Ухвала суду № 72238130, 08.02.2018, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

08.02.2018

Ленінський районний суд м.Харкова

У Х В А Л А

іменем України

08 лютого 2018 року Справа №642/467/18 Провадження №4-с/642/12/18 Суд у складі: Головуючого судді Секретаря ОСОБА_1; ОСОБА_2;

За відсутності заявника ОСОБА_3, яка повідомлена про день та час розгляду скарги, представника заявника ОСОБА_4, яка заявила про розгляд заяви за її відсутності, Державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобарському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_5, повідомленого про день та час розгляду скарги;

розглянув у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на дії Державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобарському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_5, про поновлення строку на звернення та визнання дій незаконними та покладення обов’язку, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області та державного виконавця Ступіна Володимира Віталійовича.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувані постанови винесені з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадженння" від 2 червня 2016 року №1404-VIII, а державний виконавець діяв не у спосіб та поза межами повноважень, наданих йому законом та Конституцією України. З огляду на факти, викладені у скарзі просить:

- визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця Ступіна Володимира Віталійовича, винесені у ВП №47556319: від 23.02.2017 «Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника», від 11.07.2017 року «Про стягнення виконавчого збору», від 11.07.2017 року «Про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження».

Заявник та представник заявника у судове засідання не з’явилися, надали заяву про розгляд скарги у їх відсутності.

Посадова особа, чиї дії оскаржуються – державний виконавець Ступін В.В. також не з’явився, про час та дату розгляду скарги був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, дослідивши письмові докази, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у Міжрайонному відділі державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області перебуває виконавчий напис №6298, виданий 22.08.2013 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за змістом якого йдеться про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 - а, яка належить на праві власності ОСОБА_3, на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованості за кредитним договором 346865,55 грн.

19.05.2015 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №47556319 з примусового виконання вказаного виконавчого напису.

По суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Станом на час відкриття виконавчого провадження ВП №47556319, а саме 19.05.2015 року умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначались Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV, який втратив чинність 05.10.2016 року (далі - Закон №606).

Відповідно до ст. 1 Закону №606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до статті 19 Закону 606 державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення тощо.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 25 Закону № 606 у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

При цьому, статтею 28 Закону №606 визначено, що виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404), пунктами 5-7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.

Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст.13 Закону №1404 під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Отже, прийняття державним виконавцем певного процесуального акту, який має індивідуальний та самостійний характер, підпадає під поняття «виконавча дія».

Слід зазначити, що законодавцем не визначено, що, саме, виконавчі провадження, здійснення яких розпочато до набрання чинності новим Законом «Про виконавче провадження» виконуються до їх завершення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, а, натомість, визначено такий порядок виключно для здійснення окремих самостійних процесуальних дій (виконавчих дій), які розпочаті та не завершені на момент набрання Законом юридичної сили.

При цьому, суд зазначає що термін «виконавча дія» та «виконавче провадження» не є тотожними, надаючи аналіз вищенаведеним нормам Закону №1404, суд приходить до висновку, що винесення спірних постанов є в кожному випадку окремою виконавчою дією, які здійснені виконавцем після 05.10.2016 року (набрання чинності новим Законом «Про виконавче провадження»), а тому державний виконавець повинен був керуватись нормами нового Закону.

При цьому, статтею 27 Закону №1404 установлено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Як наголошувалось вище, нормами статті 28 Закону №606 передбачалось стягнення виконавчого збору незалежно від здійснення державним виконавцем заходів примусового виконання, водночас, норми Закону №1404 такого положення не містять, отже, стягнення виконавчого збору можливе лише після здійснення державним виконавцем примусових заходів виконання, доказів проведення яких в даному випадку суду не надано.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що постанова про стягнення виконавчого збору винесена безпідставно та передчасно, тому підлягає скасуванню.

Відносно правомірності винесення постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 11.07.2017 року суд зазначає наступне.

Частиною 5 статті 41 Закону №606 передбачалось, що постанова про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності їх примусового стягнення згідно з вимогами цього Закону. Зазначена постанова надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ним у порядку, встановленому цим Законом.

При цьому частиною 4 статті 42 Закону №1404 передбачено, що на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

З огляду на викладене, винесення постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження можливо лише на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності їх примусового стягнення.

Щодо вимоги про скасування постанови заступника начальника Ленінського відділу державної виконавчої служби міста Харків головного територіального управління юстиції у Харківській області від 23.02.2017 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника за змістом якої звернуто стягнення на доходи та зобов'язано підприємство, на якому працює боржник, здійснювати відрахування із доходів боржника у розмірі 20 відсотків суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування: виконавчого збору на користь держави в розмірі 34686,56 грн., витрат виконавчого провадження на користь держави в розмірі 198,71 грн., а всього стягнути 34885,27 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 68 Закону №1404, стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Суд зазначає, що стягнення виконавчого збору можливе лише після здійснення державним виконавцем примусових заходів виконання, доказів проведення яких в даному випадку відповідачем суду не надано, відповідно стягнення з боржника виконавчого збору є протиправним та передчасним.

Окрім цього, винесення постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження можливо лише на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності їх примусового стягнення. Доказів існування зазначених підстав матеріали справи не містять, відповідно суд прийшов до висновку про протиправність постанови відповідача від 11.07.2017 року «Про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження». Отже, витрати виконавчого провадження не підлягають стягненню з боржника на підставі вказаної постанови.

З огляду на те, що постановою відповідача від 23.02.2017 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника зобов'язано підприємство, на якому працює боржник, здійснювати відрахування із доходів боржника виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, суд приходить до висновку, що вказані до стягнення суми не підлягають стягненню, відповідно оскаржувана постанова винесена протиправно та підлягає скасуванню.

Окремо суд зазначає, що постанови заступника начальника Ленінського відділу державної виконавчої служби міста Харків головного територіального управління юстиції у Харківській області про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника датована 23.02.2017 року, при тому що постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат виконавчого провадження винесені державним виконавцем лише 11.07.2017 року, тобто майже через півроку з моменту утримання вказаних витрат виконавчого провадження з заробітної плати боржника.

Наведені фактичні обставини справи свідчать про протиправність постанови від 23.02.2017 року «Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію. стипендію та інші доходи боржника» та наявність підстав для її скасування.

Відповідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.01.2006 року, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що належним способом відновлення порушеного права заявника, а також із метою усунення порушень, допущених особою, дії якої оскаржуються у спірних правовідносинах, є визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_5, винесених у ВП №47556319: від 23.02.2017 року «Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника», від 11.07.2017 року «Про стягнення виконавчого збору», від 11.07.2017 року «Про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження».

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 452 ЦПК України, судові витрати, пов’язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Керуючись суд ст. 450, 451, 452, 453 ЦПК України, Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_3 на дії державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобарському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_5, про поновлення строку на звернення та визнання дій незаконними та покладення обов’язку - задовольнити.

Поновити строк ОСОБА_3 Михайлівнині на оскарження дій державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобарському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_5.

Визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_5, винесені у ВП №47556319: від 23.02.2017 року «Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника», від 11.07.2017 року «Про стягнення виконавчого збору», від 11.07.2017 року «Про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження».

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (адреса реєстрації: 63700, м. Куп’янськ, вул. Красна, 65 – А, кв. 41, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) виконавчий збір та витрати виконавчого провадження у сумі 14391,24 грн. (чотирнадцять тисяч триста дев’ятсот одну) грн. 24 коп., стягнути на підставі постанов державного виконавця Ступіна Володимира Віталійовича, винесені у ВП № 47556319 від 23.02.2017 «Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника», від 11.07.2017 «Про стягнення виконавчого збору», від 11.07.2017 «Про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 453 ЦПК України, державному виконавцю Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобарському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_5 повідомити суд і заявника про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Харківської області через Ленінський районний суд м. Харкова протягом 15-ти днів з дня її отримання учасниками процесу.

Суддя Євтіфієв В.М.