Рішення № 72234825, 16.02.2018, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/5010/17

Провадження № 2-а/591/48/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2018 року

Зарічний районний суд м. Суми в складі: головуючого судді Грищенко О.В., секретаря Антипенко Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми спр аву за адміністративним позовом ОСОБА_1, за участю представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради, начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради Довбня Анатолія Миколайовича, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради, за участю представника відповідачів Березенко Тетяни Анатоліївни про визнання протиправною та скасування постанов про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Зарічного районного суду з зазначеним адміністративним позовом та свої вимоги мотивує тим, що 06.09.2017 року начальником Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради Довбня А.М. винесено постанови № 34 про накладення на нього штрафу у розмірі 4250 грн., та № 36 про накладення на нього штрафу у розмірі 4250 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Постанова № 34 мотивована тим, що ОСОБА_1 були проведені будівельні роботи з будівництва гаража за адресою: АДРЕСА_2 без права власності на земельну ділянку та без наявності дозвільних документів на виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги пункту 1 частини 1 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Згідно з постановою № 36 ОСОБА_1 були проведені будівельні роботи з будівництва нового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 без права власності на земельну ділянку та без наявності дозвільних документів на виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги пункту 1 частини 1 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Вважає, що вимоги закону при винесенні постанов дотримані не були, обставини справ з'ясовано не повно та не об'єктивно, справи вирішено з порушенням закону.

Зокрема, щодо самочинного будівництва гаражу не було враховано наступне. Дозвіл на будівництво гаража було отримано 18 квітня 1991 року ОСОБА_7, саме тоді і було проведено будівельні роботи з будівництва гаражу.

ОСОБА_1 не проводив будівельні роботи з будівництва гаража. У 2005 році, під час отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_8, яка була власником всього домоволодіння, КП Сумське міське БТІ надавало витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, в якому міститься повний опис об'єкта нерухомого майна, де серед об'єктів майна зазначено: в тому числі самовільно збудований гараж Ж вартістю 6241 грн. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 успадкував 1/2 частину житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями, серед яких відсутній гараж Ж, та зазначено, що на самовільно зведені споруди свідоцтво про право на спадщину не видано.

Таким чином, ОСОБА_1 не проводив будівельні роботи з будівництва гаража, який вже був збудований до 2005 року, тобто до моменту прийняття ним спадщини. Згідно технічного паспорту - рік будівництва гаражу Ж - 1994.

Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за самочинне будівництво будинку, позивач в своєму позові посилається на те, що право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_2, було набуто ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 05.08.2005 року державним нотаріусом Першої Сумської державної нотаріальної контори. І це право власності було зареєстроване ще 09.08.2005р., що підтверджується витягом про реєстрацію права власності №8000251 від 09.08.2005р.

Згідно з дозволом №638/2008 від 03.10.2008 року ОСОБА_1 здійснено будівництво: добудови до житлового будинку розміром 7,60х8,00 м.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 21 березня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 24 квітня 2013 року проведено поділ спадкового майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

18 серпня 2017 року зареєстровано право власності, як на окремий об'єкт нерухомого майна з присвоєнням окремої адреси за ОСОБА_1 на житловий будинок з господарськими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_3.

Фактично ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за будівництво нового житлового будинку, який залишився за адресою: АДРЕСА_2, будівництво якого здійснено іншим співвласником - ОСОБА_9

Щодо порушення вимоги пункту 1 частини 1 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», як зазначено в постановах, просив врахувати, що Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» набув чинності 12.03.2011 року, а будівництво гаража, і добудови до житлового будинку розміром 7,60х8,00 м згідно дозволу №638/2008 від 03.10.2008 року було проведено до набрання чинності цим Законом, а тому в будь-якому випадку відсутні порушення вимог Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Також зазначає, що відповідно до статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тобто особа не може нести юридичну відповідальність за вчинені дії іншими особами.

Це стосується будівництва і гаража, і нового будинку, який залишився за адресою: АДРЕСА_2 до будівництва яких ОСОБА_1 не має відношення.

Щодо права власності або користування земельною ділянкою, зазначає, що відповідач в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності зазначає, що у ОСОБА_1 відсутнє право власності чи користування земельною ділянкою. Такий висновок є помилковим.

Право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_2 було набуто ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 05.08.2005 року державним нотаріусом Першої Сумської державної нотаріальної контори.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 21 березня 2013 року, залишеному без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 24 квітня 2013 року проведено поділ спадкового майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

18 серпня 2017 року зареєстровано право власності, як на окремий об'єкт нерухомого майна з присвоєнням окремої адреси за ОСОБА_1 на житловий будинок з господарськими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_3.

Щодо права користування земельною ділянкою, позивач зазначає, що земельна ділянка площею 0,15 га була надана в користування ОСОБА_7 рішенням виконкому Басівської сільської ради Сумського району від 20.08.1957 року.

Відповідно до статті 134 ЦК України в редакції 1963 року, яка діяла на час виникнення правовідносин, у зв'язку зі смертю ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, при переході права власності на будинок, до набувача будинку переходить і право користування земельною ділянкою при будинку.

Згідно ч. 1 ст. 90 Земельного кодексу УРСР 1970 р. який втратив чинність з 15.03.1991 р. на землях міст при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною.

Відповідно до статті 30 Земельного кодексу України 1990 р. (введений в дію з 15.03.1991 р. і діяв до 01.01.2002 р.), при переході права власності на будівлю і споруди, разом з цими об'єктами переходить і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення.

З аналізу вказаних статей вбачається, що для переходу права на земельну ділянку, таке право на земельну ділянку (право власності чи право користування) повинно бути у попереднього власника будинку чи споруди.

Таким чином, право користування земельною ділянкою за рішенням Басівської сільської ради Сумського району набув ОСОБА_7, після його смерті та переході права власності на будинок, право користування земельною ділянкою перейшло до його дружини ОСОБА_8.

Після смерті ОСОБА_8 її майно за заповітом отримали ОСОБА_1 та ОСОБА_9, до них перейшло і право користування земельною ділянкою на підставі ст. 377 ЦК України від 16.01.2003р. (чинного на момент прийняття спадщини), а саме: до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 17.03.2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 18.05.2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.10.2016 року, підтверджено за ОСОБА_1, як співвласником будинку та господарських споруд право користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 1444 кв.м. та встановлено порядок користування цією земельною ділянкою між співвласниками.

Таким чином, право користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2, підтверджено судовими рішеннями.

Наявність права користування земельної ділянкою є достатньою підставою для здійснення будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

Отже, висновки постанов №34, №36 про відсутність у ОСОБА_1 права власності або користування земельної ділянкою є необґрунтованими та спростовуються наведеними доказами.

Просить суд скасувати ці постанови у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 96 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, надавши суду додаткові усні та письмові обґрунтування позовних вимог.

Зокрема, просили врахувати, що в протоколах про адміністративне правопорушення зазначено про порушення ОСОБА_1 низки законодавчих актів та нормативних документів, а саме: п.5 Постанови КМУ №466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» від 13.04.2011р., абз. 1 ст. 9 ЗУ «Про архітектурну діяльність», ч.1 ст. 27 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», п.1 ч.1 ст. 34 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності». Разом з тим, редакція п.5 Постанови КМУ №466 на момент складання протоколів була наступна: Будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та: подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1) та об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта; видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками.

Постанова КМУ №466 набрала чинності 13.05.2011 р, а редакція п.5 щодо обов'язковості отримання документа на землю, з'явилась у постанові лише 26.08.2015р., до цього п.5 стосувався взагалі іншого, а саме стосувався повідомлення про початок виконання підготовчих робіт.

Щодо порушень абз. 1 ст. 9 Закон України «Про архітектурну діяльність», просив врахувати, що відповідно до абз. 1 ст. 9 Закон України «Про архітектурну діяльність» у редакції станом на день складання протоколу будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності". Але Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийнятий 17.02.2011 р., набув чинності 12.03.2011р., тобто після того, як будинок вже був збудований. Відповідно до п.8 Розділу V «ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ» цього Закону дозволи на виконання будівельних робіт, отримані до набрання чинності цим Законом, є чинними до завершення будівництва об'єкта. Крім цього, у преамбулі Закон України «Про архітектурну діяльність» у редакції починаючи з 16.09.2008р., зазначено: дозвіл на будівництво об'єкта містобудування, вихідні дані (архітектурно-планувальне завдання та технічні умови щодо інженерного забезпечення) та дозвіл на виконання будівельних робіт, отримані до набрання чинності підпунктами 1 - 4 та абзацом п'ятим підпункту 6 пункту 9 розділу I Закону України від 16 вересня 2008 року N 509-VI, зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності Законом України від 16 вересня 2008 року N 509-VI, а щодо об'єктів містобудування, будівництво яких розпочато, - до завершення їх будівництва).

Таким чином, дозвіл на виконання будівельних робіт №638/2008 від 03.10.2008р. є чинним. Тому підстав вважати, що будівельні роботи велись без наявності дозвільних документів немає. Отже, підстав стверджувати, що гр. ОСОБА_1 були проведені будівельні роботи з будівництва житлового будинку самочинно немає.

Щодо зазначення порушень з боку ОСОБА_1 вимог ч.1 ст. 27 п.1 та ч.1 ст. 34 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», зазначає, що Закон набрав чинності лише 12.03.2011р., а тому вимагати від ОСОБА_1 наявності повідомлення про початок виконання будівельних робіт, яке б надавало право виконувати будівельні роботи, немає законних підстав. Відповідно до ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Відповідно до ст. 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Крім цього, відповідно до ч.2 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Як зазначено у протоколі, відповідальність за правопорушення передбачена ч.4 ст. 96 КУпАП. Відповідно до ч.4 ст. 96 КУпАП виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання зазначених робіт щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот п'ятдесяти до трьохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Але будівельні роботи велись в проміжок часу з 2006 до кінця 2010 року. Частина 4 стаття 96 КУпАП у редакції станом на жовтень 2010 року стосувалась повторного вчинення особою правопорушень, передбачених ч.1,2,3 ст. 96 КУпАП. Враховуючи наведене, можна стверджувати, що ОСОБА_1 не вчиняв самочинного будівництва, був і є власником частини житлового будинку з господарськими спорудами, право власності на майно було зареєстроване. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні. Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за таких обставин як відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Крім того, ОСОБА_1 не проводив будівельні роботи з будівництва гаража, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину після смерті ОСОБА_8, яка була власником всього домоволодіння. КП Сумське міське БТІ надавало Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, в якому мається повний опис об'єкта нерухомого майна. Серед об'єктів майна зазначено: в тому числі самовільно збудовано гараж Ж вартістю 6241 грн.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом ОСОБА_1 успадкував ? частину житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями, серед яких немає гаража Ж, та зазначено що на самовільно зведені споруди свідоцтво про право на спадщину не видано. Таким чином, ОСОБА_1 фізично не міг проводити будівельні роботи з будівництва гаража та не є замовником будівництва гаража, який вже був збудований до 2005 року. А саме, згідно технічного паспорту, що мається у проекті, рік будівництва гаражу Ж - 1994р.

Відповідно до ст. 105 Цивільного кодексу Української РСР (наслідки самовільного будівництва жилого будинку, господарських і побутових будівель та споруд) яка діяла на момент виконання будівництва гаража спадкодавцем, громадянин, який збудував або будує жилий будинок, здійснив або здійснює його перебудову чи прибудову без встановленого дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, не вправі розпоряджатися цим будинком чи частиною його (продавати, дарувати, здавати в найом тощо). Отже, підстав стверджувати, що саме гр. ОСОБА_1 були проведені будівельні роботи з будівництва гаража як самочинне будівництво немає. Будівельні роботи вже були виконані станом на 03.08.2005р., станом на 03.08.2005р. стаття 96 КУпАП взагалі не містила частини четвертої.

Враховуючи наведені вище пояснення та обґрунтування, можна стверджувати, що факт самовільного будівництва (і той сумнівний, адже у спадкодавця був наявний дозвіл на виконання будівельних робіт) був зафіксований у Свідоцтві про право на спадщину за заповітом від 05.08.2005р, та у Витязі з реєстру прав від 03.08.2005р. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. ОСОБА_1 не може нести юридичну відповідальність за самовільно збудований гараж спадкодавцем ОСОБА_8.

Представник відповідачів Березенко Т.А. позовні вимоги не визнала та просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В своїх запереченнях зазначила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_9, які є співвласниками, згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, були проведені будівельні роботи з будівництва гаража по АДРЕСА_2, без права власності на земельну ділянку та без наявності дозвільних документів на виконання будівельних робіт, що дає підстави вважати дані роботи самочинним будівництвом. На момент проведення перевірки інформація щодо введення в експлуатацію збудованого гаражу у Державному реєстрі відсутня. Послався також на норми ст. 1297, 1299 ЦК України, згідно з якими, якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину у відповідних органах. Відповідно до Закону України від 05.03.2009 року № 1066, до створення єдиної системи органів реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень право власності або право користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації земельної ділянки. На момент перевірки таке право не було зареєстроване ОСОБА_1 Наявність права користування земельною ділянкою на підставі судового рішення не є достатньою підставою для здійснення будівництва. Вважала оскаржувані постанови обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідачів та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 06.09.2017 року начальником Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради Довбня А.М. винесено постанову № 34 про накладення на позивача штрафу у розмірі 4250 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: за те, що ОСОБА_1 були проведені будівельні роботи з будівництва гаража за адресою: АДРЕСА_2 без права власності на земельну ділянку та без наявності дозвільних документів на виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги пункту 1 частини 1 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». (а.с.8-9).

Відповідно до постанови № 36 від 06.09.2017 року начальником Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради Довбня А.М. накладено на позивача штраф у розмірі 4250 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: за те, що ОСОБА_1 були проведені будівельні роботи з будівництва нового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 без права власності на земельну ділянку та без наявності дозвільних документів на виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги пункту 1 частини 1 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (а.с.10-11).

Вказані постанови, як зазначено в самих постановах, винесені на підставі актів позапланової перевірки № 81, № 80 (а.с. 68-74, 77-83), протоколів про адміністративне правопорушення від 17.08.2017 року (а.с.75-76, 84-85).

Позивачем в якості доказів на підтвердження своїх вимог надано копії документів.

Так, 18 квітня 1991 року дозвіл на будівництво гаража було отримано ОСОБА_7 (а.с.12), після смерті якого належне йому майно успадкувала ОСОБА_8.

Згідно з свідоцтвом про право на спадщину після смерті ОСОБА_8, КП Сумське міське БТІ 03.08.2005р. надавало витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, в якому міститься повний опис об'єкта нерухомого майна. Серед об'єктів майна зазначено: в тому числі самовільно збудовано: гараж Ж вартістю 6241 грн. від. (а.с.13, 14).

Відповідно до Свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом ОСОБА_1 успадкував 1/2 частину житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями, серед яких відсутній гараж Ж, та зазначено, що на самовільно зведені споруди свідоцтво про право на спадщину не видано. Згідно технічного паспорту рік будівництва гаражу Ж - 1994 (а.с.15-16).

Таким чином, позивач ОСОБА_1 не будував зазначений гараж та не прийняв його у спадщину і не є його власником.

Право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_2, було набуто ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 05.08.2005 року державним нотаріусом Першої Сумської державної нотаріальної контори. І це право власності було зареєстроване ще 09.08.2005р., що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності №8000251 від 09.08.2005р. (а.с.24).

Земельна ділянка площею 0,15 га була надана в користування ОСОБА_7 рішенням виконкому Басівської сільської ради Сумського району від 20.08.1957 року (а.с.17).

Згідно з дозволом №638/2008 від 03.10.2008 року ОСОБА_1 здійснено будівництво: добудови до житлового будинку розміром 7,60х8,00 м (а.с.34).

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 21 березня 2013 року, залишеному без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 24 квітня 2013 року проведено поділ спадкового майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.18-23).

18 серпня 2017 року зареєстровано право власності, як на окремий об'єкт нерухомого майна з присвоєнням окремої адреси за ОСОБА_1 на житловий будинок з господарськими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.127).

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 17.03.2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 18.05.2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.10.2016 року, підтверджено за ОСОБА_1, як співвласником будинку та господарських споруд право користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 1444 кв. м та встановлено порядок користування цією земельною ділянкою між співвласниками (а.с.25-33).

Таким чином право користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2, підтверджено судовими рішеннями. Наявність права користування земельної ділянкою є достатньою підставою для здійснення будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

Проаналізувавши доводи позивача та заперечення представника відповідачів, а також наведені вище докази, суд вважає, що вимоги нормативно-правових актів, на які послався позивач, підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, наведені в позові доводи позивача не спростовані відповідачем, відсутні будь-які докази, що свідчать про порушення ним вимог ч. 1 ст. 34, ч. 1 ст. 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п.5 Постанови КМУ №466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» від 13.04.2011р., абз. 1 ст. 9 ЗУ «Про архітектурну діяльність», тобто фактично не було виявлено факту вчинення адміністративного правопорушення позивачем. Отже, винесені за наслідками розгляду справи постанови про адміністративне правопорушення за таких обставин не можна, на думку суду, вважати законними.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за наявності по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення.

Отже, виходячи з наведеного, позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки постанови про адміністративне правопорушення є протиправними і підлягають скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 8, 14, 22, 72-79, 211, 220, 241-246, 250, 271, 286 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 06.09.2017 року № 34 начальника управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради Довбня Анатолія Миколайовича про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 (місце проживання: 40034, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) за ст. 96 ч. 4 КУпАп та накладення на нього штрафу в розмірі 4250 гривень, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 06.09.2017 року № 36 начальника управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради Довбня Анатолія Миколайовича про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 (місце проживання: 40034, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) за ст. 96 ч. 4 КУпАп та накладення на нього штрафу в розмірі 4250 гривень, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 16 лютого 2018 року.

Суддя О.В.Грищенко