Постанова № 72239478, 13.02.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«13» лютого 2018 року

м. Харків

справа № 644/7422/16-ц

провадження № 22ц/790/443/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В., (суддя - доповідач),

суддів - Бровченка І.О., Хорошевського О.М.,

за участю секретаря - Баранкової В.В.,

учасники справи:

позивачі - ОСОБА_1, представник позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідачі - ОСОБА_4, представник відповідача - ОСОБА_5, ОСОБА_6, представник відповідача - ОСОБА_7,

треті особи - Харківська міська рада, Комунальне підприємство «Жилкомсервіс», Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради,

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_6, представник позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_7,

відповідачі за зустрічним позовом - ОСОБА_8, ОСОБА_9, представники відповідачів за зустрічним позовом - ОСОБА_2, ОСОБА_5,

третя особа - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Скорбач Я. С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_9, ОСОБА_6 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2017 року в складі судді Шевченка С.В.,

в с т а н о в и в:

У вересні 2016 року ОСОБА_8, ОСОБА_11 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_9, ОСОБА_6 про визнання недійсною приватизацію, визнання недійсним розпорядження про передачу у власність нерухомого майна, визнання недійсним свідоцтва про право власності, виключення інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, визнання недійсним договору купівлі-продажу, зняття з реєстрації і виселення. В обґрунтування свого позову посилалися на те, що вона перебувала з ОСОБА_9 у шлюбі з 29 травня 1987 року по 09 липня 2004 року, від шлюбу народився син ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зазначила, що 01 липня 1999 року між Відкритим акціонерним товариством «Харківський тракторний завод» і ОСОБА_9 укладено договір найму житлового приміщення, а саме двокімнатної квартири загальною площею 53,4 кв. м., житловою площею 28,4 кв. м., розташованою за адресою: АДРЕСА_1 та з 13 лютого 2001 року вона разом з сином зареєстровані у вказаній квартирі.

Вказали, що після розірвання шлюбу з 2004 року ОСОБА_9 чинив їм перешкоди у користуванні квартирою, у зв'язку з чим вона неодноразово зверталася до правоохоронних органів з відповідними заявами.

Зазначили, що заочним рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27 травня 2016 року їх визнано такими, що втратили право користування квартирою. Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2017 року заочне рішення суду скасовано. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2017 року рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Вказали, що 09 червня 2016 року Відділом реєстрації місця проживання в Індустріальному районі м. Харкова Управління ведення Реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради прийнято рішення про зняття їх з реєстрації місця проживання, про що в паспорті поставлена відповідна відмітка.

Вважали, що зняття їх з реєстрації на підставі рішення суду, яке не вступило в законну силу та не було чинним станом на 09 червня 2016 року є грубим порушенням чинного законодавства.

Зазначили, що ОСОБА_9 незаконно приватизував спірну квартиру, про що свідчить розпорядження відділу приватизації житлового фонду від 08 серпня 2016 року № 875-Ц2 про передачу у власність двокімнатної квартири загальною площею 53,4 кв. м., житловою площею 28,4 кв. м., розташованою за адресою: АДРЕСА_1, свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

Вказали, що 19 листопада 2016 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу спірної квартири, який укладено в період розгляду даної справи.

Зазначили, що ОСОБА_9 надав неправдиві відомості нотаріусу та покупцю, оскільки укладаючи з ОСОБА_6 договір купівлі-продажу спірної квартири надав гарантії відповідно до пункту 4 вказаного договору, що будь-яких судових спорів щодо квартири не має.

Просили визнати недійсною приватизацію ОСОБА_9 двокімнатної квартири загальною площею 53,4 кв. м., житловою площею 28,4 кв. м., розташованою за адресою: АДРЕСА_1; визнати недійсним розпорядження відділу приватизації житлового фонду від 08 серпня 2016 року № 875-Ц2 про передачу двокімнатної квартири загальною площею 53,4 кв. м., житловою площею 28,4 кв. м., розташованою за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_9; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради 08 серпня 2016 року реєстраційний № 7-16-320125-Ц2, видане на ім'я ОСОБА_13; виключити з Державного реєстру речових прав власності на нерухоме майно інформацію за номером 16773178 від 04 жовтня 2016 року реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1047747363101; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, зареєстрований в реєстрі за номером 2296 укладений 19 листопада 2016 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_14; зняти з реєстрації та виселити з двокімнатної квартири загальною площею 53,4 кв. м., житловою площею 28,4 кв. м., розташованою за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_6

Не визнавши позовні вимоги у липні 2017 року ОСОБА_6 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_8, ОСОБА_9 про захист права власності та визнання добросовісним набувачем. В обґрунтування свого зустрічного позову посилалася на те, що 19 листопада 2016 року між нею та ОСОБА_9 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2.

Зазначила, що відповідно до умов договору квартира належить продавцю ОСОБА_9 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Відділом приватизації житлового фонду майна Виконавчого комітету Харківської міської ради 08 серпня 2016 року, реєстраційний номер № 7-16-320125-Ц2 на підставі розпорядження відділу приватизації житлового фонду від 08 серпня 2016 року № 875-Ц2.

Вказала, що вона на законних підставах набула право власності на спірну квартиру.

Зазначила, що до укладення договору купівлі-продажу спірної квартири ОСОБА_9 запевнив її в тому, що права третіх осіб щодо даної квартири відсутні, і що вона не матиме жодних проблем та перешкод у володінні квартирою.

Вважала, що спірна квартира у ОСОБА_8 не вибувала із власності, оскільки вона ніколи не володіла нею.

Просила визнати її добросовісним набувачем квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 53,4 кв. м., житловою площею 28,4 кв. м., придбаної на підставі договору купівлі-продажу квартири від 19 листопада 2016 року, укладеного між нею та ОСОБА_9, зареєстрованого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Скорбач Я.С, за № 2296 від 19 листопада 2016 року; вирішити питання про стягнення судових витрат.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2017 року позов ОСОБА_8, ОСОБА_11 - задоволено частково, визнано приватизацію квартири АДРЕСА_4 на ім'я ОСОБА_9 недійсною; скасовано свідоцтво про право власності ОСОБА_9 на квартиру АДРЕСА_4; визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4, укладений 19 листопада 2016 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_6; ОСОБА_6 знято з реєстрації та виселено з квартири АДРЕСА_4; в задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом - відмовлено; в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 - відмовлено; стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_8 та ОСОБА_11 551,21 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_9 та ОСОБА_6 подали апеляційні скарги, в яких ОСОБА_9 просив рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_6, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_8, ОСОБА_11 відмовити у повному обсязі. ОСОБА_6 просила рішення скасувати, закрити провадження, вирішити питання щодо судових витрат.

При цьому посилалися на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_9 вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув уваги на те, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства; що позивачами вибрано не той спосіб захисту; що позивач має не лише довести незаконність набуття права власності набувачем, недобросовісність набувача, наявність підстав для витребування майна від добросовісного набувача тощо, а й має надати суду безумовні докази на підтвердження свого права власності на майно та витребуване майно має існувати в натурі на час пред'явлення.

ОСОБА_6 вважала, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув уваги на те, що на момент укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_9 мав зареєстроване в установленому законом порядку право власності на квартиру та перевірене приватним нотаріусом, і лише 15 березня 2017 року судом апеляційної інстанції скасовано заочне рішення суду, на якому грунтуються всі доводи та обґрунтування позивачів; що позивачами не зазначено та не підтверджено жодним доказом, в чому полягає порушення публічного порядку при реєстрації прав власності на квартиру, що належить їй; що вона придбала спірну квартиру за відплатним договором за ціною 506800,00 грн.; що визнаючи приватизацію недійсною, суд першої інстанції не ставить питання про правові наслідки недійсності правочину; що факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття.

У відзиві на апеляційні скарги ОСОБА_8 та ОСОБА_11 зазначили, що з доводами та вимогами апеляційних скарг вони не згодні, рішення суду першої інстанції вважають законним та обґрунтованим. Вказали, що спірну квартиру вони отримували на сім/ю з трьох осіб; що тривалий час вони захищали своє право на користування житловим приміщенням; що під час продажу спірної квартири ОСОБА_9 достеменно було відомо, що є судовий спір щодо цієї квартири.

У відповіді на відзив ОСОБА_6 зазначила, що вона заперечує проти відзиву та підтримує свою апеляційну скаргу.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_9, ОСОБА_6 необхідно залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін.

При цьому судова колегія виходить з наступного.

Задовольняючи позов частково та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, обґрунтовано виходив з обставин справи та вимог закону.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 29 травня 1987 року по 09 липня 2004 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу народився син ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1.

01 липня 1999 року між Відкритим акціонерним товариством «Харківський тракторний завод» і ОСОБА_9 укладено договір найму житлового приміщення, а саме двокімнатної квартири загальною площею 53,4 кв. м., житловою площею 28,4 кв. м., розташованою за адресою: АДРЕСА_1 та з 13 лютого 2001 року ОСОБА_8 разом з сином ОСОБА_15 зареєстровані у вказаній квартирі.

Заочним рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27 травня 2016 року їх визнано такими, що втратили право користування квартирою.

09 червня 2016 року Відділом реєстрації місця проживання в Індустріальному районі м. Харкова Управління ведення Реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради знято ОСОБА_8 та ОСОБА_11 з реєстрації місця проживання, про що в паспорті поставлені відповідні відмітки.

08 серпня 2016 року ОСОБА_9 приватизував спірну квартиру.

19 листопада 2016 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі - продажу спірної квартири, власником якої стала ОСОБА_6

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2017 року заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27 травня 2016 року про визнання ОСОБА_8 та ОСОБА_11 такими, що втратили право користування квартирою скасовано.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2017 року рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Станом на 27 грудня 2016 року в спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_6 та ОСОБА_9

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_8 та ОСОБА_11 пояснили, що іншого житла, крім цієї спірної квартири, вони не мають.

Відповідно до статті 1, частини 1 статті 5, статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» наймачі квартир (будинків) державного житлового фонду та члени їх сімей, які постійно проживають у квартирі разом із наймачем або за якими зберігається право на житло, мають право на приватизацію займаних квартир шляхом передачі їм цих квартир в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у даній квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, на підставі рішення відповідного органу приватизації.

Згідно із частиною 1 статті 5 цього Закону до членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

Відповідно до роз'яснень, наданих у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» наймачеві або членові його сім'ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Ці роз'яснення слід враховувати і при розгляді вимог про його приватизацію, заявлених такою особою.

Відповідно до положень пункту 7 частини 3 статті 71 ЖК УРСР жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках, зокрема, взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що приватизацію проведено без участі ОСОБА_8 та ОСОБА_11

Враховуючи, що рішенням Апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2017 року визнано за ОСОБА_8 та ОСОБА_15 право користування спірною квартирою, вони, як і ОСОБА_9, мають право на приватизацію спірної квартири.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та відмову у задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що ОСОБА_8 та ОСОБА_11 незаконно позбавлені права на приватизацію спірної квартири.

Погоджується колегія суддів і з висновком суду першої інстанції щодо того, що відчуження спірної квартири на підставі договору купівлі-продажу від 19 листопада 2016 року відбулося без участі позивачів, які мають право на користування спірною квартирою та не позбавлені права приватизації.

Як вбачається з матеріалів справи на час продажу спірної квартири судове рішення щодо визнання ОСОБА_8 та ОСОБА_11 такими, що втратили права користування спірною квартирою було не чинним, тому розпоряджатися спірною квартирою ОСОБА_9 права не мав. У зв'язку з чим визнання правочину недійсним в силу вимог статті 215 ЦК України є правомірним.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення. Доводи апеляційних скарг зведені до посилань на ті обставини, які були предметом розгляду в суді першої інстанції і яким суд надав відповідну правову оцінку.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст. 375, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_9, ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Судді колегії

Повний текст постанови складено 15 лютого 2018 року.