Постанова № 72245145, 13.02.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2018 р. Справа № 917/1991/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В. І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - Дробаха А.Е., за довіреністю від 05.01.2018 року; свідоцтво серії ПТ №1885 від 17.10.2017 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір"я Молокопродукт", Полтавська область, м. Гадяч (вх. № 178П/1-18)

на рішення господарського суду Полтавської області від 14.12.2017р. у справі №917/1991/17, ухваленого в приміщенні господарського суду Полтавської області (суддя Киричук О.А.), повний текст рішення складено 15.12.2017р.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь Нова", Волинська область, Горохівський район, с. Ватин

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір"я Молокопродукт", Полтавська область, м. Гадяч

про стягнення 572 529,14 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.12.2017р. у справі №917/1991/17 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь Нова" 572 529,14 грн. боргу, 8 587,94 грн. витрат по сплаті судового збору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Білогір"я Молокопродукт", Полтавська область, м. Гадяч з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 14.12.2017р. у справі №917/1991/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує про те, що місцевим господарським судом в порушення приписів статей 4-2, 4-3, 4-4, 43, 77 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017 року) не було забезпечено право на рівність сторін перед законом і судом, на змагальність, на всебічний, повний і об'єктивний розгляд справи в судовому процесі, оскаржуване рішення прийнято без урахування всіх обставин справи в їх сукупності.

Апелянт не був присутній в судовому засіданні, оскільки приймав участь в розгляді даної справи, однак, на його думку, місцевий господарський суд, в порушення приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017 року) не задовольнив його клопотання про відкладення розгляду справи та не витребував від апелянта нових доказів.

Разом з цим, апелянт зазначає про те, що не отримував матеріалів позовної заяви та доданих до неї документів.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2018 року суддею - доповідачем у даній справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір"я Молокопродукт", Полтавська область, м. Гадяч на рішення господарського суду Полтавської області від 14.12.2017р. у справі №917/1991/17; встановлено строк позивачу для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, який повинен відповідати вимогам частини 2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.01.2018 року призначено справу до розгляду на 13.02.2018 року.

05.02.2018 року на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (вх.№1268), який долучений до матеріалів справи.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач вказує на те, що відповідач під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції та під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не надав доказів чи пояснень, які б спростували позовні вимоги позивача.

У судовому засіданні 13.02.2018 року представник відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 14.12.2017р. у справі №917/1991/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання 05.02.2018 року не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №6102223981576, проте не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника апелянта, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 січня 2013 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір № 1080/13-БМ на закупівлю молока, відповідно до розділу 1 якого продавець зобов'язується систематично відвантажувати і передавати у власність

покупцю певний товар певної кількості та якості, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасне здійснювати оплату товару у відповідності до умов даного договору; під товаром за цим договором розуміється: натуральне коров'яче незбиране молоко.

У відповідності до п. 1.3 договору, орієнтовна кількість, якість та ціна договору вказується в додатках, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно п.1.4. договору, товар поставляється транспортом покупця та за рахунок покупця. Товар може поставлятися транспортом продавця, за умови підписання сторонами Додаткової угоди до даного договору.

У п.2.2. договору сторони погодили, що поставка партії товару оформляється спеціалізованою товарною накладною за формою 1-ТН (МС).

Відповідно до п.2.6. договору, кінцеве приймання товару за кількістю здійснюється на території покупця: у випадку розходження даних кінцевого приймання товару за кількістю з даними товаросупровідних документів до уваги (в тому числі при оплаті за отриманий товар) беруться показники визначені при прийманні товару покупцем, які зазначаються у графі "Прийнято" спеціалізованої товарної накладної за формою 1-ТН(МС).

Прийнятий Товар оплачується Покупцем по договірній ціні, вказаній у Додатку №1 до цього договору (п.5.1 договору)

Вимоги щодо якості молока зазначаються в протоколах погодження цін (Додаток №1), які є невід'ємними частинам цього Договору. Протоколи погодження цін підписують Сторони при кожній зміні ціни на Товар. У випадку, якщо Продавець не підписав, підписаний і надісланий Покупцем Додаток №1 протягом 7 (семи) календарних днів, такий Додаток №1 вважається підписаним Сторонами, а ціна зазначена у ньому - погодженою. Достатнім доказом направлення Додатку №1 вважається чек (квитанція) 1-відділення поштового зв'язку або копія Додатку з написом представника Продавця про отримання або підписана копія Додатку №1 (в т.ч. передана через факс, електронну пошту тощо). Про відмову підписати надісланий Покупцем Додаток №1 Продавець зобов'язаний повідомити покупця протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання такого Додатку№1 (п.5.2 договору).

У п.5.3 договору сторони узгодили, що розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з рахунку покупця на рахунок продавця, що вказані в даному договорі. Poзрахунки між сторонами за цим договором проводяться у гривнях.

Згідно п.5.4. договору, покупець здійснює оплату за товар подекадно у сумі прийнятого покупцем товару за кожні 10 (десять) календарних днів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає про те, що ним на виконання умов договору здійснювалися поставки з жовтня 2016 року.

Так, зокрема, в жовтні 2016 року позивач поставив відповідачу молока на загальну суму 865 758,60 грн., що підтверджується приймальною квитанцією № 3 на закупівлю молочної сировини від 31.10.2016 року, (форма № 3-ПК (МС), затверджена Наказом Мінагрополітики та продовольства України № 457 від 01.12.2015р.); в листопаді 2016 року було поставлено молока на загальну суму 1 489 9293,55 грн. (Приймальна квитанція № 4 від 30.11.2016р.); в грудні 2016 року було поставлено молока на загальну суму 645 215,90 грн. (Приймальна квитанція № 3 від 31.12.2016р.)

Заборгованість відповідача, що виникла в період до 31 серпня 2016 року включно, була предметом судового розгляду у справі №917/1526/16, яка розглядалась господарським судом Полтавської області, де провадження було припинено у зв'язку з погашенням заборгованості відповідачем в повному обсязі.

Позивач зазначає, що відповідач частково розрахувався за поставлену йому продукцію, заборгованість становить 572 529,14 грн.

При визначені розміру заборгованості позивач вказує на те, що в період з 01 жовтня 2016 року по 31 грудня 2016 року включно позивач поставив відповідачу молока на загальну суму 3 000 904,05 грн.

У вказаний період на рахунок позивача від відповідача надійшло коштів на суму 4 135 000,00 грн., що підтверджується реєстром надходження коштів на рахунок, в першу чергу позивач зараховував такі платежі в погашення заборгованості, що була предметом судового розгляду у справі № 917/1526/16. Заборгованість відповідача в межах вказаного судового спору становила 2 236 625,09 грн. Погашення заборгованості Відповідачем на вказану суму і стало причиною припинення провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмету спору. Решту платежів, а саме 1 898 374,91 грн. (4 135 000,00 - 2 236 625,09 = 1 898 374,91) позивач спрямував на погашення заборгованості за поставлене в подальшому молоко - тобто, в період жовтень-грудень 2016 року було поставлено молока на суму 3 000 904,05 грн., оплачено 1 898 374,91 грн., неоплаченою залишилась сума 1 102 529,14 грн.

02 грудня 2016 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору на закупівлю молока № 1080/13-БМ від 10.01.2013р., в якій сторони узгодили, що платником по договору, крім покупця на підставі заявки покупця може бути визначена інша особа, в тому числі ТОВ "Торговий дім "Гадячсир-Україна".

В результаті, з 08 грудня по 20 грудня 2016 року на рахунок позивача в якості сплати за поставлене молоко надійшли платежі від ТОВ "Гадячсир-Україна" на загальну суму 530 000,00 грн.

Як наслідок, позивачем визначена заборгованість відповідача у розмірі 572 529,14 грн. (1 102 529,14 - 530 000,00 = 572 529,14).

Вказане вище й стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Полтавської області, в якому останній просив стягнути з відповідача на свою користь 572 529,14 грн. боргу.

14.12.2017 року господарським судом Полтавської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Приписами статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами статей 627, 628 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата) покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п. 2.2 договору встановлено, поставка товару оформляється спеціалізованою товарною накладною за формою 1-ТН (МС).

Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 9 цього Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.1 Порядку застосування форм первинної документації з обліку закупівель сільськогосподарських продуктів та сировини, затвердженого постановою Укоопспілки від 29.05.2000р. N118 за погодженням з Держкомстатом України (далі Порядок №118), приймальні квитанції та закупівельні відомості, якими оформлюється закупівля сільськогосподарських продуктів, продуктів їх переробки та сировини - є первинними документами для ведення обліку і використовуються для складання фінансової і статистичної звітності, для аналізу обсягів обороту з закупівлі окремих видів сільськогосподарської продукції та сировини, загального обсягу заготівельного обороту тощо.

Також, згідно з пунктом 1.1 Інструкції про порядок заповнення приймальної квитанції на закупівлю молочної сировини, затвердженої наказом Мінагрополітики України від 01.07.2002р. N 176, приймальна квитанція - це документ, у якому приймальник на підставі товарних накладних на перевезення молочної сировини за спеціалізованою формою N 1-ТН (МС) вказує кількість і вартість молочної сировини та розрахунки з продавцем за минулий місяць.

Таким чином, зі змісту вказаних правових норм вбачається, що приймальні квитанції на закупівлю молочної сировини за своєю природою є первинними документами і їх належна виписка є неможливою без попереднього складання товарних накладних на перевезення молочної сировини за спеціалізованою формою N 1-ТН (МС), на підставі яких такі приймальні квитанції складаються.

Отже, приймальні квитанції, накладні на перевезення молочної сировини за спеціалізованою формою N 1-ТН (МС) підтверджують факт здійснення операції з передачі позивачем у власність відповідача обумовленого договором товару.

Таким чином, оскільки факт оформлення сторонами відповідних спеціалізованих товарних накладних був встановлений місцевим господарським судом, у відповідача виникло зобов'язання по оплаті.

Враховуючи той факт, що сторони, підписавши спеціалізовані товарні накладні за договором № 1080/13-БМ від 10.01.2013р., приймальні квитанції та довіреності, видані відповідачем на отримання цінностей підтвердили факт поставки позивачем товару відповідачу в період з 01 жовтня 2016 року по 31 грудня 2016 року включно на загальну суму 3 000 904,05 грн., місцевий господарський суд дійшов вірного та обґрунтованого висновку про задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача 572 529,14 грн. боргу.

Разом з цим, сторонами у п. 5.4. договору узгоджено, що покупець здійснює оплату за товар подекадно у сумі прийнятого покупцем товару за кожні 10 (десять) календарних днів.

З огляду на визначений у договорі порядок розрахунку, зобов'язання по оплаті отриманого молока у відповідача виникло відповідно подекадно по закінченню 10 (десяти) календарних днів, наступним за останнім днем поставки.

Так, як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково розрахувався за отриманий товар, всього перерахувавши 1 898 374,91 грн., що підтверджується реєстром надходження коштів на рахунок, в рахунок сплати за товар, отриманий з жовтня 2016 року по грудень 2016р.

Також, відповідно до умов додаткової угоди до договору з 08 грудня по 20 грудня 2016 року на рахунок позивача в якості сплати за поставлене молоко надійшли платежі від ТОВ "Гадячсир-Україна" на загальну суму 530 000,00 грн.

Доказів того, що відповідач здійснив оплату поставленої позивачем продукції за договором поставки у повному обсязі матеріали справи не містять, а відповідач не заперечує про неправильність здійснених позивачем зарахувань чи неврахування проплат.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 572 529,14 грн. є обґрунтованими, такими, що підтверджуються матеріалами справи та зібраними по справі доказами та задовольнив їх.

Щодо аргументів апелянта про те, що місцевий господарський суд, в порушення приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017 року) не задовольнив його клопотання про відкладення розгляду справи, розглянув справу у відсутність представника відповідача, колегія суддів не приймає їх та зазначає наступне.

Апелянт, обґрунтовуючи клопотання про відкладення розгляду справи посилався на неможливість направлення свого представника у судове засідання господарського суду Полтавської області через участь останнього в іншому судовому засіданні.

Однак, апелянтом (відповідачем) не зазначено в чому саме полягала необхідність участі його представника в судовому засіданні господарського суду першої інстанції.

Разом з цим, апелянтом не вказано надання яких доказів може вплинути на встановлення та оцінку обставин у даній справі, у зв'язку з чим не обґрунтовано об'єктивної необхідності у відкладенні розгляду даної скарги.

Окрім того, п. 3 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема, справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Так, з матеріалів справи вбачається, що копія ухвали про порушення провадження у справі була надіслана відповідачу 30.11.2017 року, що вбачається зі штампу на зворотньому боці вказаної ухвали, та отримана останнім 08.12.2017 року, що вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення №3600113251903 (а.с.45), тобто, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце засідання господарського суду першої інстанції.

Також, не приймаються до уваги аргументи апелянта щодо неотримання останнім копії позовної заяви, оскільки в матеріалах справи наявні фіскальний чек та опис вкладення у цінний лист від 22.11.2017 року на підтвердження факту надіслання позивачем копії позовної заяви, разом з додатками, на адресу відповідача.

З огляду на приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду справи, зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає, що учасникам справи під час розгляду справи в місцевому господарському суді було створено належні умови для реалізації їх процесуальних прав та надано достатньо часу для надання можливості підготувати письмові пояснення в обґрунтування своїх правових позицій.

Аргументи, викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, оскільки є необґрунтованими та не приймаються.

Отже, висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010р.)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.)

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір"я Молокопродукт", Полтавська область, м. Гадяч залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 14.12.2017р. у справі №917/1991/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16.02.2018 року.

Головуючий суддя Терещенко О.І.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Слободін М.М.