Рішення № 72240555, 16.02.2018, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/12075/17

Провадження № 2/750/384/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2018 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

головуючого судді Требух Н.В.,

за участі секретаря Будаш М.В.,

за участі позивача, представника позивача адвоката ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до територіальної громади в особі ОСОБА_4 міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,-

в с т а н о в и в:

04 грудня 2017 року позивач ОСОБА_3 звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_4 міської ради про визнання права власності на 9/40 частин будинку 127/2 в місті Чернігові по вулиці Київській за набувальною давністю, що передбачено ст..344 ЦК України. Свої позовні вимоги мотивував тим, що він є власником 9/40 частин будинку 127/2 в місті Чернігові по вулиці Київській, його дядько ОСОБА_5, який помер в 1994 році в Російській Федерації, був власником інших 9/40 частин вказаного будинку, частки в натурі не поділені, володіли 18/40 частинами будинку спільно. Десь в 1980 році ОСОБА_5 виїхав на Північ і до Чернігова не повертався. Після смерті дядька в 1994 році, який не мав родичів, продовжує проживати у спільній частині будинку, володіє вказаним майном відкрито, проводить поточний ремонт для підтримання належного стану усієї спільної частки будинку, тобто протягом 23 років добросовісно та відкрито володіє вказаним майном.

В судовому засідання позивач, його представник позов підтримали і просили суд його задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, зазначила, що у померлого ОСОБА_5 могли бути родичі, які мають право спадкувати його майно, позивач за оформленням спадщини не звертався, у відповідності до вимог ст..344 ЦК України не може набути права власності за набувальною давністю.

Заслухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_9 на праві приватної власності належить 9/40 частин приватного будинку за адресою м.Чернігів вул..Київська 127 згідно договору дарування на 3/40 частин від 25.06.2009 року, свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.07.1990 року, договору дарування від 30.09.1996 року. Інші 9/40 частин вказаного будинку згідно договору дарування від 23.11 1982 року (а.с.20,21) належить ОСОБА_5.

В судовому засіданні позивач зазначив, що вказаними частками він та його дядько ОСОБА_5 володіли спільно, в натурі розподіл не проводився, протягом останніх 23 років він сам володіє вказаним майном, постійно сплачує комунальні послуги, проводить поточні ремонти приміщення.

За показаннями позивача, а також свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5 в 80-х роках виїхав на заробітки на Північ.

Згідно відповіді на запит відділу Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації по м.Норільську від 29.03.2012 року №6775 (а.с.11) ОСОБА_5, 05.06.1960 року помер у м.Норільськ в 1994 році, що також підтверджується копією Свідоцтва про смерть (а.с.8).

Відповідно до ОСОБА_8 зі Спадкового реєстру(спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 21.11.2017 року інформація щодо відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_5 відсутня.

Згідно ст..344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Тобто, виходячи зі змісту вищевказаної норми закону, особами, що мають право на придбання права власності на майно за набувальною давністю, мають бути незаконними добросовісними володільцями цього майна протягом установленого законом строку. Володілець є добросовісним, якщо він не знав і не міг знати про те, що ця річ належить іншій особі. Отже, умовами набуття права власності за набувальною давністю є добросовісне заволодіння чужим майном та володіння чужим майном протягом певного строку.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна:

володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Отже, як встановлено в судовому засіданні, позивач добровільно за власним волевиявленням набув права власності на 9/40 частин будинку за адресою м.Чернігів вул..Київська 127. Був добре обізнаний про те, що інші 9/40 частин будинку належать його дядькові ОСОБА_5, що позивач володіє чужим майном, право власності на спірну частину будинку у нього не виникло. Докази відмови власника від нерухомого майна на користь позивача - відсутні.

За таких обставин відсутні правові підстави для визнання за ОСОБА_3 права власності на 9/40 частин будинку 127/2 в місті Чернігові по вулиці Київській за набувальною давністю, у відповідності до ст..344 ЦК України.

Керуючись ст.. 344 ЦК України, ст..ст.12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 354 ЦПК України,-

в и р і ш и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 (м.Чернігів вул..Київська будинок 127/2 ІПН НОМЕР_1) до територіальної громади в особі ОСОБА_4 міської ради (м.Чернігів вул..Магістратська 7 код ЄДРПОУ 34339125) про визнання права власності на 9/40 частин будинку 127/2 в місті Чернігові по вулиці Київській за набувальною давністю відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або у порядку, передбаченого ч.2 ст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або у строки, передбачені абзацом 2 частини 1 статті 354 ЦПК України.

Повне рішення виготовлено 16.02.2018 року

Суддя Н.В.Требух