Рішення № 72250656, 08.02.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2018 року

місто Дніпро

єдиний унікальний номер судової справи 201/974/17

номер провадження 2/201/286/2018

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська в складі судді Ходаківського М.П.,

секретаря судового засідання – Пісчанської Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Приватного підприємства «Явір-2005», третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, Приватного підприємства «Явір-2005» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (а.с.4-8).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 19 січня 2017 року указана цивільна справа 20 січня 2017 року передана для розгляду судді Демидовій С.О. (а.с.1)

Ухвалою судді від 20 січня 2017 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Приватного підприємства «Явір-2005» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (а.с.2).

В обґрунтування доводів позову позивачі посилалися на те, що 01 листопада 2016 року відповідач ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом «Рено», д/н НОМЕР_1, в районі будинку № 20 по вул. Набережна Перемоги у місті Дніпрі, перевищив встановлену у населених пунктах швидкість руху та своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості руху транспортного засобу, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем «Тойота», реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1, під керуванням ОСОБА_2 Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 16 грудня 2016 року ОСОБА_3 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль, що належить позивачу ОСОБА_1, отримав механічні ушкодження та згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження вартість відновлювального ремонту складає 194497,04 грн., а позивач ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження. ПрАТ «ОСОБА_5 страхування» ОСОБА_1 було виплачено страхове відшкодування у розмірі 99500 грн. у межах ліміту відповідальності. У зв’язку із викладеним позивач ОСОБА_2 просив суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь 607,93 грн. витрат на придбання ліків, 700 грн. витрат на оплату послуг з евакуації транспортного засобу, 120 грн. витрат на оплату послуг автомайданчика з тимчасового збереження автомобіля та 10000 грн. моральної шкоди, що виразилася у сильних емоційних потрясіннях внаслідок протиправних дій відповідача. В свою чергу позивач ОСОБА_1 просила суд стягнуто солідарно з відповідачів на її користь 94997,04 грн. матеріальної шкоди (різниця між відновлювальним ремонтом та страховим відшкодуванням) та 10000 грн. моральної шкоди, що полягала у порушенні звичайного укладу життя у зв’язку із пошкодженням автомобіля.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 квітня 2017 року до участі у вказаній цивільній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, було залучено ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» (а.с.77).

У зв’язку з закінченням п’ятирічного стоку повноважень судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Демидової С.О. розпорядженням керівника апарату Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська указану цивільну справу призначено до повторного автоматичного розподілу судових справ (а.с.83).

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 травня 2017 року указана цивільна справа передана для розгляду судді Ходаківському М.П. (а.с.84), який ухвалою від 29 травня 2017 року прийняв її до свого провадження (а.с.87).

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 29 серпня 2017 року витребувано від Державної податкової інспекції у місті Полтаві Головного управління державної фіскальної служби у Полтавський області інформацію щодо перебування ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3) у трудових відносинах з ПП «Явір-2005», а також інформацію про те, чи утримувалися з нього та сплачувалися ним податки та інші обов’язкові платежі станом на 01 листопада 2016 року, та яким підприємством, юридичною особою перераховувалися податки за указану особу (а.с.111). Також ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2017 року було витребувано від Головного управління ДФС у Полтавській області інформацію щодо підстав, у зв’язку із якими ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3) перебував у трудових відносинах із ПП «Явір-2005» станом на 01 листопада 2016 року, а також відомості про те, з яких джерел громадянин ОСОБА_3 отримував доходи за 4 квартал 2016 року від ПП «Явір-2005» (заробітна плата, винагороди тощо) (а.с.123).

Представник позивачів, що діє на підставі договору про надання правової допомоги від 10 листопада 2016 року (а.с.31-32), через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без його участі та участі позивачів.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засіданні вп’яте не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с. 88, 95, 96-97, 100-101, 114, 120-121, 126, 142, 150-151), про причини неявки суд не повідомив. У матеріалах справи містяться заяви відповідача ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи та ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 52, 69), що свідчить про обізнаність відповідача про наявність спору, що розглядається Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська, а отже у суду відсутні підстави вчергове відкласти розгляд справи, та суд вважає за можливе розгляд справи проводити без участі відповідача.

Представник відповідача ПП «Явір-2005» 08 лютого 2018 року надала заяву, у якій просила розгляд справи провести без її участі, позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволенні (а.с.152). Також у матеріалах справи наявні письмові пояснення представника ПП «Явір-2005», відповідно до яких між ПП «Явір-2005» та ОСОБА_3 15 жовтня 2016 року було укладено цивільно-правовий договір про надання виконавцем послуг по керуванню транспортним засобом «Рено Логан», реєстраційний номер НОМЕР_1. У зв’язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 01 листопада 2016 року, договір про надання послуг 02 листопада 2016 року було розірвано.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 01 листопада 2016 року о 14 год. 48 хв. ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Рено», д/н НОМЕР_1, в районі будинку № 20 по вул. Набережна Перемоги у місті Дніпрі, перевищив встановлену у населених пунктах швидкість руху та у разі виявлення небезпеки своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості руху транспортного засобу, аж до зупинки, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем «Тойота», реєстраційний номер НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_1, під керуванням водія ОСОБА_2, який від удару продовжив некерований рух, виїхав на смугу зустрічного руху, де скоїв зіткнення з автомобілем «Деу», реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_6 ОСОБА_3 порушив вимоги п.п. 12.3, 12.4 ПДР України. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні ушкодження, водій автомобіля «Тойота», д/н НОМЕР_2, ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження.

Факт дорожньо-транспортної пригоди та її фактичні обставини підтверджені постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 16 грудня 2016 року у справі № 199/8824/16-п, якою відповідач ОСОБА_3 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП (а.с. 12).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, а тому фактичні обставини встановлені постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 16 грудня 2016 року є преюдиційними і доведенню не підлягають.

Як вбачається із наданого позивачем свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САК № 338175, власником автомобіля «Toyota Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_2, є ОСОБА_1 (а.с. 11).

Установлено також, що між ПП «Явір-2005» та ОСОБА_3 15 жовтня 2016 року було укладено договір про надання послуг, згідно з яким останній зобов’язався здійснювати послуги по керуванню транспорнтим засобом Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_1, на територїі місто Дніпро в строк з 15 жовтня 2016 року до 14 листопада 2016 року (а.с.75-76). Також між ПП «Явір-2005» та ОСОБА_3 15 жотня 2016 року було укладено договір позички, за яким ОСОБА_3 було передано у безоплатне користування транспортний засіб Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.105-105).

Згідно з висновком експертного дослідження автотоварознавця № 273/16 по визначенню вартості матеріальної шкоди спричиненого власнику КТЗ, складеного експертом-автотоварознавцем ОСОБА_5 25 листопада 2016 року на підставі заяви ОСОБА_1, вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota Corolla 1.6 VVT-I, реєстраційний номер НОМЕР_2 у результаті його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді 01 листопада 2016 року складає 194497,04 грн., а матеріальна шкода, спричинена власнику автомобіля Toyota Corolla 1.6 VVT-I, реєстраційний номер НОМЕР_2 у результаті його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді 01 листопада 2016 року склала 162052,16 грн. (а.с. 16-24).

Автомобіль Renault Logan реєстраційний номер НОМЕР_1 згідно із полісом № АЕ/9110112 застрахований у ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» з лімітом відповідальності за шкоду завдану життю та здоров’ю 200000 грн., майну – 100000 грн. та франшиза – 500 грн. (а.с.74)

Як зазначено у позовній заяві, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» було виплачено позивачу ОСОБА_1 страхове відшкодування у межах ліміту відповідальності за шкоду, завдану майну, у розмірі 99500,00 грн.

Також судом установлено, що у зв’язку з дорожньо-транспортною пригодою ОСОБА_2 були понесені також витрати на послуги з евакуації транспортного засобу у розмірі 700 грн. (а.с.27) та витрати пов’язані із збереженням транспортого засобу, що згідно із квитанцією від 01 листопада 2016 року склали 120,10 грн. (а.с.29). Окрім того, позивач ОСОБА_7 під час дорожньо-транспортної пригоди отримав тілесні ушкодження та був вимушений звернутися за медичною допомогою та витрати на придбання ліків склали 607,93 грн. (а.с. 15)

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є зокрема діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до абз. 2 п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Приписами ст. 1188 ЦК України визначений порядок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок взаємодії декількох джерел підвищеної небезпеки, відповідно до якого шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоровю та/або майну потерпілого.

Згідно з положеннями п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Положеннями п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» визначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обовязок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний звязок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов’язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п’ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК).

Пунктами 5, 6 указаної постанови Пленуму визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов’язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Особою, яка зобовязана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2. Правил дорожнього руху України).

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК України.

Право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред’явити майнові вимоги до страхової компанії (правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-2808 цс15 від 20 січня 2016 року).

Відповідно до висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 04 червня 2014 року у справі № 6-49цс14, який відповідно до ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися судами, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

Під реальними збитками відповідно до ст. 22 ЦК України є витрати, яких особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно з пунктом 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів № 142/5/2092 від 24 листопада 2003 року вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 2.3. Методики вартість відновлювального ремонту визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого КТЗ.

Суд прийшов до висновку, що розмір матеріальної шкоди, який підлягає відшкодуванню позивачу ОСОБА_1, полягає у вартості відновлювального ремонту автомобіля, оскільки саме ця сума за висновком експерта необхідна для відновлення пошкодженого автомобілю.

Ураховуючи право позивачів на відшкодування матеріальної шкоди від її заподіювача, а також приймаючи до уваги, що в ході розгляду справи було встановлено судом та доведено позивачами спричинення їм матеріальної шкоди саме ОСОБА_3, який керував транспортним засобом на підставі договору про надання послуг від 15 жовтня 2016 року, тобто не перебував у трудових відносинах із ПП «Явір-2005», суд дійшов висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 матеріальної шкоди у розмірі 1427,93 грн., що складається з: 607,93 грн. витрат на придбання ліків, 700 грн. – оплата послуг з евакуації транспортного засобу та 120 грн. оплати послуг автомайданчика з тимчасового зберігання, а також стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 94997,04 грн., що становить різницю між вартістю відновлювального ремонту автомобіля, визначеним експертним дослідженням у розмірі 194497,04 грн. та розміром страхової суми, виплаченої позивачу - 99500,00 грн., повністю задовольнивши позовні вимоги в цій частині.

Вирішуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд вважає за можливе зазначити наступне.

Частиною першою ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частиною 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди»розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Не викликає сумнівів, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачам була заподіяна певна моральна шкода, що виразилася у стражданнях та переживаннях, пов’язаних із отриманням легких тілесних ушкоджень ОСОБА_2 та стресом під час пошкодження автомобіля, і неможливістю експлуатації транспортного засобу, що перебуває у власності ОСОБА_1, необхідності участі за рахунок особистого часу в оформленні документів, ремонту автомобіля. Разом з тим, суду не надані будь-які докази, що об’єктивно свідчили б про істотність заподіяної позивачу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 моральної шкоди і настання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди суттєвих негативних наслідків для їх психологічного та фізичного стану. З урахуванням викладеного та того, що позивачам була заподіяна шкода діями ОСОБА_3, суд вважає позовні вимоги у відповідній частині такими, що підлягають частковому задоволенню у розмірі по 1 000,00 грн. на користь кожного з позивачів.

У відповідності до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За викладених обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у звязку із чим стягненню із відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 підлягає судовий збір у розмірі 984,25 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 76-78, 263, 264, 265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_8, Приватного підприємства «Явір-2005», третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2) матеріальну шкоду у розмірі 1427,93 грн. (одну тисячу чотириста двадцять сім грн. 93 коп.) та моральну шкоду у розмірі 1000 грн. (однієї тисячі грн.).

Стягнути із ОСОБА_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: місто Дніпро, ж/м Тополя-1АДРЕСА_3) матеріальну шкоду у розмірі 94997,04 грн. (дев’яносто чотири тисячі дев’ятсот дев’яносто сім грн. 04 коп.) та моральну шкоду у розмірі 1000 грн. (однієї тисячі грн.).

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_8, Приватного підприємства «Явір-2005», третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити.

Стягнути із ОСОБА_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: місто Дніпро, ж/м Тополя-1АДРЕСА_3) в рахунок повернення витрат зі сплати судового збору 984,25 грн.(дев’ятсот вісімдесят чотири грн. 25 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська.

Повний текст рішення складено 16 лютого 2018 року.

Суддя М.П. Ходаківський