Рішення № 72244407, 16.02.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.02.2018Справа № 910/22851/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Лиськова М.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 8-А)

до Приватного акціонерного товариства "Ренесанс життя"

(01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, 69)

про стягнення 101 469,91 грн.,

Без повідомлення учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва, 18.12.2017, звернулось Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" (далі - позивач) із позовом до Приватного акціонерного товариства "Ренесанс життя" (далі - відповідач) про стягнення 3 845, 58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної виплати страхового відшкодування за договором страхування життя *серія ХР номер 000411 від 13.10.2016. У зв'язку з несплатою суми страхової виплати позивач просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 101 469,91 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частини 6 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2017 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 22.12.2017 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, 69.

Однак, 09.01.2018 поштове повідомлення з ухвалою суду від 22.12.2017 повернулось на адресу суду у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 22.12.2017 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Матеріалами справи підтверджено, що між Позивачем та ОСОБА_1 укладено договір іпотечного кредиту № 37/07-188М від 17.10.2007 (далі - договір іпотечного кредиту) згідно якого їй було надано кредит у сумі 144 018,24 гри. для інвестування в будівництво житла з кінцевим терміном погашення 16 жовтня 2037 року.

Відповідно до п.2.1. договору іпотечного кредиту видача кредиту здійснюється за умови укладення /договору страхування життя на умовах, погоджених з Банком.

13.10.2016 року між ІІрАТ «РЕНЕСАНС ЖИТТЯ» (Страховик). ОСОБА_2 (позичальник/страхувальник) та ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» (вигодонабувач) було укладено договір страхування життя *серія ХР номер 00041 1(страхування життя в рамках програми кредитування «Молодіжна») (далі - Договір страхування), строком дії з 21.10.2016 по 20.10.2017, відповідно до якого у випадку настання страхового випадку у вигляді смерті позичальника (незалежно від причин) при наявності суми заборгованості у позичальника за кредитним договором, що був укладений між позичальником та вигодонабувачем, відповідач має сплатити вигодонабувачу страхову виплату на суму заборгованості позичальника за кредитним договором, але не більше розміру страхової суми, визначеної Договором. Страхова сума за договором складає 103 519,91 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, з Позичальником ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 стався страховий випадок (смерть). Факт смерті позичальника підтверджується Довідкою про причину смерті від 14.02.2017 та Свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 від 14.02.2017 серія НОМЕР_1

За твердженням Позивача, залишок заборгованості станом на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 по договору іпотечного кредиту № 37/07-188М від 17.10.2007 становив 101 879,91 грн. Станом на дату звернення до суду залишок заборгованості по договору іпотечного кредиту № 37/07-188М від 17.10.2007 складає 101 469,91 грн., що пітверджується розрахунком заборгованості та виписками по особовому рахунку ОСОБА_3

Відповідно до п.4.2. Договору страхування страхувальник зобов'язаний а) письмово повідомити Страховика про настання події, що має ознаки Страхового Випадку, впродовж 30 календарних днів із дня, коли Страхувальнику стало про це відомо;б) в найкоротші строки надати Страховику документи, які свідчать про настання Страхового випадку, але не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання таких документів; в) при зверненні за Страховою виплатою надати Страховику заяву на страхову виплату за встановленою Страховиком формою, а також інші необхідні документи. Цей обов'язок поширюється також на Вигодонабувача у випадку його звернення за Страховою виплатою. При цьому, Вигодонабувач має право, з метою отримання страхового відшкодування, за власною ініціативою вчиняти будь-які дії, які повинен чи має право вчиняти Страхувальник. При цьому вчинення таких дій Вигодонабувачем буде породжувати такі ж самі правові наслідки, якби такі дії вчинив Страхувальник.

Згідно з 11.4.1 договору страхування Страховик зобов'язаний а) впродовж 2 (двох) робочих днів з моменту отримання інформації про настання Страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення Страхової виплати; б) при настанні Страхового випадку здійснити Страхову виплату в строк, передбачений цим Договором; в) повідомити Страхувальнику та Вигодонабувачу у письмовій формі своє рішення про здійснення страхової виплати, або про відмову чи відстрочку в здійсненні Страхової виплати із детальним обґрунтуванням причин такої відмови чи відстрочки. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення Страхової виплати Вигодонабувачу.

Згідно з р. 7. Договору страхування а) страхова виплата здійснюється одноразово в розмірі страхової суми, встановленої цим Договором за вказаним ризиком;Страхова виплата здійснюється Вигодонабувачу у розмірі грошових зобов'язань Страхувальника за Кредитам договором на дату настання страхового випадку, але не більше 100% розміру страхової суми, визначеної Договором; б) Страховик приймає рішення про здійснення Страхової виплати, відстрочку чи відмову в здійсненні впродовж 10 (десяти) робочих з дати отримання всіх необхідних документів, що передбачені ч.(е) гі.7 цього Договору.

21.02.2017 Позивач повідомив листом (вих. №2-2/14/886) Відповідача про настання страхового випадку гр. ОСОБА_1 (смерть), а також направив повний пакет документів для отримання страхової виплати згідно Договору страхування 6 по страховому випадку згідно супроводжувального листа (вих. №2-2/14-885).

10.03.2017 Позивач отримав відповідь (вх. №1566) від Відповідача, де зазначалося про направлення офіційних запитів до компетентних органів, стосовно обставин подій та про відкладення прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування до моменту отримання відповідей на зроблені запити та зобов'язання письмово повідомити Банк у 5-ти денний термін з моменту прийняття рішення про виплату чи відмову у здійсненні страхової виплати.

На дату звернення з цим позовом зобов'язання ПрАТ «РЕНЕСАНС ЖИТТЯ» з виплати страхового відшкодування не виконані, відповіді на претензію Банку не отримав.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку Позивача, виконанням Відповідачем грошових зобов'язань за Договором страхування, у зв'язку з чим Позивач вказує на існування заборгованості з виплати страхового відшкодування в розмірі 101 469,91 грн.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає Договір страхування життя *серія ХР номер 00041 1(страхування життя в рамках програми кредитування «Молодіжна») від 13.10.2016, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами Договір є договором страхування, який підпадає під правове регулювання норм статті 979 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору).

Предметом договору страхування за ст. 980 ЦК України можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до ст. 985 ЦК України страхувальник має право укласти зі страховиком договір на користь третьої особи, якій страхувальник зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі настання страхового випадку.

Згідно ст. 3 Закону України "Про страхування" страхувальники мають право при укладенні договорів страхування призначати громадян або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку для отримання страхового відшкодування, а також змінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Відповідно до частини 2 статі 9 Закону України «Про страхування» страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

На підтвердження факту настання страхової події Позивачем було подано до суду Довідкою про причину смерті від 14.02.2017 та Свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 від 14.02.2017 серія НОМЕР_1, окрім того позивачем надано суду розгорнутий розрахунок заборгованості та копію виписки по рахунку страхувальника на загальну суму 101 469,91 грн.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та пункту 7 Договору, станом на час розгляду справи строк виконання відповідачем грошових зобов'язань, щодо яких заявлено позов, настав.

Доказів оплати відповідачем заборгованості в сумі 101 469,91 грн., яку заявлено позивачем до стягнення, матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За висновками суду, всупереч викладеним вище нормам закону, відповідачем не було спростовано наданих позивачем доказів, зокрема, не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів погашення заборгованості в розмірі 101 469,91 грн. Обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, суду також не наведено.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе грошових зобов'язань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" до Приватного акціонерного товариства "Ренесанс життя" про стягнення страхового відшкодування в сумі 101 469,91 грн. підлягають задоволенню.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підляганню стягненню судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 1 600 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Ренесанс життя" (01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, 69, ідентифікаційний код 33948564) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 8-А; ідентифікаційний код 19364259) заборгованість в розмірі 101 469 (сто одна тисяча чотириста шістдесят дев'ять) грн. 91 коп. та судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя М.О. Лиськов