Рішення № 72250370, 19.02.2018, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/7501/17

Провадження № 2-а/185/65/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19 лютого 2018 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Гаврилова В.А.,

за участю секретаря Чичман І.В.,

розглянувши справу в приміщенні суду в місті Павлограді адміністративну справу № 185/7501/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, третя особа: Управління соціального захисту населення ОСОБА_2 міської ради, про визнання неправомірними дій, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, про визнання неправомірними дій, в якій просить визнати протиправними дії ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо невиплати пенсії за період з 01 липня 2016 по 31 травня 2017 року, та зобов’язати Павлоградське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області поновити нарахування та виплату пенсії за віком та виплатити заборгованість по пенсії за період з 01 липня 2016 по 31 травня 2017 року.

Мотивувала тим, що вона 07 квітня 2017 року звернулась до відповідача із заявою про запит пенсійної справи з УПФУ у м. Дзержинськ Донецької області, де позивач перебувала на обліку та отримувала пенсію за віком як внутрішньо переміщена особа.

З 01 липня 2016 по 31 травня 2017 року позивач не отримувала пенсію з УПФУ Донецької області в м. Дзержинськ, де перебувала на обліку як внутрішньо переміщена особа на підставі довідки ВПО від 16.12.2014 №1421008862. Виплату пенсії зупинено з 30.06.2016 на підставі скасування довідки ВПО.

Позивач у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області в судове засідання не з'явився, надав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, вказавши, що просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Надав суду письмові заперечення в яких просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилався на те , що підстав для задоволення позову не має та позивачем пропущено строк звернення до суду.

Суд, дослідивши докази приходить до такого.

Позивач згідно із довідкою від 16.12.2014 №1421008862 взята на облік як особа, переміщена з тимчасово окупованої території. З жовтня 2014 року позивач перебувала на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Дзержинськ як внутрішньо переміщена особа та отримувала пенсію за віком до 30.06.2016 рокую

12.05.2017 звернулася до ОСОБА_2 об’єднаного управління ПФУ Дніпропетровської області з заявою про витребування пенсійної справи з управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинськ та додала довідку №0000201165 від 10.05.2017 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. З 01.06.2017 позивачу призначено виплату пенсії.

Рішенням комісії Торецької міської ради №23 від 29.11.2016 довідка від 16.12.2014 №1421008862 скасована і ОСОБА_1 знята з обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб України з 25.11.2016.

З 30.06.2016 року по 01.11.2017 року позивачу пенсії не виплачувались. Вказаний факт представником відповідача визнано.

Рішенням комісії відновлено виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.11.2016.

Між сторонами виник спір щодо законності дій Пенсійного фонду України щодо невиплати пенсії позивачу з 01 липня 2016 по 31 травня 2017 року.

Відповідно до статті 8 ОСОБА_3 України, ОСОБА_3 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_3 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_3 України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 2 статті 19 ОСОБА_3 України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_3 та законами України.

Відповідно до ч. 3 статті 22 ОСОБА_3 України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно статті 49 ОСОБА_3 України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму,встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-1У від 09.07.2003 року передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Стаття 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на ОСОБА_3 України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Приписами ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; (положення пункту 2 частини першої статті 49 визнано такими, що не відповідають ОСОБА_3 України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. N 25-рп/2009);

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Як встановлено з матеріалів справи, виплату пенсії позивачу припинено у зв’язку з не підтвердженням фактичного місця проживання та скасуванням довідки ВПО.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках передбачених законом.

Між тим, відповідач не вказав, яка з обставин, визначених наведено нормою Закону стала підставою для припинення позивачу виплати пенсії. Посилання відповідача на положення постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365 «Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» не є посиланням на норми закону, оскільки постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом.

Припинення виплати позивачу пенсії у зв’язку з відсутністю довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, району проведення антитерористичної операції чи населеного пункту, розташованого на лінії зіткнення суперечить принципам, які закріплені в ОСОБА_3 України та підставам, наведеним в Законі України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Так, за висновками, наведеними в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності ОСОБА_3 України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 07.10.2009р. в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 ОСОБА_3 України).

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 ОСОБА_3 України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

Таким чином, зміна пенсіонером місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, а саме, отримання пенсії.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13.06.2007 року, зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 ОСОБА_3 України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених ОСОБА_3 України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися ОСОБА_3 України як актом прямої дії.

Посилання представника відповідача на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду суд до уваги не приймаються оскільки позивач звернулась до відповідача з вимогою про виплату заборгованості по пенсії 19.07.2017 року. До суду позивач звернулась 22.09 2017 року, що свідчить про звернення позивача до суду у встановлений строк.

Викладене приводить суд до висновку про те, що право на отримання позивачем пенсії було порушено. Дії відповідача є неправомірними і позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6 -11, 244, 242-246, 371 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1, з 01 липня 2016 по 31 травня 2017 року.

Зобов’язати Павлоградське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області поновити виплатити ОСОБА_1, пенсію за період з 01 липня 2016 по 31 травня 2017 року.

Рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області на користь держави судові витрати у сумі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, місце перебування: м. Павлоград, вул. Войнової, 7А, к. 6, кв. 3, РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач: Павлоградське об'єднане управління пенсійного фонду України Дніпропетровської області, місце знаходження: м. Павлоград, вул. Шахтобудівників, 5, код ЄДРПОУ 40382828.

Суддя: ОСОБА_4