Рішення № 72244291, 12.02.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.02.2018 р.Справа № 910/20379/17

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА"

до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім"

про стягнення 47 044,95 грн.,

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Ліпіна В.В.,

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні судді господарського суду міста Києва Зеленіної Н.І. перебуває справа справи №910/20379/17 за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" про стягнення 47 044,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу в порядку регресу суму страхового відшкодування.

Ухвалою від 10.01.18 р., у зв'язку з набранням 15.12.2017 р. чинності Законом України від 03.10.2017 р. №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", у справі призначено підготовче засідання на 01.02.2018 р.

Протокольною ухвалою від 01.02.2018 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.02.2018 р.

У судове засідання 12.02.2018 р. з'явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив частково.

У судовому засіданні 12.02.2018 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

28.04.2014 р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА" та ОСОБА_1. укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №030221/4610/0000001, за яким застраховано транспортний засіб марки "MAZDA 6", держаний реєстраційний № НОМЕР_1.

20.05.2017 р. в м. Києві відбулась ДТП за участю транспортних засобів "MAZDA 6", держаний реєстраційний № НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1. та "MITSUBUSHI OUTLANDER", держаний реєстраційний № НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2

Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху України.

Внаслідок вказаного ДТП було пошкоджено автомобіль "MAZDA 6", держаний реєстраційний № НОМЕР_1, власнику вказаного транспортного засобу була завдана матеріальна шкода, розмір якої відповідно до страхового акту та розрахунку страхового відшкодування становить 46 325,32 грн.

За страховим випадком - ДТП, що сталась за участю застрахованого автомобіля, позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування у загальному розмірі 46 325,32 грн. грн. за платіжним дорученням № 024286 від 13.06.2017 р.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Матеріалами справи підтверджується, що автомобіль "MITSUBUSHI OUTLANDER", держаний реєстраційний № НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди, застрахований відповідачем за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК 2230680.

Зазначеним Полісом передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000,00 грн., франшиза - 0 грн.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 36.4. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, відповідач є особою, яка, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" зобов'язана відшкодувати завдану ДТП шкоду у розмірі та порядку, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування транспортних засобів, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 25.11.08 р.

Згідно зі ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідач проти позову заперечує частково, посилаючись на:

- неможливість застосування до спірних правовідносин положень ст. 625 ЦК України;

- недоведеність фактичного здійснення ремонту застрахованого автомобіля;

- необхідність вирахування суми ПДВ з вартості ремонту.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані докази в сукупності, суд зазначає наступне.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просить стягнути з відповідача, крім суми страхового відшкодування (46 325,32 грн.), також 555,90 грн. інфляційних втрат та 163,73 грн. 3 %; річних.

Відповідач, заперечуючи проти таких вимог, вказує на те, що до деліктних правовідносин, за відсутності договірних відносин між позивачем і відповідачем, положення ст. 625 ЦК не застосовуються.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом статей 524 та 533 ЦК грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Статтею 979 ЦК встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).

Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням. А правовідношення з відшкодування шкоди в порядку регресу, які склалися між сторонами у справі, що розглядається, також є грошовим зобов'язанням.

Стаття 625 ЦК розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.

Відповідно до статті 509 ЦК зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК.

Згідно зі статтею 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.

Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 ЦК.

Такої правової позиції дотримується і Верховний суд України, зокрема, у постанові від 01.06.2016 р. №3-295гс16.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, твердження відповідача про неможливість застосування ст. 625 ЦК до спірних правовідносин не відповідає вимогам закону та відхиляється судом.

Суд також відхиляє доводи відповідача про недоведеність фактичного здійснення ремонту застрахованого автомобіля, оскільки це спростовується наданим позивачем Актом виконаних робіт №1052187_ВН_045544 від 21.06.2017 р.

Стосовно доводів відповідача про необхідність вирахування суми ПДВ з вартості ремонту, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. ч. 15, 16 ст. 9 ЗУ "Про страхування", страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

Згідно з п.п. б) п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Приписами п.п. 196.1.3. п. 196.1 ст. 196 вказаного Кодексу, визначено, що не є об'єктом оподаткування операції, зокрема, з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів; надання послуг із загальнообов'язкового державного соціального страхування (у тому числі пенсійного страхування), недержавного пенсійного забезпечення, залучення та обслуговування пенсійних вкладів та рахунків учасників фондів банківського управління, адміністрування недержавних пенсійних фондів;

Тобто, при наданні послуг зі страхування до вартості таких послуг не включається сума податку на додану вартість, нарахований на суму такої послуги.

Разом з тим, послуги з відновлення (вартість відновлювального ремонту) та вартість деталей не виключені з числа об'єктів оподаткування податком на додану вартість.

Отже, реальні збитки, які мають відшкодовуватись страховиком згідно із договором страхування, включають витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодження речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Вартість майна та послуг, необхідних для відновлення майна до попереднього стану, включає суму податку на додану вартість, а тому будь-яких підстав для вирахування страховиком із сум страхового відшкодування суми податку на додану вартість законодавством не передбачено.

При цьому, підприємство, яке здійснювало ремонт автомобіля (ДП "АВТО ІНТЕРНЕШНЛ"), є платником ПДВ, що підтверджується, зокрема, випискою з ЄДРПОУ.

Крім того, згідно з п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Як вбачається з матеріалів справи, страхове відшкодування виплачено особі, яка здійснювала ремонт транспортного засобу на підставі виставленого рахунку (ДП "АВТО ІНТЕРНЕШНЛ"), а не безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), у зв'язку з чим заперечення відповідача не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином і у встановленому законом відповідачем, а відтак, заявлені вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 37-41; код ЄДРПОУ 25201716) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА"( 01032,м. Київ, вул. Саксаганського, 70а; код ЄДРПОУ 20033533) 47 044 (сорок сім тисяч сорок чотири) грн. 95 коп. (з яких страхового відшкодування 46 325,32 грн., 555,90 грн. інфляційних втрат, 163,73 грн. 3 % річних) та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16.02.2018 р.

Суддя Н.І. Зеленіна