Вирок № 72249209, 19.02.2018, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/581/17

Провадження № 1-кп/175/35/17

Вирок

Іменем України

19 лютого 2018 року

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бровченка В.В.,

при секретарі Шаблі А.В.,

за участю сторін: прокурора Манукяна Г.Г.,

захисника Тарасевича С.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

а також потерпілого ОСОБА_3 та його представника

ОСОБА_4,

представника цивільного відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське кримінальне провадження № 12016040000000881 відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у с. В'язівок Павлоградського району Дніпропетровської області, там же проживаючого за місцем реєстрації по АДРЕСА_1, громадянина України, ІПН НОМЕР_1, з повною загальною середньою освітою, військовозобов'язаного, одруженого, працюючого слюсарем у ПП «Зігфрід-М»,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

встановив:

19 листопада 2016 року приблизно о 17.50 годині ОСОБА_2, керуючи технічно справним автобусом «БАЗ А079.23» реєстраційний номер НОМЕР_2, приналежним ПП «Зігфрід-М» на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 15.05.2013 року, здійснював рух зі сторони м. Підгородне Дніпровського району Дніпропетровської області по пр. Слобожанському у напрямку вул. Байкальської м. Дніпра.

Під час руху по вказаному проспекту, наближаючись до перехрестя з вулицею 8-го Марта у смт. Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області, на якому встановлений світлофорний об'єкт, який, відповідно до п.8.7.3 «д» Правил дорожнього руху України, працював у режимі жовтого миготливого сигналу, інформуючи про наявність небезпечного нерегульованого перехрестя та пішохідного переходу, позначеного дорожньою розміткою 1.14.2 Правил дорожнього руху України, близько 17.55 години того ж дня ОСОБА_2, грубо порушуючи правила дорожнього руху, не обрав безпечної швидкості руху та не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров'я громадян, не маючи будь-яких перешкод технічного та фізичного характеру для забезпечення безпечного руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, маючи об'єктивну можливість виявити на нерегульованому пішохідному переході пішохода ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, який рухався по вказаному нерегульованому пішохідному переходу справа-наліво відносно напрямку його руху, не зменшив швидкості руху керованого ним автобусу та не зупинився, щоб надати дорогу пішоходу, здійснивши наїзд на останнього.

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді сумісної тупої травми тіла: черепно-мозкової травми, забою головного мозку 1-го ступеню, перелому виличної кістки праворуч зі зміщенням уламків, переломів зовнішньої та нижньої стінок правої орбіти, переломів стінок основної пазухи з явищами гемосинусу лівої гайморової пазухи та правої половини основної пазухи, контузії правого ока тяжкого ступеню з підвивихом кришталика, відривом кореню райдужки від 6-ти до 12-ти годин, гемофтальму правого ока, скальповано-рваних ран обличчя у лобній області праворуч з переходом вниз до внутрішнього кута правої надбрівної дуги, на верхній повіці правого ока від зовнішнього кута з переходом вгору до внутрішнього кута правої надбрівної дуги, на нижній повіці правого ока та від проекції правої гайморової пазухи з переходом на праву щоку, підшкірної гематоми, садна та забійної рани у правій тім'яній області, закритої тупої травми грудної клітини з масивним садном по передній поверхні у проекції 1-2-го ребер, забою обох легень з явищами правостороннього гемотораксу та розвитком у посттравматичному періоді пневмонії, забою правої стопи та рваної рани правої стопи, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя у момент заподіяння.

Причиною скоєння дорожньо-транспортної пригоди послужили дії ОСОБА_2, який грубо порушив вимоги пунктів 1.3, 1.5, і 18.1 Правил дорожнього руху України, які встановлюють:

- п.1.3 - «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими»;

- п.1.5 - «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

- п.18.1 - «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».

Невиконання обвинуваченим ОСОБА_2 вимог пункту 18.1 Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди і заподіянням тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3

Під час судового розгляду кримінального провадження ОСОБА_2 спочатку свою провину не визнавав, а перед судовими дебатами визнав і пояснив, що допустив наїзд на потерпілого ОСОБА_3, який зненацька, на незначній відстані від автобусу, вийшов на проїзну частину на пішохідний перехід, на якому дорожня розмітка була затертою та ледь помітною. У цей момент він спробував його об'їхати зліва, але зачепив правим боковим дзеркалом, від чого потерпілий упав на проїзну частину. Раніше вважав, що зробив усе можливе, щоб уникнути наїзду, а тому не визнавав вину. У скоєному щиросердно кається та просить суворо не карати.

Представник цивільного відповідача ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні цивільного позову, оскільки під час перебування ОСОБА_3 у лікарні керівництво ПП «Зігфрід-М» надавало дружині потерпілого ОСОБА_7 матеріальну допомогу на загальну суму 17060 грн. Вважає, що потерпілий не може претендувати на відшкодування моральної шкоди, оскільки в порушення вимог ПДР України вийшов у нетверезому стані на проїзну частину, що призвело до ДТП.

Провина обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні вказаного судом діяння підтверджується наступними доказами.

Показаннями потерпілого ОСОБА_3, який у судовому засіданні пояснив, що від отриманих внаслідок ДТП травм він не пам'ятає обставин наїзду на нього автобуса під керуванням ОСОБА_2 Зі слів дружини йому відомо, що від ПП «Зігфрід-М» на його лікування надавалися грошові кошти в сумі приблизно 17000 грн. Просить призначити обвинуваченому покарання, запропоноване прокурором і підтримане його представником, і стягнути з ПП «Зігфрід-М» на його користь 1387,36 грн. матеріальної шкоди та 100000 грн. моральної шкоди.

Показаннями свідка ОСОБА_8, який в судовому засіданні пояснив, що 19.11.2016 року він рухався на автобусі «БАЗ А079.23» на передньому пасажирському сидінні справа від водія ОСОБА_2 Під'їжджаючи до м. Дніпра на одному з перехресть навпроти магазину «АТБ», де працював світлофор у жовтому миготливому режимі, він побачив двох пішоходів, які рухалися по пішохідному переходу справа-наліво відносно руху автобуса. Водій, не подавши звукового сигналу та не зменшуючи швидкості, яка була приблизно 50 км/годину, змінив напрямок руху ліворуч, але правим дзеркалом заднього виду зачепив одного з пішоходів - ОСОБА_3 Після наїзду, за перехрестям ОСОБА_2 зупинив автобус на узбіччі та пішов до постраждалого, який лежав на проїзній частині.

Показаннями свідка ОСОБА_6, яка в судовому засіданні пояснила, що 19.11.2016 року близько 17.30-18.00 години вона була пасажиром керованого ОСОБА_2 автобуса. На перехресті з вулицею 8-го Марта у смт. Слобожанське, де працював світлофор у жовтому миготливому режимі, вона побачила двох чоловіків, які рухалися по пішохідному переходу один попереду одного, після чого водій раптово змінив напрямок руху вліво, однак цим маневром йому не далося уникнути наїзду на ОСОБА_3 До наїзду на пішохода, водій не зменшував швидкість руху, оскільки автобус рухався достатньо повільно.

Показаннями свідка ОСОБА_9, який в суді розповів, що 19.11.2016 року він із напарником ОСОБА_3, відмітивши кінець робочого дня розпиттям горілки, вирішив провести останнього на зупинку громадського транспорту. На перехресті, обладнаному світлофором, який працював у режимі постійного жовтого миготливого сигналу, вони вийшли на пішохідний перехід, по якому ОСОБА_3 йшов попереду нього у повільному темпі руху. В цей час він побачив автобус «БАЗ» біло-синього кольору, що рухався зі сторони м. Підгородне у напрямку м. Дніпра, котрий без звукового сигналу і не зменшуючи швидкості, передньою правою частиною скоїв наїзд на ОСОБА_3, від чого останній у непритомному стані впав на середній смузі руху. Одразу після зіткнення водій автобуса проїхав перехрестя та зупинив транспортний засіб на узбіччі.

Показаннями свідка ОСОБА_10, який під час судовогозасідання пояснив, що під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні приймав участь у якості слідчого. Особисто складав протокол огляду місця ДТП і схему до нього, опитував свідків і проводив слідчі експерименти. На місці події були виявлені та зафіксовані світлофорний об'єкт, який працював у режимі постійного жовтого миготливого сигналу, дорожня розмітка та елементи видимості проїзної частини. Будь-яких виправлень чи дописок у протокол огляду місця ДТП він не вносив. Встановивши, що через порушення ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху України стався наїзд на потерпілого ОСОБА_3, котрий рухався по пішохідному переходу, за результатами розслідування ним був складений обвинувальний акт у відношенні обвинуваченого.

Показаннями свідка ОСОБА_11, який в суді розповів, що 19.11.2016 року його разом із колишньою дружиною працівник поліції запросив бути присутніми під час огляду місця події в якості понятих. Після проведення замірів працівник поліції надав їм для прочитання протокол, у якому вони поставили свої підписи. Зі слів присутніх осіб йому стало відомо про те, що водій транспортного засобу збив людину.

Аналогічними показами у судовому засіданні свідка ОСОБА_12, яка крім того доповнила, що неподалік перехрестя вона бачила припаркований на узбіччі автобус і на час прочитання нею протоколу незаповнених розділів у ньому не містилося.

Показаннями свідка ОСОБА_7, яка суду повідомила, що 19.11.2016 року приблизно о 20.00 годині вона дізналася від свого брата про те, що її чоловік потрапив у ДТП, подробиці якої їй невідомі. Під час перебування ОСОБА_3 у лікарні, представники ПП «Зігфрід-М» неодноразово надавали їй матеріальну допомогу для лікування чоловіка. Загальна сума цієї допомоги склала приблизно 17000 грн., про що вона написала відповідні розписки.

Показаннями свідка ОСОБА_13, який під час судового засідання пояснив, що 19.11.2016 року він був присутнім на місці ДТП на перехресті з вулицею 8-го Марта у смт. Слобожанське. Після виявлення у потерпілого ознак життя, одразу було викликано швидку та повідомлено патрульну поліцію, до приїзду яких він не давав обвинуваченому можливості покинути місце ДТП.

Показаннями експерта ОСОБА_14, який в судовому засіданні підтвердив висновок проведеного ним експертного дослідження і пояснив, що пішохідний перехід не обов'язково позначається дорожнім знаком, а можливо лише дорожньою розміткою за відсутності знака. При своєчасному зменшенні швидкості руху при наближенні до пішохідного переходу і застосуванні гальмування, водій ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода.

Матеріалами кримінального провадження № 12016040000000881, а саме:

- рапортом старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_10 від 19.11.2016 року, зареєстрованим того ж дня під № 4523 у Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, із якого убачається, що на перехресті пр. Слобожанського м. Дніпра та вул. 8-го Марта у смт. Слобожанське водій автобуса ОСОБА_2 скоїв наїзд на невстановленого пішохода, госпіталізованого до 6-ї міської клінічної лікарні м. Дніпра (а.к.п.5);

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 19.11.2016 року, схемою та фото-таблицею до нього, із яких убачається, що ДТП відбулася неподалік електроопори № 43 на перехресті пр. Слобожанського м. Дніпра та вул. 8-го Марта смт. Слобожанське на адміністративні території Дніпровського району Дніпропетровської області. На момент огляду, з 18.40 години до 19.20 години, за участю ОСОБА_15 і понятих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 установлено, що дорожнє покриття загальною шириною 13,8 метрів, сухе. При огляді зафіксовані: на проїзній частині в межах пішохідного переходу - слід речовини бурого кольору; на автобусі «БАЗ А079.23» реєстраційний номер НОМЕР_2 - пошкодження у передній частині з правої сторони, відламане верхнє кріплення правого бокового дзеркала, на нижній частині якого є фрагменти тканини коричневого кольору і частини сентипонової підкладки (а.к.п.6-14);

- довідкою Дніпропетровської обласної клінічної лікарні імені І.І. Мечникова від 21.11.2016 року № 4/5376, з якої убачається, що з 19.11.2016 року на стаціонарному лікуванні з тілесними ушкодження знаходиться ОСОБА_3 (а.к.п.15);

- копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 15.05.2013 року, з якого убачається, що автобус «БАЗ А079.23» реєстраційний номер НОМЕР_2, 2008 року випуску, належить на праві власності ПП «Зігфрід-М» (а.к.п.42-43);

- протоколом огляду транспортного засобу від 29.11.2016 року та фото-таблицею для нього, з яких убачається, що на спеціальному майданчику для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів ТОВ «Автоклуб» у присутності понятих ОСОБА_17 і ОСОБА_18 оглянутий автобус «БАЗ А079.23» реєстраційний номер НОМЕР_2 синьо-білого кольору, яким 19.11.2016 року під час ДТП керував ОСОБА_2 На момент огляду у передній частині праворуч на рівні 0,65 м від нижнього звіса наявна смуга стертості бруду у напрямку спереду-назад довжиною 1,37 м, котра закінчується на рівні покажчика правого бокового повторювача сигналу повороту, який відсутній, тобто відламане скло та немає лампочки. Також пошкоджено зовнішню частину підкрилка правого переднього колеса, верхнє кріплення правого бокового дзеркала. На нижньому кріпленні цього ж дзеркала знаходяться фрагменти синтетичної тканини коричневого кольору та синтепонової підкладки білого кольору (а.к.п.56-60);

- висновком експерта № 4506е від 06-09 грудня 2016 року та схематичним зображенням пошкоджень до нього, з яких убачається, що у ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді сумісної тупої травми тіла: черепно-мозкової травми, забою головного мозку 1-го ступеню, перелому виличної кістки праворуч зі зміщенням уламків, переломів зовнішньої та нижньої стінок правої орбіти, переломів стінок основної пазухи з явищами гемосинусу лівої гайморової пазухи та правої половини основної пазухи, контузії правого ока тяжкого ступеню з підвивихом кришталика, відривом кореню райдужки від 6-ти до 12-ти годин, гемофтальму правого ока, скальповано-рваних ран обличчя в лобній області праворуч з переходом вниз до внутрішнього кута правої надбрівної дуги, на верхній повіці правого ока від зовнішнього кута з переходом вгору до внутрішнього кута правої надбрівної дуги, на нижній повіці правого ока та від проекції правої гайморової пазухи з переходом на праву щоку, підшкірної гематоми, садна та забійної рани у правій тім'яній області, закритої тупої травми грудної клітини з масивним садном по передній поверхні в проекції 1-2-го ребер, забою обох легень з явищами правостороннього гемотораксу та розвитком в посттравматичному періоді пневмонії, забою правої стопи, рваної рани правої стопи. За своїм характером ці тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких, як небезпечних для життя у момент заподіяння. Виявлені у ОСОБА_3 ушкодження виникли незадовго до первинного надання медичної допомоги, від механічної дії тупих твердих предметів, якими могли бути виступаючі частини рухомого транспортного засобу вагонного типу, з послідуючим падінням потерпілого на дорожнє покриття, за умов дорожньо-транспортної пригоди, тобто і за механізмом, вказаним слідчим у постанові (а.к.п.64-69);

- висновком експерта № 5/10.2-1118 від 12.12.2016 року та фото-таблицями до нього, із яких убачається, що на момент експертного огляду робоча гальмова система та рульове керування автобуса «БАЗ А079.23» реєстраційний номер НОМЕР_2 знаходяться у працездатному стані (а.к.п.76-79);

- протоколами проведення слідчих експериментів від 18.01.2017 року та схемами до них, із яких убачається, що свідки ОСОБА_9, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у присутності понятих детально розповіли та на місці події показали про відомі їм обставини дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася 19.11.2016 року за участю водія ОСОБА_2 і пішохода ОСОБА_3 (а.к.п.101-105, 106-110,111-115);

- висновком експерта № 6/10.1-79 від 24.01.2017 року, з якого убачається, що згідно з показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у даній дорожній обстановці водій ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог пункту 18.1 Правил дорожнього руху України. Його дії при заданому механізмі події не відповідали цим вимогам, що з технічної точки зору знаходиться у причинному зв'язку з настанням події даної ДТП (а.к.п.121-123);

- речовим доказом - автобусом «БАЗ А079.23» реєстраційний номер НОМЕР_2, який знаходиться на спеціальному майданчику для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів ТОВ «Автоклуб» у м. Дніпрі по вул. Винокурова, 22 (а.к.п.16,17).

Оцінивши зазначені докази, суд приходить до висновку про їх належність, допустимість і достовірність. Наведені докази повністю узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого. Порушень вимог закону щодо відкриття доказів стороні захисту, суд не вбачає.

Європейський суд з прав людини у п.65 рішення по справі «Коробов проти України» зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Розглянувши повно і всебічно кримінальне провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що за обставин, викладених у обвинувальному акті в редакції від 02 листопада 2017 року було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_2, і це кримінальне правопорушення вчинено саме ним, і його необережні дії, що виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_3, кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України.

Під час судового слідства ОСОБА_15 давав непослідовні показання. Спочатку він не визнавав вину, стверджуючи, що зробив усе можливе для запобігання наїзду на пішохода. Перед судовими дебатами, за клопотанням захисника, судом було відновлено з'ясування обставин інкримінованого ОСОБА_15 кримінального правопорушення, і останній заявив про повне визнання вини. Свої показання обґрунтовував тим, що зі спливом часу усвідомив про можливість запобігти ДТП.

Оцінюючи показання обвинуваченого, суд вважає, що даючи показання про визнання своєї провини, він, таким чином, намагається запевнити суд про своє каяття та пом'якшити покарання.

Незважаючи на ту обставину, що під час ДТП ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп'яніння, він, у відповідності до підпункту а) п.4.16 ПДР України, мав перевагу при переході проїзної частини, позначеної нерегульованим пішохідним переходом. У зв'язку з цим суд вважає, що ОСОБА_15, при суворому дотриманні вимог п.18.1 ПДР України, односторонніми діями мав змогу уникнути наїзду на пішохода, при тому, що тривалий час їздив по зазначеній дорозі та достовірно знав про наявність на перехресті світлофорного об'єкту та пішохідного переходу.

Доказів того, що потерпілий всупереч вимог підпункту б) п.4.14 ПДР України раптово вийшов чи вибіг на проїзну частину в районі пішохідного переходу, суду не надано і при розгляді кримінального провадження не встановлено.

У ході судового розгляду сторона захисту наполягала на тому, що надані стороною обвинувачення докази не доводять вину ОСОБА_15 «поза розумним сумнівом». Захисник вважає, що показання потерпілого та свідків ОСОБА_9, ОСОБА_6 і ОСОБА_8 жодним чином не підтверджують висунуте ОСОБА_15 обвинувачення в частині наявності причинного зв'язку між його діями та подією ДТП.

Письмові ж докази, й зокрема протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди з додатками до нього, взагалі є недопустимими, оскільки на його думку, містять неправдиві відомості та мають ознаки фальсифікації, а додатки складені невірно, з порушенням вимог КПК України та не відображають усіх необхідних відомостей, що мають суттєве значення для з'ясування обставин ДТП. Протоколи слідчих експериментів із вказаними свідками, які давали непослідовні показання слідчому і у суді, а також висновок експерта ОСОБА_14, який обґрунтовував цей висновок лише посиланням на невиконання ОСОБА_15 вимог п.18.1 ПДР України та не розглядав питання про відповідність дій обвинуваченого вимогам п.12.3 ПДР України, свідчать про наявність суперечностей, що унеможливлює ухвалення обвинувального вироку. У зв'язку з цим та іншим, незважаючи на визнання ОСОБА_15 своєї вини, просив виправдати його підзахисного.

За результатами судового розгляду зазначені доводи сторони захисту не знайшли об'єктивного підтвердження, спростовуються сукупністю досліджених доказів, які не викликають у суду жодних сумнівів.

Аналіз показань свідків ОСОБА_9, ОСОБА_6 і ОСОБА_8 свідчить про те, що вони повністю узгоджуються між собою та з доказами, покладеними судом в основу вироку, у тому числі з показаннями свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_12

Посилання сторони захисту на неможливість визнання показань свідків ОСОБА_9, ОСОБА_6 і ОСОБА_8 допустимими та належними доказами у зв'язку з їх суперечностями, суд вважає необґрунтованими. Що стосується уточнення цими свідками деяких обставин їх участі у проведенні слідчих експериментів і події злочину, то вони не є істотними і не можуть бути розцінені як непослідовність показань.

Висновок експерта № 6/10.1-79 від 24.01.2017 року суд розцінює як об'єктивний та правильний, оскільки він ґрунтується на повному досліджені усіх обставин ДТП. У зв'язку з цим, виходячи з обставин справи, встановлених під час судового розгляду, судом відхилено клопотання захисника про призначення комісійної судової авто - технічної експертизи.

Також суд вважає, що доводи захисника в іншій частині не можуть свідчити на користь ОСОБА_15, оскільки не надано беззаперечних доказів того, що протокол огляду місця ДТП містить неправдиві відомості та має ознаки фальсифікації. Допитаний у суді слідчий ОСОБА_10 заперечив внесення доповнень до вказаного протоколу, спростувавши припущення адвоката ОСОБА_1

Показання свідка ОСОБА_13 про те, що потерпілий лежав на проїзній частині попереду автобуса перпендикулярно, та показання свідка ОСОБА_11 про те, що у його присутності не оглядався автобус та пошкодження на ньому, суд розцінює як помилкові та залишає поза увагою, оскільки ці показання спростовуються дослідженими доказами.

Аналіз усіх доказів по справі дає суду підстави для висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину та необхідність призначення покарання, передбаченого законом.

З огляду на зазначене доводи сторони захисту про необхідність винесення виправдувального вироку є необґрунтованими.

При визначенні виду і міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини справи і особу ОСОБА_2: раніше не судимий, але на даний час відносно нього судом розглядається кримінальне провадження № 12016040030000761 від 19.09.2016 року за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, позитивно характеризується за місцями роботи та проживання, неодноразово відзначався подяками та грамотами, має матір-пенсіонерку ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_4, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває.

Обставин, що пом'якшують і обтяжують його покарання, суд не вбачає.

Суд не вбачає щиросердного каяття ОСОБА_15 і не враховує цю обставину, як пом'якшуючу покарання, оскільки вважає, що на протязі всього судового розгляду кримінального провадження обвинувачений намагався перекласти провину за ДТП на потерпілого.

Згідно з ч.1 і ч.2 ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи з цих вимог закону і положень ст.ст.65-67 КК України, з урахуванням обставин справи і особи ОСОБА_2, який вчинив з необережності тяжкий злочин, що призвів до настання тяжких наслідків для здоров'я потерпілого та його думки щодо покарання, суд погоджується з позицією прокурора щодо виду та міри покарання і вважає необхідним призначити реальне покарання у виді позбавлення волі в межах строку, передбаченого санкцією ч.2 ст.286 КК України, вважаючи, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів.

Обговорюючи питання щодо застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, виходячи із тяжких наслідків і обставин дорожньо-транспортної пригоди, суд вважає необхідним призначити таке додаткове покарання на максимальний строк, передбачений санкцією ч.2 ст.286 КК України.

З огляду на вищезазначене суд не вбачає підстав для призначення покарання з випробуванням із застосуванням ст.75 КК України, про що у судових дебатах і останньому слові просив обвинувачений.

Запобіжний захід ОСОБА_15 не обирався, а тому суд вважає помилковим твердження прокурора у судових дебатах про необхідність залишення домашнього арешту до набрання вироком законної сили.

З урахуванням поведінки обвинуваченого, який належним чином виконував покладені на нього процесуальні обов'язки на протязі всього часу судового розгляду кримінального провадження, у суду відсутні підстави для обрання йому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту до набрання вироком законної сили.

У підготовчому судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 заявив цивільний позов про стягнення з ПП «Зігфрід-М» на його користь матеріальної шкоди в сумі 18447,36 грн. і моральної шкоди в сумі 100000 грн. (т.1,а.с.п.35-46).

Дослідивши надані потерпілим докази на обґрунтування позову у частині відшкодування матеріальної шкоди, суд вважає його підлягаючим частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як роз'яснив Вищий спеціалізований суд у пункті 6 постанови від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 статті 1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником, під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Також відповідно до роз'яснень, які містяться у п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами та доповненнями), визначено, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу, якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 15.05.2013 року автобус «БАЗ А079.23» реєстраційний номер НОМЕР_2 належить ПП «Зігфрід-М».

ОСОБА_2 на момент скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з ПП «Зігфрід-М» і виконував свої трудові обов'язки, про що свідчать копії дорожнього листа № 096977 від 19.11.2016 року та наказу № 19-к від 11.08.2010 року про прийняття обвинуваченого на посаду водія-кондуктора (а.к.п. не пронумерований, фактично 28, а.к.п.139).

Таким чином, з урахуванням ч.1 ст.1172, ч.2 ст.1187 ЦК України, відповідальність за завдану ОСОБА_2 матеріальну та моральну шкоду несе ПП «Зігфрід-М».

У судовому засіданні представник цивільного відповідача ОСОБА_5 долучив оригінали розписок ОСОБА_7 про отримання нею грошових коштів на лікування ОСОБА_3 на загальну суму 17060 грн. (т.1,а.с.п.154-163).

У суді потерпілий ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_7 підтвердили даний факт.

Однак, про цю суму не зазначено у цивільному позові, а тому з огляду на надані письмові докази та встановлені обставини, суд приходить до висновку, що діями обвинуваченого потерпілому завдана матеріальна шкода, розмір якої підлягає зменшенню на суму 17060 грн., а тому цивільний позов у цій частині підлягає задоволенню у розмірі 1387,36 грн. (18447,36-17060).

Його ж вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 100000 грн. підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно з ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав.

Така шкода, виходячи з п.1 та п.2 ч.2 ст.23 ЦК України, може проявлятися у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Згідно ч.4 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» чітко передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Виходячи із зазначених положень закону та обставин справи, характеру, глибини та тривалості фізичних, душевних, емоційних та моральних страждань ОСОБА_3, перенесених ним у результаті отриманих тілесних ушкоджень, беручи до уваги, що внаслідок події ДТП він пережив сильний стрес, під час лікування був змушений терпіти фізичний біль та душевні страждання через вимушену суттєву зміну зовнішнього вигляду в результаті отриманих травм обличчя, сума у розмірі 30000 грн., на думку суду, компенсує завдану моральну шкоду.

Пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я.

Потерпілий ОСОБА_3 сплатив витрати, пов'язані із пред'явленням цивільного позову, що підтверджується квитанцією, яка мається в матеріалах судового провадження (а.с.п.85), однак він звільнений від сплати судового збору, а тому на думку суду сплачені судові витрати підлягають поверненню позивачу.

Відповідно до ст.ст.122, 124 КПК України з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів для проведення експертиз № 5/10.2-1118 від 12.12.2016 року і № 6/10.1-79 від 24.01.2017 року, які складають 703,68 грн. і 703,68 грн., що підтверджується довідками експертної установи МВС України (а.к.п.75, 120).

Долю речових доказів суд вирішує згідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.369, 374, 376 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 КК України та піддати кримінальному покаранню у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком 3 (три) роки.

Строк покарання обчислювати з дня затримання ОСОБА_2 для виконання вироку.

Стягнути з ПП «Зігфрід-М» (п/р 26007219461 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805, р/р 26004210304192 в АТ «ПроКредитБанк» м. Київ, МФО 320984, код ЄДРПОУ 31002275, ІПН 310022704678) на користь потерпілого ОСОБА_3 (ІПН невідомий) 1387,36 грн. (одну тисячу триста вісімдесят сім гривень 36 копійок) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 30000 грн. (тридцять тисяч гривень) моральної шкоди, завданої злочином.

Сплачений судовий збір у розмірі 640 грн. відповідно до квитанції № 0.0.717178065.1 від 01 березня 2017 року (отримувач: Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області) - повернути потерпілому ОСОБА_3.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь держави витрати на залучення експертів у розмірі 1407,36 грн. (одержувач платежу - УДКСУ у Дніпровському районі Дніпропетровської області, номер рахунку - 31110115700079, МФО - 805012, код ЄДРПОУ - 37976087, найменування установи банку - ГУДКСУ в Дніпропетровській області, призначення платежу - за проведення експертиз № 5/10.2-1118 від 12.12.2016 року та № 6/10.1-79 від 24.01.2017 року).

Автобус «БАЗ А079.23» реєстраційний номер НОМЕР_2, який знаходиться на території ПП «АВТОКЛУБ» по вул. Винокурова, 22 у м. Дніпрі, - після набрання вироком законної сили повернути у розпорядження ПП «Зігфрід-М».

Арешт на вищезазначений транспортний засіб, накладений за ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2016 року, - скасувати після відшкодування потерпілому ОСОБА_3 матеріальної та моральної шкоди у розмірах, визначених вироком суду.

На вирок сторонами може бути подана апеляція до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення.

Суддя В.В. Бровченко