Рішення № 72239183, 13.02.2018, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"13" лютого 2018 р.

Ленінський районний суд м. Харкова

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 642/6083/17

13 лютого 2018 року Провадження №2-а/642/31/18

Ленінський районний суд міста Харкова у складі судді Євтіфієва В.М., розглянувши у порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 оборони України, ОСОБА_3 обласного військового комісаріату про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 30.11.2017 року через представника, ОСОБА_4, звернувся до суду з позовом до відповідачів в якому, просить:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ОСОБА_2 оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням йому як особі звільненої з військової служби інвалідності IІI групи вперше безстроково з 24 січня 2017 року, внаслідок поранення, контузії, захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, що зазначено в пункті № 8 протоколу № 114 від 27 жовтня 2017 року що стосується ОСОБА_1.

2.Зобов'язати ОСОБА_2 оборони України (ідентифікаційний код 00034022) призначити та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1) одноразову грошову допомогу у зв’язку з встановленням йому як особі звільненої з військової служби, інвалідності IІI групи вперше безстроково з 24 січня 2017року, внаслідок поранення, контузії, захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 із змінами, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2017року, та прийняте рішення надіслати до ОСОБА_3 обласного військового комісаріату(ідентифікаційний код 08166355) , подати у місячний строк, після набрання законної сили рішення суду звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч. 1 ст. 382 КАС України.

3. Зобов'язати ОСОБА_3 обласний військовий комісаріат (ідентифікаційний код 08166355) з надходженням коштів від ОСОБА_2 оборони України(ідентифікаційний код 00034022) для виплати ОСОБА_1(реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги видати наказ по ОСОБА_3 обласному військовому комісаріату(ідентифікаційний код 08166355) на виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1) та здійснити дану виплату.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27.11.2017 року отримав лист департаменту фінансів ОСОБА_2 оборони України (далі Міноборони) №248/3/6/3931 від 16.11.2017року, та витяг з пункту №8 протоколу №114 від 27.10.2017 року засідання комісії ОСОБА_2 оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби про відмову в призначенні і виплаті позивачу одноразової грошової допомоги (далі - комісія Міноборони). Позивач вважає, що відмовляючи у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги. Міноборони порушило його права; дії Міноборони не можуть вважатися законними, оскільки вони направлені на звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод щодо позивача та суперечать нормам ст.22 Конституції України. Не призначення виплати позивачу належної йому одноразової грошової допомоги позбавляє його можливості реалізувати своє право на соціальний захист, передбачений ч. 1 ст. 46 Конституції України.

Відповідач ОСОБА_3 обласний військовий комісаріат у встановлений судом строк письмового відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідач ОСОБА_2 оборони України надав відзив на позов, в якому зазначив, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити в повному обсязі, вважає дії ХОВК законними та такими, що відповідають чинному законодавству у сфері соціального захисту військовослужбовців і звільнених з військової служби осіб. Також надав клопотання про передачу справи до іншого адміністративного суду.

Згідно зі ст.ст. 262, 263 КАС України даний позов підлягає розгляду та вирішенню у порядку в порядку спрощеного провадження, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі незначної складності та не вимагє проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв’язку із виконанням ними конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України №2232-ХІІІ від 25.03.1992 року «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» (далі-Закон № 2232-ХІІІ).

Статтею 41 Закону № 2232-ХІІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобовязаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов’язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей ( далі закон №2011-ХІІ).

Статтею 16 закону №2011-ХІІ (в редакції що діяла на час звільнення позивача з лав ЗС України) передбачалось, що військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягають державному-обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті, а також; в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних в період проходження служби (зборів) у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності. Умови страхування і порядок виплат страхових сум встановлюється Кабінетом Міністрів України. Вказана норма втратила чинність з 01.01.2007 року.

Законом України № 328-V від 03.11.2006 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб», ст. 16 закону №2211-ХІІ викладена в новій редакції. «Встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж: через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених КМ України». Вказана норма ст.16 втратила чинність з 01.01.2014 р.

4.07.2012 року законом України від 4.07.2012 р. № 5040-VІ «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» ( далі закон №5040-VІ), яким внесено зміни до ст.16 Закону №2011-XII та доповнено ст. ст. 16-1 - 16-4, зазначено, що:

1. ОСОБА_5 набрав чинності з 01.01.2014 р.

2. Встановлено, що дія цього Закону не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності цим Законом прийнято рішення про виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або які отримали замість зазначеної допомоги інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства.

Позивачеві , рішення про виплату одноразової грошової допомоги по ІІІ групі інвалідності яка була встановлена вперше з 24.01.2017р.не приймалося та інших компенсаційних виплат він не отримував.

Тому позивач вважається таким, що вперше звернувся за призначенням одноразової грошової допомоги по ІІІ групі інвалідності яка була встановлена з 24.01.2017р..В новій редакції ч.1 ст.16 закону №2011-ХІІ встановлено що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання». (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин стосовно ІІІ-ї групи інвалідності).

Відповідно до ч. 2 ст. 16-2 та ч. 9 ст. 16-3 закону №2011-ХІІ, Постановою КМ України від 25.12.2013р. № 975 був затверджений «Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі порядок № 975).

Пунктом 3 порядку № 975 встановлено що, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 4 ч. 2 ст.16 закону 2011-ХІІ та пп.1п.6 порядку № 975 визначено що, встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Підпунктом «б» ч.1 ст.16-2 закону 2011-ХІІ та абзацом 3 пп.1п.6 порядку № 975 визначено що, розмір одноразової грошової допомоги. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 150- кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи.

Згідно з п.п. 27 п. 10 Положення про Міноборони, затвердженого постановою КМ України від 26.11.2014 № 671, головним розпорядником бюджетних коштів є міністр оборони України, який приймає рішення щодо їх розподілу .

Абзацом 1 п. 13 порядку № 975. Визначено порядок дій уповноваженого органу( тобто ОСОБА_3 ОВК) та строки подання розпоряднику бюджетних коштів висновку що до виплати одноразової грошової допомоги після отримання заяви та необхідних документів від інваліда, далі зазначено: Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Абзацом 2 п. 13 порядку № 975. Визначений порядок дій розпорядника бюджетних коштів ( тобто Міноборони) після отримання від уповноваженого органу висновку щодо виплатиодноразової грошової допомоги, та строки на прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги та письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови, далі зазначено: Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

На підставі ст.16 закону №2011-ХІІ та порядку № 975 Міноборони створено комісію - затверджену наказом Міноборони від 26.10.2016 № 564 зареєстрованого Мін'юстом17.11.2016р. за №1497/29627, це положення визначають основні функції, завдання, повноваження комісії Міноборони з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум , а також порядок організації її роботи (Розділ 1 п. 1). Комісія утворюється в апараті Міноборони з метою виконання пункту 13 порядку№975, і прийняття рішення в призначенні або у відмові призначення у виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 закону№2011-ХІІ. До складу даної комісії Міноборони входить заступник Міністра оборони України та керівники структурних підрозділів Міноборони. До повноважень вказаної комісії, зокрема, відноситься підготовка пропозицій та подання їх Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги та її розмір. Виходячи з наведеного, розгляд питань щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення інвалідності у Міноборони розглядається та приймається комісійно .

Результати засідання Комісії оформлюються протоколом, який підписується головою Комісії, його заступником, секретарем та всіма членами Комісії, які брали участь у засіданні. (Розділ 3 п. 10).

Рішення Комісії про призначення (відмову у призначенні або повернення документів на доопрацювання) одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум доводиться до Департаменту фінансів ОСОБА_2 оборони України. Виплата одноразової грошової допомоги здійснюється відповідно до наказів. (Розділ 3 п. 11)

Рішення Комісії може бути оскаржено в судовому порядку. (Розділ 3 п. 12)

Протоколи засідання Комісії, витяги з протоколів та документи, на підставі яких Комісія прийняла рішення, зберігаються відповідно до Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом ОСОБА_2 юстиції України від 12 квітня 2012 року № 578/5, зареєстрованого в ОСОБА_2 юстиції України 17 квітня 2012 року за № 571/20884. (Розділ 3 п. 12).

Відповідно до п.4.11. наказу Міноборони №530 зареєстровано Мін'юстом20.10.2014 р. за № 1294/26071 виплата одноразової грошової допомоги проводиться з одержанням ОСОБА_3 ОВК на конкретну людину грошей на підставі наказу ХарківськогоОВК. Після проведення виплати (у 3-денний строк) витяг з наказу про проведення виплати (додатки 14–16), завірений в установленому порядку, надсилається: до Департаменту фінансів Міноборони - розпорядниками коштів другого ступеня, обласними військовими комісаріатами, військовими частинами, які фінансуються через Департамент фінансів Міноборони.

Таким чином, виходячи з аналізу вищезазначеної норми, саме до компетенції комісії Міноборони віднесено прийняття рішення про призначення або відмову у виплаті одноразової грошової допомоги. А департамент фінансів Міноборони доводить рішення головного розпорядника коштів(комісії Міноборони) про виплату одноразової грошової допомоги до розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, та здійснює переказ коштів на реєстраційні рахунки (в установах Державного казначейства України) розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин, які фінансуються через Департамент фінансів Міноборони.

А ОСОБА_3 ОВК, після отримання витягу протоколу від департаменту фінансів Міноборони про призначення одноразової грошової допомоги та грошових сум для даної виплати , видає наказ про виплату одноразової грошової допомоги даній особі, перераховує грошову суму на особистий рахунок банку даної особи або виплачує цю грошову суму через касу військкомату.

При цьому, позивач вважає, що порушене його право підлягає захисту шляхом визнання противоправним та скасуванню пункту № 8 протоколу № 114 від 27.10.2017року засідання комісії ОСОБА_2.

Суд, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у зв’язку із наступним.

Судом встановлено, що 27.10.2017 року Комісією Міноборони було прийнято рішення, яким, відповідно до пункту №8 протоколу №114 від 27.10.2017 року було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (ОСОБА_3 ОВК), якого 27.04.2006 року звільнено з військової служби та 24.01.2017року під час первинного огляду органами МСЕК визнано інвалідом III групи внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії,оскільки заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено пунктом 11 порядку№975 і в зв'язку з тим що висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи, який складено зі слів заявника, та висновок Центральної військово-лікарської комісії ОСОБА_2 оборони України, які подані разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини поранення.

Позивач проходив військову службу в ЗС України з 17.09.1985 року по 27.04.2006 року , і в період з 27.10.1988 року по 13.01.1989 року проходив службу в складі обмеженого контингенту радянських військ в республіці Афганістан.

Довідкою про хворобу в/ч А-1926 № 15/32 від 27.01.2006 року, за своїм станом здоров'я позивача було визначено «обмежено придатний до військової служби». 07.04.2006 року наказом командувача військово-повітряними силами України №18-ПМ позивача звільнено в запас за пунктом 65 підпунктом «в» (за станом здоров'я). Із списків частини виключений наказом командира в/ч А 4104 № 78 від 27.04.2006 року.

Після звільнення з лав ЗС України позивач не отримував від ОСОБА_3 обласної дирекції національної акціонерної страхової компанії «Оранта» сум по державному обов'язковому особистому страхуванню за втрату працездатності відповідно до закону України від 20.12.1991р.№2011-ХІІ ,та компенсаційних сум від управління праці та соціального захисту Чугуївської районної державної адміністрації.

Висновком спеціаліста Київського міського клінічного бюро судово – медичної експертизи в галузі судово - медичної експертизи від 30.06.2016року №1689/Ж встановлено: описані рубці є наслідком загоєння ран, що могли утворитися у позивача внаслідок осколочних поранень, які виникли внаслідок розривної дії снаряду, могли бути спричинені в період проходження служби під час виконання бойових дій в 1988 році.

Протоколом засідання Центральної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв’язку захворювань,поранень,контузій, травм ,каліцтв від 22.09.2016року № 4056 встановлено: пораненням, ЗЧМТ,контузією головного мозку МВТ і захворюванням пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

01.02.2017року на підставі первинного огляду, позивач визнаний інвалідом ІІІ групи з 24.01.2017року по 01.02.2018 року, згідно до виписки з акту огляду МСЄК серія 10 ААА №459321, причиною інвалідності зазначено: пораненням, ЗЧМТ,контузією головного мозку МВТ і захворюванням пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

Позивач має посвідчення інваліда війни ІІІ групи, учасника бойових дій.

У подальшому, керуючись нормами закону №2011-ХІІ та Порядку № 975, позивач подав заяву 21.03.2017 року до ОСОБА_3 ОВК про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням позивачу IІI групи інвалідності з 24.01.2017року по 01.02.2018 року.

08.04.2017року позивач отримав лист ОСОБА_3 ОВК від 03.04.2017р.№ 780/ВСЗ тобто відповідь на заяву від 21.03.2017 року з відмовою подати у 15-денний строк з дня реєстрації розпорядникові бюджетних коштів Міноборони , всіх документів позивача та висновку щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги на підставі того що позивач не додав документ, що свідчить про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення аби не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження .

Позивач звернувся за захистом своїх прав у Ленінський районний суд м. Харкова з адміністративним позовом до ОСОБА_3 ОВК, третя особа: ОСОБА_2 оборони України, про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії .

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 08.06.2017року по справі № 642/1768/17 залишеної в силі ухвалою ОСОБА_3 апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 р . справа № 642/1768/17 у мотивувальній частині цього рішення зазначено «Враховуючи той факт, що позивач отримав інвалідність внаслідок поранення, контузії та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії - він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно ст. 16 Закону №2011-ХІІ та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року.

На підставі вищевказаних рішень судів ОСОБА_3 ОВК направив 09.10.2017р. висновок і документи позивача в комісію Міноборони, на виконання вищевказаних рішень судів комісія Міноборони прийняла рішення про відмову в призначенні позивачу одноразової допомоги оформлене пунктом №8 протоколу № 114 від 27.10.2017року, яку він оскаржує.

Відповідно до ч.4.ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі КАС України) підстави для звільнення від доказування, в якій зазначено: обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З приводу того, що позивачем не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено пунктом 11 порядку№975.

Суд не вважає обґрунтованим твердження Міноборони, що позивачем не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено пунктом 11 порядку№975.

Суд зазначає, що дане рішення комісія Міноборони прийняла без врахування положення абзацу 24 пункту 4.7 Положення про організацію в Міноборони роботи з обчислення вислуги років при призначенні пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом ОСОБА_2 оборони України № 530 від 14.08.2014 року, відповідно до якого, у разі настання інвалідності копія довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема, про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, - до розпорядника бюджетних коштів подається тільки в тому разі, якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.

Позивач отримав інвалідність ІІІ групи вперше з 24.01.2017 року від поранення, ЗЧМТ,контузії головного мозку МВТ і захворювання пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії. Таким чином вищевказаний пункт наказу Міноборони засвідчує що позивач не зобов'язаний надавати довідку про причини та обставини поранення.

Також відповідно п.1.2.Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України затвердженим наказом Міноборони № 36 від 06.02.2001року Зареєстровано в Мін'юсті 23.02. 2001 року за N 169/5360 де зазначено: дія цієї інструкції поширюється на всі військові частини та на всіх військовослужбовців, крім військовослужбовців, які одержали захворювання, поранення, контузію, травму, каліцтво або загинули під час ведення бойових дій, участі в антитерористичній операції, в особливий період.

Вищевказане спростовує твердження Міноборони про те, що позивачем не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено пунктом 11 порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги..., затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975.

Суд не вважає обгрунтованим твердження Міноборони що висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи, який складено зі слів заявника, та висновок Центральної військово-лікарської комісії ОСОБА_2 оборони України, які подані разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини поранення.

Позивачу висновком спеціаліста Київського міського клінічного бюро судово – медичної експертизи в галузі судово - медичної експертизи від 30.06.2016року №1689/Ж встановлено: описані рубці є наслідком загоєння ран, що могли утворитися внаслідок осколочних поранень, які виникли внаслідок розривної дії снаряду, могли бути спричинені в період проходження служби під час виконання бойових дій в 1988 році.

Позивачу протоколом засідання Центральної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв’язку захворювань,поранень,контузій, травм ,каліцтв від 22.09.2016року № 4056 встановлено: пораненням, ЗЧМТ,контузією головного мозку МВТ і захворюванням пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

Міноборони приймаючи рішення про відмову у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги не врахувало також і те, що відповідно до п. 21.21 глави 21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу у збройних силах України, затвердженого Наказом ОСОБА_2 оборони України від 14.08.2008р. № 402, за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом(за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі).

Таким чином, рішення Центральної військово-лікарської комісії ОСОБА_2 оборони України № 749 від 22.09.2016року, яким встановлено причинно-наслідковий зв'язок між отриманими пораненнями та їх наслідками, що настали, та висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи №1689/Ж від 30.06.2016 р. підтвердили в діях позивача відсутність протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належними документами, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.01.2015 року по справі №К/800/7338/13, де зазначено, що документом, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження, можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

Тобто, позивач вважається таким, що вперше звернувся за призначенням одноразової грошової допомоги, у зв'язку із чим до спірних відносин належить застосувати норми закону, чинні на дату виникнення у позивача права на отримання означеної допомоги з огляду на встановлення ІІІ групи інвалідності.

Суд вважає протиправним рішення комісії Міноборони від 27 жовтня 2017року протоколу № 114 пункта № 8 , виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини 5 ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до положень статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно із статтею 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частина друга статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. ОСОБА_5 право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Днем виникнення права позивача на отримання одноразової грошової допомоги на підставі п. 3 порядку № 975 є дата - 24.01.2017року, оскільки ця дата зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії як час, з якого позивачу при першому огляді встановлена ІІІ група інвалідності.

За загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. ОСОБА_5 принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (пункт 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року №1- рп/99).

Таким чином, суд констатує, що враховуючи вимоги вищезазначених норм призначення, нарахування і виплати спірної допомоги повинно здійснюватись у розмірі та в порядку, передбаченими нормативно-правовими актами, чинними на момент встановлення позивачу інвалідності ІІІ-ї групи, а саме станом на 24.01.2017року.

В силу ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного суду України від 10.03.2015року (справа № 21-563а14) та від 18.11.2014року (справа № 21-446а14), від 21.04.2015року ( справа №21-135а15). Така ж сама правова позиція зроблена і Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 09.11.2014року у адміністративній справі №К/9991/90365/11. І ці правові позиції враховуються судом при розгляді даної справи.

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 статті 3 закону №2011-ХІІ , дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Суд констатує, що у зв'язку з тим, що ІІІ група інвалідності позивачу була встановлена 24.01.2017року , то механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Порядком №975.

Відповідно до положень Порядку №975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що з 24.01.2017року позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги як особа, звільнена з військової служби, якій встановлено інвалідність внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії, закріплене у статті 16 закону №2011-ХІІ та у Порядку №975 у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Однак, незважаючи на вищевказані норми законодавства, які визначають гарантії соціального забезпечення військовослужбовців та осіб звільнених з військової служби, відповідач - Міноборони не призначив та не виплатив позивачу вищевказану одноразову грошову допомогу, а тому такі дії відповідача є протиправними.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно;6) розсудливо;7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, зважаючи на обставини справи, досліджені докази та системний аналіз положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 139 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно від до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Таким чином, з відповідачів необхідно стягнути судовий збір на користь держави у рівних частках з кожного.

Керуючись статтями 19, 22, 46 Конституції України, Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», статтями ст.ст. 6-9, 77, 257, 244-246, 262, 263, 382 КАС України,суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 оборони України, ОСОБА_3 обласного військового комісаріату, про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити.

1. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ОСОБА_2 оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням йому як особі звільненої з військової служби інвалідності IІI групи вперше безстроково з 24 січня 2017 року, внаслідок поранення, контузії, захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, що зазначено в пункті № 8 протоколу № 114 від 27 жовтня 2017 року що стосується ОСОБА_1.

2.Зобов'язати ОСОБА_2 оборони України (ідентифікаційний код 00034022) призначити та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1) одноразову грошову допомогу у зв’язку з встановленням йому як особі звільненої з військової служби, інвалідності IІI групи вперше безстроково з 24 січня 2017року, внаслідок поранення, контузії, захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 із змінами, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2017року, та прийняте рішення надіслати до ОСОБА_3 обласного військового комісаріату(ідентифікаційний код 08166355) , подати у місячний строк, після набрання законної сили рішення суду звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч. 1 ст. 382 КАС України.

3. Зобов'язати ОСОБА_3 обласний військовий комісаріат (ідентифікаційний код 08166355) з надходженням коштів від ОСОБА_2 оборони України(ідентифікаційний код 00034022) для виплати ОСОБА_1(реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги видати наказ по ОСОБА_3 обласному військовому комісаріату(ідентифікаційний код 08166355) на виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1) та здійснити дану виплату.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань: ОСОБА_2 оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, Повітрофлотський проспект, буд. 6, м. Київ – 168, 03168); ОСОБА_3 обласного військового комісаріату (61052, вул. Коцарська, 56, м. Харків, код ЄДРПОУ 08166355); судовий збір в рівних частках з кожного по 352, 40 (триста п’ятдесят дві) грн. 40 коп., що складатиме загальну суму 704, 80 (сімсот чотири) грн. 80 коп. на користь держави.

Постанова може бути оскаржена сторонами, а також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, в апеляційному порядку через Ленінський районний суд м. Харкова до ОСОБА_3 апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня ії проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.М. Євтіфієв