Рішення № 72250863, 14.02.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.02.2018Справа № 910/23438/17

За позовомПриватного підприємства «Каспій-1»до1. Комунального підприємства «Київський метрополітен» 2. Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)провизнання договору продовженим (пролонгованим)Суддя Босий В.П.

при секретарі судового засідання Єрмак Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:Паньшин С.С.від відповідача 1:Акімова А.В.від відповідача 2:Костюк О.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Каспій-1» (надалі - ПП «Каспій-1») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київський метрополітен» (надалі - «Підприємство») та Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - «Департамент») про визнання продовженим (пролонгованим) договору.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю, на думку позивача, підстав для визнання продовженим (пролонгованим) договору №1641 від 03.07.2014 р. про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва в оренду на той же строк та на тих же умовах у зв'язку з відсутністю заяви орендодавця про припинення дії такого договору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.12.2017 р. відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.01.2018 р.

15.01.2018 р. та 22.01.2018 р. представниками відповідачів до канцелярії суду подано відзиви на позовну заяву, в якому відповідачі проти задоволення позовних вимог заперечували з огляду на те, що позивача належним чином було повідомлено про відмову від продовження дії спірного договору оренди, а тому підстави для визнання такого договору продовженим відсутні.

Представник позивача в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

Представники відповідачів в судове засідання з'явилися, надали пояснення по справі, проти задоволення позовних вимог заперечували з огляду на викладені у відзивах на позовну заяву обставини.

Суд відзначає, що ухвалою господарського суду міста Києва від 28.12.2017 р. було визначено позивачу строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву - протягом 5 днів з дня його отримання.

Згідно з інформацією про поштові відправлення, що міститься на сайті www.ukrposhta.ua, відзив відповідача 1 (поштове відправлення №0305608632919) отриманий позивачем 16.01.2018 р., а відзив відповідача 2 (поштове відправлення №0100157231531) - 23.01.2018 р.

В той же час, відповідь на відзиви на позовну заяву надійшла на адресу суду лише 14.02.2018 р. з пропуском строку, встановленого ухвалою господарського суду міста Києва від 28.12.2017 р., та після судового засідання, в якому проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням викладеного, відповідь ПП «Каспій-1» на відзиви на позовну заяву, яка надійшла до господарського суду міста Києва 14.02.2018 р., залишається судом без розгляду.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.07.2014 р. між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), ПП «Каспій-1» (орендар) та Підприємством був укладений договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва в оренду №1641 (нова редакція договору оренди від 14.10.2011 №178-У(Ор)-11) (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності від 14.03.2014 р. №169 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину переходу), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та знаходиться за адресою: станція метро «Контрактова площа» (вестибюль №1), Б/Н, для розміщення виключно в межах об'єкта оренди тимчасових огороджуючи конструкцій орендаря, за умови розробки та погодження у встановленому порядку проектної документації. Вид діяльності - змішана торгівля продовольчими та непродовольчими товарами.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що об'єктом оренди є частина переходу вестибюлю №1 станції метро «Контрактова площа», загальною площею 2,1 кв.м та зазначена в викопіюванні з схем, що складає невід'ємну частину цього договору.

Згідно з п. 9.1 Договору він є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 03.07.2014 р. до реконструкції станції метрополітену, на якій знаходиться об'єкт оренди, але не довше ніж до 01.07.2017 р.

За змістом п. 9.6 Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору після закінчення строку його дії протягом одного місяця, договір може бути продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які передбачені цим договором та оформлюється додатковою угодою, в порядку передбаченому Положенням про оренду майна територіальної громади м. Києва шляхом внесення змін в істотні умови договору. В разі відмови від оформлення додаткової угоди однією із сторін щодо продовження терміну дії договору в порядку та передбачені законодавством терміни, договір оренди вважається непродовженим.

На виконання умов Договору орендодавець та Підприємство передали, а позивач прийняв в орендне користування об'єкт оренди за Договором, що підтверджується атом приймання-передачі нерухомого майна від 01.08.2014 р.

Листами №55 від 24.03.2017 р. та №130 від 12.05.2017 р. позивач звертався до Підприємства з проханням надати всі необхідні документи для продовження терміну дії Договору.

Листом №5040 від 19.05.2017 р. Департамент звернувся до позивача із вимогою надати документи згідно переліку для продовження дії Договору на новий строк та вказував, що у разі ненадання таких документів, Договір оренди буде припинено у зв'язку з закінченням терміну, на який його було укладено.

Спір у справі виник у зв'язку з наявністю, на думку позивача, підстав для визнання Договору продовженим на той самий строк та на тих де умовах, на яких його було укладено.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна, а між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України, а також Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Згідно зі ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Факт передачі приміщення в оренду та користування ним позивачем підтверджується актом приймання-передачі майна в оренду від 01.08.2014 р. та не заперечується сторонами.

За приписами ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Як вбачається із п. 9.1 Договору він є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 03.07.2014 р. до реконструкції станції метрополітену, на якій знаходиться об'єкт оренди, але не довше ніж до 01.07.2017 р.

Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності , їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулює Закон України «Про оренду державного та комунального майна», який є спеціальним для даних правовідносин.

Статтею 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Статтею 26 цього ж Закону визначено, що договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

З наведених вище норм законодавства випливає, що можливість продовження дії договору оренди на той же термін і на тих же умовах законодавець поставив у залежність, зокрема, від відсутності волевиявлення однієї із сторін про припинення цього договору у зв'язку із закінченням терміну його дії, та зазначив про те, що таке волевиявлення має відбуватись у відповідні строки.

Тому, будь-яке документальне підтвердження факту здійснення такої заяви на адресу контрагента припиняє договір оренди, без урахування того, чи отримано іншою стороною цю заяву, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку орендодавців доводити факт отримання орендарями листів (заяв, повідомлень тощо) про припинення дії договорів оренди або ж пересвідчуватися в тому, чи отримував орендар повідомлення (заяви тощо) про припинення дії договору, які надсилаються, зокрема, в порядку ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а передбачений лише обов'язок довести факт належного направлення такого повідомлення-заяви орендарю, яке буде свідчити про відсутність волевиявлення на продовження орендних правовідносин.

За змістом п. 9.6 Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору після закінчення строку його дії протягом одного місяця, договір може бути продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які передбачені цим договором та оформлюється додатковою угодою, в порядку передбаченому Положенням про оренду майна територіальної громади м. Києва шляхом внесення змін в істотні умови договору. В разі відмови від оформлення додаткової угоди однією із сторін щодо продовження терміну дії договору в порядку та передбачені законодавством терміни, договір оренди вважається непродовженим.

Матеріалами справи підтверджується, що листом №5040 від 19.05.2017 р. Департамент звернувся до позивача із вимогою надати документи згідно переліку для продовження дії Договору на новий строк та вказував, що у разі ненадання таких документів, Договір оренди буде припинено у зв'язку з закінченням терміну, на який його було укладено.

У зв'язку з ненаданням позивачем визначено пакету документів, листом №062/05-16-7631 від 28.07.2017 р. орендодавець за Договором повідомив позивача про закінчення терміну дії такого договору та вказував на необхідність звільнення орендованого приміщення.

В даному випадку, орендодавець висловив заперечення щодо продовження терміну дії договору на новий термін, шляхом надання позивачу листа листом №062/05-16-7631 від 28.07.2017 р., копія якого наявна в матеріалах справи.

Вказаний лист був отриманий представником позивача 02.08.2017 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0100152977004.

Відтак, з урахуванням того, що дія Договору закінчилася 01.07.2017 р., відповідачем 2 були дотримані вимоги ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», в частині вчасного попередження орендаря про закінчення строку дії договору.

Отже, оскільки орендодавець заперечив проти продовження терміну дії договору, про що повідомив орендаря у встановлені законом строки, а також враховуючи, що додаткова угода до Договору не була укладена, Договір припинив свою дію 01.07.2017 р., у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Твердження позивача про те, що ненадання ним документів для продовження дії Договору сталося з вини відповідача 1 судом не приймаються до уваги, оскільки наявні в матеріалах справи звернення позивача до Підприємства (листи №55 від 24.03.2017 р. та №130 від 12.05.2017 р.) не містять конкретного переліку документів, які позивач просив надати відповідача 1.

Частиною 1 статі 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували заявлені позовні вимоги та свідчили про продовження Договору на новий строк.

Щодо переважного права позивача, на яке представник вказував в судовому засіданні, суд відзначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 777 Цивільного кодексу України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Отже, виходячи зі змісту п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 777 ЦК України та ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» поняття переважного права орендаря означає надання йому переваги орендодавцем у разі наявності пропозицій інших господарюючих суб'єктів, що містять умови, рівні з умовами особи, яка наділена переважним правом.

При цьому для набуття переважного права на укладення договору на новий термін недостатнім є належне виконання орендарем своїх обов'язків за попереднім договором оренди, оскільки іншими передумовами для реалізації такого права законодавство чітко визначає необхідність досягнення сторонами домовленості щодо умов нового договору та рівність умов (пропозицій) особи, яка наділена переважним правом, з умовами (пропозиціями) іншого претендента на оренду.

Суд відзначає, що в силу наведених норм переважне право наймача полягає у наданні йому переваги при укладенні договору оренди на новий строк перед іншими особами, а не у виключності права наймача на переукладення договору оренди.

Отже, позивач має переважне право на укладення договору оренди комунального майна на новий строк за інших рівних умов, тобто, при проведенні конкурсу на укладення такого договору (у випадку його проведення), і за винятком випадку, коли орендодавець не має наміру використовувати орендоване майно для власних потреб.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт існування пропозицій інших претендентів на укладення договору оренди спірного комунального майна, що виключає можливість реалізації позивачем свого переважного права згідно положень ст. 777 ЦК України та ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Каспій-1» у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Приватного підприємства «Каспій-1» відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19.02.2018 р.

Суддя В.П. Босий