Рішення № 72249504, 07.02.2018, Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/1882/17

2/171/109/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07 лютого 2018 року м. Апостолове

07.02.2018 року м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Хоруженко Н.В.,

за участю: секретаря - Стяпонавічюса А.В.,

відповідача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Апостолове цивільну справу за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», представник позивача ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 500348885 від 02.03.2013 року в розмірі 42042,77 грн., з яких 15382,02 грн. - заборгованість за сумою основного боргу, 15310,75 грн. - заборгованість по процентам та комісії, 11350 грн. - пеня,штраф,неустойка. Просила також стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору 1600,00 грн.. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 02.03.2013 року між ПАТ «Альфа-Банк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 500348885 на суму 16400 грн., зобов’язання за яким відповідач належним чином не виконував. 30.09.2014 року між ПАТ «АльфаБанк» та ТОВ «Дата ОСОБА_4» було укладено договір факторингу, відповідно до умов якого до ТОВ «Дата ОСОБА_4» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 500348885 від 02.03.2013 року. 10.10.2016 року між ТОВ «Дата ОСОБА_4» та позивачем ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – ТОВ«ФК «ЄАПБ») укладено договір факторингу № 2016-1ДМГ/ЄАПБ, у відповідності до умов якого ТОВ «Дата ОСОБА_4» відступило позивачу ТОВ «ФК «ЄАПБ» належне йому право вимоги до відповідача ОСОБА_1 коштів, що включають у себе суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить ТОВ «Дата ОСОБА_4», а позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги грошових коштів від відповідача. Відповідно до додатку до договору факторингу від 10.10.16 року характеристики права вимоги переданих фактору клієнтом за договором та боржників за основними договорами позивач набув права грошової вимоги відповідача в сумі 42042,77 грн., з яких 15382,02 грн. - заборгованість за сумою основного боргу, 15310,75 грн. - заборгованість по процентам та комісії, 11350 грн. - пеня,штраф,неустойка. Оскільки відповідач всупереч умовам кредитного договору не здійснив платежів для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки попередніх кредиторів, на підставі ст.. 509,512,526,530, 549,610-612,625 ЦК України просили стягнути з відповідача вказану суму.

Відповідачем ОСОБА_1 20.11.2017 року надано заперечення проти позову, згідно яких просив в позові відмовити, оскільки згідно ст.. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» кредитодавцеві забороняється вимагати повернення споживчого кредиту строк давності якого минув, крім того, строк дії кредитної картки минув в березні 2014 року, повідомлень про відступлення права вимоги він не отримував, вимог сплатити кредит також, про наявність заборгованості та нарахування штрафних санкцій ні «АльфаБанк», ні ТОВ «Дата ОСОБА_4», ні позивач не повідомляли, позивачем не надано доказів надання кредиту та наявності заборгованості. Крім того, при укладенні кредитного договору банк порушив його права як споживача на інформацію, на безпеку продукції, на рівність у договірних відносинах, не повідомляв письмово про зміну відсоткової ставки, а отже його було введено в оману, йому не було повідомлено в чіткій, зрозумілій недвозначній формі інформацію необхідну для здійснення свідомого вибору, йому не було повідомлено про орієнтовну сукупну вартість кредиту, а позивач не додав до позову письмове підтвердження про ознайомлення його з зазначеною інформацією, тому укладені договори з застосуванням банком нечесної підприємницької практики, а його волевиявлення не відповідає дійсним умовам договору. Оспорюваний договір не містить умов або правил, які б регулювали відповідальність позивача, в зв’язку з чим договір взагалі не укладений. Тому просив у задоволені позову відмовити.

09.01.18 року позивачем ТОВ«ФК «ЄАПБ» надано пояснення на заперечення, згідно яких вважають, що строк позовної давності не закінчився, оскільки про порушення зобов’язання позивач дізнався під час укладення договору факторингу, про наявність заборгованості відповідач повідомлявся, однак не виконував зобов’язання на користь першого кредитора, вважає, що кредитний договір укладений на умовах, що не обмежують прав відповідача як споживача, вся необхідна інформація йому надавалась, істотних порушень допущено не було, вся інформація містися в договорі, договір підписаний сторонами, сукупна вартість кредиту визначена в додатку до договору, відповідач погодився з зазначеними умовами, не звертався з вимогами до банку, до позову додано розписку відповідача про отримання платіжної карти, що згідно договору є днем отримання кредиту. Тому вважають, що відповідач не надав доказів, що умови договору є несправедливими, його укладено внаслідок введення в оману, кредитодавець проводив нечесну підприємницьку практику, тому просили позов задовольнити.

У судове засідання представник позивача ТОВ«ФК «ЄАПБ» не з’явився, 06.02.2018 року надано заяво про розгляд справи у відсутності представника.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засідання проти задоволення позову заперечував, пояснив, що брав кредит, сплатив його повністю, останній платіж здійснив у червні 2013 року, банк повідомив, що заборгованості він не має, тому здивувався коли отримав позов, строк давності якого минув, просив у позові відмовити з підстав, вказаних у запереченні.

Суд, вислухавши відповідача, дослідивши докази, надані сторонами, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст.. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1,2 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд та вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов’язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-яким іншим міркуванням в судовому процесі.

За ч. 1 ст.. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках.

За ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 02.03.2013 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «Альфа-Банк» з заявою про отримання кредиту у якій підтвердив, що при поданні анкети-заяви письмово ознайомлений з інформацією про умови кредитування та орієнтовною сукупною вартістю споживчого кредиту від ПАТ «Альфа-Банк», про всі його переваги та недоліки, а саме про те, що мета кредиту споживчі потреби, спосіб видачі кредиту – шляхом перерахування коштів у сумі кредиту на картковий рахунок, який відкритий йому в ПАТ «Альфа-Банк» (п.5), при цьому визначив бажаний кредит у сумі 16400 грн. на строк 36 місяців, що підтверджується підписом відповідача у анкеті-заяві про отримання кредиту, зі сплатою відсотків та комісій (а.с.4).

02.03.2013 року між ПАТ «Альфа-Банк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 500348885 від 02.03.2013 року (а.с.5-6), за умовами якого:

- банк надав відповідачу, а відповідач прийняв кредит на суму 16 400 грн. (п.2.1 договору),

- процентна ставка за користування кредитом 0,01% (пункт 2.2 договору),

- комісійна винагорода банку 4,25% щомісячно (п.2.8 договору),

- відповідач зобов’язався сплатити штрафи за несвоєчасне повернення кредиту, процентів чи комісій, у розмірі якщо сума кредиту становить суму грошових коштів у розмірі до 20000 грн. – 150 грн. за перший прострочений платіж та 350 грн. за кожний наступний прострочений платіж (пункт 4 договору).

За заявою відповідача ОСОБА_1 від 02.03.13 року ПАТ «Альфа-Банк» відкрито поточний рахунок на ім’я ОСОБА_1 та останнім отримано платіжну карту 02.03.13 року, що підтверджується заявою та розпискою відповідача (а.с.7-8), а отже ПАТ «Альфа-Банк» виконано зобов’язання щодо надання кредиту у визначений п.2.4 договору спосіб - кредит надається позичальникові для власних потреб шляхом безготівкового перерахування суми кредитних коштів 16400 грн. на рахунок позичальника № 26254000909010, що відкритий позичальнику в ПАТ «Альфа-Банк».

Сторони кредитного договору визначили порядок погашення кредиту - платежі з повернення кредиту, сплати процентів за його користування та інших платежів за цим договором здійснюються щомісячно рівними частинами у сумах та в терміни, в порядку та на умовах визначених цим договором та відповідно до графіку платежів, який є додатком та невід’ємною частиною до договору, сукупна вартість кредиту з урахуванням вартості сукупних послуг зазначена в додатку до договору (пункт 2.6 договору).

Сторони кредитного договору також домовились, що дата остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків та комісій 04.03.2016 року (пункт 2.3 договору).

На виконання зобов’язань по кредитному договору відповідач здійснював платежі 03.04.13 року, 23.05.2013 року, 25.06.13 року, після чого погашення кредиту не здійснював, повністю заборгованість по кредиту не погасив, що підтверджується розрахунком заборгованості наданим позивачем (а.с.11).

На підтвердження дати останнього погашення заборгованості за кредитним договором відповідач надав квитанцію, згідно якої останнє погашення заборгованості здійснено 25.06.13 року.

30.09.2014 року між ПАТ «АльфаБанк» та ТОВ «Дата ОСОБА_4» було укладено договір факторингу, відповідно до умов якого до ТОВ «Дата ОСОБА_4» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 500348885 від 02.03.2013 року (а.с.14-16).

10.10.2016 року між ТОВ «Дата ОСОБА_4» та позивачем ТОВ«ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 2016-1ДМГ/ЄАПБ, у відповідності до умов якого ТОВ «Дата ОСОБА_4» відступило позивачу ТОВ «ФК «ЄАПБ» належне йому право вимоги до відповідача ОСОБА_1 коштів, що включають у себе суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить ТОВ «Дата ОСОБА_4», а позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги грошових коштів від відповідача.

Відповідно до додатку до договору факторингу від 10.10.16 року характеристики права вимоги переданих фактору клієнтом за договором та боржників за основними договорами позивач набув права грошової вимоги відповідача в сумі 42042,77 грн., з яких 15382,02 грн. - заборгованість за сумою основного боргу, 15310,75 грн. - заборгованість по процентам та комісії, 11350 грн. - пеня,штраф,неустойка.

При вирішені спору, що виник між сторонами, суд вважає, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт укладення між ПАТ «Альфа-Банк» та відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору

Згідно положень ст.. 11 ЦК України, із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, виникають цивільні права та обов’язки, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За приписами ст.. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, за приписами ст.. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а укладений договір згідно ст.. 629 ЦК України є обов’язковим для виконання сторонами.

Одним з видів договорів є кредитний договір за умовами якого банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Твердження відповідача ОСОБА_1 про те, що строк дії кредитного договору відповідає строку дії кредитної карти та спливає в березні 2018 року спростовується положеннями п. 2.3 кредитного договору, згідно якого дата останнього погашення кредиту 04.03.2016 року.

Твердження відповідача ОСОБА_1 щодо несправедливості умов договору, наявність елементів нечесної підприємницької практики, суд відхиляє, оскільки за змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. За змістом статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 був письмово ознайомлений з інформацією про умови кредитування та орієнтовною сукупною вартістю споживчого кредиту від ПАТ «Альфа-Банк», про всі його переваги та недоліки, а саме про те, що мета кредиту споживчі потреби, спосіб видачі кредиту – шляхом перерахування коштів у сумі кредиту на картковий рахунок, який відкритий йому в ПАТ «Альфа-Банк» що підтверджується заявою про отримання кредиту(п.5), (а.с.4). Крім того, позовних вимог про визнання договору недійсним відповідач не пред’явив.

Твердження відповідача, щодо відсутності доказів надання йому грошей спростовується наявною в справі розпискою про отримання платіжної карти (а.с.8), що згідно умов кредитного договору є датою отримання кредиту.

Тому суд приходить до висновку, що між ПАТ «Альфа-Банк» та відповідачем на підставі укладеного кредитного договору виникли зобов’язальні правовідносини щодо кредитного договору, ПАТ «Альфа-Банк» виконав свої зобов’язання щодо надання кредитних коштів відповідачу, а відповідач неналежним чином виконав свої зобовязання, виходячи з наступного.

За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Твердження відповідача ОСОБА_1 про те що ним сплачено заборгованість у повному обсязі не знайшло підтвердження належними та допустимими доказами, оскільки, відповідно до постанови Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174 «Про затвердження інструкції про ведення касових операції банками в Україні» за операціями з видачі готівки або приймання її для зарахування на відповідний рахунок із застосуванням платіжних пристроїв формується та роздруковується відповідний касовий документ (квитанція/чек банкомата, сліп) на паперовому носії, який видається клієнту. Відповідачем не надано касового документа про проведення операцій, а також документів, що підтверджують сплату коштів та внесення їх на транзитний рахунок для погашення заборгованості, тому суд дійшов висновку про недоведеність факту внесення особисто коштів у розмірі, необхідному для погашення кредиту у повному обсязі.

Згідно статті 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).

Частиною першою статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

В матеріалах справи відсутні докази вручення відповідачу повідомлень про заміну сторони (кредитора) у спірному зобов'язанні.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (частина друга статті 516 ЦК України).

Відповідачем ОСОБА_1 не надано доказів, що він сплачував заборгованість за кредитним договором первісному чи новому кредитору, тому суд вважає, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.

Таким чином, суд вважає встановленим, що відповідач не виконав своїх зобов’язань за кредитним договором, у зобов’язанні змінено кредитора, відповідач не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, тому з боржника на користь нового кредитора підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором.

Разом з тим, відповідачем заявлено вимогу про застосування строку позовної давності.

Сторони, як убачається з матеріалів справи, встановили строк повернення кредиту по 04.03.2016 року.

Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу.

З розрахунку заборгованості за кредитом (а.с.11) видно, що відповідач припинив сплату щомісячних платежів з 05.08.2013 року, тому з цього часу починає відраховуватись строк позовної давності щодо стягнення несплаченого платежу.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості 13.10.2017 року, тому пропустив строк звернення про стягнення несплаченого відповідачем 05.08.2013 року платежу. Твердження представника позивача про те, що строк не пропущено, не може бути прийнято судом до уваги, оскільки при укладенні договору факторингу позивач був ознайомлений з графіком погашення кредиту.

З цих підстав, на думку суду, позивач пропустив строк звернення до суду щодо стягнення несплачених відповідачем 04.09.2013, 04.10.13, 04.11.13, 04.12.13, 08.01.14, 04.02.14, 04.03.14, 04.04.14, 05.05.14, 04.06.14, 04.07.14, 04.08.14, 04.09.14, 06.10.14 року щомісячних платежів .

Втім, вимоги щодо стягнення несплачених з 04.11.2014 року сум платежу пред’явлені в межах строку позовної давності.

Позивач за цей період не сплатив банку:

- в рахунок погашення основного боргу 10273,96 грн., яка складається з наступного:339,38+339,38+339,38+339,39+339,39+339,39+339,40+339,40+339,40+339,41+339,41+ 1036,41+1036,42+1036,43+1036,43+ 1036,44+ 1036,91=10273,96 грн.,

- в рахунок погашення відсотків та комісії 0,08+0,08+0,08+0,07+0,07+0,07+0,06+0,06+0,06+0,05+0,05+0,05+0,04+0,03+0,03+0,02+0,01+ 697,00*11= 7,667,92 грн.

Також з відповідача слід стягнути штрафи, нараховані відповідно до п. 4 кредитного договору у розмірі 350 грн. щомісячно, що загалом за період з 04.11.2014 року становить 7350 грн..

На підставі викладеного позовні вимоги ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача:

10273,96 грн. в рахунок погашення основного боргу,

7,667,92 грн. - в рахунок погашення відсотків та комісії,

7350 грн.. в рахунок штрафів за несвоєчасне виконання зобов’язань,

А всього 25291,88 грн. (10273,96 грн.+ 7,667,92 грн.+ 7350 грн..= 25291,88 грн.), в іншій частині позову слід відмовити з підстав спливу строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.

З відповідача на користь позивача слід стягнути понесені витрати за сплату судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст.. 4, 12, 13, 76-83, 89, 130, 131, 259, 263-265, ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1, місце реєстрації - 53841, Дніпропетровська область, с. Запорізьке, вул. 26 Партзїзду, будинок 6) на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ заборгованості за кредитним договором № 500348885 від 02.03.2013 року в розмірі 25291,88 грн., з яких 15382,02 грн. - заборгованість за сумою основного боргу, 15310,75 грн. - заборгованість по процентам та комісії, 11350 грн. - пеня,штраф,неустойка.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати по сплаті судового збору 1600,00 грн..

В іншій частині позову – відмовити.

Повний текст рішення виготовити протягом 10-ти діб.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Апостолівський районний суд протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення..

Суддя:ОСОБА_5