Рішення № 72234671, 16.02.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/690/18

Провадження № 2-а/522/856/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2018 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Бондар В.Я.,

при секретарі - Грищук В.О.

за участю позивача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до поліцейського 2 роти 15 АТ УПП в Миколаївській області сержанта поліції Мирончука Олександра Сергійовича, Управління патрульної поліції у м. Миколаєві Департаменту патрульної поліції, Головного управління національної поліції в Миколаївській області про скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач 15 січня 2018 року звернувся до Приморського районного суду міста Одеси з позовом до поліцейського 2 роти 15 АТ УПП в Миколаївській області сержанта поліції Мирончука Олександра Сергійовича, Управління патрульної поліції у м. Миколаєві Департаменту патрульної поліції, Головного управління національної поліції в Миколаївській області про скасування постанови мотивуючи тим, що 04 січня 2018 року рухаючись по автодорозі Одеса - Мелітополь - Новоазовськ в сторону міста Миколаїв на належному йому автомобілі був зупинений поліцейським 2 роти 15 АТ УПП в Миколаївській області сержантом поліції Мирончук О.С., який побачивши транспортний засіб позивача, який 04.01.2018 р. об 11 годині 40 хвилин закінчив обгін на перехресті автодороги Одеса - Мелітополь - Новоазовськ та зазначив про порушення позивачем вимог п. 14.6 п.п. а Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, після цього поліцейський склав постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР № 642390 від 04.01.2018 року. На думку позивача, сержант поліції не мав права розглядати справу на місці зупинки транспортного засобу, цим він позбавив позивача можливості користуватися своїми правами передбаченими ст. 268 КУпАП. Не було проведено жодної підготовки до розгляду справи, не були розглянуті клопотання, не були досліджені докази та інше, в зв'язку з цим позивач просив зупинити виконання постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР № 642390 від 04.01.2018 року; зобов'язати відповідача надати відео фіксацію оскаржуваного правопорушення; скасувати постанову поліцейського 2 роти 15 АТ УПП в Миколаївській області сержанта поліції Мирончука Олександра Сергійовича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР № 642390 від 04.01.2018 року, якою притягнуто ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та закрити справу.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю, просив задовольнити позов.

В судове засідання відповідач не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в порядку, передбаченому ст. 268 КАС України ,про причини неявки не повідомив.

Перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Згідно вимог п.п. а п. 14.6 Правила дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету міністрів України №1306 від 10.10.2001 року (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) забороняється обгін на перехресті.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, вихованням громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до вимог ст..252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Згідно абз. 1-3 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Постанова повинна містити:

найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;

дату розгляду справи;

відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;

опис обставин, установлених під час розгляду справи;

зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;

прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:

дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;

транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);

технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис;

розмір штрафу та порядок його сплати;

правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;

відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Судом встановлено, що 04.01.2018 року поліцейським 2 роти 15 АТ УПП в Миколаївській області сержантом поліції Мирончук О.С. відносно позивача була складена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР № 642390, згідно якої 04.01.2018 року об 11 годині 40 хвилин ОСОБА_3 керуючи транспортним засобом HONDA PILOT, реєстраційний номер НОМЕР_1 закінчив обгін на перехресті автодороги Одеса - Мелітополь- Новоазовськ, 75 км. 500 м. автодороги М 14, порушивши п. 14.6 п.п. а ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП та застосовано до позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. (чотириста двадцять п'ять гривень).

Для встановлення події правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП - обгін на перехресті, необхідно встановити факт обгону на перехресті.

Згідно ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, з вищевказаних норм вбачається обов'язок суб'єкта владних повноважень надати докази правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, якщо він заперечує проти адміністративного позову належними доказами, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Суд звертає увагу на те, що від відповідача не надійшло до суду будь-яких заперечень, матеріалів чи відеозаписів, без яких встановити чи спростувати вчинення позивачем правопорушення не є можливим.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З тексту позовної заяви та усних пояснень позивача вбачається, що посилаючись на незаконність винесеної постанови серія АР № 642390 від 04.01. 2018 року вказує, що він рухався на своєму автомобілі в бік міста Миколаїв за автомобілем поліції, який рухався менш як 80 кілометрів на годину, враховуючи, що дозволена швидкість встановлена 90 кілометрів на годину. Наблизившись до нього автомобіль поліції почав безпідставно зменшувати швидкість в порушення п. 12.9 п.п. в ПДР. Оскільки дорога була вільною і перешкод для руху не було та за відсутності заборони для обгону чи маневру з врахуванням того що дорожня смуга була переривиста позивач почав обгін автомобілю поліції. Рухаючись по основній дорозі на якій було розміщено дорожній знак 1.23.2, який вказував на примикання другорядної дороги, яка не прирівняна за значенням до перехрестя, як зазначено в «Загальних положеннях ПДР» та за відсутності інших дорожніх знаків на вказаному відрізку автошляху Одеса-Мелітополь- Новоазовськ та зважаючи, що обгін був закінчений до примикаючи доріг, позивач вважає, що в його діях відсутні ознаки правопорушення передбаченого п. 2 ст. 122 КУпАП на підтвердження чого разом з позовною заявою було додано фототаблицю (а.с. 14-16) та DVD-R диск (а.с. 17) на якому відтворюється відеоряд тривалістю 44 секунди з зображенням автошляху.

Оцінюючи зазначені докази надані позивачем суд не може об'єктивно встановити, який саме відрізок автошляху та за яким саме напрямком зображений на фото- та відеозйомці долучених разом з позовною заявою.

З постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія АР № 642390 від 04.01. 2018 року вбачається, що в постанові не зазначено будь-який технічний засіб, яким би було здійснено відеозапис уповноваженими особами УПП в Миколаївській області.

Надані позивачем докази не дають суду можливість спростувати чи встановити вчинення позивачем правопорушення.

Крім того, в позовній заяві позивач посилається на порушення ч. 1 ст. 276 КУпАП, офіційне тлумачення якої викладено в Рішенні Конституційного Суду № 5-рп/2015 від 26.05.2015 та відповідно до якого Конституційний Суд вирішив «Положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення "за місцем його вчинення" визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.»

Таким чином, позивач вважає, що розглянувши справу на місці зупинки транспортного засобу відповідач вчинив такі порушення:

1.Незаконно розглянув справу на місці зупинки автомобіля, а не за місцезнаходженням органу, який уповноважений розглядати такі справи;

2.Позбавив позивача можливості скористатися у повному обсязі своїми правами передбаченими ст.. 268 КУпАП;

3.Порушив вимоги щодо процедури розгляду справи, а саме проігнорував порядок встановлений ст..ст. 278,279 КУпАП.

З матеріалів справи суд вбачає, що постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР № 642390 від 04.01.2018 року поліцейським 2 роти 15 АТ УПП в Миколаївській області сержантом поліції Мирончук О.С. було постановлено за місцем розгляду справи, а саме Миколаївська область, Березанський район, автодорога М 14 Одеса - Мелітополь - Новоазовськ 76 кілометр.

Відповідно до положень ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга і третя статті 122).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

За загальним правилом, відповідно до статті 254 КУпАП фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення протоколу про його вчинення уповноваженою на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч.3 ст.254 КУпАП протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Статтею 258 КУпАП (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) передбачено, що протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 77, частиною третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в частині третій статті 238) частиною третьою статті 109, статтями 110, 115, частинами першою, третьою і п'ятою статті 116, частиною третьою статті 116-2, частинами першою і третьою статті 117 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), статтями 118, 119, статтями 134, 135, 185-3, статтею 197 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), статтею 198 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.

Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що Законом України від 14 липня 2015 року № 596-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» внесено зміни до ст.258 КУпАП, зокрема, доповнено абзацом 4, зі змісту якого вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 283 КУпАП, суд не може прийняти до уваги посилання позивача на Рішення Конституційного Суду № 5-рп/2015 від 26.05.2015 року щодо місця розгляду справи про адміністративне правопорушення.

З матеріалів адміністративної справи суд не може встановити чи враховувались заперечення позивача щодо підстав складення постанови про адміністративне правопорушення, відміток з приводу заперечень позивача сама постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР № 642390 від 04.01.2018 року не містить, дані обставини викладені в позовній заяві та усних поясненнях позивача, та не дають можливість суду з'ясувати чи були підстави для складання протоколу відповідно до порядку передбаченого ч. 5 ст. 258 КУпАП .

Тому суд погоджується з доводами позивача щодо позбавлення його можливості скористатися своїми правами передбачених ст.. 268 КУпАП.

Проаналізувавши вказані обставини, суд приходить до висновку, що крім постанови про адміністративне правопорушення, яка не є доказом у справі про адміністративне правопорушення, суд не вбачає належних доказів, у розумінні ст.251 КУпАП України, які б свідчили про вчинення, або не вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення.

Частиною 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1.ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія АР № 642390 від 04.01.2018 року була складена відповідачем з порушенням ст. 268 КУпАП, суд приходить до висновку, що справа відповідачем була розглянута з порушенням норм КУпАП, без всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи та без дослідження всіх доказів по справі.

Оскільки, згідно практики Європейського суду з прав людини порушене право відновлюється виключно після фактичного виконання рішення суду, усунення вищезазначених порушень, зокрема можливість позивача скористатись правами наданими йому ст. 268 КУпАП, допустима тільки під час нового розгляду справи.

За таких обставин, суд вважає за необхідне частково задовольнити позов ОСОБА_3 та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР № 642390 від 04.01.2018 року, прийняту поліцейським 2 роти 15 АТ УПП в Миколаївській області сержантом поліції Мирончук Олександром Сергійовичем і надіслати справу на новий розгляд до Управління патрульної поліції у м. Миколаєві Департаменту патрульної поліції, в іншій частині позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 38, 247, 287-293 КпАП України, ст.ст. 243-246,250, 251, 286 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до поліцейського 2 роти 15 АТ УПП в Миколаївській області сержанта поліції Мирончука Олександра Сергійовича Управління патрульної поліції у м. Миколаєві задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР № 642390 від 04.01.2018 року, прийняту поліцейським 2 роти 15 АТ УПП в Миколаївській області сержантом поліції Мирончуком Олександром Сергійовичем і надіслати справу на новий розгляд до Управління патрульної поліції у

м. Миколаїв Департаменту патрульної поліції.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

В задоволенні позовних вимог до Управління патрульної поліції у м. Миколаєві Департаменту патрульної поліції, Головного управління національної поліції в Миколаївській області - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 16 лютого 2018 року.

Суддя: В.Я. Бондар

16.02.18