Рішення № 72244096, 06.02.2018, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2018 р. м. Житомир Справа № 906/1082/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

при секретарі: Антоновій О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Поль А.А.- довіреність № 238 від 25.01.2018;

від відповідача: Кузнєцова М.О. - довіреність № 26/610 від 27.12.17,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Шубалого Олександра Богдановича (с.Оліївка, Житомирський р-н, Житомирська обл.)

до Житомирської міської ради (м. Житомир)

про зобов'язання скласти та підписати акт прийому-передачі нежитлового приміщення площею 305 кв. м. та акт про відсутність матеріальних претензій за проведений розрахунок

У підготовчому засіданні 25.01.2018 оголошувалась перерва до 10 год. 30 хв. 06.02.2018.

Позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання скласти та підписати акт прийому-передачі нежитлового приміщення площею 305 кв. м. та акт про відсутність матеріальних претензій за проведений розрахунок.

15.01.2018 на адресу суду від відповідача надійшов відзив від 12.01.2018 з додатком.

19.01.2018 від позивача через загальний відділ суду надійшли документи:

- відповідь на відзив від 19.01.2018, з додатками;

- заява про згоду на розгляд справи по суті в день закінчення підготовчого засідання від 19.01.2018.

30.01.2018 від відповідача надійшли заперечення з додатками.

В ході підготовчого засідання суду, представниками сторін, у відповідності до ст.183 ГПК України, було подано письмову згоду про початок розгляду справи №906/1082/17 по суті в даному судовому засіданні, після закінчення підготовчого засідання.

Враховуючи зазначене, судом було закрито підготовче засідання 06.02.2018 та оголошено судове засідання відкритим.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача у вирішенні спору покладається на розсуд суду. Зазначила, що відповідач не має можливості підписати акт про відсутність матеріальних претензій, оскільки позивач прострочив сплату половини ціни продажу, тому зобов'язаний сплатити неустойку. Пояснила, що сплату було прострочено на незначний термін дійсно з незалежних від позивача причин (перебування на лікарняному).

Представники сторін в судовому засіданні також зазначили, що не вбачають необхідності у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі міського голову в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Вказане також вбачається з відповіді на відзив від 19.01.2018 (а.с. 28).

Відповідно до ст.50 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Враховуючи зазначене, а також те, що міський голова виконує представницькі функції від імені відповідача, суд не вбачає необхідності залучати його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, а тому вказане клопотання позивача судом відхилено.

Розгляд справи здійснюється з урахуванням внесених змін до Господарського процесуального кодексу України, які набрали чинності з 15.12.2017, про що зазначено в ухвалі суду від 21.12.2017 (а.с. 121, т.1). Вказаною ухвалою, зокрема, визначено форму судового процесу, стадію розгляду справи та початок обрахування строку розгляду справи по суті - з 21.12.2017.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01 вересня 2017 року між територіальною громадою міста Житомира в особі Житомирської міської ради (далі - продавець, відповідач) та фізичною особою-підприємцем Шубалим Олександром Богдановичем (далі - покупець, позивач) укладено договір купівлі-продажу частини приміщення (далі - Договір), згідно якого продавець передає, а покупець приймає у власність (купує) нежитлові приміщення площею 305 кв.м., що складає 50/100 ідеальних частин нежитлового приміщення літ."А" загальною площею 607,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Житомир, вул. Перемоги, 54 (надалі - об'єкт приватизації), і зобов'язується сплатити за них ціну відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі (п.1.1. Договору).

Пунктом 1.2 Договору сторонами погоджено, що право власності на об'єкт приватизації переходить до покупця з моменту державної реєстрації права власності на об'єкт, яка здійснюється після повної сплати ціни продажу об'єкта приватизації.

Реєстрація права власності відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження" проводиться за умови пред'явлення двох актів: акту прийому-передачі та акту про відсутність матеріальних претензій за проведений розрахунок.

За п. 1.4 Договору, ціна продажу об'єкта приватизації складає 2342400,00 грн. (два мільйона триста сорок дві тисячі чотириста гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що покупець зобов'язаний внести кошти за придбаний об'єкт приватизації протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього Договору.

Відповідно до пунктів 3.1 та 3.2 Договору, передача об'єкта приватизації здійснюється продавцем покупцю в 3-денний термін після повної сплати за об'єкт приватизації. Передача об'єкта приватизації продавцем і прийняття його покупцем засвідчується актом прийому-передачі, який підписується сторонами.

У відповідності до п.4.1 Договору, сторони зобов'язалися виконувати обов'язки, покладені на них Договором, та сприяти другій стороні у виконанні її обов'язків.

Пунктом 6.1 Договору сторони обумовили, що продавець (відповідач) зобов'язаний передати покупцю об'єкт приватизації в установлений в Договорі термін, повідомляти покупця (позивача) у разі несвоєчасного внесення платежів за об'єкт приватизації та здійснювати контроль за виконанням умов цього Договору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, у позовній заяві та у відповіді на відзив (а.с.28) позивач зазначає, що ним повністю було сплачено продавцю вартість об'єкта приватизації, проте відповідач ухиляється від підписання передбачених договором актів, тобто від виконання умов договору та вимог закону.

Зсилаючись на приписи ч.4 ст. 334 ЦК України, на ч.1 ст. 22, ч.6 ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", позивач вважає дії відповідача такими, що порушують його право власності та унеможливлюють провести реєстрацію права власності на вказані нежитлові приміщення.

Також позивач звертає увагу суду на те, що сплату половини ціни продажу ним було прострочено лише на три дні, у зв'язку із погіршенням стану здоров'я, що підтверджується медичною довідкою. Вважає, що несвоєчасна сплата ціни продажу не свідчить про неналежне виконання господарського зобов'язання, оскільки є наслідком незалежних від нього обставин.

Наголошує, що позивач виконав свої зобов'язання щодо повної сплати ціни продажу і кошти відповідачем не повернуті, що свідчить про прийняття останнім виконання. Натомість позивач не може зареєструвати своє право власності, у зв'язку з відсутністю вищевказаних актів. Пояснює, що несплата неустойки може бути підставою для її стягнення в судовому порядку чи для розірвання договору в судовому порядку, однак не може бути підставою для порушення права власності позивача без відповідного судового рішення.

Відповідач у відзиві (а.с. 21) та запереченнях (а.с. 38) вказав на те, що оскільки позивачем було прострочено сплату ціни продажу об'єкта приватизації, то згідно п.7.1. Договору, він зобов'язаний сплатити неустойку. У зв'язку з вказаним позивачу направлялась претензія. Враховуючи несплату неустойки, Житомирська міська рада не може підписати акт відсутності майнових претензій. При вирішенні питання про задоволення позовних вимог, покладається на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Ч. 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору купівлі-продажу частини приміщення від 01.09.2017. Оскільки предмет договору є об'єктом приватизації, тому умови укладеного сторонами договору визначено згідно риписів ЗУ «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

За приписами ч.1 ст. 23 вказаного закону, право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна. Договір купівлі-продажу державного майна підлягає нотаріальному посвідченню та у випадках, передбачених законом, державній реєстрації

Відповідно до ч.5, 6 ст. 23 ЗУ «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», договір купівлі-продажу є підставою для внесення коштів у банківську установу на обумовлений договором рахунок як оплату за придбаний об'єкт приватизації. Покупець зобов'язаний внести зазначені платежі протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. У разі несплати коштів протягом зазначеного строку покупець сплачує на користь державного органу приватизації неустойку в розмірі 20 відсотків ціни продажу об'єкта. У разі несплати коштів згідно з договором купівлі-продажу разом з неустойкою протягом наступних 30 днів договір підлягає розірванню.

У триденний термін після сплати в повному обсязі ціни продажу об'єкта приватизації уповноважений представник органу приватизації і новий власник підписують акт передачі приватизованого об'єкта.

Згідно ч.1 ст.22 ЗУ «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», у разі якщо об'єктом є нерухоме майно, право власності на нього переходить до покупця після державної реєстрації в установленому законом порядку права власності на придбаний об'єкт, яка здійснюється після сплати у повному обсязі ціни продажу об'єкта.

Тобто, з вищенаведених умов Договору, які відповідають приписам ЗУ «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», вбачається, що визначальним, як для реєстрації права власності на об'єкт приватизації, так і для підписання акта прийому-передачі та акта про відсутність матеріальних претензій за проведений розрахунок, є факт повної сплати ціни продажу об'єкта (п.1.2 Договору).

Як вбачається з п.2.1. Договору, позивач зобовязався здійснити оплату ціни продажу об'єкта приватизації по 01.10.2017 включно.

Перерахування коштів було здійснено частинами: згідно платіжного доручення від 29.09.2017 №1 позивачем перераховано на рахунок відповідача 1200000,00 грн, та згідно платіжного доручення від 05.10.2017 №2 - 1142400,00грн (а.с. 16).

Тобто, перерахування другої частини платежу у розмірі 1142400,00грн дійсно було проведено з незначним простроченням - у 3 дні. Згідно довідки Центральної міської лікарні №1 від 04.10.2017 № 286, Шубалий Олександр Миколайович знаходився на лікуванні в денному стаціонарі поліклініки № 2 КУ ЦМЛ №1 в період з 29.09.2017 по 04.10.2017 (а.с. 29). Однак свої зобов'язання щодо оплати в повному обсязі ціни продажу майна позивач виконав.

За вказаного, після повної сплати ціни продажу об'єкта приватизації, згідно п.1.2 Договору, у відповідача виникли зобов'язання щодо підписання визначених Договором актів, що також узгоджується з приписами ст. ст.22, 23 ЗУ «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Натомість, наданими до справи документами підтверджено, що відповідач обґрунтовує свою відмову від підписання актів тим, що позивачем не сплачено неустойку, згідно п.7.1 Договору, про що також останньому 09.10.2017 було направлено претензію №318 (а.с.22).

Кожна особа ма' право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 ЦК України).

Статтею 16 ЦК України закріплено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, шляхом примусового виконання обов'язку в натурі. Спосіб захисту у вигляді примусового виконання обов'язку в натурі застосовується в зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов'язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов'язку чи уникає його.

З огляду на вказане, враховуючи, що на дату вирішення спору договір є чинним і кошти відповідачем не повернуто, суд вважає вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача виконати умови укладеного сторонами Договору в частині складення, підписання та направлення позивачу вищезазначених актів правомірними та такими що підлягають задоволенню. При цьому судом береться до уваги характер спірних правовідносин, якими саме на відповідача покладається обов'язок передати майно, а відповідно і оформлення та предоставлення для підписання позивачу передбачених п. 1.2 Договору актів, (п.3.1 Договору).

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Що стосується твердження відповідача про те, oj лише після сплати неустойки є можливим підписання акта про відсутність матеріальних претензій за проведений розрахунок, суд вважає його помилковим, оскільки, як зазначалося вище, зі змісту п. 1.2 Договору вбачається, що визначеними Договором актами підтверджується саме повна сплата ціни продажу об'єкта, до якої жодного відношення не мають штрафні санкції.

Вказане також вбачається з ч.8 ст.23 ЗУ «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», згідно якої органи приватизації здійснюють контроль за виконанням покупцем умов договору купівлі-продажу, а в разі їх невиконання застосовують санкції, передбачені чинним законодавством, та можуть у встановленому порядку порушувати питання про розірвання договору.Тобто, за умовами Договору та вказаного Закону, відповідач не позбавлений права звернутися до суду як з вимогою про стягнення неустойки з покупця, так і з вимогою щодо розірвання договору у випадку несплати покупцем неустойки.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За приписами статтей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства належить змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, тобто кожна сторона спору повинна довести ті обставини, на які посилається, відповідними доказами.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню у заявленому обсязі.

В порядку ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Житомирській міській раді (10014, Житомирська обл., м. Житомир, майдан ім. С.П.Корольова, буд.4/2, код ЄДРПОУ 13576954), на виконання умов договору купівлі- продажу частини приміщення від 01.09.2017, скласти, підписати та направити фізичній особі-підприємцю Шубалому Олександру Богдановичу (АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1):

- акт прийому-передачі покупцю нежитлового приміщення площею 305 кв.м., що складає 50/100 ідеальних частин нежитлового приміщення літ. "А" загальною площею 607,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 54;

- акт про відсутність матеріальних претензій за проведений розрахунок за нежитлове приміщення площею 305 кв.м., що складає 50/100 ідеальних частин нежитлового приміщення літ. "А" загальною площею 607,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 54.

3. Стягнути з Житомирської міської ради (10014, Житомирська обл., м. Житомир, майдан ім. С.П.Корольова, буд.4/2, код ЄДРПОУ 13576954)

на користь фізичної особи-підприємця Шубалого Олександра Богдановича (АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1) - 3200,00грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 16.02.18

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1- у справу;

2-3- сторонам ( рек. з пов.)