Рішення № 72233925, 22.11.2017, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/5658/16-ц

Провадження №2/405/1041/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2017 року Ленінський районний суд м.Кіровограда у складі:

головуючого судді Іванової Л.А.

при секретарі Береді Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кропивницькому цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_1 Абумуслімовича, ОСОБА_1 Абумусліма Абдурашитовича про стягнення заборгованості та збитків відповідно до договору про фінансовий лізинг та за зустрічним позовом ОСОБА_1 Абумуслімовича до товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» про визнання договору про фінансовий лізинг недійсним та стягнення сплачених коштів за договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «Порше Лізинг Україна» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (Відповідач 1), ОСОБА_2 (Відповідач 2), в якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» за Договором про фінансовий лізинг №00007547 від 29.05.2013 року плату за фактичний час користування об’єктом лізингу в сумі 61 888 грн. 02 коп., збитки в розмірі 68 477 грн. 79 коп., витрати на правову допомогу в розмірі 12 000 грн. 00 коп., а всього 142 365 грн. 81 коп., а також стягнути з відповідачів і судові витрати по справі.

На обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29.05.2013 року між ним (позивачем) та відповідачем ОСОБА_1 Абумуслімовичем було укладено Договір фінансового лізингу №00007547, відповідно до умов якого останньому було передано в користування транспортний засіб типу VWPoloSedan 1,6 І 2013 року випуску, шасі № XW8ZZZ61ZDG060018, двигун №CFN 416278, при цьому він (відповідач ОСОБА_2А.) зобов’язувався прийняти об’єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення платежів відповідно до Договору та згідно з Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів, що становить невід’ємну частину договору на загальну суму, що становить16 610, 00 доларів США, не враховуючи авансового платежу, який становить 4 152, 50 доларів США. При цьому, відповідач ОСОБА_2 виступив поручителем ОСОБА_1 Абумуслімовича згідно умов Договору, який несе повну солідарну відповідальність за зобов’язаннями Відповідача 1 згідно з положеннями Договору та приписами чинного законодавства.

Позивач також зазначив, що з жовтня, 2015 року ОСОБА_2 почав порушувати зобов’язання за Договором, порушуючи терміни сплати лізингових платежів, які повинні сплачуватися щомісячно, в свою чергу, відповідно до п.8.3.1 Договору , якщо Відповідач 1 прострочить виплату лізингового платежу протягом більш ніж 10 робочих днів, позивач має право надіслати Відповідачу 1 першу платіжну вимогу в письмовій формі. Якщо Відповідач 1 не здійснить оплату протягом 7 робочих днів з моменту першої вимоги, Позивач надсилає в такий же спосіб другу платіжну вимогу, яка продовжує строк здійснення оплати ще на 8 днів із зазначенням нагадування, що після завершення строку здійснення оплати, за умови нездійснення оплати, Договір підлягає розірванню відповідно до п.12.6.1. Сторони також домовились, що невиконання зобов’язань після надіслання другої платіжної вимоги означає, що Відповідач 1 не має наміру в подальшому виконувати свої зобов’язання за цим Договором.

21 грудня 2015 року Відповідачу 1 було направлено вимогу про сплату заборгованості за Договором, повернення об’єкту лізингу та повідомлення про відмову від Договору вих.№00007547 від 16.12.2015 року, яка (вимога) повернулася на його (позивача) адресу у зв’язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

Таким чином оскільки вимога була направлена 21.12.2015 року, то датою припинення Договору є 06.01.2016 року.

Крім того, позивач зазначив, що п.12.9 Договору визначено, що у разі дострокового припинення договору з боку Позивача, Відповідач 1 зобов’язувався повернути об’єкт лізингу за власний рахунок у відмінному робочому і технічному стані до головного офісу Позивача впродовж 10-ти робочих днів з дати одержання вимоги Позивача про таке повернення. Окрім того, п.п.8.2.2, 8.3.2 Договору встановлено обов’язок погасити заборгованість протягом 3-х днів з дня отримання вимоги, а, оскільки, датою припинення Договору є 06.01.2016 року, то останнім днем сплати заборгованості було 24.12.2015 року, повернення об’єкту лізингу, - 06.01.2016 року, однак у зазначений строк об’єкт лізингу повернуто не було, зобов’язання з оплати заборгованості за Договором не виконані.

Згідно з п.12.10 Умов лізингу у будь-якому випадку дострокового припинення дії Договору, Позивач прямо зберігає право вимагати додаткових компенсацій, особливо щодо таких фактичних витрат, як страхові франшизи, витрати на збут, штрафи, витрати на правову допомогу.

Станом на дату подання позову (28 липня 2016 року, всупереч вимогам Договору, Відповідач1 не виконав свої зобов’язання зі сплати заборгованості за Договором та повернення об’єкту лізингу.

Згідно з п.6.18 Умов лізингу, Сторони погодили, що у випадку розірвання Договору за ініціативою Позивача відповідно до п.12 Договору, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об’єктом лізингу, тим самим, Відповідач 1 повинен компенсувати упущену вигоду у вигляді щомісячних платежів за фактичний час користування об’єктом лізингу за період січень, 2016 року по липень, 2016 року на загальну суму 61 888, 02 грн., а також збитки, завдані у зв’язку з порушенням Відповідачем 1 своїх зобов’язань за договором, які становлять 8 127, 20 грн. з ПДВ, та упущену вигоду, що становить 68 477, 79 грн.

Також позивач зазначив, що у зв’язку з необхідністю захисту свого порушеного права він (позивач) звернувся до спеціалізованої організації – ТОВ «Юридична фірма «Вернер» для супроводження зазначеної справи у суді, підготовки процесуальних документів та участі у судових засіданнях, тим самим ним (позивачем) понесено витрати на правову допомогу в розмірі 12 000 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 26 квітня 2017 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 Абумуслімовича до ТОВ «Порше Лізинг Україна» про визнання договору про фінансовий лізинг недійсним та стягнення сплачених коштів за договором до спільного розгляду з первісним позовом ТОВ «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_1 Абумуслімовича, ОСОБА_1 Абумусліма Абдурашитовича про стягнення заборгованості та збитків відповідно до договору про фінансовий лізинг, та об’єднано в одне провадження зустрічну позовну заяву з первісним позовом.

Відповідач 1 ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ТОВ «Порше лізинг Україна» в якому просив визнати недійсним договір про фінансовий лізинг від 29.05.2013 року №00007547, укладений між ТОВ «Порше лізинг Україна» та ОСОБА_2, стягнути з ТОВ «Порше лізинг Україна» на користь ОСОБА_2 грошові кошти, сплачені за договором від 29.05.2013 року №00007547 в сумі 242 714 грн. 49 коп., зазначивши на обгрунтування позовних вимог за зустрічним позовом, що відповідно до п.4 ст.1, ч.2 ст.34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» ТОВ «Порше лізинг Україна» був зобов’язаний отримати ліцензію на здійснення такої діяльності (фінансовий лізинг), однак на дату укладання з ним (позивачем за зустрічним позовом) Договору фінансового лізингу від 29.05.2013 року №00007547 ТОВ «Порше лізинг Україна» не мав такої ліцензії, на підставі чого, в силу ст.227 ЦК України, зазначений правочин є недійсним. Також зазначив, що договір фінансового лізингу за своєю природою є змішаним договором та містить також елементи як договору оренди (найму) автомобіля, так і його купівлі-продажу а відповідно до ч.2 ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягав нотаріальному посвідченню, проте спірний договір нотаріально посвідчений не був, і в силу ч.1 ст.220 ЦК України його положення про оренду (найм) автомобіля є нікчемними. Окрім того, договір фінансового лізингу від 29.05.2013 року №00007547 містить також елементи кредитного договору (ст.1056-1 ЦК України), так як встановлює змінну процентну ставку відповідно до п.6.4.2 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, зокрема, відповідно до умов Договору - усі платежі, що підлягають сплаті повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку: 1) за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалентів в дол.США, визначених вище, відповідно до пунктів 6.3 та 2) відповідно до п.6.4.2 (якщо застосовується) Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу. В порушення п.15 Закону України «Про захист прав споживачів» інформація, що викладена в договорі від 29.05.2013 року та у п.6.4.2 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу відповідачем наведена інформація з приводу того, що лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті за цим Контрактом на користь Порше Лізинг Україна, відображають справедливу вартість об’єкта лізингу та забезпечують отримання ТОВ «Порше Лізинг Україна» суми, очікуваної станом на дату виконання контракту відповідно до чинного курсу обміну євро/долара США (як обумовлено сторонами в контракті) за безготівковими операціями, встановленого українським комерційним банком (ПАТ «КІБ Креді ОСОБА_3» або іншим банком, є такою, що вводить в оману позивача, оскільки у такий спосіб позбавляє його можливості знати через комерційну таємницю, про «обмінний курс безготівкових операцій» комерційного банку ПАТ «КІБ Креді ОСОБА_3». Коли та при яких обставинах визначення грошового еквіваленту ціни автомобіля мало відбуватися відповідно до п.6.4.2 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу у договорі та додатках до нього взагалі не визначено, чим позивача введено в оману. Окрім того, відповідно до п.9 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» договір, укладений із споживачем особисто в місці, іншому ніж торговельні або офісні приміщення продавця, вважається договором, укладеним поза торговельними або офісними приміщеннями. Спірний договір №00007547 від 29.05.2013 року та акт прийому-передачі від 10.06.2013 року були укладені (підписані) у м.Кіровограді (м.Кропивницькому) по вул.К.Маркса, буд.11/11, корп.6, а відтак даний договір є таким, що укладений поза торговельними організаціями або офісними приміщеннями Відповідача, та, відповідно в силу ч.4 ст.12, ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями продавець (виконавець) повинен повернути сплачені гроші без затримки не пізніше 30-ти днів з моменту повідомлення споживачем про розірвання договору; споживач має право не повертати продукцію або результати роботи чи послуги до моменту повернення йому сплаченої ним суми грошей. Більш того, відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача, в свою чергу, аналіз графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів, який є додатком до договору про фінансовий лізинг якраз і свідчить про такий істотний дисбаланс на його шкоду, адже за перший рік дії договору він повинен був сплатити відповідачу 17,55% річних, за другий – 18, 64% річних, за третій – 21,29% річних, за четвертий 26,00% річних, за п’ятий 40, 17 % річних, виходячи при цьому із доларового еквіваленту.

Представник позивача за первісним позовом ТОВ «Порше Лізинг Україна» в судове засідання направив клопотання про розгляд справи без участі позивача (вх.ЕП-3851/17-Вх), підтримав первісний позов, просив його задовольнити, в задоволенні зустрічного позову просив відмовити. При цьому, будучи присутнім в попередніх судових засіданнях представник позивача за первісним позовом підтримав позовні вимоги, посилаючись на підстави позову, просив їх задовольнити, в задоволенні зустрічного позову, - просив відмовити, підтримав подані письмові заперечення на зустрічний позов, за якими правове регулювання договору про фінансовий лізинг здійснюється ЦК України в частині, що не суперечить Закону України «Про фінансовий лізинг»; крім того, факт досягнення згоди між сторонами стосовно усіх умов договору, з якими Позивач був попередньо ознайомлений, підтверджується підписанням договору, тобто при укладенні Договору, Позивач вільно та свідомо погодився виконувати усі зазначені в ньому зобов’язання, а отже, в силу ст.629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами, тим самим, доводи позивача про те, що Договір начебто містить ознаки нечесної підприємницької практики є надуманими, такими, що не відповідають дійсності та нічим не підтверджуються; щодо відсоткової ставки, що підлягає сплаті відповідно до Договору, то в положеннях договору зазначено та погоджено сторонами тип процентної ставки, що розраховується при розрахунку лізингових платежів, крім того, процентна ставка протягом строку дії Договору не зростала більше ніж на 0,25% процентних пунктів, тим самим процентна ставка та розмір щомісячного лізингового платежу є незмінним протягом всього строку дії договору, крім того, у правовідносинах у сфері фінансового лізингу чинним законодавством України не заборонено використовувати ставку Libor; більш того, сторони за договором про фінансовий лізинг погодили лізинговий платіж, який є незмінними протягом усього терміну дії Договору, що складає еквівалент 351, 06 доларів США, та, відповідно до п.6.3 Договору Сторони погодили, що лізингові платежі та інші платежі, що підлягають сплаті за договором на користь відповідача, відображають справедливу вартість об’єкта лізингу та забезпечують отримання відповідачем очікуваної станом на дату виконання договору суми на основі діючого курсу обміну долара США, встановленого НБУ або українським комерційним банком ПАТ «Креді ОСОБА_3» або на основі обмінних курсів, за якими на встановлену дату укладалися угоди з клієнтами банку з купівлі-продажу долара СШІ до української гривні, як буд обрано за рішенням відповідача станом на дату, коли підлягає сплаті кожен платіж. Також зазначено, що положення щодо укладення договору поза торговельним або офісним приміщенням відповідно до ст.12 Закону «Про захист прав споживачів» не можуть бути застосовані до правовідносин з надання послуг фінансового лізингу, зважаючи на правову природу Договору, укладеного між сторонами, позивач не звертався до відповідача з жодними письмовими повідомленнями про розірвання договору протягом чотирнадцяти днів з дати одержання акту прийому-передачі об’єкта лізингу, об’єкт лізингу переданий позивачеві уповноваженою особою – дилером-продавцем, що передбачено та погоджено сторонами в п.5.1 Договору, передання об’єкту лізингу було здійснено в порядку, погодженому сторонами в договорі. З огляду на викладене, в порушення вимог чинного законодавства, зі змісту зустрічної позовної заяви не вбачається, яким саме вимогам чинного законодавства України суперечить Договір про фінансовий лізинг №00007547 від 29.05.2013 року, а також відсутні будь-які докази, які б підтверджували недійсність оспорюваного Договору в цілому або окремих його положень.

Представник відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_2 – ОСОБА_4 за первісним позовом позовні вимоги ТОВ «Порше Лізинг Україна» не визнав, просив відмовити в задоволенні первісного позову. Як представник позивача ОСОБА_2 за зустрічним позовом позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, зазначені в зустрічному позові, просив зустрічний позов задовольнити.

Заслухавши представника відповідачів за первісним позовом (представника позивача ОСОБА_2 за зустрічним позовом), враховуючи заперечення позивача за первісним позовом, дослідивши матеріали справи та докази по справі в їх сукупності, з'ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, виходячи з положень ст.10 та ст.11 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд вважає, що вимоги позивача ТОВ «Порше Лізинг Україна» слід залишити без задоволення, зустрічний позов ОСОБА_2 слід задовольнити, виходячи наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 29 травня 2013 року між ТОВ «Порше Лізинг Україна», як Лізингодавцем, та ОСОБА_1 Абуміслімовичем, як Лізингоодержувачем, було укладено договір про фінансовий лізинг №00007547, за умовами якого Лізингоодержувачу було передано в користування транспортний засіб типу VWPoloSedan 1,6 І 2013 року випуску, шасі № XW8ZZZ61ZDG060018, двигун №CFN 416278, з вартістю об’єкту лізингу еквівалент 16 610, 00 доларів США, авансовий платіж еквівалент 4 152, 50 доларів США, обсяг фінансування еквівалент 12 457, 50 доларів США, з кількістю лізингових платежів 60, строк лізингу 60 місяців, лізинговий платіж еквівалент 351, 06 доларів США, адміністративний платіж еквівалент 249, 16 доларів США, з процентною ставкою за договором - змінна відповідно до п.6.4.2 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (далі за текстом Умов).

Передача Лізингоодержувачу ОСОБА_5 за договором про фінансовий лізинг №00007547 від 29 травня 2013 року об’єкту лізингу підтверджується актом прийому – передачі 10 червня 2013 року.

З пояснень представника позивача за первісним позовом судом також встановлено, що з жовтня, 2015 року Лізингоодержувач ОСОБА_2 почав порушувати зобов’язання за Договором, порушуючи терміни сплати лізингових платежів.

21 грудня 2015 року ТОВ «Порше Лізинг Україна» Лізингоодержувачу ОСОБА_2 було направлено вимогу про сплату заборгованості за Договором, повернення об’єкту лізингу та повідомлення про відмову від договору, відповідно до п.12.13 Договору датою припинення Договору є 06.01.2016 рік.

01 квітня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 вчинено виконавчий напис, зареєстровано в реєстрі за №555, про повернення Лізингоодержувачем ОСОБА_2 на користь Лізингодавця ТОВ «Порше Лізинг Україна» об’єкт фінансового лізингу – автомобіль марки VOLKSVAGENPOLO, тип седан-В, шасі № XW8ZZZ61ZDG06001, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 178 478, 11 грн., що був переданий в користування на підставі договору про фінансовий лізинг №00007547 від 29.05.2013 року, та підлягає поверненню за невиплачені лізингові платежі в період з 16 жовтня 2015 року по 16 грудня 2015 року заборгованість станом на 16 грудня 2015 року в розмірі 27 347, 16 коп.

Постановою ст. державного виконавця Гаврилюка С.В. ВДВС Літинського РУЮ від 15 квітня 2016 року відкрито виконавче провадження (ВП №50857205) з виконання зазначеного вище виконавчого напису №555 від 01.04.2016 року.

Постановою ст. державного виконавця Гаврилюка С.В. ВДВС Літинського РУЮ від 24 квітня 2016 року оголошено розшук майна - автомобіля марки VOLKSVAGEN, модель POLO, тип седан-В, шасі № XW8ZZZ61ZDG06001, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ТОВ «Порше Лізинг Україна».

Усі платежі, що підлягають сплаті, повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку: 1) за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалентів в дол.США, визначених вище, відповідно до п.6.3 та 2) відповідно до п.6.4.2 (якщо застосовується) Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу.

При цьому, відповідач ОСОБА_2 виступив поручителем ОСОБА_1 Абумуслімовича згідно умов Договору про фінансовий лізинг, який як поручитель несе повну солідарну відповідальність за виконання зобов’язань Лізингоодержувача на підставі або у зв’язку з цим Договором про фінансовий лізинг та його невід’ємними частинами, а також Загальними комерційними умовами внутрішнього фінансового лізингу, рахунками для лізингових платежів /Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (Планом відшкодування).

Крім того, відповідно до п.3.2, 3.3 Умов Порше Лізинг Україна придбаває об’єкт лізингу (отримує право власності на об’єкт лізингу) та передає лізингоодержувачу об’єкт лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями застосованого українського законодавства та цього контракту.

Лізингоодержувач користується об’єктом лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями чинного українського законодавства та забезпечує експлуатацію об’єкта лізингу у відповідності до цього контракту.

Відповідно до п.6.1 Умов для експлуатації об’єкта лізингу Лізингоодержувач щомісяця здійснюватиме на користь ТОВ «Порше Лізинг України» лізингові платежі відповідно до Графіка покриття витрат та витрати лізингових платежів, що являє собою невід’ємну частину цього контракту, та інших положень кредиту.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно частин 1 та 3 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно із ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України "Про фінансовий лізинг".

Згідно з ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг", ч.1 ст.806 ЦК за договором фінансового лізингу лізингодавець зобовязується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ч.2 ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Частиною другою ст.6 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначені істотні умови договору лізингу, якими є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежі; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї сторони має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до умов цього Закону.

За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Аналіз спірного договору про фінансовий лізинг, укладений 29 травня 2013 року між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ОСОБА_2 вказує на те, що останній за своєю правовою природою є змішаним договором і поєднує в собі як елементи договору оренди, так і договору купівлі – продажу транспортного засобу, що також підтверджується і Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (Планом відшкодування), який є невід’ємною частиною договору.

З огляду на зазначене, укладений між фізичною особою ОСОБА_1 Абуміслімовичем та ТОВ «Порше Лізинг Україна» договір про фінансовий лізинг №00007547 від 29 травня 2013 року, підлягав нотаріальному посвідченню.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи споживача повинні враховуватись вимоги законодавства про захист прав споживачів.

В силу ч.1 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється.

Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг.

Крім того, відповідно до положень п.7 ч.1 ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів» права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо ціну продукції визначено неналежним чином.

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону України «Про фінансовий лізинг» істотними умовами договору лізингу є розмір лізингових платежів.

При цьому, згідно визначення у Додатку до спірного договору «Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу» лізинговий платіж визначено як щомісячний платіж, що сплачується лізингоодержувачем на користь Порше Лізинг Україна у строки та в розмірі відповідно до Графіку покриття витрат на виплати лізингових платежів (План відшкодування).

Відповідно до п.6.1 Умов лізинговий платіж включає: відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування; частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об’єкта лізингу); комісії; покриття витрат, пов’язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов’язані з контрактом.

Крім того, згідно з умовами договору процентна ставка за договором визначена змінною відповідно до п.6.4.2 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу.

Відповідно до п.6.4.2 Умов, якщо Сторони домовились про змінну процентну ставку, застосовуватимуться наступні правила. Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) розраховуватиметься на основі змінної процентної ставки у розмірі трьохмісячної ставки LIBOR для доларів США/EURIBOR для Євро (відповідно до умов Контракту). Тому якщо трьохмісячна ставка LIBOR для доларів США/EURIBOR для Євро зміниться у порівнянні з останнім коригуванням процентної ставки або, відповідно, датою доставки Об’єкта лізингу більше, ніж на 0,25 процентних пунктів робиться аналогічне абсолютне коригування проценту (з додаванням абсолютної вартості такого збільшення до абсолютного розміру проценту) на дату виставлення рахунку, після відповідного календарного кварталу.

З огляду на зазначене, судом відзначається, що, вказавши таку формулу визначення змінної процентної ставки, відповідач діяв нечесно, ввівши Лізингоодержувача ОСОБА_2 в оману, порушивши тим самим вимоги ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», на підставі чого ці положення договору та додатку до нього є недійсними в силу ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Крім того, ТОВ «Порше Лізинг Україна» приховало від ОСОБА_2, не зазначивши в Договорі розмір трьохмісячної ставки LIBOR, та того, чи є цей розмір трьохмісячної ставки LIBOR визначенням того, чи є цей розмір трьохмісячної ставки LIBOR визначенням місячного, квартального, річного обрахунку процентної ставки у реальному відсотковому вимірі по відношенню до обсягу фінансування.

Більш того, визначивши розрахунок визначення змінної процентної ставки ТОВ «Порше Лізинг Україна» порушено вимоги ч.ч.4, 5 та 6 ст.1056-1 ЦК України, за якими у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов’язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов’язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов’язаних за договором осібпро зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановляється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого індексу інфляції. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника(ч.4 ст.1056-1 ЦК України).

Індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, повинен відповідати таким вимогам: 1) поточне значення індексу повинно періодично, але не рідше одного разу на місяць, публікуватися в засобах масової інформації або оприлюднюватися через інші загальнодоступні регулярні джерела інформації. Кредитний договір повинен містити посилання на джерело інформації про відповідний індекс; 2) індекс повинен грунтуватися на об’єктивних індикаторах фінансової сфери, що дозволяють визначити ринкову вартість кредитних ресурсів; 3) значення індексу повинно встановлюватися незалежною установою з визнаною діловою репутацією на ринку фінансових послуг (ч.5 ст.1056-1 ЦК України).

У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки (ч.6 ст.1056-1 ЦК України).

При цьому, зазначається, що у договорі про фінансовий лізинг від 29 травня 2013 року №00007547, не визначено максимальний розмір збільшення процентної ставки; застосований порядок розрахунку змінюваної процентної ставки не дозволяє точно визначити її розмір на будь-який момент протягом строку дії договору, не містить договір і посилання на джерело інформації, яка б підтверджувала ставку LIBOR на певний період.

Крім того, зазначивши в Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) та в п.п.6.1 п.6 Умов про таку складову лізингових платежів як комісії, ТОВ «Порше Лізинг Україна», також ввів споживача в оману, так як не визначив, з чого вони складаються, у якому розмірі та за яких умов повинні сплачуватися, який розмір процентів та який розмір комісії закладено у цьому Графіку.

Відповідно до абзацу другого ч.1 ст.695 ЦК України істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів.

Положеннями ч.ч.1 та 2 ст.533 ЦК України визначено, що грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до договору про фінансовий лізинг від 29 травня 2013 року №00007547 усі платежі, що підлягають сплаті, повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку: 1) за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалентів в дол. США, визначених вище, відповідно до пунктів 6.3 та 2) відповідно до п.6.4.2. (якщо застосовується) Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу.

Пунктом 6.3 Умов визначено, що сторони погоджуються, що Лізингові платежі та інші Платежі, що підлягають виплаті за цим Контрактом на користь Порше Лізинг Україна, відображають справедливу вартість Обєкта лізингу та забезпечують отримання Порше Лізинг Україна суми, очікуваної станом на дату виконання Контракту відповідно до чинного курсу обміну євро/долара США (як обумовлено Сторонами в Контракті) за безготівковими операціями, встановленого українським комерційним банком (ПАТ «КІБ Креді ОСОБА_3» або іншим банком) або Національним банком України, (надалі «обмінний курс»), як буде обрано за рішенням Порше Лізинг Україна, станом на дату, коли кожен Платіж підлягає здійсненню. З цією метою Лізингові платежі, інші Платежі, а також будь-які інші платіжні зобов’язання, передбачені цим Контрактом, розраховуються в євро/доларах США (як обумовлено Сторонами в Контракті) на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом за безготівковими операціями вказаного вище банку, чинним на робочий день, що передує дню виставлення рахунка.

У разі часткової зміни вищевикладених положень цього пункту, Порше Лізинг Україна матиме право вимагати, щоб Лізингові платежі та усі інші Платежі за цим Контрактом були розраховані за обмінним курсом іншого банку (Національного банку України, ПАТ «КІБ Креді ОСОБА_3» або іншого банку) замість обмінного курсу банку, вказаного вище. Сторони погоджуються, що така вимога може бути висунена на власний розсуд Порше Лізинг Україна та без обмежень щодо кількості таких вимог протягом дії Контракту, і для цього не вимагається згода Лізингоодержувача.

Зазначена формула визначення грошового еквіваленту ціни автомобіля та лізингових платежів в доларах США також є такою, що вводить в оману, оскільки у такий спосіб позбавляє Лізингоодержувача можливості знати, через комерційну таємницю, «обмінний курс безготівкових операцій» комерційного банку ПАТ «КІБ Креді ОСОБА_3», при цьому, судом не приймаються до уваги доводи представника відповідача за зустрічним позовом, що з зазначеними вище даними можна ознайомитися на сайті Банку, так як безпосередньо дані саме про «обмінний курс безготівкових операцій» цього Банку там відсутні.

Положеннями ч.1 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавця зобов’язано не включати у договори із споживачами умов, які є несправедливими.

Аналізуючи норму ст.18 закону слід дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: умов договору порушують принцип добросовісності; умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов’язків сторін; умови договору завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до п.п.3,4 ч. 3 ст.18 Закону несправедливими є, зокрема, умови договору про:встановлення жорстких обов’язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (п.3);надання можливості продавцю не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця у зв’язку з розірванням або невиконанням ним договору (п.4).

При цьому, п.6.11 Умов визначено, що платежі, здійснені Лізингоодержувачем, не підлягають поверненню Лізингоодержувачу, в т.ч. у випадах дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту відповідно до п.12, відмови Лізингоодержувача придбати об’єкт лізингу, як передбачено п.4.2, а також, якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення об’єкта лізингу відповідно до інших положень контракту.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність визнання договору про фінансовий лізинг №00007547 від 29 травня 2013 року, укладений між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ОСОБА_1 Абумусліновичем недійсним.

Положеннями ст.216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у з'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Правові наслідки, передбачені ч.1 та 2 цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Відповідно до ч.9 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо в результаті застосування умов договору, що обмежують права споживача, споживачеві завдано збитків, вони повинні відшкодовуватися винною особою у повному обсязі.

Відповідно до Акту звіряння взаємних розрахунків по договору фінансового лізингу №00007547 від 29.05.2013 року станом на 11.10.2016 року між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ОСОБА_1 Абуміслімовичем за даними ТОВ «Порше Лізинг Україна» сума сплачених лізингових платежів становить 215 880, 35 грн., при цьому, представником позивача за зустрічним позовом зазначено, що згідно квитанції від 20.01.2015 року №N1A2840479 ОСОБА_2 сплачено на адресу ТОВ «Порше Лізинг Україна» 32 895, 34 грн., згідно квитанції №N16PS42189 від 02.03.2015 року ОСОБА_2 сплачено на адресу ТОВ «Порше Лізинг Україна» 7 091, 41 грн. на підставі чого загальна сума, яка підлягає стягненню з ТОВ «Порше Лізинг Україна» на користь позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 на підставі договору про фінансовий лізинг №00007547 від 29.05.2013 року становить 242 714, 49 грн.

Приймаючи до уваги викладене вище, а також те, що за наслідками розгляду судом зустрічного позову ОСОБА_2 до ТОВ «Порше Лізинг Україна» про визнання недійсним договору про фінансовий лізинг та повернення коштів, укладений між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ОСОБА_2 29 травня 2013 року договір про фінансовий лізинг №00007547 визнано недійсним, об’єкт лізингу – транспортний засіб VWPoloSedan 1,6 І 2013 року випуску, шасі № XW8ZZZ61ZDG060018, державний номерний знак НОМЕР_2, повернуто 07.09.2016 року, що підтверджується актом прийому-передачі, на підставі чого, заявлені позивачем ТОВ «Порше Лізинг Україна» за первісним позовом позовні вимоги про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» за Договором про фінансовий лізинг №00007547 від 29.05.2013 року плату за фактичний час користування об’єктом лізингу в сумі 61 888 грн. 02 коп., збитки в розмірі 68 477 грн. 79 коп., витрати на правову допомогу в розмірі 12 000 грн. 00 коп., а всього 142 365 грн. 81 коп., не можуть бути задоволені, оскільки вони грунтуються на умовах договору про фінансовий лізинг №00007547 від 29.05.2013 року.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.3, 4, 10, 11, 15, 57-59, 60, 88, 212, 213-215, 218 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_1 Абумуслімовича, ОСОБА_1 Абумусліма Абдурашитовича про солідарне стягнення за договором про фінансовий лізинг №00007547 від 29 травня 2013 року плату за фактичний час користування об'єктом лізингу в розмірі 61 888 грн. 02 коп., збитки в розмірі 68 477 грн. 79 коп., витрати на правову допомогу в розмірі 12 000 грн. коп., а всього 142 365 грн. 81 коп., - залишити без задоволення.

Зустрічний позов ОСОБА_1 Абумуслімовича до товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» про визнання договору про фінансовий лізинг недійсним та стягнення сплачених коштів за договором, - задовольнити.

Визнати недійсним договір про фінансовий лізинг №00007547 від 29 травня 2013 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» та ОСОБА_1 Абумуслімовичем.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна», код ЄДРПОУ 35571472 на користь ОСОБА_1 Абумуслімовича, РНОКПП НОМЕР_3, грошові кошти, сплачені за договором про фінансовий лізинг №00007547 від 29.05.2013 року в розмірі 242 714 (двісті сорок дві тисячі сімсот чотирнадцять) грн. 49 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна», код ЄДРПОУ 35571472 на користь держави судовий збір в розмірі 3 067 грн. 14 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м. Кіровограда.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда ОСОБА_7