Постанова № 72247845, 16.02.2018, Київський районний суд м. Одеси

_____________________ справа № 520/14656/17

провадження № 2-а/520/177/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2018 року м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Літвінової І.А,

секретар судового засідання – Шпак К.Д.,

розглянувши адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» до Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління ДПС про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

13 листопада 2014 року ОСОБА_1 акціонерне товариство «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України та просило визнати протиправною Постанову Одеського прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 380170 від 30.10.2014 року «Про правопорушення, пов’язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень» про накладення штрафу 8500 гривень на ПрАТ «Міжнародні Авіалінії України» та її скасувати.

Справі присвоєний номер № 826/17624/14.

Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.15 відповідача ОСОБА_1 акціонерне товариство «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» замінено на Одеський прикордонний загін.

11 березня 2015 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у задоволені позову Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» відмовлено.

02 липня 2015 року за результатами розгляду апеляційної скарги позивача ОСОБА_2 апеляційний адміністративний судпостановив ухвалу про залишення без задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України», постанову Окружного адміністративно суду м. Києва від 11 березня 2015 року – без змін.

Вказане рішення було оскаржене позивачем до Вищого адміністративного суду України.

27 липня 2016 року за результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України ухвалив касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» задовольнити частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2015 року та ухвалу ОСОБА_2 апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому Вищим судом було встановлено порушення предметної підсудності справи. Суд дійшов до висновку, що справа підсудна місцевому загальному суду як адміністративному суду за місцезнаходженням регіонального управління Державної прикордонної служби України, яке дислокується у м. Одесі.

Враховуючи наведене, після прийняття справи № 826/17624/14, Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалив передати адміністративну справу № 826/17624/14 за позовом Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» до Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління ДПС про визнання протиправною та скасування постанови Одеського прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 380170 від 30.10.2014 «Про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень» про накладення штрафу 8500 грн. на ПрАТ «Авіакомпанію «Міжнародні Авіалінії України» до Київського районного суду м. Одеси (ухвала від 20.03.2017).

29 листопада 2017 року адміністративна справа № 826/17624/14 надійшла до Київського районного суду м. Одеси за супровідним листом Окружного адміністративного суд міста Києва від 24.11.2017 р. та за результатами автоматизованого розподілу передана судді Літвіновій І.А.

Справі присвоєний номер 520/14656/17.

06 грудня 2017 року справа була призначена до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Судом встановлено, що 22 жовтня 2014 року відповідачем складено протокол № 380170 «Про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень», яким зафіксовано порушення перевізником - ПАТ «Авіакомпанія «МАУ» вимог частини 1 статті 98 та частини 12 статті 100 Повітряного кодексу України, а саме позивачем перед початком міжнародного пасажирського перевезення у пасажира не була перевірена наявність документів, необхідних для в'їзду до держави прямування (транзиту), що призвело до перевезення через державний кордон України іноземного громадянина в паспорті якого була відсутня віза України. В протоколі зазначено, що 23 жовтня 2014 року о 13 год. 40 хв. рейсом AUI - 819 за маршрутом «Відень - Одеса» у міжнародний пункт пропуску для повітряного сполучення «Одеса» прибув громадянин ОСОБА_3 Еітан Зві (Amir Eitan Zvi), який на паспортний контроль надав закордонний паспорт Австралії серії N № 86542451 (9 жовтня 2013 року - 9 жовтня 2018 року), що не містив візи України, отже не мав права на перетинання державного кордону України.

За наслідками розгляду справи про правопорушення, передбаченого частиною 1 статтею 1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» Одеським прикордонним загоном 30 жовтня 2014 року прийнято постанову №380170 про накладення на ПАТ «Авіакомпанія «МАУ» штрафу у розмірі 8500 грн.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ПАТ «Авіакомпанія «МАУ» звернулось до суду з позовом про її скасування.

За змістом статей 1, 12 Закону України від 10 січня 2002 року № 2920-III «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» рішення посадової особи органу охорони державного кордону України про накладення штрафу за невиконання обов'язку перевізника перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування або транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, оформлюється постановою.

У справі, що розглядається, спір виник з приводу оскарження постанови про притягнення ПАТ «Авіакомпанія «МАУ» до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за порушення, передбачене частиною першою статті 1 Закону України від 10 січня 2002 року № 2920-III «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень».

ПАТ «Авіакомпанія «МАУ» скористалось правом на оскарження спірної постанови про притягнення її до адміністративної відповідальності.

В судове засідання представник позивача не з’явився, заявивши клопотання про розгляд справи у відсутності представника позивача. Позовні вимоги просив задовольнити.

Представники відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проти розгляду справи у відсутності представника позивача не заперечували. В судовому засіданні заявили про невизнання позову, пославшись на його безпідставність та дали пояснення, якими фактично підтримали аргументи, викладені в письмових запереченнях, які наявні в матеріалах справи.

Суд, заслухавши присутніх учасників справи та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступне, позивач ОСОБА_1 акціонерне товариство «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України», звертаючись до суду із вимогами про скасування постанови Одеського прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 380170 від 30.10.2014 «Про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень» про накладення штрафу 8500 грн. на ПрАТ «Авіакомпанію «Міжнародні Авіалінії України» в обґрунтування позовних вимог зазначав, що протокол, на підставі якого прийнято постанову № 380170, складено формально та з помилками і без перевірки повноважень особи, яка підписувала протокол та отримувала його копію. Крім того, позивач зауважував на те, що перевізник несе відповідальність саме за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність, а не достовірність чи правильність оформлення пасажиром своїх документів, необхідних для в'їзду до держави прямування. При цьому, надані пасажиром в пункті відправки агенту-реєстратору та уповноваженому контролюючому органу в Міжнародному аеропорту Відня перед початком міжнародного пасажирського перевезення документи, дали їм достатні підстави вважати, що пасажир мав належні документи, необхідні для виїзду та в'їзду до держави прямування Ізраїлю, а тому підстави для накладення штрафу відсутні.

Представники відповідача у судовому засіданні зазначали, що технологічною схемою пропуску через державний кордон України осіб, транспортних засобів та вантажів у пункті пропуску для міжнародного повітряного сполучення «Одеса» зони розміщення транзитних пасажирів станом на 2014 рік визначено не було. Така зона почала функціонувати лише після введення в експлуатацію нового міжнародного терміналу Одеського аеропорту у 2017 році. До цього пропуск осіб через державний кордон України здійснювався виключно на в'їзд або виїзд без можливості перебування громадян у транзитній зоні (в зв'язку з її відсутністю) аеропорту без проходження прикордонного контролю. При цьому представники відповідача зазначали, що доводи позивача про допущення порушень при складанні протоколу і винесенні постанови № 380170 є необґрунтованими, а факт правопорушення підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Після надання пояснень суду у судовому засіданні, представники відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надали спільну заяву про проведення подальшого розгляду справи у їх відсутності (вхід. № 5316 від 14.02.2018).

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Приписами підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» обумовлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи відсутність всіх учасників справи, подальший розгляд справи був проведений за правилами частини четвертої статті 229 КАС України без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та в порядку письмового провадження.

При розгляді справи суд керується нормами законів та інших правових актів, в редакції, чинній на час виникнення обставин, які стали підставою для спірних правовідносин між сторонами.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язуються діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 1 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 3 квітня 2003 року № 661-IV на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» в редакції Закону N 1313-VII ( 1313-18 ) від 05.06.2014 на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються, зокрема, здійснення прикордонного контролю і пропуску в установленому порядку осіб, транспортних засобів, вантажів в разі наявності належно оформлених документів після проходження ними митного та за потреби інших видів контролю, а також реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в установленому порядку прибувають в Україну, та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в'їзду - виїзду, а також здійснення фіксації біометричних даних іноземців та осіб без громадянства під час здійснення прикордонного контролю в пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в'їзду- виїзду.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України «Про відповідальність перевізників пасажирських перевезень» (далі – Закон) підприємства (їх об’єднання), установи, організації, фізичні особи - підприємці, які здійснюють міжнародні пасажирські перевезення (далі - перевізники), за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, несуть відповідальність у вигляді штрафу від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожного такого пасажира, але не більше двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за одне перевезення.

Приписи статті 2 Закону визначають, що справи про правопорушення, передбачені статтею 1 цього Закону, розглядають відповідні органи охорони державного кордону України.

Від імені органів охорони державного кордону України розглядати справи про правопорушення та накладати штрафи мають право начальники органів охорони державного кордону України та їх заступники.

Згідно із статтею 3 Закону посадовою особою відповідного органу охорони державного кордону України, яка виконує функції із здійснення прикордонного контролю, про вчинення правопорушення складається протокол.

У протоколі зазначаються: дата і місце його складення; прізвище, ім'я, по батькові, посада особи, яка склала протокол; назва перевізника, його юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце реєстрації; прізвище, ім'я, по батькові особи, яка керує транспортним засобом, або представника перевізника, у присутності якого складено протокол; прізвище, ім'я, по батькові свідків (за наявності); дата і місце вчинення правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка керує транспортним засобом, або представником перевізника, у присутності якого складено протокол про правопорушення, а за наявності свідків протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, або представника перевізника від підписання протоколу в ньому робиться запис про це. Особа, яка керує транспортним засобом, або представник перевізника має право надати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви відмови від його підписання.

Протокол складається у двох примірниках. Перший примірник разом з іншими документами, що стосуються справи, надсилається протягом трьох робочих днів з дня вчинення правопорушення посадовій особі, уповноваженій накладати штраф. Другий примірник вручається особі, яка керує транспортним засобом, або представнику перевізника під розписку.

Матеріалами справи підтверджується, що протокол від 23.10.2014 № 380170 містив всі встановлені Законом реквізити, що, у свою чергу, спростовує твердження позивача про невідповідність його вимогам чинному законодавству.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті12 Закону у справі про правопорушення посадова особа органу охорони державного кордону України виносить, зокрема, постанову про накладення штрафу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що до повноважень відповідача належить як складення протоколу про правопорушення, так і винесення постанови про накладення штрафу.

Оцінюючи посилання ПАТ «Авіакомпанія «МАУ» про відсутність правових підстав для накладення на нього штрафу за правопорушення, передбачене частиною першою статті 1 Закону, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

Іноземці та особи без громадянства під час проходження прикордонного контролю у пунктах пропуску через державний кордон зобов'язані подати свої біометричні дані для їх фіксації.

Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Згідно пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про прикордонний контроль» дозвіл на перетинання державного кордону надається іноземцю та особі без громадянства у разі в'їзду в Україну за наявністю в нього в'їзної візи, якщо інше не передбачено законодавством України.

Тобто, підставою для в'їзду на територію України іноземців або осіб без громадянства є паспортний документ та одержана у встановленому порядку віза, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.

Міжнародні угоди щодо безвізового перетинання громадянами ОСОБА_3 Державного кордону України станом на 23 жовтня 2014 рік були відсутні.

ПАТ «Авіакомпанія «МАУ» зазначено, що пасажир Amir Eitan Zvi уклав договір на трансферне міжнародне повітряне перевезення з авіакомпаніями «Австрійські авіалінії» та «Міжнародні авіалінії України», згідно якого перевозився рейсами:

- OS 860 - 14.10.2014 р. (Тель-Авів - Відень) - перевізник авіакомпанія Австрійські Авіалінії;

- PS 819 - 23.10.2014 р. (Відень - Одеса) та PS 787 -23.10.2014 р. (Одеса - Тель-Авів) - перевізник ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ».

Позивач зазначив, що вказаний пасажир 23.10.2014 р. виконував пересадку з рейсу PS 819 на рейс PS 787, тобто подорожував транзитом без наміру перетинати кордон України.

Разом з тим, суд зазначає, що позивач не заперечує того факту, що вказаний пасажир прибув на пункт прикордонного контролю КПП «Одеса» та пройшов паспортний контроль, подавши закордонний паспорт, який не містив візи України.

Позивач посилається на те, що безпосередньої вини в правопорушенні з його боку немає, оскільки такий пасажир пройшов на пункт прикордонного контролю через власну необачність та бездіяльність посадових осіб прикордонної служби, які повинні були його повернути назад до залу очікування стикувального рейсу, оскільки Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» визначено обов'язок саме перевізника перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту.

Обов'язок авіаційного перевізника відмовити пасажиру в міжнародному перевезенні у разі відсутності в нього документів, необхідних для в'їзду в Україну чи для в'їзду або транзиту на/через територію іноземної держави з України також встановлений ст. 98 Повітряного кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що в Міжнародному аеропорту «Одеса» станом на 23 жовтня 2014 року зони або залу для розміщення транзитних пасажирів не було передбачено та не було визначено, у зв'язку з чим посадові особи відділу прикордонної служби Одеса - Аеропорт Одеського прикордонного загону, які виконували функції із здійснення прикордонного контролю діяли виключно в порядку визначеному главою 3 розділу IV Технологічної схеми пропуску осіб, транспортних засобів та вантажів у пункті пропуску через державний кордон України для міжнародного повітряного сполучення «Одеса», відповідно до положень статті 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

З огляду на викладене є необґрунтованими посилання позивача на те, що у зв'язку з отриманням посадкового талону вказаним пасажиром не тільки на рейс з Відня до Одеси, а й з Одеси до Тель-Авіва у нього була відсутня будь-яка необхідність покидати транзитну зону Міжнародного аеропорту «Одеса» для послідуючої реєстрації на наступний рейс, а повторне перетинання державного кордону України є помилковим.

Таким чином, постанова від 30.10.2014 р. №380170 про накладення на позивача штрафу, за порушення ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» в розмірі 8500,00 грн. є правомірною, а тому не підлягає скасуванню.

Відповідно до частин першої та третьої статті 241 КАС України, судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення;3) постанови. Судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Керуючись Законом України від 10 січня 2002 року № 2920-IIІ «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень», Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Закону України «Про Державну прикордонну службу України» в редакції Закону N 1313-VII ( 1313-18 ) від 05.06.2014, Законом України «Про прикордонний контроль», ст. 98 Повітряного кодексу України, п.п. 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення», ч. 3 ст. 3, ст. 229, 241- 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позову Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» (ідентифікаційний код 14348681; адреса: вул. Лисенка, 4, м. Київ, 01030) до Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 14321386, адреса: вул. Левітана, 113, м. Одеса, 65121) про визнання протиправною та скасування постанови – відмовити.

Постанову Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 30 жовтня 2014 року №380170 про накладення на ОСОБА_1 акціонерне товариство «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» штрафу у розмірі 8500 грн.- залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду через Київський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя Літвінова І. А.