Рішення № 72242728, 01.02.2018, Свалявський районний суд Закарпатської області

СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 306/1469/17

Провадження № 2/306/619/17

Рядок статзвіту № 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2018 року м. Свалява

Свалявський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді - Тхір О.А.,

за участю секретаря - Касинець В.В.,

представника позивача — ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Свалява цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПриватБанк», приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Свалявський районний відділ ДВС головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, а саме, виконавчого напису приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Позов обґрунтовано тим, що у червні 2014 року ПАТ КБ “Приватбанк” на його усне звернення оформив кредитну карту категорії “Gold” із сумою кредиту 20000 грн., строком на 4 (чотири) роки, тобто до 2018 року, для користування поточними кредитними коштами, без укладення договору. Позивач вказує на те, що 31.07.2015 року ним було виявлено, що невідома особа, діючи навмисно, шахрайським способом, перерахувала з наданої йому кредитної картки, грошові кошти в сумі 19484 грн. на мобільні номери оператора “Київстар”, про що позивач негайно повідомив ПАТ КБ “Приватбанк”. Спільно з банком, було вирішено питання про внесення ОСОБА_3 на рахунок “Приватбанку” решти суми заборгованості, тобто різниці між викраденим та залишком, що свідчило про повне погашення карткового рахунку, та з того часу, жодних претензій банк до позивача не пред’являв. По факту скоєння кримінального правопорушення, 31.07.2015 ОСОБА_3 повідомив Свалявське відділення поліції та 01.08.2015 року відомості про вчинене кримінальне правопорушення внесено до ЄДРСР з відкриттям кримінального провадження №12015070150000663 з правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 190 КК України. Разом з тим, посилається на те, що 07.07.2017 року на його адресу надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 54230930 Свалявського РВ ДВС від 04.07.2017 року про стягнення з нього на користь ПАТ КБ “Приватбанк” заборгованості на загальну суму 46986,06 грн. та 4698,60 грн. виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, підставою відкриття якої став виконавчий напис приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_4. Позивач вважає, що вищевказаний виконавчий напис не відповідає нормам законодавства України, порушує права позивача, у зв’язку з чим, просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 842 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ “Приватбанк” грошової заборгованості на загальну суму 46986,06 грн.

Крім того, позивач просив, під час підготовки справи до слухання витребувати від ПАТ КБ “Приватбанк” для огляду в суді оригінал кредитної справи, заведеної та сформованої на прізвище ОСОБА_3 для оформлення кредитного договору та видачі кредитної карти на грошові кошти; витребувати від СВ Свалявського ВП Мукачівського ВП ГУНП в З/о кримінальне провадження, відомості про яке внесено до ЄДРСР 01.08.2015 року за № 12015070150000663; викликати в судове засідання та допитати у якості свідка працівника Свалявського відділення ПАТ КБ “Приватбанк” спеціаліста по обслуговуванню клієнта.

Одночасно з позовом подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою від 13.07.2017 року провадження у справі за вказаним позовом відкрито та витребувано докази від відповідачів та задоволено клопотання про виклик свідка - представника відділення банку.

Питання щодо виклику як свідка представника відділення банку в подальшому не розглядалось та було відмовлено в задоволенні повторного клопотання про виклик в якості свідка представника Свалявського відділення ПАТ КБ "ПриватБанк", оскільки позивачем та його представником не було вказано, кого саме, ПІБ особи, адресу свідка, слід викликати та допитати.

Ухвалою від 14.07.2017 року в задоволенні заяви про забезпечення позову у даній справі - відмовлено.

Позивач в дане судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, в попередніх судових засіданнях позовні вимоги підтримав повністю, просив скасувати виконавчий напис нотаріуса, оскільки вважає, що кошти з його рахунку було викрадено шахрайським способом, про вчинення такої крадіжки звернувся до працівників банку та повідомив в установленому порядку поліцію для внесення відомостей в ЄРДР.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат ОСОБА_1, (діє на підставі договору про надання юридичних послуг від 02.08.2017 року, ордер серії ЗР № 24350 від 02.08.2017 року) заявлені вимоги підтримала повністю та, крім того, зазначила, що її довіритель і вона вважають, що даний виконавчий напис про стягнення заборгованості за кредитним договором є незаконним, оскільки взагалі не існує кредитного договору, про який йдеться в написі, а анкета не є кредитним договором та не відповідає всім умовам, які ставляться до договору, крім того нотаріус не вправі вчиняти такий напис, оскільки, вважає, банку слід було б звернутись до нотаріуса або за його юридичною адресою або за місцем проживання боржника (тобто позивача), а нотаріус який знаходиться в іншій області не має права вчиняти такий напис. Крім того, зазначає, що в провадженні слідчого знаходиться кримінальне провадження щодо шахрайських відносно позивача по факту шахрайського викрадення коштів з його кредитної картки, про що було повідомлено Свалявське відділення ПриватБанку. В зв'язку з цим стверджує, що відсутня головна умова для вчинення нотаріального напису - безспірність заборгованості, адже зазначені обставини виключають таку безспірність, а нотаріус зазначене не перевірив, хоча на думку представника, зобов'язаний був це перевірити. Тому вважає, що є всі підстави для скасування такого виконавчого напису нотаріуса.

02.08.2017 року від відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк», надійшло заперечення на позовну заяву (подане за правилами відповідних норм ЦПК України, які діяли на час такого подання), в якому представник відповідача вважає позов безпідставним та просить відмовити в задоволенні такого повністю, оскільки виконавчий напис вчинено з дотриманням вимог Закону, документи подані для такої нотаріальної дії підтверджують безспірність заборгованості за кредитним договором, а сам позивач до банку з заявою про викрадення коштів з його картки не звертався, доказів про таке не надав, та відсутні будь-які відомості чи докази про те, що ним з представником банку досягнуто домовленостей щодо погашення залишку боргу та закриття кредитної картки.

Крім того, зазначає, що згідно судової практики та вимог закону анкета-приєднання до умов кредитного договору є договором, та щодо місця вчинення виконавчого напису жодним НПА не заборонено стягувачу обирати таке місце самостійно і нічим не визначено, що така нотаріальна дія мала б вчинятись за місцем проживання боржника чи місцем знаходження стягувача.

Ухвалою суду від 26.12.2017 року було поновлено судовий розгляд у зв'язку з необхідністю з'ясувати обставину щодо оригіналу кредитного договору, та зобов'язано відповідача ПАТ КБ "ПриватБанк" надати до суду зазначений кредитний договір б/н від 07.05.2010 року на ім'я ОСОБА_3

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 (діє на підставі довіреності №8471-К-О від 30.12.2016 року) для з'ясування обставин у справі щодо яких було поновлено судовий розгляд надала суду для огляду витребуваний судом оригінал кредитного договору та щодо таких обставин пояснила, що надана для огляду суду заява про приєднання до Умов та Привал надання банківських послуг є оригіналом кредитного договору щодо якого вчинено оспорюваний виконавчий напис. Дана анкета-заява і є кредитним договором приєднання, на підставі якої вчинено виконавчий напис про примусове стягнення заборгованості. Зазначає, що аналогічна позиція про те, що така заява є договором висвітлена і в судовій практиці вищих судів, крім того зазначила, що про безспірність заборгованості свідчить те, що банком виконано умова щодо пропозиції добровільного погашення заборгованості, яка в установленому порядку була надіслана за зареєстрованою адресою боржника, заяв про зміну адреси проживання банку боржник не подавав, хоча на нього покладено такий обов'язок згідно з умовами кредитного договору. В тридцятиденний строк заперечень від позивача щодо суми заборгованості чи оспорювання такої заборгованості не було, тому сума заборгованості вважається безспірною. Щодо строків позовної давності зазначила, що в таких договорах за кредитними картками строк позовної давності установлено договором в 50 років.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Свалявського РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області подав в канцелярію суду заяву про розгляд справи у відсутності представника (вх. № 5162 від 26.07.2017 року, а.с. 40).

Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 подав в канцелярію суду заяву про розгляд справи у його відсутності (вх. № 6775 від 03.10.2017 року, а.с. 79), та надіслав до суду витребувані документи, а саме нотаріально завірену копію матеріалів, на підставі яких ним було вчинено оспорюваний виконавчий напис.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши, оцінивши та перевіривши надані суду та витребувані судом докази, докази на підтвердження обґрунтувань позовної заяви та поданих заперечень, суд доходить наступного висновку.

Згідно ст. 13 ЦПК України - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ст. 20 ЦК України - право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 95 ЦПК України - письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які дані про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

На підставі наданих суду доказів встановлено наступні обставини.

07.05.2010 між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Приватбанк» був укладений кредитний договір б/н, який складається з заяви позичальника на отримання кредиту й Умов та Правил надання банківських послуг, з якими позичальник був ознайомлений, що підтверджується його підписом. На підставі даного договору банк надав, а ОСОБА_3 отримав кредитну картку з лімітом з відповідним кредитним лімітом. До даного в процесі користування кредитними коштами ОСОБА_3 перевипускались кредитні картки та збільшувався кредитний ліміт в останнє у червні 2014 року йому було надано до даного договору кредитну картку категорії "Gold" з кредитним лімітом 20 000 грн.

24.01.2017 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 було вчинено виконавчий напис серія НМО 383398, зареєстровано в реєстрі за №842, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» суми в розмірі 46986 грн. 84 коп. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором б/н від 07.05.2010 за період з 07.05.2010 року по 04.10.2016, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 21320,84 грн., нарахованих відсотків у розмірі 6870,18 грн., нарахованої пені за прострочене зобов'язання у розмірі 18483,46 грн., нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу у розмірі 1150,00 грн., заборгованості по штрафам (фіксована частина) у розмірі 500 горн., відсоток від суми заборгованості у розмірі 2213,62 грн.

Даний виконавчий напис був вчинений на підставі наданої нотаріусу від ПАТ КБ «Приватбанк» заяви про стягнення боргу, копії договору б/н від 07 травня 2010 року, розрахунку заборгованості за договором станом на 31 травня 2015 року та 04 жовтня 2016, письмової вимоги банку від 12.11.2016 про усунення порушень за кредитним договором, направлену цінним листом з описом вкладення на адресу позичальника ОСОБА_3

На підставі виконавчого напису від 24.01.2017 №842 державним виконавцем Свалявського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області 04.07.2017 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження та постановлено стягнути з боржника на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість в сумі 46986,06 грн., виконавчий збір у розмірі 4698,60 грн.

Разом з тим, судом перевірено в судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12015070150000663, відомості за яким внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення з правовою кваліфікацією, передбаченою ч.1 ст.190 КК України (витребувані ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 13.07.2017 року), згідно яких 31.07.2015 року ОСОБА_3 повідомив Свалявське відділення поліції про вчинення невідомою особою (шахрайським способом) перерахунку з наданої позивачу кредитної карти категорії “Gold” із сумою кредиту 20000 грн., грошових коштів в сумі 19484 грн. на мобільні номери оператора “Київстар”.

Оглянувши в судовому засіданні матеріали кримінального провадження №1201507015000663, витребуваного судом від Свалявського відділення поліції встановлено, що 31.07.2015 року ОСОБА_3 звернувся до Свалявського ВП Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області із заявою про вчинене кримінальне правопорушення (злочин), за фактом вчинення злочину слідчим 01.08.2015 року було внесено відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. А саме, ОСОБА_3, 31.07.2015 року виявив, що невідома особа шахрайським способом перерахувала з його кредитної картки на мобільні номери оператора "Київстар" кошти в сумі 19484,00 грн. під час продажу ним на сайті "ОLХ" ліжка. А саме, коли ОСОБА_3 зателефонував потенційний покупець з пропозицією придбати в нього це ліжко, в ході розмови з невідомим співрозмовником, шляхом введення ОСОБА_3 в оману, змусив його повідомити останні 4 цифри з смс-повідомлення, яке прийшло на його фінансовий номер (зареєстрований в Приватбанку). Того ж дня, через деякий час ОСОБА_3 виявив відсутність коштів на його кредитній картці та зрозумів, що ці кошти було вкрадено з його картки шахрайським способом, особою яка телефонувала йому з приводу придбання ліжка. З матеріалів, крім того вбачається, що з часу звернення заявника до поліції 31.07.2015 року і аж до часу отримання ним постанови про примусове стягнення боргу у липні 2017 року - позивач жодного разу не поцікавився ходом розслідування даного кримінального провадження. А коли отримав постанову державного виконавця, звернувшись до поліції, отримав копію постанови про закриття даного кримінального провадження від 20.12.2016 року у зв'язку з відсутністю складу злочину.

В судовому засіданні встановлено, що ухвалою слідчого судді від 26.09.2017 року у справі № 306/1953/17 зазначену постанову слідчого від 20.12.2016 про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12015070150000663, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України року було скасовано . Тобто досудове розслідування у зазначеному КП було відновлено.

Твердження позивача про те, що він повідомив про зазначені шахрайські дії щодо викрадення коштів з його кредитної картки спеціалістів Свалявського відділення ПАТ КБ "ПриватБанк" (за місцем обслуговування карткового ранку) не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки позивач та його представник жодних допустимих та належних доказів на підтвердження таких пояснень та доводів позову не надали, хоча обов'язок доказування покладається на сторону, яка заявляє про відповідні обставини та факти. Так само не надано суду жодних доказів на підтвердження доводів позовної заяви та пояснень самого позивача про те, що ним з банком було врегульовано питання по даній кредитній картці, а саме, що повністю погашено залишок заборгованості, який лишився після викрадення коштів, та що дану кредитну картку було закрито і заборгованості перед банком він не мав.

Оцінюючи доводи представника позивача на підтвердження своїх позовних вимог та заперечення представника відповідача на підтвердження наданих письмових заперечень, суд виходить з наступного:

Статтями 87, 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем і за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Таким чином, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється КМУ (ст.18 ЦК України, ст.87 Закону України «Про нотаріат»).

Згідно із п.284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (з відповідними змінами), затвердженої наказом МЮУ від 03.03.2004р. №20/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості боржника перед стягувачем. При цьому заборгованість боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи, передбачені Переліком документів.

Згідно п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. №1172 (в редакція, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) виконавчий напис може бути вчинений на кредитному договорі, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Отже, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172, а тому при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному переліку.

Таким чином, за змістом п.1 Переліку документів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, а також п.п.284 та 286 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та ст.ст.87 та 88 ЗУ «Про нотаріат» заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені наведеним вище Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів та підтверджують безспірність заборгованості. При цьому, дії нотаріуса при вчиненні виконавчого напису мають бути спрямовані на перевірку безспірності заборгованості.

Аналізуючи надані нотаріусом копії документів, на підставі яких вчинено нотаріальний напис, суд доходить висновку, що стягувачем, для вчинення виконавчого напису, були надані всі документи, зазначені в п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Суд відхиляє доводи представника позивача щодо не надання банком усіх необхідних документів, для вчинення виконавчого напису, які б підтверджували безспірність заборгованості, з тих підстав, що, по-перше, як вбачається з документів, які були надіслані нотаріусом, банком були надані копії розрахунків заборгованості станом на 31.05.2015 та на 04.10.2016. Крім того, встановлено, що банком було надано нотаріусу і оригінал заяви ОСОБА_3 про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, а зазначена заява є кредитним договором.

Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Аналізуючи вказані документи суд прийшов до висновку, що це не просто розрахунки заборгованості, а виписки-розрахунки, оскільки документи містять не лише суми заборгованості, а й всі інші необхідні дані: дату операції за рахунками обліку заборгованості, кількість днів, за які нараховано заборгованість за відсотками, пенею та комісією, залишок поточної та простроченої заборгованості за кредитом, сальдо, на яке не нараховуються проценти, за певний період (пільговий період), процентна ставка (поточна та прострочена) , ставка пені за порушення строків розрахунку, нараховані відсотки на залишок поточної та простроченої заборгованості, сума комісії та пені, сплачені відсотки, сума погашення за наданим кредитом, заборгованість за наданим кредитом.

Тобто, інформація, яку містять вказані документи, свідчить про те, що стягувачем, для вчинення виконавчого напису, було надано не лише розрахунок заборгованості, а і виписку з рахунка боржника.

Суд вважає, що вказаний документ, а саме виписка-розрахунок і є первинним документом, оскільки, з урахуванням Переліку типових документів, що затверджений наказом Мінюсту від 12.04.2012 №578/5, виписка банку відносяться до первинних документів.

Таким чином, нотаріусом було зроблено однозначний висновок про безспірність вказаної суми боргу.

Суд також не приймає доводи позивача та його представника про не повідомлення позивача про розпочату процедуру примусового стягнення заборгованості за кредитним договором.

Так, судом встановлено, що до звернення до нотаріуса ПАТ КБ «Приватбанк» 12.11.2016 року надіслав ОСОБА_3 письму вимогу про усунення порушень за кредитним договором. В цьому документі зазначалося, що у випадку не усунення порушень, банк почне процедуру примусового стягнення заборгованості. Вказана вимога була надіслана позивачу цінним листом з описом вкладення, та наявний розрахунковий документ про оплату послуг поштового зв'язку, про надіслання зазначеного цінного листа, що відповідає вимогам, які встановлені для такого повідомлення боржника.

На оглянутих в судовому засіданні документах: описі та списку згрупованих поштових відправлень наявні відмітки поштового відділення про відправлення поштового вкладення позивачу ОСОБА_3 за адресою його проживання.

Отже, твердження позивача про відсутність доказів про надіслання йому банком письмової вимоги про виконання зобов'язання є безпідставним та спростовується вищезазначеними документами, наявними у матеріалах цивільної справи. Надання нотаріусу доказів отримання такої вимоги про усунення порушень, переліком документів, які подаються нотаріусу для вчинення нотаріального напису, не вимагаються.

З документів, наданих нотаріусом, вбачається, що письмова вимога, з доказами її надіслання та виписка-розрахунок по рахунку позивача були передані нотаріусу для вчинення виконавчого напису.

Доказів того що на момент вчинення виконавчого напису приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 позивач ставив під сумнів безспірність вимог ПАТ «ПриватБанк», останнім не надано. Так, позивачем не надано доказів про направлення ним будь-яких заперечень з приводу правомірності чи неправомірності розрахунку боргових зобов'язань, доказів оскарження кредитного договору, а тому посилання його представника на те, що заборгованість не є безспірною безпідставні.

Жодним судовим рішенням не встановлено недійсність правочинів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис. Крім того, позивачем не спростовується наявність самого кредитного договору та факт отримання та користування кредитною карткою, виданою йому на підставі такого договору.

Обгрунтування доводів позивача про наявність спору щодо суми заборгованості в зв'язку з викраденням шахрайським способом коштів з його карти - на день розгляду справи жодним вироком суду не встановлено. Наявність незавершеного кримінального провадження по вказаному факту заборгованості перед банком не спростовує, враховуючи ту обставину, що вини працівників банку у таких шахрайських діях не встановлено, а позивач самостійно та добровільно без буд-якого стороннього втручання працівників ПАТ КБ "ПриватБанк" надав третій особі конфіденційну інформацію, яка дозволила такій особі перерахувати кошти з банківської карти позивача на рахунки мобільного оператора, та факт розслідування таких шахрайських дій не спростовує наявність заборгованості перед банком у позивача, в той час і не підтверджує наявність спору щодо суми заборгованості позивача перед банком..

Твердження позивача і його представника про те, що виконавчий напис вчинено поза межами строку позовної давності, спростовуються наступними встановленими судом обставинами.

Так, статтею 88 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки (стаття 257 ЦК України).

Твердження представника відповідача, що договором за даною вимогою встановлено спеціальну позовну давність у 50 років, жодними доказами не підтверджено, тому судом до уваги не береться.

Відповідно до ч.5 ст. 261 ЦК України перебіг строку позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права чи про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Судом встановлено, що нотаріус ОСОБА_4 вчинив оспорюваний виконавчий напис не порушуючи встановленого ст.88 Закону України "Про нотаріат" трьох річного строку, оскільки право вимоги у банку за вказаним кредитним договором виникло після 03.02.2016 року, тому строк пред'явлення вимоги про стягнення боргу за основною сумою боргу на день вчинення нотаріального напису 24.01.2017 року не минув, як не сплив і річний строк позовної давності щодо інших вимог, зокрема, про стягнення пені та штрафних санкцій.

Звернення банку до нотаріуса було 29.11.2016, а виконавчий напис вчинено 24.01.2017, а тому і банком не було пропущено строк позовної давності за даною вимогою.

Главою 16 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» затвердженого Наказом Мінюсту №286/5 від 22 лютого 2012 року (надалі Порядок) передбачено порядок вчинення виконавчих написів нотаріусами.

Підпунктом 1.4. пункту 1 глави 16 Порядку передбачено, що виконавчий напис вчинюється нотаріусом незалежно від місця виконання вимоги, місцезнаходження боржника або стягувача.

Таким чином, твердження представника позивача щодо відсутності повноважень у нотаріуса Чернігівського міського нотаріального вчиняти виконавчий напис щодо даної вимоги у зв'язку з порушенням правил територіальності є безпідставними.

Отже, судом встановлено, що при вчинені виконавчого напису приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 були дотримані вимоги ЦК України, Закону України «Про нотаріат», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172.

Встановивши, що банком нотаріусу надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості, наявність доказів належного направлення позивачу письмової вимоги про усунення порушень, суд доходить висновку про безпідставність заявлених позовних вимог.

Отже, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов’язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів (аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 04 березня 2015 №6-158цс15).

Що стосується позовних вимог ОСОБА_3 заявлених до відповідача приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як слідує з системного аналізу правових норм та практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні, відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Інакше кажучи, цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом. Сам же нотаріус може залучатися судами як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Таким чином, оскільки, нотаріус, який вчинив виконавчий напис не може бути відповідачем за даним позовом, а дійсним відповідачем може бути лише кредитор, то позовні вимоги ОСОБА_3, пред'явлені до приватного нотаріуса ОСОБА_4 є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

З огляду на вищенаведене, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу в судовому засіданні, суд доходить висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_3 і до ПАТ КБ «Приватбанк» і до приватного нотаріуса ОСОБА_4, та вважає, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 12, 13, 81, 89, 209, 211, 229, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, керуючись ст.ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат»,ст. 16 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_3 (89300, м. Свалява, вул. Головна, 31/30) до ПАТ КБ «ПриватБанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, Дніпропетровська область), приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (14005, м. Чернігів, проспект Миру, 55), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Свалявський районний відділ ДВС головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (89300, м. Свалява, вул. Першотравнева, 64) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню —відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Свалявський районний суд Закарпатської області.

Головуюча: суддя О.А.Тхір

Повний текст рішення складено 12.02.2018 року