Вирок № 72236641, 16.02.2018, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 1-кп/537/81/2018

Справа № 537/374/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.02.2018 Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді : Маханькова О.В.

за участі секретаря судового засідання – Скічко Н.В.,

прокурора – Олефіренко В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Кременчуці Полтавської

області кримінальне провадження №12017170090004047 від 17.11.2017року про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого, працюючого ТОВ «АДС ТРЕЙД», одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 ч.1 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення за таких обставин:

16 листопада 2017 року приблизно о 21 год. 50 хв., в темний час доби, при ввімкненому міському електроосвітленні, по сухому асфальтобетонному покриттю по вул. Шевченка в м. Кременчуці, зі сторони вул. Сердюка в напрямку до вул. Троїцької, керуючи мотоциклом «LIFAN – LF150-10B», д.н.з. НОМЕР_1 рухався водій ОСОБА_5.

В цей саме час по вул. Мазепи, зі сторони вул. Небесної Сотні в напрямку до вул. Горького, керуючи автомобілем НОМЕР_2, рухався водій ОСОБА_1.

Наближаючись до нерегульованого перехрестя вулиць Мазепи - Шевченка, перед яким було встановлено дорожній знак 2.2 «проїзд без зупинки заборонено» та нанесено горизонтальну дорожню розмітку 1.12 «стоп-лінія», водій ОСОБА_1 порушуючи вимоги п. 16.11, 2.2 розділу 33 «Правил дорожнього руху України», де відповідно вказано:

-п. 16.11. «На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху;

-розділ 33 п. 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено». Забороняється проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а якщо вона відсутня – перед знаком. Необхідно дати дорогу транспортним засобам, що рухаються дорогою, яка перетинається, а за наявності таблички 7.8 – транспортним засобам, що рухаються головною дорогою, а також праворуч рівнозначною дорогою, виїхав на перехрестя, при цьому не надав дорогу водію ОСОБА_5, що наближався до даного перехрестя по головній дорозі, де в межах перехрестя сталося зіткнення передньою частиною мотоцикла «LIFAN – LF150-10B», д.н.з. НОМЕР_1 з правою боковою частиною автомобіля НОМЕР_2.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла «LIFAN – LF150-10B», д.н.з. НОМЕР_1 гр. ОСОБА_5, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 1073 від 08.01.2018, отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової: струсу головного мозку; закритого перелому акроміального кінця лівої ключиці; закритого скалкового перелому лівої променевої кістки в типовому місці зі зміщенням уламків, закритого перелому I-ї плюсневої кістки лівої ступні зі зміщенням; забою грудної клітини, які за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, за ознакою довготривалого розладу здоров’я.

Згідно з висновком автотехнічної експертизи №20 від 18.01.2018, в даній дорожній обстановці водій автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути вказаної ДТП шляхом виконання вимог п. 16.11, 2.2 розділу 33 «Правил дорожнього руху України», для чого у нього не було перешкод технічного характеру.

В даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_1 вбачаються невідповідності з вимогами п. 16.11, 2.2 розділу 33 «Правил дорожнього руху України», які з технічної точки зору знаходились в причинному зв’язку з виникненням даної пригоди.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину визнав повністю, пояснивши про обставини вчиненого, та пояснив, що дійсно вчинив ДТП не навмисно.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті , та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений , правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, роз*яснивши їм положення ст.349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справив порядку, передбаченого ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які нікім не оспорюються та розглянути акт у спрощеному провадженні.

Крім повного визнання обвинуваченим своєї вини, його вина у вчиненні встановленого судом злочину повністю доведена доказами, що містяться в обвинувальному акті та матеріалах, які ніким з учасників процесу не оспорюються, є належними і допустимими.

Обвинувачений ОСОБА_1 вірно розуміє зміст обставин справи і у суду немає сумнівів в добровільності та істинності його позицій.

Приймаючи до уваги пояснення обвинуваченого, оцінюючи всі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує за ст. 286 ч.1 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Вирішуючи питання про призначення покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь та характер суспільної небезпеки діяння, вчиненого обвинуваченим, всі обставини по справі в їх сукупності, особу обвинуваченого, який щиро розкаявся у вчиненому, сприяв розкриттю злочину, вину визнав повністю і визнає ці обставини пом’якшуючими покарання.

Обставин, що обтяжують покарання згідно ст. 67 КК України , судом не встановлено.

Суд враховує також, що одним із проявів верховенства права, що закріплений у ст.8 КПК України, є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Ця позиція суду ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004.

З урахуванням обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, особи обвинуваченого, його ставлення до вчиненого ним діяння, зокрема, що обвинувачений визнав свою провину, усвідомив протиправну поведінку, жалкує з приводу вчиненого злочину, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд приходить до переконання про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання у виді штрафу.

Суд також вважає, не призначати ОСОБА_1 додаткове покарання, передбачене ч.1 ст.286 КК України, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами , враховуючи вищезазначені обставини, а також те, що ОСОБА_1 працює, має на утриманні двох малолітніх дітей.

Відповідно до правового висновку Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, висловленого в ухвалі від 24.11.2015 року, підставами для судового розсуду (судової дискреції) при призначенні покарання виступають: кримінально-правові відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючи норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), при визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст.75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб'єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у рішенні в справі «Довженко проти України» зазначає про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи з відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду тощо.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст.286 КК України, суд виходить із того, що воно є достатнім для виправлення обвинуваченого, для запобігання вчиненню ним нових злочинів, таким, що відповідає його особі, справедливим, а також є достатнім для досягнення, передбачених ч.2 ст.50 КК України цілей покарання, та відповідає принципу верховенства права.

Щодо особи обвинуваченого ОСОБА_1 суд враховує зокрема те, що обвинувачений не судимий, працює, має постійне місце проживання, має на утриманні малолітніх дітей, ставлення обвинуваченого до вчиненого, а саме після вчинення ДТП надав медичну допомогу, відвідував потерпілого в лікарні, купував потерпілому ліки, його позитивну характеристику і суд приходить до переконання про можливість виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства.

Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження вчинення нових злочинів.

Згідно ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково, чи відмовляє в ньому.

Вислухавши учасників судового провадження , дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного.

Як вбачається із ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Цивільний позов прокурора про стягнення витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого, визнаний обвинуваченим в повному обсязі, також підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст.124 ч.2 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 1144/одна тисяча сто сорок чотири/грн.00коп за проведення експертизи технічного стану транспортного засобу та 572/ п*ятсот сімдесят дві/грн. 00коп витрат на проведення судової авто технічної експертизи .

Цивільний позов прокурора про стягнення витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого, визнаний обвинуваченим в повному обсязі, також підлягає задоволенню.

Речові докази по справі, автомобіль «MERCEDES – BENS- SPRINTER» н.з. ВІ8311СН , відповідно до ст.100 КПК України, повернути власнику .

Речовий доказ, відповідно до вимог ст. 100 КПК України а саме мотоцикл « Lifan» ВІ 7198 АА- повернути власнику.

Речовий доказ, відповідно до вимог ст. 100 КПК України - компакт-диск СD-R, марки VIDEKS, залишити в матеріалах справи.

Керуючись ст. ст. 373,374 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним та призначити покарання:

- за ст. 286 ч.1 КК України у виді штрафу в сумі трьохсот мінімумів доходів громадян, а саме в сумі 5100 (п*ять тисяч сто )грн. без позбавленням права керування транспортними засобами.

Цивільний позов прокурора відділу прокуратури Полтавської області радника юстиції ОСОБА_6 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7,ідент№3256410611 на користь держави в особі фінансового управління виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області /пл..Перемоги, 2, м.Кременчук, 39614, УК у Кременчуці 24060300, р/р 31414544700008 в ГУДКСУ у Полтавській області, код ЄДРПОУ 34698778, МФО 831019/ витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_5 в сумі 19396/ дев*ятнадцять тисяч триста дев*яносто шість/ грн.. 00коп.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили обрати особисте зобов*язання, поклавши на нього обов*язки не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 1144/одна тисяча сто сорок чотири/грн..00коп за проведення експертизи технічного стану транспортного засобу та 572/ п*ятсот сімдесят дві/грн. 00коп витрат на проведення судової авто технічної експертизи .

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Автозаводського районного суду м.Кременчука від 24.11.2017 року на автомобіль MERCEDES – BENS- SPRINTER» н.з. ВІ8311СН- скасувати.

Речові докази по справі, автомобіль «MERCEDES – BENS- SPRINTER» н.з. ВІ8311СН , відповідно до ст.100 КПК України, повернути власнику .

Речовий доказ, відповідно до вимог ст. 100 КПК України а саме мотоцикл « Lifan» ВІ 7198 АА- повернути власнику.

Речовий доказ, відповідно до вимог ст. 100 КПК України - компакт-диск СD-R, марки VIDEKS, залишити в матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Апеляційного суду Полтавської області через Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя: Маханьков О.В.