Рішення № 72240158, 15.02.2018, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/14729/17

Провадження № 2/712/3/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2018 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді - Троян Т.Є.

при секретарі - Шмагайло Н.В., Макаренко І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Виконавчий комітет Черкаської міської ради про встановлення порядку користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок та господарські споруди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа : виконавчий комітет Черкаської міської ради про встановлення порядку користування земельною ділянкою. Посилаючись на те, що сторони у справі є співвласниками домоволодіння за адресою: вул.Кавказька, 223 у місті Черкаси в наступних частках: ОСОБА_1 33/100 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 09.08.2006 року №1-2091, та свідоцтва про право на спадщину від 09.08.2006 року №1-2086; власниками інших часток є ОСОБА_2, якій належить 23/100 частини будинку на підставі договору дарування від 03.07.2004 року№4292; ОСОБА_3 – 7/25 частин будинку на підставі договору дарування від 04.09.2006 року №2220; ОСОБА_4 - 4/25 частини будинку на підставі договору купівлі-продажу від 10.10.2006 року. На підставі нотаріальної угоди кожному із співвласників було виділено частку будинку в натурі.

Земельна ділянка, на якій розташоване вказане домоволодіння, виділена в постійне користування мешканцям будинку в розмірі 831 кв.м. Крім того, рішенням Черкаського міськвиконкому №533 від 21.08.1996 року за Черкаським РЕУ-5 закріплено земельний самозахват площею 59 кв.м., після чого площа земельної ділянки становить 890 квм., яка не була поділена між сторонами в справі та не було встановлено порядок користування.

18.11.1997 року рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради ОСОБА_5 по вулиці Кавказькій, 223 було надано у постійне користування 52 кв.м. Таким чином, загальна площа земельної ділянки становить 942 кв.м.

Позивач має намір приватизувати свою частину земельної ділянки, для цього необхідно встановити порядок користування земельною ділянкою.

Оскільки між сторонами у справі наявна невизначеність відносно встановленого порядку землекористування, позивач просив суд визначити порядок користування земельною ділянкою.

В судовому засіданні позивач та його представники позовну заяву просили задовольнити в повному обсязі. Разом із тим, вказували, що жоден із можливих варіантів, наведених в експертизі позивачі не підримують. Просили витрати на проведення судових земельно-технічних експертиз покласти на сторони в рівних частках.

Відповідачі та представник відповідачів ОСОБА_6 в судовому засіданні проти позову заперечували, вказуючи на те, що право власності, оренди або іншого користування на земельну ділянку за адресою: вул.Кавказька, 223 в м.Черкаси не зареєстроване, рішення про виділ даної земельної ділянки не приймалося, відомості про надання земельній ділянці кадастрового номеру відсутні. Просили не приймати до уваги варіанти, наведені в судовій земельно-технічній експертизі, оскільки вони порушують права відповідачів.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився. Згідно клопотанню, яке міститься в матеріалах справи просили розгляд справи здійснювати за відсутності представника виконавчого комітету Черкаської міської ради.

Відповідно до п-п. 9 п. 1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України прийнятого Законом України 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017 р., справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Враховуючи те, що справа не є малозначною, вона підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження. Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог ( стаття 13 ЦПК України ) установив наступне.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1ст. 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Цивільне судочинство у відповідності до статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положення ч.2 ст.78 ЦПК України визначають, що обставинами справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частина 2 ст. 59 ЦПК України передбачає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що сторонам належить на праві приватної власності домоволодіння, розташоване за адресою: вул. Кавказька, 223 у місті Черкаси.

Так, ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Першою Черкаською держнотконторою 09.08.2006 року №1-2091та свідоцтва про право на спадщину, виданого Першою Черкаською держнотконторою 09.08.2006 року №1-2086 набув право власності на 33/100 частини будинку з відповідною частиною надвірних споруд.

ОСОБА_2 набула право власності на 23/100 частини будинку на підставі договору дарування посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_7 03.07.2004 року №4292; ОСОБА_3 – 7/25 частин будинку на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_8 04.09.2006 року №2220; ОСОБА_4 - 4/25 частини будинку на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук від 10.10.2006 року.

В подальшому між сторонами укладено договір про поділ майна в натурі, який посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_9 №15089 від 13.09.2006 року. Згідно даного договору кожна із сторін набула право приватної власності на конкретні приміщення у будинку, право спільної часкової власності припинено.

Кожна із сторін зареєструвала право власності на окреме виділене в натурі майно як на 1/1 частку, про що свідчать витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Відповідно до Наказів Департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради від 23.07.2013 року виділеним в натурі приміщенням домоволодіння присвоєні окремі вуличні знаки.

Згідно до п. б та п. в статті 12 ЗК України передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу належить до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин. Частиною 1 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування.

Позивач вказує на наявність підстав для встановлення порядку користування земельною ділянкою, яка знаходиться під вказаним будинком та має площу 942 кв.м. З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно до п. б та п. в статті 12 ЗК України передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу належить до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин.

Частиною 1 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у постанові № 7 від 14.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», право користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або землекористувачем документу, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Земельного кодексу України, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Згідно ч. 4 ст. 88 Земельного кодексу України, учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Отже, з системного аналізу ст.ст. 12, 88, 116 ЗК України в поєднанні з роз’ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 14.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» слідує, що право користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або землекористувачем документу, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Суд критично ставиться до посилань позивача на рішення №533 від 21.08.1996 року про закріплення земельного самозахвата площею 59 кв.м. в постійне користування по вул.Кавказькій, 223 за РЕУ-5, а також на висновок про реєстрацію документів №16 від 10.03.1953 року, згідно яких площа земельної ділянки під домоволодінням збільшилась та становить 942 кв.м.

Вказані документи відсутні в матеріалах справи та не можуть бути підтвердженням того, що у сторін виникло право користування спірною земельною ділянкою.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.2.6 рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 18 листопада 1997 року № 758 за Черкаським виробничо-житловим ремонтно-експлуатаційним управлінням №5, ОСОБА_10, ОСОБА_5 закріплена земельна ділянка по вул. Кавказька, 223 у місті Черкаси площею 52 кв.м. в постійне користування; загальна площа земельної ділянки складає 890 кв.м.

При цьому, як вбачається зі змісту п.1 вказаного рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради народних депутатів від 18 листопада 1997 року № 758 землі закріплялись за ремонтно-експлуатаційними об’єднаннями та громадянами у зв’язку із приватизацією квартир мешканцями будинків та відсутністю рішень міськвиконкому про надання земельних ділянок, враховуючи клопотання вказаних виробничо-житлових ремонтно-експлуатаційних об’єднань, відповідно до ст. 10, 19, 67 Земельного кодексу України.

Разом з тим, як вбачається з правовстановлюючих документів співвласників, матеріалів інвентаризаційної справи БТІ, копії яких долучені до матеріалів справи, витягів з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданих КП «Черкаське обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації» співвласникам належали не квартири у багатоквартирному будинку, а частки у праві власності на домоволодіння. В подальшому на підставі договору про поділ майна в натурі співвласники припинили право спільної часткової власності та зареєстрували право приватної власності на конкретно визначені приміщення в будинку.

За таких обставин, порядок користування спільною земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок, визначається ст.88 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 88 Земельного кодексу України, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Згідно ч. 4 ст. 88 Земельного кодексу України, учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Як вже було зазначено, відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України у постанові № 7 від 14.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», право користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або землекористувачем документу, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Таким чином, земельна ділянка площею 942 кв.м за адресою вул. Кавказька, 223 у місті Черкаси, порядок користування якою просить встановити позивач, ніколи не перебувала в користуванні чи власності окремих громадян.

В 1997 році частина вказаної земельної ділянки рішенням виконкому була закріплена за ВЖ РЕУ-5 та ОСОБА_10, ОСОБА_5 у зв’язку із приватизацією квартир.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 42 ЗК України, згідно з якою земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками або у власність чи користування об'єднання власників у разі приватизації громадянами багатоквартирного будинку.

Таким чином, з аналізу цільового призначення земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, та норм ст.42 ЗК України випливає, що у разі приватизації громадянами квартир в у такому будинку земельна ділянка, як така, що входить до житлового комплексу, може передаватися безоплатно у власність або надаватися в користування лише обєднанню співвласників будинку, створеному відповідно до Закону від 29.11.2001 року «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» та не може бути предметом спору за ст.88 Земельного кодексу України.

Оскільки мешканці будинку по вул. Кавказька, 223 в місті Черкаси стали співвласниками часток у праві власності на домоволодіння, а не власниками квартир у багатоквартирному будинку, набуття ним прав на земельну ділянку здійснюється в порядку ст.12, 116 Земельного кодексу України.

В подальшому відповідно до ст.88 ЗК України співвласниками домоволодіння може бути вирішено питання про встановлення порядку користування.

За таких обставин, за відсутності документу, який посвідчує право користування або власності на земельну ділянку на вказану площу (942 кв.м.) відповідно до порядку, визначеного ст.12, 116 Земельного кодексу України звернення до суду з даним позовом є передчасним.

Позивач не довів, що власники будинку по вул. Кавказька, 223 в місті Черкаси у встановленому законом порядку набули права користування спірною земельною ділянкою, оскільки документ, що посвідчує таке право відсутній, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 89, 259, 141, 263-265 ЦПК України, враховуючи п.п. 15.5. п. 15 Розділу 13 Перехідні положення ЦПК України, ст.ст. 356, 358, 367 ЦК України, ст. 12, 88, 116, 152 Земельного кодексу України, п. 25 Постанови ПВСУ «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16 квітня 2004 року, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Виконавчий комітет Черкаської міської ради про встановлення порядку користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок та господарські споруди - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Т.Є. Троян