Ухвала суду № 72249662, 19.02.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер судової справи 201/10330/17

Номер провадження 2/201/502/2018

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

19 лютого 2018 року Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого – судді Ходаківського М.П.,

секретаря судового засідання – Пісчанської Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання незаконним звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться цивільна справа за позовомОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання незаконним звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У судові засідання 08 листопада 2017 року, 20 грудня 2017 року та 19 лютого 2018 року позивач не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. 08 листопада 2017 року до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська надійшла заява ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, призначеного на 08 листопада 2017 року, у зв’язку зайнятістю на робочій зміні (а.с.86). 19 грудня 2017 року вже представником позивача була подана заява про відкладення розгляду справи, призначеного на 20 грудня 2017 року, у зв’язку з зайнятістю у іншому судовому засіданні (а.с. 90). Також 16 лютого 2018 року представником позивача повторно була подана заява про відкладення слухання справи у зв’язку із зайнятістю у іншому судовому процесі (а.с.98).

Від представника відповідача 19 лютого 2018 року до суду надійшла заява про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду у зв’язку з третьою неявкою позивача або його представника у судове засіданні, та розгляд заяви провести без її участі (а.с.102).

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із статтею 210 ЦПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з’явилися в судове засідання без поважних причин.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» (п. п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (п. п. 40, 41, 42 та ін.).

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних і справ про адміністративні правопорушення» строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02 вересня 2010 року, «Смірнова проти України» від 08 листопада 2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02 листопада 2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05 лютого 2004 року та інші).

При направленні судових повісток сторонам роз’яснювалися наслідки неявки у судове засідання, у тому числі приписи ст. 169 ЦПК України (у редакції від 03 серпня 2017 року), а також ст. 223 ЦПК України (у редакції від 15 грудня 2017 року).

В силу частини 3 статті 131 ЦПК України суд визнає, що позивач повторно не з'явився до суду без поважних причин.

Частиною 5 статті 223, пунктом 3 частини 1 статті 257 ЦПК України передбачено, що належним чином повідомлений позивач повторно не з’явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез’явлення не перешкоджає розгляду справи.

Позивач належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, докази чого наявні у матеріалах справи (а.с.68,89,94,95,96).

При цьому причини повторної неявки процесуального правового значення не мають, оскільки це положення закону направлено на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які з’являються до суду.

Аналогічного правового висновку дійшов Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 31 серпня 2015 року у справі № 6-24063ск15.

Ураховуючи викладене, за відсутності визначеного процесуальним законом обов’язку суду вчергове відкладати судовий розгляд у справі, оскільки справа не може бути розглянута за відсутності позивача, а він втретє за викликом суду не з’явився, повідомлявся про розгляд справи, від нього не надходило заяв про розгляд справи за його відсутності, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 223, 257 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання незаконним звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без розгляду.

Роз’яснити позивачу, що згідно із частиною 2 статті 257 Цивільного процесуального кодексу України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя М.П. Ходаківський