Рішення № 72248953, 13.02.2018, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/3242/16-ц

Провадження № 2/591/42/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2018 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого - судді Бурда Б.В. за участю секретаря - Сітало Я.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Розвитку» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Розвитку» про визнання договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач свої вимоги мотивує тим, що 09.01.2014 року між ПАТ «ОСОБА_1 Розвитку» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір відповідно до якого позичальник отримав кредит у розмірі 460 000 грн зі сплатою відсотків в строк та на умовах, що передбачені кредитним договором, а також комісії за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20 % від суми кредиту. В забезпечення виконання зобов’язання позичальника за кредитним договором, 09.01.2014 року відповідач ОСОБА_3 уклав договір поруки. Окрім того, у забезпечення виконання умов договору між банком та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір за яким у іпотеку було передано належне цьому відповідачу нерухоме майно у вигляді житлового будинку та земельної ділянки. Позичальник взяті на себе зобов’язання не виконав належним чином, внаслідок чого станом на 15.06.2016 року виникла заборгованість за кредитом у сумі 657378,38 грн., яка складається з поточної заборгованості з повернення кредиту в розмірі 450677,92 грн., простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 4548,88 грн., поточної заборгованості зі сплати процентів – 3155,88 грн., простроченої заборгованості за процентами у розмірі 67130,29 грн., простроченої заборгованості зі сплати комісії в розмірі 13800 грн., заборгованості за штрафами/пенею -104886 грн., штраф за несвоєчасне продовження (не продовження договору страхування) – 13800 грн. Тому просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором в сумі 657378,83 грн.

ОСОБА_2 подала до суду позов про визнання недійсним укладеного 09.01.2014 року між нею та ПАТ «ОСОБА_1 Розвитку» кредитного договору. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що у супереч вимогам закону банк перед укладенням кредитного договору не надав їй необхідну, доступну та достовірну інформацію про орієнтовну вартість кредиту та супутніх послуг та така інформація відсутня у тексті договору. В наслідок чого, вона не була обізнана перед укладенням договору щодо дійсної вартості кредитної послуги, що була їй надана відповідачем. Вважає, що кредитний договір було укладено в наслідок нечесної підприємницької діяльності відповідача, а тому просить визнати його недійсним.

Ухвалою суду від 17.11.2016 року справи за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Розвитку» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Розвитку» про визнання договору недійсним було об’єднано в одне провадження.

За клопотанням ОСОБА_2 у даній справі 06.04.2017 року призначено судову економічну експертизу та зупинене провадження у справі.

У зв’язку з надходженням до суду висновку експерта, ухвалою суду від 07.08.2017 року відновлене провадження у справі.

У судове засідання представник ПАТ «ОСОБА_1 Розвитку» не з’явився, даний позивач подав клопотання про розгляд справи у відсутність його представника. Також, представником ПАТ «ОСОБА_1 Розвитку» 28.11.2016 року поданий відзив на позов ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 неодноразово повідомлялися про час та місце розгляду справи шляхом направлення судових викликів за зареєстрованим місцем проживання даних сторін. Однак, в судове засідання дані сторони повторно не з’явилися.

Суд вважає за неможливе залишення без розгляду позову ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору та вважає за можливе розгляд даних вимог у відсутність цього позивача, оскільки наведені у позові обставини є, фактично, запереченнями поти первісного, атому суд зобов’язаний надати оцінку даними обставинам при вирішення позову ПАТ «ОСОБА_1 Розвитку» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В зв’язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ПАТ «ОСОБА_1 Розвитку» підлягає частковому задоволенню, а у задоволенні позову ОСОБА_2 належить відмовити з огляду на таке.

Судом встановлено, що 09 січня 2014 року між ПАТ «ОСОБА_1 Розвитку» (ОСОБА_1) та відповідачем ОСОБА_2 (позичальник) було укладено кредитний договір за умовами якого позичальнику надано кредит в сумі 460 000 грн. на придбання нерухомості зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18 % річних та датою остаточного повернення кредиту 08 січня 2034 року. Також за умовами договору, позичальник мав сплатити Банку комісію за надання кредитних ресурсів у розмірі 0,20 % від суми кредиту за договором та визначений порядок сплати даної комісії - шляхом внесення її періодичними щомісячними платежами одночасно з погашенням тіла кредиту.

Положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв’язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Договором визначений обов’язок позичальника сплати комісію за надання кредитних ресурсів, тобто за вчинення дій на користь позичальника, яка не є супутньою послугою, а відтак встановлення такої комісії не суперечить вимогам закону.

За умовами Договору позичальник зобов’язується щомісячно у період з 1 по 10 число сплачувати кошти в розмірах визначених Додатком 2 до договору (графік погашення кредиту) шляхом внесення коштів на рахунок зазначений у п. 1.8 договору.

Відповідно до п. 6.1 За порушення строків погашення заборгованості за користування кредитом ОСОБА_1 нараховує позичальнику проценти в розмірі 36 % річних, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.

Умова договору також було визначений обов’язок позичальника на вимогу Банку сплатити: пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення строків сплати процентів та/або комісії (п. 6.3) ; штраф в розмірі 1 % від сум позову при порушенні позичальником строків платежів за кожним із грошових зобов’язань більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку в судові органи (п. 6.5).

Відповідно п. 3.1.9 кредитного договору передбачено право банку достроково вимагати виконання зобов’язання та повернення кредиту в випадках визначених договором, в тому числі в разі не виконання зобов’язання позичальника щодо строків погашення кредиту та сплати відсотків.

У забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором між Банком та позичальником було укладено договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок та земельна ділянка за адресою Сумській район с. Сад вул. Березова, 17. Сторонами договору визначена вартість предмета іпотеки в 659000 грн. Договором іпотеки визначений обов’язок ОСОБА_2 щорічно страхувати предмет іпотеки (п. 20.1 договору іпотеки) та визначена відповідальність за невиконання даного обов’язку у вигляді зобов’язання в разі невиконання цього обов’язку сплатити штраф в розмірі 2% від вартості предмету іпотеки (п. 21.2 договору іпотеки).

Наведені вище обставини підтверджуються копіями кредитного договору та договору іпотеки (т.1 а.с. 238-247, т. 2 а.с. 1-6)

Відповідно до положень ст.ст. 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Уклавши з банком кредитний договір, а також договір іпотеки, і отримавши грошові кошти, позичальник взяв на себе зобов’язання повернути їх в порядку та на умовах визначених кредитним договором, а також виконати інші зобов’язання взяті на себе за договорами. .

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу сторони у справі зобов'язані довести в судовому засіданні обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, а відповідач як заперечення проти позову.

Встановлено, що банком виконанні зобов’язання щодо надання позичальнику кредиту за вказаним договором, але позичальник у належний спосіб припинив виконання взятих на себе зобов’язань та припинив внесення щомісячних платежів визначених договором, а також не виконав зобов’язання щодо страхуванням предмету іпотеки. У зв’язку з чим, у банку на підставі 1050 ЦК України виникло право вимагати дострокового повернення кредиту.

Судом встановлено, що станом на 15.06.2016 року (дату визначену банком у позові та розрахунку т. 1 а.с. 10-17) заборгованість позичальника за кредитним договором становила: 455226,14 грн. заборгованості з повернення тіла кредиту (в тому числі прострочена заборгованість в сумі 4548,22 грн.), 70286,17 грн. заборгованості зі сплати процентів (в тому числі 67130,29 грн. простроченої заборгованості зі сплати процентів), 13800 грн. заборгованості зі сплати комісії, 104528,48 грн. заборгованості зі сплати пені. Даний висновок суду підтверджується висновком судово-економічної експертизи (т. 2 а.с. 39-47).

Посилання банку на те, що розмір пені складає 104886,52 грн. не заслуговує на увагу та спростовується наведеним вище висновком експертизи, відповідно до якого нарахування банком пені на суму 358,04 грн. не підтверджується умовами договору та наданими розрахунковими документами.

Окрім того, позичальник також має сплатити на користь банку штраф в розмірі 2% від вартості предмету іпотеки в сумі 13180 грн. за невиконання вимог п. 20.1 договору іпотеки.

З наведеного вбачається, що загальний розмір заборгованості позичальника перед банком становить 657020,79 грн.

Судом встановлено, що поручителем за вказаним кредитним договором виступив ОСОБА_3Ю, який 09.01.2014 року уклав з банком договір поруки, за умовами якого зобов’язався нести солідарну відповідальність разом з позичальником за договором.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що в разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом договору поруки поручитель та боржник відповідають перед банком як солідарні боржники.

Посилання ОСОБА_2 на недійсність кредитного договору не заслуговує на увагу.

Як вже встановлено судом між банком та позичальником було укладено кредитний договір від 09.01.2014 року, яким визначено розмір кредиту, цільове його призначення, розмір плати за надання кредиту, розмір плати за користування кредитом та визначена відповідальність сторін.

Окрім того, сторонами даного договору було погоджено графік погашення кредиту та сплати відсотків, які були зазначені в додатку 2 до кредитного договору, яким передбачався строк сплати щомісячних платежів та порядок зарахування сплачених коштів. (т. 1 а.с. 245-247)

Слід зазначити, що додатком 1 до кредитного договору є підписана позичальником (т. 1 а.с. 242-244) Таблиця визначення сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, яка містить усі обов’язкові для позичальника платежі та їх строки. Також, у даному повідомленні зазначене абсолютне значення подорожчання кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно ч.2 ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11ЦК України.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 527 ЦК України, боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 627 та відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З наведеного вбачається, що позичальник отримав повну, доступну та вичерпну інформацію щодо умов надання кредиту за договором, а саме - щодо сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, переліком та розміром всіх комісій (тарифів) банку, що пов’язані з наданням кредиту, розмірів страхових платежів та обсягу відповідальності.

Таким чином, спростовуються твердження ОСОБА_2 щодо ненадання їй банком повної, всебічної, об’єктивної та достовірної інформації про умови кредиту.

За положеннями ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін та погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладений, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст. 638 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що при укладенні спірного договору сторонами у повному обсязі було дотримано усі вимоги закону та погоджені усі істотні умови договору.

Відповідно до положень ст. ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов’язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

В той же час, судом встановлено, що кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивачка на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови; відповідач надав позивачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; у додатках до кредитного договору, які підписані позивачем, міститься повна інформація стосовно умов кредитування.

За наведених вище обставин, суд вважає що відсутні підстави для задоволення заявленого ОСОБА_2 позову.

З огляду на наведене суд вважає, що позов банку підлягає частковому задоволенню на суму 657020,79 грн. У задоволенні позов банку в частині стягнення пені в розмірі 358,04 грн. та у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору належить відмовити за необґрунтованістю вимог.

У зв’язку з частковим (на 99,9 %) задоволення позову банку, з з позичальника та поручителя на користь банку підлягає стягненню судовий збір, пропорційно задоволеній частині позовних вимог в розмірі 9850,82 грн., тобто по 4925,41 грн. з кожного

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК, суд –

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Розвитку» (код ЄДРПОУ 36470620, 01135 м. Київ, вул. Чорновола В’ячеслава, 25) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, 40000 АДРЕСА_1), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_2) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, 40000 АДРЕСА_1) та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_2) на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Розвитку» (код ЄДРПОУ 36470620, 01135 м. Київ, вул. Чорновола В’ячеслава, 25) заборгованість за договором у сумі 657020,79 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, 40000 АДРЕСА_1) та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_2) на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Розвитку» (код ЄДРПОУ 36470620, 01135 м. Київ, вул. Чорновола В’ячеслава, 25) на відшкодування понесених по справі судових витрат по 4925,41 грн з кожного.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Розвитку» в іншій частині відмовити за необґрунтованістю вимог.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, 40000 АДРЕСА_1) до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Розвитку» (код ЄДРПОУ 36470620, 01135 м. Київ, вул. Чорновола В’ячеслава, 25) про визнання договору недійсним відмовити за необґрунтованістю вимог.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарги подаються учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне судове рішення складене 19.02.2018 року.

Суддя