Ухвала суду № 72243105, 16.02.2018, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/3094/16-к

Провадження № 1-кп/163/11/18

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2018 року Любомльський районний суд Волинської області

у складі: головуючої - судді Гайдук А.Л.,

за участі секретаря судового засідання – Голядинець О.В.,

прокурора – Шаруновича Є.В.,

обвинуваченого – ОСОБА_1,

захисника – ОСОБА_2,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Любомль кримінальне провадження №12016030150000348 про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, депутата Вишнівської об'єднаної територіальної громади Любомльського району Волинської області, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України,-

в с т а н о в и в:

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що він 12 липня 2016 року приблизно о 20 годині 45 хвилин, знаходячись біля будинку №10 по вулиці Прикордонників в с. Висоцьк Любомльського району, під час суперечки з оперуповноваженим з протидії нелегальній міграції 1-го сектору оперативно-розшукового відділу (з місцем дислокації населений пункт Римачі) оперативно-розшукового управління Північного регіонального управління ОСОБА_3, яка виникла з приводу службової діяльності останнього, достовірно знаючи, що ОСОБА_3 є працівником правоохоронного органу, наніс йому два удари кулаком правої руки в ліву частину обличчя та згодом під час боротьби намагався нанести ще кілька ударів по тулубу, чим заподіяв йому тілесні ушкодження у вигляді синця в скроневій ділянці зліва з переходом на верхнє повіко лівого ока, в ділянці живота зліва, крововиливу на слизовій оболонці верхньої губи справа, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, які згідно висновку експерта № 119 від 13.09.2016 року в своїй сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров’я.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.2 ст.345 КК України, як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв’язку з виконанням даним працівником службових обов’язків.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – ОСОБА_2 подав письмове клопотання про закриття кримінального провадження відносно його підзахисного на підставі ст.48 КК України, у зв’язку із зміною обстановки. Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_1 вперше вчинив злочин (на думку сторони обвинувачення) середньої тяжкості, з моменту події, що мала місце, пройшов тривалий період часу (більше року), упродовж якого будь-яких правопорушень він не вчиняв, з потерпілим примирився та останній будь-яких претензій матеріального та морального характеру до нього не має, а також громадою села його обрано депутатом Вишнівської об'єднаної селищної громади, що свідчить про високий авторитет ОСОБА_1 серед односельчан. За викладених обставин вважає, що ОСОБА_1 перестав бути суспільно-небезпечною особою, а тому відпала необхідність у притягненні його до кримінальної відповідальності.

Обвинувачений ОСОБА_1 клопотання свого захисника підтримав, як в письмовій формі, так і усно в судовому засіданні, та просив звільнити його від кримінальної відповідальності. Разом з тим, вказав на невизнання своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Прокурор заперечив проти клопотання захисника обвинуваченого, вважаючи його безпідставним, так як невизнавальна позиція обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому діяння уже сама по собі унеможливлює застосування положень ст.48 КК України, яка передбачає звільнення від кримінальної відповідальності.

Потерпілий ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, в канцелярію суду подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Заслухавши учасників судового процесу та вивчивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог ч.1 ст.285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно ч.ч.1, 4 ст.286 КПК України, звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Статтею 48 КК України визначено, що особу, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Отже, звільнення особи від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених ст.48 КК України, є не обов’язком, а правом суду.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вини у вчиненні інкримінованого йому кримінально-караного діяння не визнав, тим самим заперечивши факти та обставини, наведені в обвинувальному акті.

Пленум Верховного Суду України у пункті 7 постанови від 23.12.2005 року №12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» роз’яснив, що для застосування ст.48 КК України необхідно встановити, що після вчинення злочину особою невеликої або середньої тяжкості обстановка змінилась таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним, або особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама, або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлює вчинення нею нового злочину.

Як вбачається з п.2 цієї ж постанови Пленуму Верховного Суду України, при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) під час попереднього, судового, апеляційного або касаційного розгляду справи повинен переконатися, що діяння, яке поставлене особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна у його вчиненні, а також, що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК України. Тільки після цього можна постановити (ухвалити) у визначеному КПК України порядку відповідне судове рішення.

Отже, виходячи з положень ст.48 КК України та наведених роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, суд повинен переконатися, що інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_1 діяння мало місце та останній винуватий у його вчиненні.

Невизнання обвинуваченим вини унеможливлює перевірку достатності підстав для застосування відносно нього ст.48 КК України, оскільки зазначена норма за своєю сутністю для звільнення від кримінальної відповідальності є нереабілітуючою підставою, що суперечить позиції обвинуваченого, яка у своєму кінцевому логічному наслідку вказує на відсутність у його діях складу кримінального правопорушення.

Окрім цього суд зважує на висловлену під час судового розгляду позицію потерпілого ОСОБА_3 щодо відповідальності обвинуваченого за вчинене, а саме, останній вважав, що ОСОБА_1 слід призначити не суворе покарання. Така позиція потерпілого зводиться до необхідності все-таки призначення обвинуваченому покарання, хоча й не суворого, однак аж ніяк не свідчить про бажання та погодження потерпілого на звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Таким чином, з наведених підстав у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 слід відмовити, а розгляд кримінального провадження продовжити в загальному порядку.

Керуючись ст.284, ст.285 КПК України, на підставі ст.48 КК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_2 про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого у кримінальному провадженні №12016030150000348 ОСОБА_1 на підставі ст.48 КК України, у зв’язку із зміною обстановки, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуюча: суддя А.ОСОБА_4