Ухвала суду № 72238168, 16.02.2018, Великобурлуцький районний суд Харківської області

провадження № 1-кп/616/18/18

справа № 616/688/17

У Х В А Л А

16 лютого 2018 року Великобурлуцький районний суд Харківської області у складі головуючого - судді Нестайка Ю.В.

з участю: секретаря судового засідання – Капленко А.В.

прокурора – Караченцева Д.Ю.

обвинуваченого – ОСОБА_1

захисника – адвоката ОСОБА_2

при судовому розгляді кримінального провадження відносно ОСОБА_1, який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України,

в с т а н о в и в:

Під час судового розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_1, який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, прокурор просив продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що обвинувачений може впливати на недопитаного експерта та може переховуватися від суду, виїхавши до РФ.

Захисник обвинуваченого заявив клопотання про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 з тримання під вартою на домашній арешт, посилаючись на те, що обвинувачений до взяття його під варту проживав постійно зі своїми престарілими батьками, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, раніше не судимий. Стороною обвинувачення не були надані суду докази, що він буде переховуватися від суду, незаконно впливати на учасників процесу чи іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Обвинувачений підтримав клопотання захисника.

Вирішуючи питання щодо запобіжного заходу, суд виходить з такого.

Відносно ОСОБА_1 за ухвалою слідчого судді від 14.07.2017 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який був продовжений ухвалою слідчого судді від 11.09.2017 року до 22 год. 45 хв. 09.11.2017.

Ухвалою Великобурлуцького районного суду Харківської області від 01.11.2017 строк тримання ОСОБА_1 під вартою продовжений до 30 грудня 2017, а ухвалою від 22.12.2017 – до 17 лютого 2018 року.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув’язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв’язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контрактами.

Так, у п.60 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України» ЄСПЛ зазначив, що відповідно до ч.3 ст.5 Конвенції зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою.

Суд, вислухавши прокурора, захисника, обвинуваченого, дослідивши дані про особу обвинуваченого, дійшов висновку про наявність підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу, оскільки обвинувачений раніше не судимий, має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем проживання та місцем колишньої роботи, свідки по справі вже дали пояснення у судовому засіданні, також досліджені письмові докази, а тому суд вважає, що перестали існувати ризики, передбачені п.п. 3,5 ст. 177 КПК України.

Для запобігання ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, суд вважає достатнім запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Керуючись ст.ст.181,194,196,331 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Змінити запобіжний захід відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з тримання під вартою на домашній арешт строком на 60 діб, до 17 квітня 2018 р. (22 год. 45 хв.).

Звільнити ОСОБА_1 з-під варти у залі суду.

Заборонити обвинуваченому упродовж зазначеного строку цілодобово залишати місце свого проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Зобов’язати ОСОБА_1 прибувати до суду за першою вимогою.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.В. Нестайко