскільки останні за своєю правовою природою є додатковими угодами до договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1604000982 від 31.03.2016р., якими фактично врегульовано питання розрахунку щодо певного обсягу зобов'язань, тим самим сторонами змінено порядок і строки проведення розрахунків за послуги з транспортування природного газу.

Спільні протокольні рішення №635/У від 24.01.2017р., №172/УТГ від 20.03.2017р., №173/УТГ від 20.03.2017р., №174/УТГ від 20.03.2017р., №2209/У від 18.04.2017р., №2210/У від 18.04.2017р., №267/УТГ від 19.06.2017р. набули чинності у дати їх укладення за наступних підстав.

Пунктом 5.2 вказаних правочинів визначено набрання ними чинності з моменту підписання всіма сторонами та їх дія - до повного виконання сторонами зобов'язань за ними. Дата та номер присвоюється останнім учасником розрахунків після їх підписання всіма сторонами.

Приймаючи до уваги фактичні обставини справи, датою спільного протокольного рішення №635/У визначено 24.01.2017р., датою спільного протокольного рішення №172/УТГ визначено 20.03.2017р., датою спільного протокольного рішення №173/УТГ визначено 20.03.2017р., датою спільного протокольного рішення №174/УТГ визначено 20.03.2017р., датою спільного протокольного рішення №2209/У визначено 18.04.2017р., датою спільного протокольного рішення №2210/У визначено 18.04.2017р. та датою спільного протокольного рішення №267/УТГ визначено 19.06.2017р.

Одночасно, слід зазначити. Згідно зі ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнено згоди з усіх істотних умов. Істотними є ті умови договору, що визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однією зі сторін повинно бути досягнено згоди.

Спільне протокольне рішення за видом є консенсуальним, а відтак вважається укладеним і набуває юридичного значення з моменту досягнення угоди з основних умов договору.

Як свідчать підписи сторін на спільних протокольних рішеннях №635/У від 24.01.2017р., №172/УТГ від 20.03.2017р., №173/УТГ від 20.03.2017р., №174/УТГ від 20.03.2017р., №2209/У від 18.04.2017р., №2210/У від 18.04.2017р., №267/УТГ від 19.06.2017р. сторони погодили істотні умови для такого виду договорів без зауважень, розбіжностей та інших додаткових умов.

Таким чином, спільне протокольне рішення №635/У в частині грошового зобов’язання, обумовленого ним, в розмірі 14000000,00 грн., набуло чинності та є таким, що породжує права та обов’язки для сторін з 24.01.2017р. Спільне протокольне рішення №172/УТГ в частині грошового зобов’язання, обумовленого ним, в розмірі 2669208,03 грн., набуло чинності та є таким, що породжує права та обов’язки для сторін з 20.03.2017р. Спільне протокольне рішення №173/УТГ в частині грошового зобов’язання, обумовленого ним, в розмірі 7330791,97 грн., набуло чинності та є таким, що породжує права та обов’язки для сторін з 20.03.2017р. Спільне протокольне рішення №174/УТГ в частині грошового зобов’язання, обумовленого ним, в розмірі 5000000,00 грн., набуло чинності та є таким, що породжує права та обов’язки для сторін з 20.03.2017р. Спільне протокольне рішення №2209/У в частині грошового зобов’язання, обумовленого ним, в розмірі 2281911,09 грн., набуло чинності та є таким, що породжує права та обов’язки для сторін з 18.04.2017р. Спільне протокольне рішення №2210/У в частині грошового зобов’язання, обумовленого ним, в розмірі 4281911,09грн., набуло чинності та є таким, що породжує права та обов’язки для сторін з 18.04.2017р. Спільне протокольне рішення №267/УТГ в частині грошового зобов’язання, обумовленого ним, в розмірі 1500000,00 грн., набуло чинності та є таким, що породжує права та обов’язки для сторін з 19.06.2017р.

З огляду на таке, твердження позивача в частині набуття означеними рішеннями чинності у разі проведення відповідного фінансування, виходячи з п.5.3 спільних протокольних рішеннях №635/У від 24.01.2017р., №172/УТГ від 20.03.2017р., №173/УТГ від 20.03.2017р., №174/УТГ від 20.03.2017р., №2209/У від 18.04.2017р., №2210/У від 18.04.2017р., №267/УТГ від 19.06.2017р., судом до уваги не прийнято.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що п.5.3 спільних протокольних рішеннях №635/У від 24.01.2017р., №172/УТГ від 20.03.2017р., №173/УТГ від 20.03.2017р., №174/УТГ від 20.03.2017р., №2209/У від 18.04.2017р., №2210/У від 18.04.2017р., №267/УТГ від 19.06.2017р. у своїй редакції «Це Спільне протокольне рішення є чинним лише у разі проведення відповідного фінансування» поряд з п.5.2 вищеозначеного змісту, має на меті визначення умови застосування цих рішень та встановлює таку передумову, як проведення відповідного фінансування, а тому не може бути розцінений, як визначення моменту набуття таким договором юридичної сили, наслідком чого є обумовлений цим правочином спектр прав та обов’язків для сторін.

Відтак, оцінивши в сукупності викладені обставини, наведені норми матеріального права та приймаючи до уваги зміст спільних протокольних рішеннях №635/У від 24.01.2017р., №172/УТГ від 20.03.2017р., №173/УТГ від 20.03.2017р., №174/УТГ від 20.03.2017р., №2209/У від 18.04.2017р., №2210/У від 18.04.2017р., №267/УТГ від 19.06.2017р., позивач та відповідач, підписавши дані рішення, погодили новий порядок виконання грошового зобов’язання, що виникло на підставі договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1604000982 від 31.03.2016р., в розмірі 37063822,18 грн. Виходячи з чого, суд не вбачає наявними підстави для застосування відповідальності, встановленої положеннями ст.625 Цивільного кодексу України, та нарахування пені, за порушення визначених договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1604000982 від 31.03.2016р. у цій частині.

З огляду на таке, твердження позивача в цій частині судом відхилено.

Контррозрахунок, представлений відповідачем, не прийнято до уваги за обставин, викладених вище.

Таким чином, судом на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та здійснено перерахунок нарахованих позивачем інфляційних витрат, 3% річних та пені, беручи до уваги п.5.5, п.5.7 договору №1604000982 від 31.03.2016р., а також приписи постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань” №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями).

Відтак, врахувавши часткове погашення зобов’язань за рахунок виділених субвенцій, із призначенням платежу, встановленого вищеозначеними спільними протокольними рішеннями, а також за рахунок поточних оплат, не охоплено здійсненням розрахунку за ними сума основного боргу за зобов’язанням січня 2017р. у розмірі 2955415,07 грн. та за зобов’язанням квітня 2017р. у розмірі 149000,00 грн.

Отже, застосований позивачем розрахунок інфляційних витрат, 3% річних, пені суперечить дійсним обставинам справи, оскільки неправильно визначено період та базу для їх нарахування, з огляду на викладене вище, і тому не може бути прийнятий судом.

Здійснив перерахунок вимог в частині заявлених 3% річних, суд, беручи до уваги встановлене та рознесення проведених відповідачем оплат, в частині що не охоплена спільними протокольними рішеннями, дійшов висновку про їх розмір у сумі 9884,11 грн. (за зобов’язанням січня 2017р. загалом за період з 20.02.2017р. по 11.08.2017р., за зобов’язанням квітня 2017р. загалом за період з 20.05.2017р. по 08.06.2017р.), в частині пені – у сумі 89116,36 грн. (за зобов’язанням січня 2017р. загалом за період з 20.02.2017р. по 11.08.2017р., за зобов’язанням квітня 2017р. загалом за період з 20.05.2017р. по 08.06.2017р.), інфляційних витрат – 23344,77 грн. (за зобов’язанням січня 2017р.: на суму 515415,07 грн. за березень 2017р., на суму 380415,07 грн. за квітень 2017р., на суму 340415,07 за травень 2017р.-липень 2017р.).

З огляду на таке, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “УКРТРАНСГАЗ”, м.Київ, в особі “Краматорське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів” філії “Управління магістральних газопроводів “ХАРКІВТРАНСГАЗ” Публічного акціонерного товариства “УКРТРАНСГАЗ”, м.Краматорськ Донецької області, підлягають задоволенню у частині стягнення з Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м.Краматорськ Донецької області, пені у сумі 89116,36 грн., інфляційних витрат у сумі 23344,77 грн. та 3% річних у сумі 9884,11 грн.

Одночасно відповідач у відзиві №юр29 від 10.01.2018р. просить при вирішенні справи врахувати приписи ч.2 ст.2 Закону України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси”, відповідно до яких встановлено мораторій на стягнення пені та інших штрафних санкцій.

Законом України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси” №85-VІІІ від 13.01.2015р. встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції (ст.2 Закону).

Метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція (ст.1 Закону).

Сферою застосування даного нормативного акту є суб’єктний та об’єктний склад, географічне (територіальне) його розповсюдження.

Зі змісту ч.2 ст.2 Закону України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси” №85-VІІІ від 13.01.2015р., слідує встановлення мораторію на нарахування штрафних санкцій у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси, що надаються у районі проведення антитерористичної операції.

Разом з цим, у межах спірних правовідносин застосована відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за надані послуги з транспортування природного газу, що не є споживанням енергетичних ресурсів за своєю суттю.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для застосування приписів означеного закону до правовідносин надання послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами.

Отже, доводи відповідача у цій частині судом до уваги не прийнято.

Заперечення відповідача в частині відсутності вини у невиконанні зобов'язання по сплаті за транспортування природного газу у грудні 2016р.-червні 2017р. до уваги судом не прийнято, оскільки ці твердження не підтверджено доказами у розумінні приписів чинного процесуального законодавства.

До того ж, слід зауважити на приписах ст.42 Господарського кодексу України, відповідно до яких суб'єкти господарювання самостійно, на власний ризик здійснюють господарську діяльність, і, з відсиланням на положення п.1 ст.625 Цивільного кодексу України, не звільняються від відповідальності за неможливість виконання ними грошового зобов'язання.

Твердження позивача, висловлені у поясненнях №17-163 від 01.11.2017р., не прийнято судом до уваги, зважаючи на викладене.

Судові витрати у цій частині підлягають розподілу з урахуванням норм статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 7, 13, 42, 73-81, 86, 129, п.2 ч.1 231, ст.ст.233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “УКРТРАНСГАЗ”, м.Київ, в особі “Краматорське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів” філії “Управління магістральних газопроводів “ХАРКІВТРАНСГАЗ” Публічного акціонерного товариства “УКРТРАНСГАЗ”, м.Краматорськ Донецької області, до Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго”, м.Краматорськ Донецької області, про стягнення 27739973,68грн. у тому числі: суми основного боргу у розмірі 23436347,92 грн., суми пені у розмірі 2803337,56 грн., 3% річних за несвоєчасні розрахунки в сумі 328053,42 грн., суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 1172234,78 грн., задовольнити частково.

2. Закрити провадження по справі №905/1968/17 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства “УКРТРАНСГАЗ”, м.Київ, в особі “Краматорське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів” філії “Управління магістральних газопроводів “ХАРКІВТРАНСГАЗ” Публічного акціонерного товариства “УКРТРАНСГАЗ”, м.Краматорськ Донецької області, до Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго”, м.Краматорськ Донецької області, в частині стягнення 8840791,97 грн. суми основного боргу.

3. Стягнути з Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” (юридична адреса: 85307, Донецька область, м.Краматорськ, провулок Земляний, буд.2, поштова адреса: 85114, Донецька область, м.Костянтинівка, вул.Ємельянова, б.69, ЄДРПОУ 03337119, п/р №26004962487085 у відділенні «ПУМБ» в м.Краматорськ, МФО 334851) на користь Публічного акціонерного товариства “УКРТРАНСГАЗ” (01021, м.Київ, Печерський район, Кловський узвіз, б.9/1, ЄДРПОУ 30019801) в особі “Краматорське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів” філії “Управління магістральних газопроводів “ХАРКІВТРАНСГАЗ” (61001, м.Харків, Дзержинський район, вул.Культури, б.20-А, поштова адреса: 84323, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Паркова, б.70, ЄДРПОУ 25698645, п/р №26004010748121 у відділенні “Харківське” ПАТ “Альфа-Банк”, МФО 300346) 452760,31 грн., у тому числі 330415,07 грн. основного боргу, пені у сумі 89116,36 грн., інфляційних витрат у сумі 23344,77 грн. та 3% річних у сумі 9884,11 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору в сумі 137194,43 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. В судовому засіданні 06.02.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

8. Повний текст рішення складено та підписано 16.02.2018р.

Головуючий суддя О.В. Кротінова

Суддя О.В. Попов

Суддя І.К. Чорненька