Вирок № 72242503, 23.01.2018, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/63820/17-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.01.2018 Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді Шапутько С. В.

за участю секретаря Василевської С. А.

прокурора Олексюка В. С.

захисника Поповченка Т. І.

обвинуваченого ОСОБА_2

представника потерпілого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження №12017100060005201, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.01.2017, за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5., уродженця м. Одеса, Одеської області, громадянина України, маючого середню освіту, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 (приватний будинок), проживаючого за адресою АДРЕСА_2, раніше судимого вироком Київського районного суду м. Одеси від 11.12.2012 за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 304 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна, звільненого з місць позбавлення волі 25.11.2016 за відбуттям строку покарання,

- у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2, маючи не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість, повторно вчинив умисний корисливий злочин за наступних обставин.

16.10.2017, приблизно о 10 годині 20 хвилин, ОСОБА_2 перебував у центральній частині м. Києва та приблизно о 10 год. 25 хв. зайшов до магазину «ZARA», ТОВ «ЗАРА УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 35534116), за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 23. Перебуваючи у приміщенні вказаного магазину ОСОБА_2 побачив виставлені для продажу дитячі джинсові штани, артикул 8367/751/400/12, вартістю 599 грн.; дитячі джинсові штани, артикул 8367/751/400/12, вартістю 599 грн.; дитяче взуття, артикул 5263/203/117/37, вартістю 1799 грн., на придбання якого грошових коштів не мав, та у нього виник умисел на викрадення цього майна. Маючи злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, тобто крадіжку, вчинену повторно, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, їх наслідки та бажаючи їх настання ОСОБА_2, скориставшись тим, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає та не може завадити вчиненню протиправних дій, взяв зі стенду відкритої викладки товарів, що реалізуються у магазині «ZARA», вищевказані дитячі джинсові штани, артикул 8367/751/400/12, вартістю 599 грн.; дитячі джинсові штани, артикул 8367/751/400/12, вартістю 599 грн.; дитяче взуття, артикул 5263/203/117/37, вартістю 1799 грн., загальною вартістю 2997 грн., які належать ТОВ «ЗАРА УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 35534116), та поклав їх до свого рюкзака чорного кольору. Після цього з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, не маючи наміру оплачувати вартість товару, пішов повз касову зону магазину «ZARA» до виходу.

Після цього, залишивши межі зазначеного магазину та не розрахувавшись за вказане майно, ОСОБА_2, виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак крадіжку не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки за межами магазину, ОСОБА_2, був зупинений працівником магазину «ZARA».

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину визнав повністю та підтвердив, що вчинив його за викладених в обвинувальному акті обставин. Не оспорював фактичних обставин скоєного правопорушення, місця, часу, способу вчинення злочину, виду та вартості майна, на викрадення якого було спрямовано злочинний умисел. Просив суворо його не карати, зазначив, що у скоєному щиро кається, в подальшому не допустить протиправної поведінки. Як версію причини здійснення злочину вказав, що в центральній частині мста Києва побачив хлопчика-жебрака та хотів викрадені речі віддати йому.

Обвинувачений, представник потерпілого вважали недоцільним у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України досліджувати інші докази стосовно фактичних обставин вчиненого ОСОБА_2 діяння, розуміють, що в такому випадку будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

За згодою осіб, які беруть участь у справі, ухвалою головуючого вирішено питання про недоцільність дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, оскільки фактичні обставини ніким не оспорюються та відсутні сумніви стосовно добровільності та істинності позицій сторін.

З урахуванням викладеного, оцінивши показання обвинуваченого як належний, допустимий та в даному випадку достатній доказ, суд приходить до висновку про кваліфікацію дій ОСОБА_2 за встановлених судом обставин за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, та його вину у вчиненні зазначеного злочину вважає доведеною.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд у відповідності до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості скоєного злочину (який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином), особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання, суд враховує повне визнання обвинуваченим вини, щире каяття.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.

В якості ознак, що характеризують особу обвинуваченого, суд враховує, що ОСОБА_2 має зареєстроване місце проживання в м. Кілія, Одеської області, проте на час затримання проживав в хостелі в м. Києві, має середню освіту, офіційно не працевлаштований, не одружений, утриманців не має, на обліку нарколога, психіатра не перебуває, судимий та відбував реально строк покарання у вигляді шести років позбавлення волі за попереднім вироком, за місцем відбування покарання характеризується негативно, новий злочин вчинив в період застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в рамках іншого кримінального провадження.

З урахуванням викладеного, а також конкретних обставин справи - ступеню реалізації злочинного наміру (закінчений замах на вчинення злочину), відсутність спричиненої злочином майнової шкоди, оскільки викрадене майно повернуто власнику, вважаю, що покаранням, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_2, попередження нових злочинів буде покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України.

Підстав для зміни застосованого до ОСОБА_2 запобіжного заходу не встановлено.

Цивільний позов в провадженні не заявлено, процесуальні витрати відсутні, питання речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 373, 374, 475 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.

Строк відбування покарання рахувати з моменту фактичного затримання - 16 жовтня 2017 року.

Застосований до ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком суду законної сили залишити без змін - тримання під вартою.

Речові докази:

- джинси дитячі дві пари, взуття дитяче одна пара, передані на зберігання представнику потерпілого ОСОБА_3 - залишити потерпілому за належністю;

- СD-диск із відеозаписом - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його оголошення, у разі не подачі на нього апеляції.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Копія вироку видається учасникам кримінального провадження відразу після його оголошення.

Суддя С. В. Шапутько