Рішення № 72237205, 16.02.2018, Вараський міський суд Рівненської області (до 25.04.2025 - Кузнецовський міський суд Рівненської області)

Справа № 565/589/17

Провадження № 2/565/60/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2018 року

м.Вараш

Кузнецовський міський суд Рівненської області

в складі головуючого судді Мануляка Ю.В.,

з участю секретаря c/з ОСОБА_1,

представника позивача

в режимі відеоконференції ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Кузнецовського міського суду Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної пошкодженням транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 (надалі – Позивач) звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 (надалі – Відповідач) про стягнення матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, у розмірі 82802,93 грн., моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн. та вартості послуг експерта-оцінювача у розмірі 1000,00грн., а всього на суму 88802,93 грн. Також просить стягнути судові витрати у виді судового збору на суму 888,03 грн.

Позов обґрунтовується тим, що внаслідок скоєного Відповідачем ДТП, вина якого підтверджена та ним визнана згідно повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) від 22.07.2016 року, належний Позивачу на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль отримав ряд механічних пошкоджень, які, згідно Звіту про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу було оцінено оцінювачем у 82802,93 грн., а тому вказану матеріальну шкоду та витрати на послуги експерта-оцінювача у розмірі 1000,00грн. Позивач просить стягнути з Відповідача.

В результаті скоєного ДТП та завданого матеріального збитку, Позивачу, як зазначено в позовній заяві, було завдано моральної шкоди, яку вона оцінює у 5000,00 грн. та просить стягнути з Відповідача.

Представник Позивача ОСОБА_2, згідно договору про надання правової допомоги від 23.01.2017 року (п. 1.2), подав до суду 06 .06.2017 року заяву про зменшення розміру позовних вимог у зв’язку з тим, що Позивачу частково відшкодовано заподіяну їй матеріальну шкоду на суму 22920,17 грн. Тому представник ОСОБА_2 просить стягнути з Відповідача на користь Позивача матеріальну шкоду, завдану пошкодженням автомобіля, у розмірі 59882,76 грн., моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн. та вартість послуг експерта-оцінювача у розмірі 1000,00грн., а всього на суму 65882,76 грн. Також просить стягнути судові витрати у виді судового збору на суму 888,03 грн.

Позивач у судове засідання не з’явилася, будучи повідомленою про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

У судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, у повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві. Просив позов задоволити повністю.

Відповідач у судове засідання не з’явився, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Вчергове подав до суду заяву про відкладення розгляду справи, мотивуючи заяву участю його представника у іншому судовому засіданні. Суд, враховуючи те, що відповідач 24.05. 2017р., 19.06.2017р., 24.07.2017р. та 09.08.2017р. звертався до суду із клопотаннями про відкладення розгляду справи, а 31.01.2018 року не з’явився в судове засідання, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не звертався до суду з клопотанням про розгляд справи 16.02.2018р. о 08год. 30 хв. в режимі відеоконференцзв’язку (справа у якій бере участь представник позивача призначена в режимі відеоконференцзв’язку 16.02.2018р. о 10 год. 00 хв.), керуючись п.1 ч.3 ст. 223 ЦПК України, постановив ухвалу, без виходу до нарадчої кімнати, про розгляд справи без участі відповідача

Відповідач в минулих судових засіданнях позовні вимоги не визнав у повному обсязі з підстав зазначених у письмовому запереченні від 09.06.2017 року та зазначив, що на підставі повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) від 22.07.2016 року відшкодувати шкоду завдану Позивачу повинно приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія» у розмірі 25 000,00грн., а він повинен був сплатити тільки 1000,00 грн. франшизи, що і було ним зроблено. Тому вважає себе неналежним відповідачем, оскільки стягнення повинно відбуватися із страхової компанії. Вважає висновок оцінювача необ’єктивним, оскільки не перебував при огляді транспортного засобу оцінювачем. Просив у позові відмовити.

Представник третьої особи без самостійних вимог приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» в судове засідання повторно не з’явився, незважаючи на те, що був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Проаналізувавши пояснення представника Позивача, Відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, судом встановлено наступне.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХО 021623 (а.с. 6), автомобіль марки MAZDA 6 2.5, тип седан-В, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, перебуває у власності ОСОБА_3

22 липня 2016 року о 12 год 30 хв. на АЗС «WOG», що знаходиться по вул. Наддніпрянське шосе, 8 у м.Києві, з вини ОСОБА_4, сталася дорожньо-транспортна пригода в результаті якої автомобіль марки MAZDA 6 2.5, який належить Позивачу, але яким володів на той час ОСОБА_5, отримав механічні ушкодження. ОСОБА_5 та Відповідачем на місці ДТП було складено та підписано без зауважень повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) в якому зазначено, що автомобіль під керуванням ОСОБА_5 стояв, а автомобіль під керуванням ОСОБА_4 рухався заднім ходом, що і призвело до зіткнення, а видимі пошкодження завдано автомобілю MAZDA 6 – омивач фар, бампер деформований, що підтверджується повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду від 22.07.2016р. (а.с. 11).

Відповідачем на відшкодування шкоди завданої ДТП сплачено 09.08.2016 року франшизу у розмірі 1000,00 грн., що підтверджується квитанцією від 09.08.2016р. (а.с. 102).

Приватним акціонерним товариством «Українська транспортна страхова компанія» на відшкодування шкоди завданої ДТП сплачено ОСОБА_3 22 290,17 грн., що підтверджується листом ПРАТ «УТСК» № 469-ю від 04.08.2017р. (а.с. 147).

Також вищезазначені обставини підтвердив у судовому засіданні свідок ОСОБА_5.

Статтею 22 Цивільного кодексу України (надалі - «ЦК України») передбачено, що особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування.

Відповідно до частини 3 статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно Звіту № 49/12/16 (а.с. 14-35) про оцінку вартості збитку нанесеного власнику ОСОБА_3 пошкодженого колісного транспортного засобу MAZDA 6, реєстраційний номер НОМЕР_1, складеного оцінювачем ОСОБА_6, директор ОСОБА_7, вартість матеріального збитку складає 82 802,93 грн. з яких: 57 230,93 грн. – вартість відновлювального ремонту та 25572,00 грн.- величина втрати товарної вартості. Значення коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу MAZDA 6, реєстраційний номер НОМЕР_1, враховано 0,00, оскільки автомобіль 2016 року випуску.

Огляд транспортного засобу проводився на авторизованій сервісній станції «Мазда», що підтверджується листом ПРАТ «УТСК» № 469-ю від 04.08.2017р. (а.с. 147).

Вартість послуг експерта оцінювача становила 1000(одна тисяча) грн.. і була оплачена Позивачем, згідно квитанції від 12.12.2016р.(а.с. 13).

Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_3, як власник автомобіля, який було пошкоджено, звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 про відшкодування даної шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено статтею 1166 ЦК України.

Так, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з частиною 5 статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (частина 1 статті 1188 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини…Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

Як зазначено в пункті 6 даної Постанови - особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2. Правил дорожнього руху України).

Враховуючи положення вищенаведених норм права, а також зважаючи на обставини спірних правовідносин, суд приходить до висновку про те, що в даній цивільній справі Позивачем доведено право на відшкодування матеріальної шкоди Відповідачем, оскільки надано докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю Відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди та особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

Так, факт завдання шкоди Позивачу за участю Відповідача підтверджується повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) від 22.07.2016 року, а розмір завданої шкоди підтверджується наявною в матеріалах справи копією Звіту № 49/12/16 про оцінку вартості збитку нанесеного власнику ОСОБА_3 пошкодженого колісного транспортного засобу MAZDA 6, реєстраційний номер НОМЕР_1, складеного оцінювачем ОСОБА_6, директор ОСОБА_7, оригінал якого оглядався в судовому засіданні.

Суд вважає необґрунтованими посилання Відповідача у своїх поясненнях та в письмових запереченнях на позов на невідповідність даного звіту вимогам закону, оскільки, «Методикою товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів», затвердженою наказом Фонду Держмайна №142/5/2092 від 24.11.2003 року, не передбачено обов’язкової участі заінтересованих осіб у огляді КТЗ, якщо замовником забезпечено можливість огляду КТЗ в світлу пору доби, фактор оглядовості був добрим, про що свідчить фото фіксація об’єкта оцінки, та надано всі необхідні документи для ідентифікації особи замовника та КТЗ. Також в матеріалах справи не міститься належних доказів, які б спростовували розмір матеріального збитку, який визначено вищевказаним звітом, Відповідачем суду не надано, а судом таких обставин та доказів не встановлено.

При цьому,суд звертає увагу на те, що в даній цивільній справі Відповідач не звертався до суду з клопотанням про призначення експертизи для встановлення вартості пошкоджень транспортного засобу MAZDA 6, реєстраційний номер НОМЕР_1, а звертався з клопотанням про проведення автотехнічної експертизи та транспортно-трасологічної експертизи у проведенні яких було відмовлено Волинським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз у зв’язку з неможливістю дачі висновку судової транспортно-трасологічної та авто технічної експертизи по матеріалах цивільної справи № 565/589/17. Повідомлення від 08.12.2017р. № 9270/9271.

Відповідач також не скористався правом, передбаченим статтею 106 ЦПК України, на подання висновку експерта.

Відповідно до ч.ч.1,5,6 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищезазначене, пояснення Відповідача і письмові заперечення на позов стосовно завищеності вартості матеріальної шкоди, завданої Позивачу, є його припущенням, оскільки доказів, які б спростовували визначений оцінювачем розмір завданої Позивачу шкоди, Відповідачем не надано.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що в даній цивільній справі представником Позивача доведено належними засобами доказування розмір завданої Відповідачем матеріальної шкоди в розмірі 59 882,77 грн., а також розмір судових витрат у 1000,00 грн. з визначення вартості матеріального збитку, завданого автомобілю Позивача, що підтверджується квитанцією від 23.01.2017 року № TS200530, а, відтак, вказані суми підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Що стосується посилання Відповідача на те, що відповідачем у даній справі повинне бути приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія», то судом встановлено, що свої зобов’язання по виплаті страхового відшкодування на суму 22290,17 грн. ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» виконано, а згідно ст. 33 п. 33.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Слід зазначити, що частина матеріальної шкоди завданої ДТП - 25572,00 грн. є, згідно звіту оцінювача, величиною втрати товарної вартості транспортним засобом, а, згідно ст. 32 п. 32.7 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до цього Закону страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості

транспортного засобу.

Окрім того, право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред’явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 5000,00 грн., суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши доводи Позивача щодо завданої їй моральної шкоди, форм її прояву, розміру завданої моральної шкоди у 5000,00 грн., суд звертає увагу на те, що належних доказів на підтвердження завдання моральної шкоди представником Позивача суду не надано.

Так, обґрунтовуючи форми прояву завданої Позивачу моральної шкоди, її представник покликається на те, що внаслідок скоєння Відповідачем ДТП вона досить тривалий час змушена була жити в постійному напруженні, оскільки було пошкоджено фактично новий автомобіль.

В той же час, доказів на підтвердження того, що моральна шкода, завдана Позивачу саме у ДТП, яке мало місце 22 липня 2016 року, полягає у душевних стражданнях та інших її проявах, і розмір відшкодування такої шкоди становить саме 5000,00 грн., - представником Позивача суду не надано.

Отже, суд не знаходить підстав для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обовязком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Проаналізувавши доводи сторін, вимоги чинного законодавства України, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, а стягненню з Відповідача підлягає сума завданої Позивачу матеріальної шкоди в розмір 59 882,77 грн. та судові витрати, у розмірі 1000,00 грн. вартості послуг експерта-оцінювача. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

На підставі ч. 1 ст.141 ЦПК України суд пропорційно до задоволених позовних вимог, відсоток яких складає 92.41% (60882,76 (задоволена сума вимог) х 100% : 65882,76( ціна позову)), стягує з відповідача в користь позивача 820 грн. 62 коп. понесених витрат по сплаті судового збору (888,03 (судовий збір сплачений позивачем) х 92,41 % (відсоток задоволених вимог) : 100%).

Відтак, стягненню з Відповідача підлягає сплачена Позивачем сума судового збору в розмірі 820,62 грн.

На підставі наведеного, відповідно до ст. ст. 22, 23, 386, 1166, 1187, 1192, 1193 Цивільного Кодексу України, керуючись ст. ст. 12, 13,81,141, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) матеріальну шкоду завдану пошкодженням автомобіля у розмірі 59 882 (п’ятдесят дев’ять тисяч вісімсот вісімдесят дві) гривні 76 копійок.

В задоволенні решти позову відмовити через безпідставність.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) судові витрати, що складаються з вартості послуг експерта-оцінювача у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень та судового збору у розмірі 820 (вісімсот двадцять) гривень 62 копійки.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Рівненської області через Кузнецовський міський суд протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_3, вул. Київська, 58/43, м. Обухів, Київської обл., 08700.

Представник позивача: ОСОБА_2, вул. Київська, 62/18, м. Обухів, Київської обл., 08700.

Відповідач: ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2, адреса реєстрації: м-н Вараш, 22/12, м.Вараш, Рівненської обл., 34400, адреса фактичного проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3 (Оболонський р-н), 04201.

Представник відповідача: ОСОБА_8, вул. Єлизавети Чавдар, 6/28, м.Київ.

Третя особа: ПАТ «Українська транспортна страхова компанія», ЄДРПОУ 22945712, вул. Саксаганського, 77, м.Київ, 01033.

С у д д я ОСОБА_9