Ухвала суду № 72233712, 16.02.2018, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 16.02.2018

ЄУ № 420/214/18

Провадження №1-кс/420/59/18

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

16 лютого 2018 року смт. Новопсков

Луганської області

Слідчий суддя Новопсковського районного суду Луганської області Стеценко О.С., за участю секретаря Стєніної А.В., прокурора Мукбаніані Д.В., слідчого Труфанова В.Ю., підозрюваної ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков Луганської області клопотання слідчого СВ Новопсковського ВП ГУНП в Луганській області лейтенанта поліції ОСОБА_2, погоджене з прокурором Новопсковського відділу Старобільської місцевої прокуратури ОСОБА_3, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, яка має середню освіту, не заміжня, не має на утриманні неповнолітніх чи малолітніх дітей, не працює, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, 28.03.2017 засуджена Кремінським районним судом Луганської області за ч.1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільнена з випробувальним терміном на 2 роки, 07.02.2018 ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області скасовано звільнення від відбування покарання з іспитовим строком у зв'язку з порушенням порядку та умов відбування покарання, призначеного за вироком Кремінського районного суду Луганської області від 28.03.2017 та направлено засуджену для відбування призначеного покарання в матеріалах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018130510000045 від 04.02.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

16 лютого 2018 року до слідчого судді Новопсковського районного суду Луганської області надійшло клопотання слідчого СВ Новопсковського ВП ГУНП в Луганській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно наданого клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1, будучи раніше судимою 28.03.2017 Кремінським районним судом Луганської області за ч. 1 ст. 185 КК України до міри покарання у вигляді позбавлення волі строком 1 рік на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробувальним терміном на 2 роки, маючи не зняту і не погашену судимість в установленому законом порядку, належних висновків для себе не зробила, на шлях виправлення не стала і знову підозрюється у кримінальному правопорушенні у сфері злочинів проти власності, вчиненому повторно.

Так, повторно 02.02.2018 приблизно о 15 годині 30 хвилин, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходилася поблизу магазину «Березка», розташованому за адресою: вул. Шкільна, 1, смт. Новопсков Новопсковського району Луганської області, де побачила в користуванні раніше незнайомого їй ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, мобільний телефон марки «SАMSUNG» модель GT-C3330 в корпусі чорного кольору, на заволодіння якого шляхом обману в неї виник злочинний умисел.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння мобільним телефоном шляхом обману, переслідуючи мету наживи та незаконного збагачення, ОСОБА_1 звернулася до потерпілого ОСОБА_4 з проханням скористатися його мобільним телефоном, на що потерпілий ОСОБА_4, не здогадуючись про злочинний намір останньої, добровільно передав їй свій мобільний телефон марки «SАMSUNG» модель GT-C3330, вартість якого, згідно висновку експерта № 104/18 від 08.02.2018, складає 200 гривень, в якому знаходилася сім-карта мобільного оператору «Київстар», вартість якої, згідно вищевказаного висновку експерта складає 25 гривень, на рахунку якої знаходилися грошові кошти у сумі 10 гривень.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_1, не маючи на меті повернути вказаний мобільний телефон, зробила вигляд, що в неї приватна телефонна розмова та скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_4 в цей час зайшов до магазину «Березка», розташованого за вищевказаною адресою, разом з привласненим мобільним телефоном з місця скоєння кримінального правопорушення зникла, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинила потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 235 гривень.

Дії ОСОБА_1 орган досудового розслідування кваліфікує за ч. 2 ст. 190 КК України.

Слідчий клопотання підтримав з підстав, викладених в клопотанні.

Прокурор наполягав на задоволенні клопотання, зазначив, що менш суворий запобіжний захід не може забезпечити виконання підозрюваним обов’язків.

Підозрювана ОСОБА_1 не заперечувала проти обрання їй запобіжного заходи у вигляді тримання під вартою.

Вислухавши думку слідчого та прокурора, які наполягали на задоволенні клопотання, підозрюваної, дослідивши матеріали клопотання, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з огляду на таке.

Кримінальне провадження зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12018130510000045 від 04.02.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

15.02.2018 слідчий СВ Новопсковського відділу Головного управління Національної поліції в Луганській області лейтенант поліції ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_1 про підозру у вчиненні нею злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров’я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Слідчий в своєму клопотанні зазначає, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років. Крім того встановлено, що 07.02.2018 ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області підозрюваній ОСОБА_1 скасовано звільнення від покарання з випробуванням, призначене терміном на два роки за вироком Кремінського районного суду Луганської області від 28.03.2017, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України до одного року позбавлення волі, та направлено до відбування призначеного покарання. Під час судового розгляду за поданням начальника Новопсковського районного сектору з питань пробації Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про вирішення питання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням ОСОБА_1 неодноразово ухилялася від явки до суду, що підтверджується відомостями з журналу судових засідань від 26.12.2017 та 10.01.2018. Крім цього відповідно до подання встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово ухилялася від явки до сектору з питань пробації, самостійно змінила місце свого проживання, про що не повідомила сектор з питань пробації та всупереч винесеного їй застереження повторно не з'явилася на реєстрацію, що свідчить про те, що ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Також слідчий зазначає, що ОСОБА_1 не має стійких соціальних зв’язків за місцем проживання, ніде не працює, позбавлена батьківських прав відносно неповнолітньої дитини, зловживає спиртними напоями, висловлювала наміри співмешканцю ОСОБА_5 уникнути відповідальності за вищевказані злочини шляхом переховування на території Російської Федерації, де має рідну тітку. ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків, оскільки в ході досудового розслідування додатково допитано в якості свідка ОСОБА_6, який придбав у ОСОБА_1 мобільний телефон потерпілого ОСОБА_4 Під час допиту останній пояснив, що 10.02.2018 він випадково зустрівся з ОСОБА_1 в смт. Новопсков в районі автостанції та в ході розмови ОСОБА_1 розповіла, що вона викликається до відділу поліції з метою надання пояснень стосовно вчинення нею незаконного заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайстві), після чого спираючись на дружні відносини зі свідком, почала вмовляти останнього змінити покази по кримінальному провадженню, тим самим допомогти їй уникнути відповідальності за вчинене нею кримінальне правопорушення. Також може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрювана ОСОБА_1 раніше вчиняла умисне кримінальне правопорушення однорідного складу, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 1 ст. 185 КК України, за що вироком Кремінського районного суду Луганської області від 28.03.2017 засуджена до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільнена з випробувальним терміном на 2 роки і таким чином на момент вчинення кримінального правопорушення знаходилася на випробувальному терміні.

Відповідно до п.п. 1, 3, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваною ОСОБА_1 покладених на неї процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Згідно ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризуються особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 11 частини 1 вказаної статті.

Слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у п. 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

- протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 07.02.2018;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 07.02.2018;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 07.02.2018;

- протоколом огляду місця події від 07.02.2018;

- висновком товарознавчої експертизи від 08.02.2018;

- протоколом огляду предметів (мобільний телефон марки «SАMSUNG» модель GT-C3330) від 07.02.2018;

- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 08.02.2018;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 14.02.2018;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 15.02.2018;

- протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_6 від 10.02.2018.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред’явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв’язку, не вирішуючи питання щодо правильності кваліфікації дій підозрюваного, вважає, що наявні у провадженні докази свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язують її з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане правопорушення.

Частиною 1 ст. 177 КПК України передбачено забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Як вбачається з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних засобів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 176 цього Кодексу.

Слідчий суддя, з’ясовуючи наявність зазначених ризиків, виходить з наступного.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини – рішення «Бекчиєв проти Молдови», § 58, ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв’язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

З клопотання вбачається, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, не має стійких соціальних зв’язків за місцем проживання, ніде не працює, позбавлена батьківських прав відносно неповнолітньої дитини, зловживає спиртними напоями, висловлювала наміри співмешканцю ОСОБА_5 уникнути відповідальності за вищевказані злочини шляхом переховування на території Російської Федерації, де має рідну тітку.

Крім того, 07.02.2018 ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області підозрюваній ОСОБА_1 скасовано звільнення від покарання з випробуванням, призначене терміном на два роки за вироком Кремінського районного суду Луганської області від 28.03.2017, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України до одного року позбавлення волі, та направлено до відбування призначеного покарання. Укхвала на день слухання данного клопотання законної сили не набрала.

Під час судового розгляду за поданням начальника Новопсковського районного сектору з питань пробації Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про вирішення питання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням ОСОБА_1 неодноразово ухилялася від явки до суду, що підтверджується відомостями з журналі судових засідань від 26.12.2017 та 10.01.2018.

Крім того відповідно до подання ОСОБА_1 неодноразово ухилялася від явки до сектору з питань пробації, самостійно змінила місце свого проживання про що не повідомила сектор з питань пробації та всупереч винесеного їй застереження повторно не з'явилася на реєстрацію, що свідчить про те, що ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Аналізуючи ризик переховування від органів досудового розслідування та суду в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови).

Оцінюючи ризик переховування ОСОБА_1 від слідства та суду з позиції практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що вивченням даних про особистість підозрюваної встановлено, що остання будь-яких стійких соціальних зв’язків не має, ОСОБА_1 скасовано звільнення від покарання з випробувальним та направлено до відбування призначеного покарання у вигляді одного року позбавлення волі.

На ризик того, що підозрювана може незаконно впливати на свідків, вказує те, що додатково допитаний в якості свідка ОСОБА_6, який придбав у ОСОБА_1 мобільний телефон потерпілого ОСОБА_4, пояснив, що 10.02.2018 він випадково зустрівся з ОСОБА_1 в смт. Новопсков в районі автостанції та в ході розмови ОСОБА_1 розповіла, що вона викликається до відділу поліції з метою надання пояснень стосовно вчинення нею незаконного заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайстві), після чого спираючись на дружні відносини зі свідком, почала вмовляти останнього змінити покази по кримінальному провадженню, тим самим допомогти їй уникнути відповідальності за вчинене нею кримінальне правопорушення.

Обставинами, що підтверджують можливість вчинити інше кримінальне правопорушення підозрюваною ОСОБА_1 є те, що вона раніше вчиняла умисне кримінальне правопорушення однорідного складу, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 1 ст. 185 КК України, за що вироком Кремінського районного суду Луганської області від 28.03.2017 засуджена до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільнена з випробувальним терміном на 2 роки і таким чином на момент вчинення кримінального правопорушення знаходилася на випробувальному терміні.

Слідчим суддею при обранні запобіжного заходу врахована практика Європейського суду з прав людини рішення «Сельчук проти Туреччини», § 34, згідно якого наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин.

Оскільки ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді штрафу від п’ятдесяти до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеження волі на строк до двох років, або обмеження волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років, вчинила злочин під час випробувального терміну, тому, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує їй в разі визнання винною в кримінальному правопорушенні, з урахуванням обставин, якими підтверджується зазначені в клопотанні ризики, у слідчого судді є підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваній ОСОБА_1 Застосування до підозрюваного більш м’якого запобіжного заходу не зможе забезпечити виконання покладених процесуальних обов’язків, та запобігти спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

З огляду на викладене, оцінивши обставини, викладені в ст.178 КПК України, а також наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 вказаного кримінального правопорушення, те, що остання, залишаючись на свободі, може переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, вплинути на свідків або вчинити нове кримінальне правопорушення, слідчий суддя вважає, що запобігання, передбаченим ст.177 КПК України ризикам, можливо лише шляхом застосування до підозрюваної ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту взяття підозрюваної ОСОБА_1 під варту.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків передбачених цим кодексом. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов’язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу, будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п.1 ч.5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 згідно ст.12 КК України, належить до злочину середньої тяжкості та ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу, а також те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для неї, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до неї розмір застави – 3 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному роз’яснюються його обов’язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов’язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов’язків, що передбачено ч.3 ст.182 КПК України.

Керуючись ст. 176-178, ч. 1, 2, 4 ст. 183, ст.ст. 184, 186,193-194,196,197, 205, 395 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВ Новопсковського ВП ГУНП в Луганській області лейтенанта поліції ОСОБА_2 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, задовольнити.

Застосувати запобіжний захід - тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, строком на шістдесят днів з утриманням її в ІТТ № 3 ГУНП в Луганській області та СІЗО №27 м. Харків.

Взяти підозрювану ОСОБА_1 під варту негайно в залі суду.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту взяття ОСОБА_1 під варту у залі суду з 16 лютого 2018 року.

Встановити строк дії ухвали про тримання підозрюваної ОСОБА_1 під вартою - до 16.04.2018 включно.

Встановити ОСОБА_1, підозрюваній у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, заставу у розмірі 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 5286 грн., які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, а саме: р/р 37317017002672, одержувач Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, код ЄДРПОУ 26297948, банк одержувача –Держказначейська служба України в м. Київ, МФО – 820172 Призначення платежу: застава, ухвала суду № 420/214/18, платник застави ОСОБА_1Ю.), або забезпечити їх внесення заставодавцем, та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду.

Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.

В разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув’язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_1, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, з під варти у зв’язку з внесенням застави. Після внесення застави підозрювана ОСОБА_1 буде вважатися такою, до якої застосовано запобіжний захід у виді застави.

В разі внесення застави покласти на ОСОБА_1 обов’язки:

1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;

2) не відлучатися без дозволу слідчого, прокурора, суду з с. Можняківка Новопсковського району Луганської області.

В разі внесення застави, строк дії покладених на ОСОБА_1 обов’язків не може перевищувати двох місяців з моменту внесення застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрювана вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз'яснити заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки підозрюваної та її явки за викликом.

У випадку невиконання підозрюваною ОСОБА_1, покладених обов'язків, застава буде звернута в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України й використана у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Луганської області протягом п’яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя: О.С. Стеценко