Ухвала суду № 72235462, 16.02.2018, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/12231/17

Провадження № 1-кп/592/186/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2018 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого судді – Косолап М.М.,

за участю секретаря – Павлович Ю.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 12016200440005559, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.12.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не одруженого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125; ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185; ч. 3 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Сумської місцевої прокуратури – ОСОБА_2,

обвинуваченого – ОСОБА_1,

захисника – ОСОБА_3,

потерпілої – ОСОБА_4,

в с т а н о в и в:

У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 на 60 діб із застосуванням застави у вигляді 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Клопотання мотивовано тим, що ухвалою суду від 06.11.2017 р. до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Зазначає, що на даний час ризики не зменшились, обвинувачений може переховуватися від суду, оскільки не прибув до слідчого на виклик по повістці, покинув територію України, тривалий час проживав на території РФ; може вчинити інше кримінальне правопорушення оскільки офіційного заробітку не має, не має коштів для законного забезпечення свого існування, може незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, яких ще не допитано. Вказує, що інші більш м’які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Потерпіла ОСОБА_4 при вирішенні клопотання покладалася на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_3 у задоволенні клопотання прокурора просили відмовити у зв’язку з недоведеністю ризиків, зазначених у клопотанні. Згідно наданих письмових заперечень на клопотання прокурора захисник вказує, що ОСОБА_1 разом з дідом добровільно повернувся в Україну, не зважаючи на оголошення у розшук, що спростовує ризик переховування від суду; бажає працевлаштуватися у ФОП ОСОБА_5, потерпілі допитані, що вказує на відсутність ризику впливати на потерпілих та свідків. Досліджені докази обвинувачення не підтверджують вчинення ОСОБА_1 інкримінованих злочинів за ч. 3 ст. 185 КК України, а наданий протокол обшуку вважає недопустимим доказом. Просить змінити ОСОБА_1 запобіжний захід на домашній арешт в нічний час доби за місцем його проживання ІНФОРМАЦІЯ_5 з носінням електронного засобу контролю.

Вислухавши учасників судового провадження, суд дійшов наступних висновків.

Згідно вимог ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Ухвалою суду від 06.11.2017 р. у підготовчому судовому засіданні до обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком по 04.01.2018 року включно з визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі 64000 грн.

Ухвалою Ковпаківського районного суду від 26.12.2017 р. ОСОБА_1 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Сумський слідчий ізолятор» строком по 23.02.2018 р. включно (а.с. 122-123).

Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 суд виходить з наступного.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Москаленко проти України» (заява № 37466/04) від 20.05.2010 р. (пункт 36) зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Однак, сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою (див. рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» (Іlijkov v. Bulgaria), заява № 33977/96, пункти 80-81, рішення від 26.07.2001 р.).

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисних легких тілесних ушкоджень за ч. 1 ст. 125 КК України та умисних тяжких злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 та ч. 3 ст. 185 КК України, за вчинення яких у разі визнання його винуватим передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років.

На даній стадії судового розгляду існує ймовірність того, що перебуваючи на свободі ОСОБА_1 може переховуватися від суду побоюючись можливого покарання, оскільки після затримання мав неналежну процесуальну поведінку, у зв’язку з чим був оголошений у розшук, перебував за межами України. Відтак продовжує існувати ризик, передбачений пунктом 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Доводи сторони захисту, що на даний час у обвинуваченого бездоганна процесуальна поведінка на увагу не заслуговують, оскільки таку поведінку ОСОБА_1 має в умовах тримання під вартою.

На даний час судом допитано потерпілих у кримінальному провадженні, окрім ОСОБА_6, який не може з’явитися за станом здоров’я та похилим віком. Проте на даній стадії не допитані свідки сторони обвинувачення, що вказує на продовження існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України – незаконного впливу на свідків.

Безпосередньо перед затриманням обвинувачений не працював, не мав постійного джерела доходів, має не зняті та не погашені судимості за корисливі злочини проти власності, тому наявна ймовірність того, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення, що вказує на існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Посилання сторони захисту на ту обставину, що ОСОБА_1 може бути працевлаштований на посаду підсобного робітника у фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 не нівелює жодним чином наведені вище ризики, та не є підставою для зміни запобіжного заходу.

Посилання сторони захисту на відсутність у сторони обвинувачення належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення обвинуваченим злочинів не може взято до уваги судом, оскільки відповідно до ст. 89 КПК України питання допустимості доказів суд вирішує під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Оцінюючи сукупність обставини, які визначені ст. 178 КПК України суд враховує: дані про особу обвинуваченого та його репутацію, який офіційно не працював, має діда ОСОБА_7, інваліда ІІ групи, який потребує сторонньої допомоги (а.с. 108).

Як на вагому обставину для зміни запобіжного заходу на домашній арешт, сторона захисту посилається на наявність у обвинуваченого діда інваліда 2 групи, який потребує постійної сторонньої допомоги.

У заявах які надавалися захисником від ОСОБА_7 та медичній довідці, місцем проживання останнього вказано: АДРЕСА_1, а домашній арешт сторона захисту просить визначити за іншою адресою: АДРЕСА_2.

Зазначені обставини дають достатні підстави вважати, що на даній стадії судового розгляду більш м’який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_1 та не буде запобігати ризикам, визначеним у п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

За наведених підстав клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на домашній арешт у нічний час доби суд вважає необґрунтованим і таким, що задоволенню не підлягає.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, не відпали, інші з більш м’яких запобіжних заходів не зможуть гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а тому дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід продовжити на 60 днів, а саме по 16.04.2018 року включно.

Суд зауважує, що ОСОБА_1 визначено альтернативний розмір застави, достатній для забезпечення виконання ним обов’язків, передбачених КПК України, у розмірі 40 прожиткових мінімумів доходів громадян, що становить 64000 грн., яку обвинувачений або заставодавець (інша фізична або юридична особа) мають право у будь-який момент внести.

Керуючись ст.ст. 176 – 178, 183, 194, 331, 350 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання захисника ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт в нічний час доби - залишити без задоволення.

Продовжити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Сумський слідчий ізолятор» строком по 16 квітня 2018 року включно.

Копію ухвали негайно після проголошення вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити Державній установі «Сумський слідчий ізолятор».

Ухвала окремому оскарженню не підлягає, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на вирок суду.

Суддя М.М. Косолап