Рішення № 72250298, 07.02.2018, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/5235/17

2/214/644/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07 лютого 2018 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого - судді Попова В.В.,

при секретарі - Джемерчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Кривому Розі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» про захист прав споживачів та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з ТОВ «Єврокар Україна» (далі - Відповідач) на свою користь сплачені за договором фінансового лізингу №3099 від 31.07.2017 року, грошові кошти та неустойку в загальному розмірі 24610 грн., у зв'язку із розірванням договору, укладеного поза торговельним або офісним приміщенням. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 31.07.2017 року між ним та Відповідачем було укладено договір фінансового лізингу №3099 (далі - Договір) щодо придбання автомобіля у місті Кривому Розі. В цей же день, день укладення Договору, позивач, у відділенні №0219 АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», розташованому за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Лермонтова, 2, сплатив авансовий платіж за Договором, перерахувавши на наданий Відповідачем рахунок грошові кошти у розмірі 23000 грн. Однак, у зв'язку з недоставлянням йому в погоджений строк (три дні після сплати авансового платежу) автомобіля, позивач подзвонив Відповідачеві, проте жоден телефон не відповідав. Позивач, 08.08.2017 року, в межах 14 днів з моменту укладення Договору, звернувся до Відповідача із заявою про розірвання Договору та повернення сплачених грошових коштів, яка Відповідачем була отримана 11.08.2017 року, проте залишена поза увагою, у зв'язку з чим позивач вимушений був звернутись до суду з даним позовом.

13.12.2017 року позивач уточнив свої позовні вимоги та в уточненому позові просив стягнути з Відповідача на свою користь сплачені за договором фінансового лізингу №3099 від 31.07.2017 року, грошові кошти у розмірі 23000 грн. та неустойку в розмірі 22540 грн., а всього стягнути з Відповідача на свою користь - 45540 грн.

Позивач у судове засідання надав письмову заяву, в якій уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив розглянути справу за його відсутності, а в разі неявки відповідача - ухвалити рішення при заочному розгляді справи.

Відповідач, будучи неодноразово повідомленим про час і місце розгляду справи належним чином, в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надав. На підставі наявних у справі доказів та зі згоди позивача суд уважає за можливе ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Так, 31.07.2017 року між позивачем та Відповідачем було укладено договір фінансового лізингу №3099. Згідно положень ст. 1 Договору Відповідач зобов'язався придбати у власність предмет лізингу - автомобіль марки «ZAZ Forza», модифікації Lux, об'єм двигуна 1,5; тип КПП: МТ; привід 4х2, та передати його у користування позивача на строк та на умовах, передбачених Договором (а.с.4-11).

Згідно квитанції від 31.07.2017 року, позивач, у виконання укладеного Договору, сплатив на наданий Відповідачем рахунок авансовий платіж у розмірі 23000 грн. (а.с.13).

08.08.2017 року позивач звернувся до Відповідача із заявою про розірвання Договору та повернення сплачених грошових коштів (а.с.12), яка Відповідачем була отримана 11.08.2017 року (а.с.13), проте залишена поза увагою, у зв'язку з чим позивач вимушений був звернутись до суду з даним позовом.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовими послугами вважаються, зокрема, послуги з фінансового лізингу, а тому на правовідносини між сторонами розповсюджуються положення Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг», відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Отже, виходячи з положень норм чинного законодавства договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями споживач має право розірвати договір за умови повідомлення про це продавця (виконавця) протягом чотирнадцяти днів з дати одержання документа, який засвідчує факт здійснення правочину поза торговельними або офісними приміщеннями чи прийняття продукції або першої поставки такої продукції, за умови, що така продукція є річчю, а прийняття чи поставка продукції відбувається пізніше часу одержання споживачем документа на їх продаж. У разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями продавець (виконавець) повинен повернути сплачені гроші без затримки не пізніше тридцяти днів з моменту повідомлення споживачем про розірвання договору. Споживач має право не повертати продукцію або результати роботи чи послуги до моменту повернення йому сплаченої ним суми грошей.

Як убачається із наданої позивачем банківської квитанції про оплату 23000 грн., платіж був здійснений 31.07.2017 року о 11:34:12 год. у відділенні №0219 АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», яке згідно заяви, наданої заступником начальника відділення «Лермонтівське» Дніпропетровської обласної дирекції АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» Кукси А.А., на запит позивача від 14.08.2017 року, знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Лермонтова, 2, що підтверджує твердження позивача про місце укладення Договору поза офісним приміщенням Відповідача, місцезнаходження якого зареєстровано за адресою: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, будинок 9, корпус 57, офіс 57/1. При цьому відомості про відокремлені підрозділи цієї юридичної особи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні (а.с.13-15, 27). Окрім того, суд зауважує, що Відповідач у наданому ним клопотанні про передачу справи на розгляд іншому суду за підсудністю від 23.10.2017 року, сам зазначає, що місцезнаходженням ТОВ «Єврокар Україна» є: м. Київ, Дарницький район, вул. Бориспільська, будинок 9, корпус 57, офіс 57/1, та акцентує увагу на тому, що Відповідач не має жодних філій чи представництв в інших містах (а.с.25).

Відповідно до положень ч. 9 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо всупереч вимогам цієї статті протягом установлених строків продавець (виконавець) не здійснює повернення сплаченої суми грошей за продукцію у разі розірвання договору, споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей.

Отже, зважаючи на вище викладене, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог позивача щодо стягнення на його користь 23000 грн. сплачених у виконання укладеного Договору та наявності підстав для їх задоволення, оскільки Відповідачем порушено право позивача на своєчасне повернення йому грошових коштів після розірвання Договору, здійсненого в межах 14 днів з моменту його укладення, що передбачено вимогами Закону України «Про захист прав споживачів».

Разом з тим, суд зазначає, що грошові кошти Відповідач мав повернути позивачеві не пізніше тридцяти днів з моменту повідомлення позивачем про розірвання Договору, тобто до 10.09.2017 року (30 днів з дня отримання вимоги позивача про розірвання Договору та повернення сплачених грошових коштів), а не до 07.09.2017 року (30 днів з дня направлення вимоги про розірвання Договору), як зазначає позивач у своєму позові. Таким чином, Відповідач має сплатити на користь позивача неустойку за несвоєчасне повернення сплаченої грошової суми у розмірі одного відсотка від сплачених позивачем 23000 грн. за кожен день затримки, а саме за період з 10.09.2017 року по 13.12.2017 року (день надання уточненого позову) у сумі 21850 грн. (230 грн.(1% від сплаченої позивачем суми у розмірі 23000 грн.)х95(кількість прострочених днів).

Відтак, зважаючи на вище викладене, сул приходить до висновку про часткове задоволення уточненого позову.

Разом з тим, відповідно до ст. 141 ЦПК України з Відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 640 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 23, 77, 78, 141, 263-265, 268, 273, 280-284, 354-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» (код ЄДРПОУ 40481805, юридична адреса: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, будинок 9, корпус 57, офіс 57/1) на користь ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, грошові кошти у розмірі 23000 грн., які були сплачені відповідно до договору фінансового лізингу №3099 від 21.07.2017 року, та неустойку у розмірі 21850 грн. за несвоєчасне повернення сплаченої грошової суми за період з 10.09.2017 року по 13.12.2017 року, а всього стягнути 44850 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» (код ЄДРПОУ 40481805, юридична адреса: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, будинок 9, корпус 57, офіс 57/1) в дохід держави судовий збір у розмірі 640 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, оформленою згідно вимог ст. 285 ЦПК України, та поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя В.В. Попов.