Постанова № 72244944, 12.02.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2018 р. Справа№ 911/2420/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Мовчан А.Б.,

за участю представників:

від позивача - Гусєва Ю.М. довіреність № 03-02/01 від 02.01.18

від відповідача - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Танського Тараса Костянтиновича на рішення Господарського суду Київської області від 16.11.2017 у справі №911/2420/17 (суддя Чонгова С.І., м. Київ, повний текст складено - 22.11.2017) за позовом Гостомельської селищної ради Київської області до фізичної особи - підприємця Танського Тараса Костянтиновича про стягнення 75 216, 20 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

Гостомельська селищна рада Київської області звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до фізичної особи-підприємця Танського Тараса Костянтиновича про стягнення надлишково сплачених коштів у розмірі 75 216,20 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилався на встановлення Державною фінансовою інспекцією в Київській області обставин завищення вартості виконаних Підприємцем робіт за укладеними з Радою договорами, що спричинило сплату Замовником зайвих коштів.

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.11.2017 у справі №911/2420/17 позов задоволено повністю; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 75 216,20 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов в повному обсязі, виходив з того, що оскільки відповідач не є будівельно-монтажною організацією, загальновиробничі та адміністративні витрати не повинні були включатись у розрахунок вартості виконаних робіт.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 16.11.2017 у справі №911/2420/17 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апелянт, в обґрунтування вимог за скаргою зазначає, що ціна, в укладених між сторонами договорах, є твердою, та, що саме замовником здійснювалося розроблення та затвердження проектно - кошторисної документації.

Крім цього, скаржник вказує на те, що він у своїй діяльності діє як будівельно - монтажна організація та відповідно несе загальновиробничі та адміністративні витрати, а отже підстав для повернення цих коштів позивачу не має.

У судовому засіданні представник позивача просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином; ухвала суду про відкладення розгляду справи була надіслана за трьома адресами, повідомленими суду, зокрема, і за адресою представника відповідача.

Згідно п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Згідно витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (який отримано судом станом на дату проведення даного судового засідання) об'єктом поштового зв'язку 08.02.2018 та 09.02.2018 адресату повідомлено повторно про надходження на його адресу поштових відправлень за номером 0411620216119 та за номером 0411620216127; відправлення за іншим номером 0411620216143 не вручене.

Отже, станом на дату даного засідання відповідачем ухвалу суду в органі поштового зв'язку отримано не було, хоча скаржника повторно повідомлено про надходження на його адресу поштового відправлення.

Застосовуючи відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

При цьому, колегією суддів за клопотанням відповідача вже відкладався розгляд даної справи.

Також, колегія суддів зазначає, що відкладення розгляду апеляційної скарги є неможливим через сплив 60-денного строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

За наведених обставин, враховуючи те, що саме відповідачем подана апеляційна скарга, отже його позиція є викладеною і зрозумілою, апеляційна скарга розглянута судом по суті у даному судовому засіданні з прийняттям постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позову, з наступних підстав.

Між Гостомельською селищною радою (далі - замовник) та фізичною особою-підприємцем Танським Тарасом Костянтиновичем (далі - підрядник) 01.09.2015 укладено договір підряду № 1, згідно п.1.1 договору, замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати відповідно до умов цього договору роботи з капітального ремонту тротуару по вул. Свято-Покровської (від площі Святої-Покрови до вул. Ярової) в смт. Гостомель Київської області, згідно кошторисної документації, затвердженої замовником, дефектних актів наданих замовником, а замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи. Кошторисна документація є невід'ємною частиною договору і конкретно визначає детальний обсяг та вартість робіт.

Згідно до п. 4.1 договору, вартість робіт, встановлюється згідно з погодженим кошторисом та договірної ціни (додаток №2), що є невід'ємною частиною договору, та складає 560 342,00грн.

Крім цього, 07.09.2015 між Гостомельською селищною радою (далі - замовник) та фізичною особою-підприємцем Танським Тарасом Костянтиновичем (далі - підрядник) укладено договір підряду №151.

Відповідно до п. 1.1 договору, замовник доручає, а підрядник зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим договором виконати на свій ризик, власними і залученими силам використовуючи власні матеріали, а замовник прийняти й оплатити роботи капітальний ремонт проїзної частини по провулку Чернинському відповідно до проектно-кошторисної документації, яку замовник надає до початку виконання робіт.

Згідно до п. 2.1 договору, загальна вартість робіт підрядника за цим договором визначається договірною ціною, яка розрахована у відповідності з вимогами ДСТУ Б.Д. 1.1-1-2013 (зі змінами та доповненнями) та складає: 292 434,00грн, без ПДВ.

Також, 14.09.2015 між Гостомельською селищною радою (далі - замовник) та фізичною особою-підприємцем Танським Тарасом Костянтиновичем (далі - підрядник) укладено договір підряду №3.

Згідно п. 1.1 договору, замовник доручає, а підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором виконати на свій ризик, власними і залученими силами, використовуючи власні матеріали, а замовник прийняти й оплатити роботи капітального ремонту автомобільної дороги за адресою - вул. Південна в смт. Гостомель Київської області. Відповідно до проектно-кошторисної документації, яку замовник надає на початку робіт.

Загальна вартість робіт підрядника за цим договором визначається договірною ціною, яка розрахована у відповідності з вимогами ДСТУ Б.Д. 1.1-1-2013 (зі змінами та доповненнями) та складає: 155 852,00грн, без ПДВ (п.2.1 договору).

Крім цього, 17.09.2015 між Гостомельською селищною радою (далі - замовник) та фізичною особою-підприємцем Танським Тарасом Костянтиновичем (далі - підрядник) укладено договір підряду №163.

Замовник доручає, а підрядник зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим договором виконати на свій ризик, власними і залученими силами використовуючи власні матеріали, а замовник прийняти й оплатити роботи капітального ремонту тротуару по вул. Свято-Покровська (від Варшавського шосе до мийки) в смт Гостомель Київської області. Загальна площа складає 999,6 м2 (п.1.1 договору).

Згідно до п. 2.1 договору, загальна вартість робіт підрядника за цим договором визначається договірною ціною, яка розрахована у відповідності з вимогами ДСТУ Б.Д. 1.1-1-2013 (зі змінами та доповненнями) та складає: 299 681,00грн, без ПДВ.

Також, 02.10.2015 між Гостомельською селищною радою (далі - замовник) та фізичною особою-підприємцем Танським Тарасом Костянтиновичем (далі - підрядник) укладено договір підряду №169.

Відповідно до п.1.1 договору, замовник доручає, а підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором виконати на свій ризик, власними і залученими силами використовуючи власні матеріали, а замовник прийняти й оплатити роботи: капітальний ремонт дороги по вул. Черняхівського в смт. Гостомель Київської області. Загальна площа складає 909 м2 відповідно до проектно-кошторисної документації, яку замовник надає до початку виконаних робіт.

У п. 2.1 договору зазначено, що загальна вартість робіт підрядника за цим договором визначається договірною ціною, яка розрахована у відповідності з вимогами ДСТУ Б.Д. 1.1-1-2013 (зі змінами та доповненнями) та складає: 298 000,00грн, без ПДВ.

Окрім наведених договорів, 30.10.2015 між Гостомельською селищною радою (далі - замовник) та фізичною особою-підприємцем Танським Тарасом Костянтиновичем (далі - підрядник) укладено договір підряду №177.

Згідно п.1.1 договору, замовник доручає, а підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором виконати на свій ризик, власними і залученими силами використовуючи власні матеріали, а замовник прийняти й оплатити роботи: поточний ремонт дороги по вул. Луговій в смт. Гостомель, Київської області. Загальна площа складає 116 м2.

Відповідно до п. 2.1 договору, загальна вартість робіт підрядника за цим договору визначається договірною ціною, яка розрахована у відповідності з вимогами ДСТУ Б.Д. 1.1-1-2013 (зі змінами та доповненнями) та складає: 35 000,00грн, без ПДВ.

Прийняття позивачем виконаних відповідачем робіт по капітальному та поточному ремонту доріг та тротуарів за вказаними договорами було оформлено Актами приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) та Довідками про вартість виконаних підрядних робіт, які підписані підрядником та замовником, а також скріплені печатками сторін (а.с.13-15, 18-20, 23-28, 33-38, 41-43, 46-51).

Вказані роботи, виконані відповідачем, були оплачені позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

За результатом проведення перевірки проектно-кошторисної документації Державною фінансовою інспекцією в Київській області від 28.09.2016 за період з 01.01.2013 по 01.07.2016 було встановлено завищення вартості виконаних робіт за вказаними договорами на загальну суму 75 216,20 грн., а саме за рахунок включення загальновиробничих та адміністративних витрат, які згідно з п. 4.1.1 ДСТУ-НБД 1.1-3:2013 включаються до витрат при розрахунках з будівельно-монтажними організаціями, якою відповідач в свою чергу не є.

З огляду на встановлення Інспекцією завищення вартості виконаних Підприємцем робіт за вказаними договорами, що спричинило сплату Замовником зайвих коштів, позивач звернувся до місцевого господарського суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов в повному обсязі, виходив з того, що оскільки відповідач не є будівельно-монтажною організацією, загальновиробничі та адміністративні витрати не повинні були включатись у розрахунок вартості виконаних робіт.

Колегія суддів із наведеним висновком суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. 843, ч. ч. 1, 2 ст. 844 Цивільного кодексу України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 1 статті 846 вищеназваного Кодексу визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Статтею 849 Цивільного кодексу України передбачені права замовника під час виконання роботи, а саме: замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника; якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків; якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника; замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Згідно ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частина 4 статті 882 Цивільного кодексу України передбачає, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акти виконаних робіт за Договорами є письмовими документами, які визначають період виконання робіт підрядником, види робіт, які здійснив підрядник за цей період, а також вартість цих робіт.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи копій актів приймання виконаних будівельних робіт (а.с.13-15, 18-20, 23-28, 33-38, 41-43, 46-51) на підставі договорів № 1 від 01.09.2015, №151 від 07.09.2015, №3 від 14.09.2015, №163 від 17.09.2015, №169 від 02.10.2015, №177 від 30.10.2015 відповідачем виконано поточний ремонт доріг та тротуарів на замовлення позивача.

Вказані акти підписані представниками як Підрядника, так і Замовника без будь-яких зауважень та скріплені печатками сторін.

Відтак, вказані акти є допустимими доказами виконання відповідачем своїх зобов'язань за договорами та прийняття їх позивачем.

Відповідно до акту Державної фінансової інспекції в Київській області від 28.09.2016 №08-21/28 вартість виконаних відповідачем робіт завищена, що призвело до матеріальної шкоди (збитків), завданих Гостомельській селищній ради, розмір яких становить 75 216,20 грн.

У п. 3 порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550 (далі - порядок) передбачено, що акт ревізії це документ, який складається посадовими особами контролюючого органу, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта.

Відповідно до п. 50 Порядку за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Частиною 2 ст. 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" передбачено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Відповідно до ч. 4 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Відповідно до п. 1 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування, тощо).

Підпунктом 4 пункту 4 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011 врегульовано вжиття Держфінінспекцією України відповідно до покладених на неї завдань заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб. Такі заходи вживаються в установленому порядку Держфінінспекцією України як центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України та який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до п. 6 вказаного Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, в установленому порядку здійснювати державний фінансовий контроль шляхом проведення: інспектування у формі планових та позапланових ревізій певного комплексу чи окремих питань фінансово-господарської діяльності підприємств, установ та організацій, визначених у підпункті 1 пункту 4 цього Положення; державного фінансового аудиту; перевірки державних закупівель; перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси та інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур закупівель, проводити перевірку фактичної наявності цінностей.

Акт перевірки вказаного контролюючого органу може бути підставою для вжиття ним в межах своєї компетенції відповідних заходів реагування, в тому числі, притягнення до відповідальності посадових осіб позивача у встановленому чинним законодавством порядку, а не для встановлення певного зобов'язання в межах господарсько-договірних відносин.

Таким чином, акт ревізії Державної фінансової інспекції в Київській області лише фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Зазначений акт ревізії не може змінювати, припиняти (частково або повністю) договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договорами та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.

Сторони у договорах узгодили тверді договірні ціни на виконання підрядних робіт та підписали відповідну кошторисну документацію.

При цьому, сам замовник, тобто позивач розробляв та затверджував кошторисний розрахунок вартості ремонту доріг та тротуарів, що підтверджується Розпорядженнями Гостомельської селищної ради (а.с.152,161, 172, 183).

Позивачем не надано доказів коригування затвердженої проектно-кошторисної документації та складання сторонами додаткових угод щодо перегляду договірної ціни за договорами.

У матеріалах даної справи відсутні також докази на підтвердження направлення відповідачу письмових пропозицій чи проектів змін до вищезгаданих договорів в частині зменшення розміру плати за роботи, відповідно до приписів статей 651, 652 ЦК України. Відсутні також докази внесення змін до даних договорів або визнання недійсними цих договорів.

Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів та не можуть їх змінювати, тому посилання позивача на зазначений вище акт ревізії як на підставу для задоволення позовних вимог є безпідставними, оскільки цей акт сам по собі не є належним та допустимим доказом невиконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаними договорами.

У будь - якому разі при підписаних без зауважень актах та сплачених коштах у повному обсязі, обґрунтування заявленої до стягнення суми, як надлишково сплаченої, є невірним. Позов з таким предметом, підставами та обґрунтуванням не підлягає задоволенню.

Щодо висновку суду першої інстанції про те, що оскільки відповідач не є будівельно-монтажною організацією, загальновиробничі та адміністративні витрати не повинні були включатись у розрахунок вартості виконаних робіт, слід зазначити наступне.

Пунктом 4.1.1 ДСТУ-Н Б Д. 1.1-3:2013 визначено, що загальновиробничі витрати - це витрати будівельної організації, до яких відносяться: витрати пов'язані з управлінням та обслуговуванням будівельного виробництва; витрати на організацію робіт на будівельних майданчиках і вдосконалення технології; витрати на здійснення заходів з охорони труда на будівельних майданчиках; інші загальновиробничі витрати. Загально виробничі витрати включаються до виробничої собівартості будівельних робіт.

Згідно переліку адміністративних витрат ДСТУ-Н Б Д. 1.1-3:2013 додаток (Г) довідковий до адміністративних витрат входять страхові внески та відрахування на загальнообов'язкове державне пенсійне та соціальне страхування від заробітної плати працівників за встановленими законодавством нормами, витрати на утримання, ремонт і експлуатацію електронно - обчислювальної та комп'ютерної техніки, розмножувальної та іншої оргтехніки, витрати на придбання канцелярських товарів і приладдя, оренда техніки, оренда транспортних засобів.

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с.84-86) відповідач має право надавати ландшафтні послуги, здійснювати будівництво житлових і нежитлових будівель, доріг і автострад та трубопроводів.

Отже, відповідач у своїй діяльності діє як будівельно - монтажна організація в сенсі ДСТУ та відповідно несе загальновиробничі та адміністративні витрати, а тому висновок місцевого господарського суду про те, що підрядник при складанні актів, з огляду на те, що він не є будівельно - монтажною організацією, мав виключати зазначені витрати, є необґрунтованим.

Враховуючи погодження сторонами вказаних договорів вартості робіт за цими договорами, та з огляду на фактичне виконання відповідачем робіт у повному обсязі та їх прийняття і оплату позивачем, а також у зв'язку з тим, що відповідач у своїй діяльності діє як будівельно - монтажна організація та відповідно несе загальновиробничі та адміністративні витрати, позовні вимоги позивача підлягають залишенню без задоволення та відповідно включені до актів виконаних робіт загальновиробничі та адміністративні витрати поверненню Гостомельській селищній раді не підлягають.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом не було всебічно, повно та об'єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, що призвело до невірних висновків в частині задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Танського Тараса Костянтиновича на рішення Господарського суду Київської області від 16.11.2017 у справі №911/2420/17 задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 16.11.2017 у справі №911/2420/17 про задоволення позову скасувати.

3. Прийняти нове рішення у справі №911/2420/17, яким у задоволенні позову Гостомельської селищної ради Київської області до фізичної особи - підприємця Танського Тараса Костянтиновича про стягнення 75 216, 20 грн. відмовити повністю.

4. Стягнути з Гостомельської селищної ради Київської області (08290, Київська обл., місто Ірпінь, селище міського типу Гостомель, вул. Свято - Покровська, б. 125, код 04360617) на користь фізичної особи - підприємця Танського Тараса Костянтиновича (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 1 760 грн. 00 коп.

5. Доручити Господарському суду Київської області видати відповідний наказ.

6. Матеріали справи №911/2420/17 повернути до Господарського суду Київської області.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 16.02.2018 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

А.О. Мальченко