Рішення № 72248794, 05.02.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/17134/17

Провадження № 2/161/496/18

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі: головуючого-судді Пушкарчук В.П.,

при секретарі Загоровській І.І.,

з участю: позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 до Відділу реєстру житлового фонду Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради Волинської області, відділу охорони культурної спадщини Департаменту культури Луцької міської ради про визнання права на приватизацію, -

В С Т А Н О В И В:

07 листопада 2017 року позивачі звернулися до суду з позовом до відповідача про визнання права на приватизацію.

В обґрунтування заявлених вимог посилалися на те, що на підставі ордеру №943, виданого Виконавчим комітетом Луцької міської ради від «26» вересня 1989 р., ОСОБА_3 надано право на зайняття житлового приміщення (квартири АДРЕСА_1) на умовах найму. З того часу і дотепер, позивачі фактично проживають та зареєстровані за вказаною адресою. Маючи на меті приватизувати дану квартиру, позивачами були підготовлені всі необхідні документи і подані разом із заявою щодо приватизації до Відділу реєстру житлового фонду Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради.

Розглянувши подану заяву, їм було відмовлено у приватизації даного об’єкту у зв’язку з відсутністю на це законних підстав відповідно до Закону України від 23.09.2008р. № 574-VI «Про Перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації», оскільки дана квартира знаходиться на території державного історико-культурного заповідника і є пам’яткою містобудування і архітектури місцевого та національного значення.

На підставі викладеного, просили визнати право ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_2.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві, та просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила в позові відмовити у повному обсязі. Суду пояснила, що згідно з законодавством існує пряма заборона приватизації квартир (будинків), розташованих на території історико-культурних заповідників, які є пам’ятками архітектурної спадщини та зазначені у переліку пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації. Квартира АДРЕСА_3 є невід’ємною частиною будинку (пам’ятки архітектури національного значення Монастир Василіанів 1646 року), що включений до Переліку пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації.

Позивач ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1 подали заяву про розгляд справи у відсутності, позовні вимоги підтримали повності просили позов задовольнити.

Представник третьої особи відділу охорони культурної спадщини Департаменту культури Луцької міської ради в судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, проаналізувавши документи справи, суд прийшов до висновку, що позов задоволення підлягає наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на житло. У ст. 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду. За змістом ст. 9 ЖК України громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» № 2482-XII від 19 червня 1992 року приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, з державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ. Згідно з ч. 1 ст. 2 цього Закону до об’єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у гуртожитках, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму. Як вбачається з ордеру №943, виданого Виконавчим комітетом Луцької міської ради від «26» вересня 1989 р., ОСОБА_3 надано право на зайняття житлового приміщення (квартири АДРЕСА_1) на умовах найму (а.с. 8) Згідно довідки про склад сім'ї у квартирі за адресою: АДРЕСА_4 постійно мешкають і мають право на приватизацію житла ОСОБА_3М.(дата реєстрації 1989 рік), ОСОБА_1 В.(дата реєстрації 1989 рік), ОСОБА_4 С.( дата реєстрації 2011 рік), ОСОБА_5 В.( дата реєстрації 1992 рік), ОСОБА_6 (дата реєстрації 2011 рік) (а.с. 10) Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» якщо загальна площа квартир (будинків), що підлягають приватизації, відповідає площі, передбаченій абзацом другим статті 3 цього Закону, зазначені квартири (будинки) передаються наймачеві та членам його сім'ї безоплатно. До членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація здійснюється шляхом, зокрема, безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю.

Як вбачається з довідки ЖКП-3 №63/2-2 від 23.02.2017 року загальна площа квартири АДРЕСА_5 становить 38,9 кв.м., та складається з 2-х житлових кімнат площею 28,9 кв.м., кухні площею 10,0 кв.м.

Таким чином, загальна площа квартири, право на приватизацію якої просять визнати за ними позивачі, не перевищує площі, передбаченої абзацом другим статті 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про наявність у позивачів права на приватизацію квартири АДРЕСА_5.

У ч. 2 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» вказані об’єкти, які не підлягають приватизації, зокрема, квартири-музеї; квартири (будинки), розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-памяток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), розташовані в зоні безумовного (обов’язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно ст.18 Закону Україхни «Про охорону культурної спадщини» об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками (за винятком пам'яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини. Пам'ятка може бути приватизована лише за умови укладення майбутнім власником з відповідним органом охорони культурної спадщини попереднього договору про укладення в майбутньому охоронного договору на пам'ятку (її частину) з викладенням його істотних умов, у тому числі щодо цільового використання пам'ятки, робіт, які майбутній власник зобов'язується провести на пам'ятці з метою утримання її в належному стані. Перелік пам'яток, які не підлягають приватизації, затерджується Верховною Радою України. Пам'ятка національного значення, що перебуває у державній чи комунальній власності і потребує спеціального режиму охорони, може надаватися у користування за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини. Особі, яка набула права володіння, користування чи управління пам'яткою, за винятком наймача державної або комунальної квартири (будинку), забороняється передавати цю пам'ятку у володіння, користування чи управління іншій особі без

Дійсно, як вбачається із Переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України «Про Перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації», будинок 5 по вул. Іови Кондзелевича в м. Луцьку внесено до переліку пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації, як «Монастир Василіанів 1646р. XVIII сторіччя».

При цьому, позивачі не можуть бути позбавлені права на приватизацію вищевказаної квартири з тих підстав, що така віднесена до пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації згідно із Законом України «Про Перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації», оскільки останнім законом внесено зміни до Закону України «Про охорону культурної спадщини», відповідно до ч.2 ст.18 якого визначено, що пам'ятка може бути приватизована лише за умови укладення майбутнім власником з відповідним органом охорони культурної спадщини попереднього договору про укладення в майбутньому охоронного договору на пам'ятку (її частину) з викладенням його істотних умов, у тому числі щодо цільового використання пам'ятки, робіт, які майбутній власник зобов'язується провести на пам'ятці з метою утримання її в належному стані.

Як встановлено в судовому засіданні позивачі зверталися до Департаменту культури Луцької міської ради з метою укладення в майбутньому охоронного договору з наміром приватизації квартири, однак в укладені позивачам було відмовлено у зв’язку з відсутністю на це законних підстав відповідно до Закону України від 23.09.2008р. № 574-VI «Про Перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації», оскільки дана квартира знаходиться на території державного історико-культурного заповідника і є пам’яткою містобудування і архітектури місцевого та національного значення (а.с. 19)

Крім того, відповідно до п.п. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу (ПКУ) об’єктами житлової нерухомості - будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки. Згідно із п.п. 14.1.129.1 п.п. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 ПКУ будівлі, віднесені до житлового фонду поділяються на такі типи:

а) житловий будинок – будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу – житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень;

б) прибудова до житлового будинку - частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну;

в) квартира – ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання;

г) котедж – одно-, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою;ґ) кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах - ізольовані помешкання в квартирі, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів.

Відповідно до положень Глави 28 ЦК України, зокрема ст.ст. 380, 382 передбачено, що будинок та квартира є окремими об’єктами нерухомості, які являються самостійними об’єктами права власності та відповідно самостійно можуть приватизуватися.

Таким чином, з цього випливає, що сама квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 в «Перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації» не включена, а відтак підлягає приватизації на загальних засадах, адже є самостійним об`єктом нерухомості.

На стягненні судових витрат позивач не наполягає.

Керуючись ст.ст. 10, 11,60 60, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 331, 383, 391ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати право ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_2.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення суду . Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12.02.2018 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області ОСОБА_7